Сценарій літературно-музичного вечора "Вічна і сучасна українська мова"

Вічна і сучасна українська мова

1-й учень

Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю!

Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

2-й учень

Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

1-й учень

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль ведуть дороги в світ.

2-й учень

А найдорожча рідна мова —

Джерельцем радісно дзвенить.

І мила пісня колискова,

Чумацький Шлях кудись зорить.

1-й учень

Усе найкраще і єдине,

І радощі усі, й жалі...

Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на землі!

1-й учень

Всіх нас єднає рідна мова,

Всіх, хто живе у цім краю.

Вона прекрасна, світанкова,

Я в ній свою наснагу п’ю.

2-й учень

Бо наша рідна мова-мати,

Снагу і силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є!

1-й учень

І як гуртом, не поодинці,

Почнемо в світ її нести,

То й доти будем — українці

Поміж народів сміло йти!

2-й учень

А знехтуємо рідне слово —

Земля цього нам не простить,

То ж сяй над світом, рідна мово!

Тобі в віках судилось жить!

1-й учень

Цвіти і смійся, рідне слово!

У серці щирому звучи!

Моя чарівна, рідна мово,

Лети над світом не мовчи!

1 ведучий: Ми — українці. Живемо у вільній не­залежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

2 ведучий: Для нас рідна мова — це не тільки доро­га спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарб­ницю загальнолюдської культури.

1 ведучий: Цією мовою розмовляють вже понад півтори тисячі років. Нею складають пісні, читають вірші, знімають фільми. Сьогодні близько 40 мільйонів людей спілкуються українською. Безліч українських пісень люблять і співають у всьому світі. Багато авторських стали вже народними.

Пісня Ніч яка місячна

Олександр: Насправді ця пісня не народна. Автором слів є відомий український поет та драматург Михайло Старицький, а на музику її поклав засновник української класичної музики Микола Лисенко  135 років тому.

1 ведучий: А от Максим Тадейович Рильський майже на 70 років пізніше створив вірш, що також став майже народним і вже 65 років лунає кожен рік в День української писемності та мови.

Вірш « Як парость виноградної лози»

МОВА

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає –

Народ говорить. І любов, і гнів

У тому гомоні морськім. Немає

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово – це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

2 ведучий: Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Тарасу Шевченку та Івану Франко, Ле­сі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багат­ство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спад­щину, котру треба примножувати та оберігати.

1-й ведучий. Я цілком згодна з тобою, бо нещодавно прочитала слова Ушинського: «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».

2-й ведучий. Наталю! А мені спало на думку, що не­даремно стільки літ чужинці старалися заборони­ти нашу мову, нав’язували свою культуру і свою владу.

1-й ведучий. Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную при­гадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.

Дві учасниці зачиту­ють і прикріплюють дати скорботного календаря.

*     1720 р. — указ Петра І про заборону книго­друкування українською мовою.

*     1769 р. — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.

*     1775 р.— зруйновано Запорозьку Січ та закри­то українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

*     1862 р.— закрито українські недільні школи.

   *    1863 р.— указ російського міністра Валуєва

про заборону видання книжок українською мовою.

*   1876 р.— указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пі­сень.

*     1884 р.— закрито всі українські театри.

*     1908 р.— вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкід­ливою.

*     1914 р.— російський цар Микола II ліквідує українську пресу.

*     1938 р.— сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

*  1983 р.— видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві гру­пи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодер­жавну мову.

У 1991 р. прийнята державна програма реаліза­ції української мови та мов національних меншин до 2000 року.

Богдан: Дівчата! Тож не треба сумувати! Сьогодні українська мова відроджується розвивається та вдосконалюється. Ось послухайте, яку гумореску я нещодавно прочитав.

КУХЛИК

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

1 ведучий: Але Україна відома не тальки своєю солов’їною мовою, а й найгарнішими піснями у всьому світі.  Так, найвідоміша у світі пісня «Summertime» — арія, написана Джорджем Гершвіном 1935 року для опери «Поргі та Бесс». Автори тексту: ДюБос Гейвард і Айра Гершвін (брат Джорджа). А за основу для написання арії Гершвін, взяв українську колискову пісню «Ой ходить сон коло вікон», яку він почув у Нью-Йорку у виконанні Українського Національного Хору під керуванням Олександра Кошиця. Музика до вірша була написана у лютому 1934 року, однак повністю партитура опери була завершена 20 місяцями пізніше.

2 ведучий: так, українська мелодія стала однією, з найвиконуваніших арій у світі.

 Пісня Sometime та танець

 1 ведучий: 4 квітня  1953 року в Нью-Йоркському районі Квінзі в родині післявоєнних емігрантів із Західної України  Іванни та Володимира Цісиків народилася друга донька, якій батьки дали таке красиве, поетичне ім’я – Квітка.

2 ведучий: Дитячі й юнацькі роки Квітки Цісик проходили за звичними для української емігрантської родини школярсько-вишкільними заняттями. В буденні дні навчалася в американській стандартній школі, а по суботах прямувала до школи українознавства, куди її записали батьки, намагаючись зберегти зв’язок з Батьківщиною та українським народом. Крім того, більшість українського емігрантського юнацтва мала за честь перебувати в рядах пластунів, де їх наставники продовжували виховувати та спрямовувати в любові до України. З 7 до 16 років юна пластунка Квітка відвідувала ці тритижневі табори в горах — жили в наметах, щовечора збиралися довкола великої ватри, вчили українські пісні, пізнавали українські обряди та звичаї.

1 ведучий: Так  вона і зростала і була майже щасливою.

” Майже” тому, що їй не давала спокою думка про те, що вона, українка, добре знала мову цієї країни.

2 ведучий: А чи знають американці, як сказати українською: небо, гори, калина, кохаю…

1 ведучий:

• Мамо, – сказала вона одного разу, – я хочу вийти на вулицю, на головну стріт, і показати всім, хто проходитиме мимо, нашу мову.
• Ой, доню, чи зрозуміють?
• Зрозуміють! Не можуть не зрозуміти! Я їм співатиму наших пісень.

На головній вулиці Нью-Йорка стояла красуня українка з гітарою в руках і співала. Поряд з нею зі скрипкою була її старша сестра Марія.

2 ведучий: Пісня закінчилася, а десятки людей, які зупинилися послухати, не розходилися. І полилася з уст дівчин-українки пісня за піснею: ”Два кольори”, ” Я піду в далекі гори” тощо

1 ведучий: Люди різного віку, різного кольору шкіри не розуміли слів, але вони все одно звучали для них, як с вято.

• Привіт! Завтра прийди! – просив, підійшовши, темношкірий юнак у військовій формі.
• Дівчинко! Ми чекатимемо на тебе завтра, – підійшла подружня пара літнього віку.
• Не забудь: місце і час зустрічі завтра змінити не можна, – мовив високий молодий американець. – Приходь!

Квітка Цісик приходила багато днів, багато тижнів, багато місяців. І співала.

2 ведучий: Її пісні ніколи не підсилювала могутня техніка, не супроводжував оглушливий оркестр, Квітка жодного разу не співала під фонограму. Пісня лилася з душі, яка через океан говорила з Україною…

Пісня « Я піду в далекі гори»

1 ведучий:

О, що за мова! Лиш торкнешся слова —

І заспіва воно, немовби вітер.

Струни торкнувсь — і враз вона зітхнула.

Струна? Чи слово? Чи сама душа?

2 ведучий :-  Струна? Чи слово? Чи сама душа? Ми переконані: сама душа.

Тільки не зітхнула, а відкрилася назустріч слову, і впустили його в своє серце ваші друзі, і повертається воно зараз до нас віршами українських поетів.

Вірш Рідна мова

Мово рідна!

Колискова

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти, –

Гей, яка ж прекрасна Ти!

Перше слово – крик любови,

Сміх і радість немовляти –

Неповторне слово «Мати» –

Про життя найперше слово…

Друге слово – гімн величний,

Грім звитяг і клекіт орлий, –

Звук «Вітчизни» неповторний

І простий, і предковічний…

Ну, а третє слово – «Мила» –

Буря крові, пісня рвійна

І така, як пах любистку,

І така, як мрійка мрійна…

Перейшов усі світи я –

Є прекрасних мов багато,

Але першою, як Мати,

Серед мов лиш ти є.

Ти велична і проста

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Мово – пісня колискова

Мово – матері уста.

1 ведучий:

Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

Ведучий 2: Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

Ведучий 1: А скільки наших з вами земляків, українців прославилися на весь світ?

Богдан: А, до речі, а я знаю ще одну гумореску , саме про відомого українця!

«Гаряча філософія».

Не боялася дівулька

Ні лайки, ні бійки.

Закінчила школу

 на нещасні «трійки»,

Але в мами є знайомий

 В університеті.

—    Будеш ти на філософськім

 Вчитись факультеті.

Та, явившись на екзамен,

Ляпнула дівулька,

Що жив колись на

 Вкраїні філософ Каструлька.

І сказав екзаменатор,

Вставши із-за столу:

—    Я вам радив би вступити

 В кулінарну школу.

І закінчила дівулька

 Курси кулінарні.

Пече тепер пиріжечки

 І оладки гарні.

І на кухні порядкує

Рукою твердою,

І не плутає каструлю

 Зі Сковородою.

1 ведучий: Ой, Богдане, ти як що-небудь вигадаєш, тобі в театральний треба було поступати…

2 ведучий:Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови.  Жодна мова не може похвалитися такими можливостями.

1 учень  "Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла".

2 учень  "Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого".

3 учень Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!".

4  учень Сповитий снігом сад старенький

Солодким сном спокійно спить.
Стіжок сінця самий-саменький
Серед степів собі стоїть,

Струмує сутінь синювата,
Співає соло студенець.
Сідає стиха сонце спати,
Співа сумні слова співець,

Січуться, сіються сніжинки,
Сердито снігом слід скрипить.
Сховав сніжок ставки, стежинки,
Сумна сова сама сидить.

Сніжок стрибав, стелився сміло,
Собою синій світ сповив.
Смеркатись стало, сутеніло,
Сон сновидіння скрізь стелив.

Сичала стуженька сердито,
Сварилась, сердилась сурма.
Сховалось сонце сумовите,
Стомилась скоренько сама.

5 учень

Пісні проспівали поскубані півні, 

Приліг під порогом покусаний пес, 

Полізли по пню печериці поживні: 

Провіщують, певно, приємний процес. 

Прокинься, побачищ подачку природи, 

Північний періщив примхливий потік. 

Парад парасольок підняв по погоді 

Порепаний пень. Подивись, працівник! 

Повітрям п`янким перехоплює подих,  

Південним поривом пантрає поля,  

Прелюдія поклику правил природних 

Покою птахів повсякчас позбавля. 

6  учень  Завітала зима! Засніжила землю, зробивши замети. Заметіль збудувала замки. Зажурилася земля, заховалася… Згори засяяла зіронька, заіскрилася золотом, збудила землю. Земля зраділа, засміялася! Зранку зіронька зникла, заховала золото.
Знову зима завіває, зривається. Звірі змерзли, зачаїлися, зголодніли. Зайчик злякався, затремтів, закляк. Зима засніжила, завирувала…
Завтра заспокоїться. Звірі зітхнуть, зігріються, зрадіють…

.

7 учень  ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК

Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:

Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп

Паскевич,-погостюєте, повеселитесь . Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.

Потім під їхали поважні персони – приятелі Паскевичів… Посадили пана Павла поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.

…Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.

Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

1 ведучий:

Першим було слово. А із слова, з рідної мови починається людина. Вона робить перші кроки по Землі і перед нею відкривається загадковий дивосвіт з чарівними звуками, кольорами, формами. Відкривається дивовижна краса навколишнього світу — рідного краю.

2 ведучий: Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

1 ведучий:  Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

 Пісня Чорнобривці

2 ведучий: на цьому наш літературно-музичний вечір завершено. І для вас виступали ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

До нових зустрічей.