Сценарій "Літературні вечорниці для старшокласників"

Сценарій літературних вечорниць для старшокласників

Перед сценою господар і господиня

Господиня.  Здавна  зібрання молоді відбувалося на вечорницях.

Господар.  Вечорниці починалися пізньої осені і тривали до початку Великого посту.

Господиня. Вечорниці — одна з форм осінньо - зимових вечірніх розваг молоді. Для проведення вечорниць дівчата підшуковували простору хатину.

Господар. На вечорницях оповідали казки,  співали, танцювали, поєднуючи  дозвілля з роботою.

Господиня. Робота дівчат була за вишиванням, прядінням, шиттям, оскільки саме від їхньої працьовитості залежало і їхнє придане.

Господар. Хлопці ж розповідали різноманітні історії, казки, співали пісні, танцювали, залицялися.

Господиня.  Сьогодні ми запрошуємо всіх присутніх на вечорниці.

Господар.  Хоч за традицією, на вечорницях була лише господиня – вдова або солдатка, на наших вечорницях буде і господиня, і господар.

Господиня.  Я - господиня Дарина.

Господар.  Я – господар Віктор.

Господиня з хлібом-сіллю і господар виходять на сцену.

Господиня. Добрий вечір,  добрим людям

                       Радо вас вітаємо.

Господар.   Літературні вечорниці

                     Ми розпочинаємо!.

Господиня. Гостей дорогих ми вітаємо щиро

                     Добра вам бажаємо, щастя і миру

                     Прийміть каравай наш із жита, пшениці

Разом.         Ласкаво всіх просимо на вечорниці!

Господар.

Ми сьогодні вечорниці

Починаємо для вас

Хай веселий сміх іскриться

В серці кожного із нас!

Хай дзвінке, веселе слово

Пружно рветься в небеса

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

Кланяються.

Господиня. Сьогодні до нашої світлиці зібралися численні гості…

Господар. … старшокласники, їхні батьки, учителі, адміністрація школи

Господиня.  Так  гості хорошїї зібралися!

Господар. 

Хлопцям і дівчатам,

 гостям завзятим

у нашій хаті не сумувати,

пісень співати і жартувати

Господиня. Ми всіх присутніх привітаємо

                     «Зеленеє жито…» заспіваємо

Присутні виконують пісню

Зеленеє жито, зелене
 

Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть,
Хорошії гості в хату йдуть.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито при межі,
Хорошії гості від душі.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито  ще й овес,
Тут зібрався рід наш увесь.

Господиня. Наші вечорниці ж не звичайні, а літературні, тому і літературних героїв зібралося чимало.

Господар. Зустрічайте! Пізнавайте!

На сцені Уляна і Стецько

Стецько. Та й патлата! (Сміється голосно і, підійшовши до Уляні, раптом перестає і, довго подумавши, говорить). А що у вас варили?

Уляна. (Стоячи на місці, не звертає на нього уваги і сумно відповідає). Нiчого!

Стецько. (Довго згадуючи ). Ну!.. ну!.. а тепер... що?

Уляна. Що?

Стецько. Що?

Уляна . Що?

Стецько. Що?

Уляна . Що? Нiчого.

Стецько.  Брешеш-бо, як нiчого! Батько казав, розпитай її обо всiм. А чорт її зна, об чiм її розпитувати! Я усе позабував.

Уляна . Так пiди до батька та i розпитай, коли позабував єси!

Стецько. Так вiн-бо добре казав, не iди, каже-говорить, вiд неї, поки обо всiм не домовишся.

Уляна . Нi об чiм нам домовлятися.

Стецько. Як нi об чiм, коли вже ти за мене iдеш?

Уляна . Нi, голубчику, сього нiколи не буде.

Стецько А чом не буде?

Уляна . Тим, що я за тебе не пiду.

Стецько. А чом не пiдеш?

Уляна . Тим, що не хочу.

Стецько. Та чому не хочеш?

Уляна . А не хочу — тим, що не хочу.

Стецько. Ну, тепер твоя правда. А батько казав, що ти пiдеш.

Уляна . Не пiду.

Стецько. Ну, а батько казав: не потурай їй, поженихайся, та пiсеньки заспiвай, то вона i пiде. От я i заспiваю:

На курочцi пiр'ячко рябоє;

Любимося, серденько, обоє.

Диб, диб на село,

Кив, морг на нього.

Я не дiвка його.

Не пiду я за нього.

Диб, диб на село кив морг на нього

Не піду я за нього я не дівка його...

А що? чи хороша моя пiсня?

Уляна . Така точнiсiнько, як ти, що нiчого i не второпаєш. Ось слухай, яку я тобi заспiваю. (Співає).

В мене думка не така,

Щоб пiшла я за Стецька.

Стецько стидкий!

Стецько бридкий!

Цур тобi, не в'яжися!

Пек тобi, вiдчепися!

Божевiльний!

А що, Стецю, чи хороша моя пiсенька?

Стецько. (довго дивиться на неї мовчки, потім раптом скрикує ). Погана! Який тебе нечистий такої навчив? Як я її розслухав, так вона дуже погана! Зачим ти її спiваєш? Га?

Уляна .  Та я тобi i спiваю i кажу, що не люблю тебе i не пiду за тебе.

Стецько. Так себто батько збрехав? Ну, ну! Ось тiльки скажи йому, що вiн бреше, то так по пицi ляпанця i дасть. (Зітхнувши). Я вже пробував.

Уляна . Так що ж? То батько твiй, а то я тобi кажу, що не хочу.

Стецько. Не треба менi твого хотiння, пiдеш i без нього. Батько казав, що ти за мене підеш.

Уляна . А щоб я пiшла за тебе, то навряд. Я ж кажу, що наше сватання ще вилами писане.

Стецько. Ей!.. чи Прiсько, чи Домахо, чи як тебе. Послухай, та iди. Ось коли б ти вже була моя жiнка, та сказала б, що не хочеш за мене, так я б тобi пику побив, як менi батько часом б'є; а то ще тепер не можна. Батько казав, пiсля весiлля можна жiнку бити скiльки хоч, а тепер, не можна. Дарма! я i пiдожду. А поки ще ласкою просю: пiди за мене!

Уляна . (в бік). Що менi з дурнем товковати? Покинула б його, так мати лаятиме. Зостанусь та буду його пiддурювати.

Герої виходять

Господиня. От Уляна! Оце дівка, не хоче за Стецька заміж.

Господар. Ох, вередлива! А ось іще одна вередуха…

                                 На сцені  Оксана любується собою біля люстерка.

Оксана. Чому люди говорять, що я гарна? Брешуть люди: і зовсім я не гарна. Хіба мої чорні брови і карі очі такі вже гарні, що краще немає в світі? Ну, що гарного в моєму кирпатому носі, щоках, губах? Хіба гарні мої чорні коси?

Ні, тепер я бачу, що я зовсім не гарна!.(Трохи відсунувши від себе люстерко, вигукнула). Ні, гарна я! Ой, яка ж я гарна!

По сцені йде коваль Вакула.

Вакула. Чудна дівка! І хвастовства в неї мало! Годину стоїть біля дзеркала і ніяк не надивиться, не налюбується собою.

Оксана. Парубки, чи я вам пара? Ви подивіться як я велично ходжу; в мене сорочка вишита червоним шовком. А які стрічки в мене на голові! Все це мені купив мій батько, щоб на мені одружився кращий хлопець села!

Побачила коваля.

Оксана. Чого ти сюди прийшов? Хочеш, щоб вигнала за двері лома-кою? Всі ви майстри під’їжджати до нас. Зразу рознюхаєте, коли батьків немає вдома. О, я знаю вас! Що, скриня моя го-това?

Вакула. Буде готова, моє серденько, після свята буде готова. Ні в од-ної попівни не буде такої скрині. Не сердься на мене. Дозволь хоч поговорити, хоч подивитись на тебе!

Оксана. Хто ж тобі забороняє? Говори і дивись.

Оксана сідає на лаву і знову дивиться у люстерко,

поправляючи коси на голові.

Вакула. Дозволь і мені сісти біля тебе.

Оксана. Сідай.

Вакула. Чарівна, ненаглядна Оксано, дозволь поцілувати тебе!

Оксана відхиляється і відштовхує його.

Оксана. І ще чого? Тобі як мед, так і ложкою! Іди геть звідси, в тебе руки, як залізо, а сам пахнеш димом. І мене, мабуть, вимазав.

Вона знову бере люстерко і поправляє коси.

Оксана. Чомусь дівчата не приходять?. Мені вже сумно…

  Вакула. Не сумуй, моя ненаглядна Оксано! Я тобі дістану такі черевички, які й панночка не носить.

Оксана. Ти? (Швидко і зверхньо подивилася на Вакулу). Хіба ти зможеш принести ті самі черевички, що носить сама цариця?

Вакула. Так.

Оксана. Так, будете всі свідками: якщо коваль Вакула принесе мені ті самі черевички, що носить цариця, то ось моє слово – відразу вийду за нього заміж.

Герої виходять

Господиня. А ти пам’ятаєш, яка я була молода?

Господар.  Пам’ятаю - пам’ятаю!

Господиня. А красива яка була?

Господар. Була – була!

Господиня. А яких пісень ти мені співав! Пам’ятаєш?

Господар. Співав – співав! І зараз, як згадаю…

Господар(співає)

Розпустили кучері дівчата,

Щей підвели брови для краси,

Тільки ти чини, як вчила мати, │ 2

Не обрізуй русої коси.               │

Хай вона росте густа та пишна,

Чорнобривим хлопцям на виду,

Я ж тобі моя чарівна вишне, │ 2

Сам троянди в косу заплету. │

Господиня.  А я тобі вишиванку подарувала! Пам’ятаєш?

Господар. Пам’ятаю - пам’ятаю! І пісню пам’ятаю.

На сцені дівчата виконують пісню

Вишиванка

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала, дівчина, вишивала,

Чорну і червоную нитку брала.

А що чорна ниточка – розставання,

А червона ниточка – то кохання.

Щоб та чорна ниточка часто рвалась,

А червона ниточка гладко слалась.

Встану я в неділеньку спозаранку,

Подарую милому вишиванку.

Сердься, мій соколику, чи не сердься,

Будеш ти носить її коло серця.

Господиня. Ой, дівчатонька. Розтривожили моє серце, молодість згадала, ледь не сплакнула.

Господар. Не сумуй, моя мила, зараз наші гості щось веселеньке втнуть.

Господиня. У нас на Україні кажуть:

                     «Народ наш скаже, як зав’яже»

Господар. А хто ж талант нам свій покаже

                    і жартівливе щось розкаже?

Учні  читають гуморески.

Балакучий Пилип

 П.Глазовий

Серед ночі по провулку  шкандибав Пилип.

Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип.

Ледь не плаче: — Ой братишка,  може, скажеш ти,

Де поліція районна. Як туди пройти? —

А Пилип знизав плечима:   — Як тобі сказать?

Звідсіля до неї буде кілометрів п'ять.

— А дільничний де приймає? — аж трясеться тип.

— Та ніхто тут не буває,  — відмахнувсь Пилип.

Тут поліції ніколи не стрічав ніхто…

— Ну, тоді витрушуй гроші   і знімай пальто!

Цяця

П.Глазовий

Прийшла в гості до невістки

Сердита свекруха.

Сидить, бурчить, набридає,

Як осіння муха.

- Ой, невдале, невісточко,

У тебе дитятко.

Якесь воно вовкувате,

Німе, як телятко.

Вже ж йому десятий місяць,

А ще не балака.

Даю йому копієчку -

Воно каже: "кака"!

А невістка відказує:

- Чого ж дивуваться?

Хто ж тепер вам за копійку

Скаже, що ви цяця?

Господар. Ох ці невістки, свекрухи, одним словом  -  жінки, ніколи їм не догодиш.

Господиня.  А ви – не такі?

Господар. Не такі!!!

Господиня.  Такі, такі! Ось послухай…

На сцені Карпо і Лаврін

Лаврін. Карпе! А кого ти будеш оце сватать? Адже ж оце перед Семеном тебе батько, мабуть, оженить. (Накручує на руку мотузку)

Карпо. Посватаю, кого трапиться.(знехотя обізвався, вирізає сопілку з дерева)

Лаврін. Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори.

Карпо. То сватай, як тобі треба.

Лаврін. Якби на мене, то я б сватав Палажку.  В Палажки брови, як шнурочки, моргне, ніби вогнем сипне. Одна броваварта вола, другійброві й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!

Карпо. Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, стан кривий, як у баби.

Лаврін.  То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.

Карпо.І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить.

Лаврін. То сватай Вівдю. Чим жеВівдянегарна? Говорить тонісінько, мовсопілкаграє, а тиха, як ягниця.

Карпо.Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем.

Лаврін.То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся.

Карпо:  Коли в Химки очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то неначе решетом горох точить, такі викрутаси виробляє...

Лаврін. Карпе!  (тихо) Скажи-бо, кого ж ти будеш сватать?

Карпо. Ат! Одчепись од мене

Лаврін. Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить.

Карпо.Гарна... мордою хоч пацюки бий.

Лаврін.То сватай Хотину Корчаківну(засміявся).

Карпо. Чи ти здурів? Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду в неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив.

Лаврін. Ну, то бери Ганну.

Карпо. Авжеж! Оце бублика з'їси, поки кругом обійдеш, а як іде...

Лаврін.  Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо. … Мелашку… (замріяно)

Карпо. Мені аби була робоча, та проворна, та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку.

Лаврін. О!.. То бери Мотрю, Довбишеву старшу дочку. Мотря й гарна, й трохи бриклива, і в неї серце з перцем.

Карпо.(замріяно) Може… і Мотрю…

Герої виходять

Господиня. Вміють у нас на Україні і пожартувати, і заспівати.

Господар. «Українці дуже багаті, може, найбагатші поміж усіма слов'янами, різнобарвними народними піснями. Вони не мудрують, складаючи свої пісні; у них пісні виростають самі, як квіти на полях зелених, і їх така кількість, якою не може похвалитися жоден народ у світі», - писав Павел Шафарик.

Господиня. Пропонуємо вам декілька пісенних конкурсів. А перед конкурсом ще одна гумореска.

Харя

П.Глазовий

Баба сердиться на внука:

— Таке оглашенне...

Харя, чуєш? Повернися!

Харя, йди до мене!

Біля баби зупинився

Молодий мужчина:

— Що за слово?

Що за харя?

Це ж мала дитина!

Баба з місця підхопилась:

— Причепився даром!

Я ж не винна, що дитину

Названо Ерхаром.

Господар.  Оце придумали ім’я!!!  Наш пісенний конкурс теж пов'язаний з іменами.

Господиня. Назвіть українські пісні - народні, сучасні, - до тексту яких входять чоловічі та жіночі імена. Проспівайте цей рядок.

Господар.  До конкурсу запрошуються всі присутні.

Триває конкурс

***

Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.

***

Ой чорна я си, чорна,

Чорнява, як циганка.

Чом си полюбила

Чорнявого Іванка?

***

Їхали козаки із Дону додому,

Підманули Галю – забрали з собою.

Ой ти, Галю, Галю молодая,

Підманули Галю – забрали з собою.

***

А до мене Яків приходив,

Коробочку раків приносив!

А я тії раки забрала,

А Якова з хати прогнала.

***

Несе Галя воду,

 коромисло гнеться.

За нею Іванко,

як барвінок в'ється.

***

Ой, Марічко, чичері,

Розчеши ми кучері,

Я би тобі кучері чесала,

Якби мамка не знала,

Господар. За поданими на картках деякими  словами відновити рядки з пісні, заспівавши їх.

Господиня.  До конкурсу запрошуються старшокласники

Завдання на картках.

1.Іменники: луг, калина, Україна

Прикметники: червона, наша ,славна

Дієслова: похилилася, зажурилася

(«Ой у лузі червона калина похилилася»)

2. Іменники: козак ,Дунай, дiвчина, коник

Прикметник: вороненький

Дієслова: їхати, прощати, нести,  гуляти

(«Їхав козак за Дунай»)

3. Іменники: терен,  любов  горе             

Дієслова:  цвiте, опадає, не знається, не знає

(«Цвіте терен, цвіте терен…»)

4. Іменники: сосна, дівчина, коса

Прикметник: русява

Дієслова:  горіла, стояла, чесала, палала

(«Горіла сосна, палала…»)

5. Іменники: місяць, небо,зіроньки, море, човен

Інші частини мови: тихо

Дієслова: сяють, пливе

(«Місяць на небі, зіроньки сяють…»)

6. Іменники: гора, дубки,  купка, вітер, дуб, козак, дівка

Дієслова: зійшлися, хитає, питає

Інші частини мови: два

(«Ой на горі два дубки…»)

7. Іменники: ніч, голки,  праця,  хвилиночка, гай

Дієслова: збирай, вийди, зморена

Інші частини мови: місячна, зоряна, ясная, коханая

(«Ніч яка місячна, зоряна, ясная»)

8. Іменники: кінь, гривонька, дівчинонька

Прикметник: сива

Дієслова: сподобалась, стоїть

(«Ой чий то кінь стоїть»)

Триває конкурс

Господар. Українська пісня — це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості.

Господиня.   Співаючи, ми плачемо і радіємо ,заспокоюємося і нервуємо , сподіваємося , нарешті, що нашій багатостраждальній країні буде щастя. То ж давайте зараз разом заспіваємо веселенької.

Присутні виконують пісню

Розпрягайте, хлопці, коней

Розпрягайте, хлопці, коней, та й лягайте спочивать.

А я піду в сад зелений, В сад криниченьку копать.

Приспів:

Маруся раз, два, три, калина.

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.

Маруся раз, два, три, калина.

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.

Приспів.

Копав, копав криниченьку у вишневому саду.

Чи не вийде дівчинонька рано-вранці по воду.

Приспів.

Вийшла, вийшла дівчинонька в сад вишневий воду брать.

А за нею козаченько веде коня напувать.

Приспів.

Просив, просив відеречко,- вона йому не дала.

Дарив, дарив з руки персня,- вона його не взяла.

Приспів.

Знаю, знаю, дівчинонько, чим я тебе розгнівив.

Що я вчора, ізвечора із другою говорив.

Приспів.

Вона ростом невеличка, ще й літами молода.

Руса коса до пояса, в косі стрічка голуба

Приспів.

Розпрягайте, хлопці, коней, та й лягайте спочивать.

А я піду в сад зелений, В сад криниченьку копать.

Приспів.

Господар. Серед осінньо-зимових свят виділяється, мабуть, найцікавіше - день Андрія Первозванного, чи, як його ще називають у народі, Калита. Господиня.  Свято припадає на 13 грудня і є логічним продовженням молодіжних гулянь, де  дівчата ворожили - шукали собі пару для майбутнього подружнього життя.

На сцені гурт дівчат.

Дівчина 1. Дайте-но мені склянку з водою і яйце. Хто хоче взнати, чи за багатого вийде заміж, чи ні? Проколюєш гострий кінець яйця і випускаєш з нього білок у склянку з водою.Якщо буде якась споруда – то жених буде багатий, а коли трава –

то бідний.

Дівчина 2. Та, що там бідний чи багатий, лиш би був добрий! Ану, дайте мені дві нитки: чорну і червону, і миску з водою. Я їх скручую і кидаю у миску, якщо вони розкрутяться, то заміжжя буде добре, а залишаться скручені – погане.
Дівчина 3. (до двох дівчат) А ви знімайте чобіт з лівої ноги. Переставляйте чоботи до порога, котра перша стане на поріг – та першою і заміж вийде.
Дівчина 4. А тепер, дівчата підемо на вулицю. І не забудьте запитати у першого зустрічного його ім'я. Так  буде називатися і ваш чоловік. І ложки, ложки захватіть. Будемо долю гукати. Запам'ятайте: підемо на перехрестя доріг, постукаємо ложкою об ложку і спитаємо: "Доле, де ти?". Як почуєте сміх чи пісню, то добра буде доля.

Дівчата виходять

Господар. Особлива частина гуляння на Андрія – це обряд кусання калити. Цей обряд був своєрідним іспитом на зрілість: важливо було не лише відкусити шматок від коржа, але й стримувати свої емоції, не сміятися. Тих, хто засміявся під час кусання калити, мастили сажею.

Господиня.   Запрошуємо всіх бажаючих кусати нашу калиту.

Триває конкурс.

Господиня.   Швидко сплинув свята час

                       Розставання вже чекає нас

Господар. «Спасибі» хочеться сказати

                      Усім, хто був у нас на святі

Господиня.Доброго здоров’я зичим вам усім.

                      Прощавайте, друзі, низький вам уклін

Господар. Будьте всі  здорові, живіть всі багато

                     І ще завітайте до нашої хати.

Сценарій містить уривки з кращих творів української класичної та гумористичної літератури, зразки музичного мистецтва, може бути використаний у позакласній роботі під час проведення тижня української мови та літератури або музичного мистецтва у школі