Сценарій літературного свята «Казкові вечорниці»

Сценарій літературного свята «Казкові вечорниці»

Із досвіду роботи учителя української мови і літератури

 Чулаківської ЗОШ І-ІІІ ст. Голопристанського району Херсонської області Руденко Тетяни Григорівни

Мета заходу: залучати учнів до найпопулярнішого фольклорного жанру – казок, сприяти розвитку спостережливості, уваги, пам’яті, швидкості думки; виховувати прагнення більше читати літературних творів, цікавитися традиціями українського народу; розвивати акторські здібності, уміння висловлювати судження зв’язно; виховувати почуття доброти, толерантності.

Обладнання: хата, тин із гладущиками, пеньки і лави,  музичне оформлення, чарівне дерево казкових завдань.

Форма проведення: казкові вечорниці.

Вікова група: 11—13 років.

Хід заходу

Звучать фанфари.

Ведуча 1. Доброго дня, шановні гості!

Ведуча 2.Раді вітати вас на нашому незвичайному святі.

Ведуча 1.Андріївські вечорниці – традиційні гадання на день святого Андрія,  давній слов’янський звичай. Колись давно вечорниці починались ще в кінці листопада, брали в них участь здебільшого дівчата.

Ведуча 2.Для проведення вечорниць підшуковувалась простора хатинка, де всі збирались і засиджувались до вечора, звідси і назва – вечорниці.

Ведуча 3.Погода бр-р-р, надворі дощ зі снігом роботи в полях всі завершились, на зиму запас заготовлений, що молодим людям ще робити лишається, як не збиратись на вечорниці?

Ведуча 1.Телевізорів не було, а ніяких “Контактів”, “Однокласників”, “Фейсбуків” і тим більше, тож вечорниці були тими давніми “Контактами”, які проходили в дійсності. Отак і жили наші предки багато поколінь.

Ведуча 2. Сьогодні ж ми запрошуємо Вас на фантастично чарівне свято -

 

Всі.                               КАЗКОВІ ВЕЧОРНИЦІ!

Ведуча 3.Зустрічайте! Одного разу в Чулаківці.

Українська хата, лунає сумна українська музика.

Дійові особи: баба, дід, чорт, відьма.

Баба. Ой, діду! Щось так сумно мені сьогодні, ще й пісня така романтична, згадалося дівування, молодість. Як швидко все минуло, мов один день.

Дід.Так займися чим-небудь, то й сум пропаде. Чи це я тобі набрид уже за 50 років спільного життя?

Баба. Та ні, ти мене зовсім не зрозумів.  Пам’ятаєш, що сьогодні за день?

Дід. Що за день? День як день , звичайний, як і інші.  Я вже не пам’ятаю, що ми зранку їли, а не те щоб який сьогодні день.

Баба. Щось у твоїй маківці миршаві миші вже давно весь мак переточили. Та сьогодні ж 11 грудня, вечір. Як згадаю, як ми з дівчатами збиралися, ворожили, хіба ж я думала, що виграю таке спорт-лото, як ти. Нехай Господь боронить, так пощастило.

Дід. А чим не парубок? Чим не козак? (підтанцьовує, хапається за спину) Ох, радикуліт клятий! Ох!

Баба. Ну, і що то було? Дотанцювався? А як ти гарно замолоду гопака витанцьовував на вечорницях!

Дід. Та було трохи.  Піду наріжу свиням бурячків, а ти, може, вареників наліпиш?

Дід йде зі сцени, а баба починає ворожіння.

Баба. А які вареники ми на вечорницях ліпили: і з картоплею, і з капустою. А поки хлопці не прийшли – ворожили на долю: Святий Андрію Первозданний, допоможи. Звідки милий прийде покажи.

Кидає чобіт, а тут вискакує чорт і відьма.

Баба. Що за бісовщина???

Чорт. Чи ти, бабо, геть цікава стала, викликала нас аж куди. Ти ба, молодого діда захотіла, а свого де діти?

Баба. Я ж лишень молодість  згадати  хотіла, поворожити, як колись, а діда я завжди кохала, в думці й іншого не мала.

Відьма. Постій,  постій, бабо, мені детальніше розкажи, як ти тут ворожила і для чого поясни?

Баба. Розумієте,  в Україні є така традиція: напередодні свята Андрія ворожити, щоб дізнатися, хто буде твоїм милим.

Відьма.Зрозуміло. А чому така похмура?

Баба. Бо ж сумно стало, хочеться вечорниць, а дід мій сказав, що я вже зовсім з розуму вижила.

Чорт. То це, бабуню,  не проблема, хочеш тобі доведу і на мить можу повернути  молодість твою.

Баба. А хіба це ще можливо, мабуть,  дасте чарівного зілля? А що – крем «омолаживающий» чи  підтяжку зробите?

Відьма. Та ні. Ми влаштуємо тобі і нашим глядачам справжні казкові вечорниці.

Чорт. А нечиста сила проти і скоритися я можу лише перед гострим розумом. Ті, хто до нас хочуть, нехай собі голову поморочать!

Відьма. Що воно за диво? Чуєте, вже й народ іде. Ніби носом чують, де гуляння бере край, так  до нас уже мандрують, господине,  зустрічай!

Баба. Діду, досить вже сердитись, іди гостей зустрічай. Молодість згадаємо, пісню заспіваємо.

(Співають гуртом)

Ой піду я з хати, ой піду я з хати

До дівчат гуляти, гуляти

Вечорниці, шики дим, шики дим,

Треба бути молодим, молодим

Гарні молодиці, гарні молодиці

Тай на вечорниці, гарнії

Вечорниці, шики дим, шики дим,

Треба бути молодим, молодим

Навкруги вирує, навкруги вирує

Молоді  танцюють, шики дим

Вечорниці, шики дим, шики дим,

Треба бути молодим, молодим

 

Хтось уже поспішає на вечорниці.

(На сцені з’являються Лисичка та Вовк)

• Привіт, кумасю, - вигукнув Вовчик, - куди це ти поспішаєш?
• Та ось тут недалечко,- хитро відповідає Лиска, - вечорниці будуть, може, поласую чим?
• А ти хіба не наїлася?
• Та де там. І трісочки в роті не було.
• Ти, кумасю, як ота Коза-Дереза: «Бігла через місточок, ухопила кленовий листочок».  А сама ж начинку із пиріжків виїла? Виїла. І сміттячка напхала, хлопцям-пастухам підсунула…
• Та що там тієї начинки: на один зубочок, як кіт наплакав.
• А бичечка, мабуть, сама теж з’їла?
• То і не бичечок, а телятко молочне, усе плакало, то я його до мамки-корівки в село відвела
• Невже? У всякої Федорки свої одговорки, кажуть. А рибку де діла, що з возу поскидала. Дід і справді думав, що ти мертва, узяв на комірець бабі. А ти…
• Рибу? У воду кинула, у річку віднесла. Ось!
• А хвоста там мого не було випадково? Я ж тоді тебе послухав, хвоста в ополонку опустив. І що? Примерз. А ти ще й примовляла: «Мерзни,  мерзни вовчий хвіст»
• Де там . Я тоді сама дуже змерзла, трохи дуба не дала. Ти на мене, куме, не берися і злого не тримай. Година лиха настала. Чув, може, що Півника Котик виручив, а Журавель без обіду мене лишив. Тому ось і поспішаю на вечорниці, сподіваюсь, поживлюся  чим-небудь. А ти, Вовче, не засиджуйся тут, здається мені, десь мисливці поряд, Червону Шапочку й бабусю шукають. Ти їх не бачив випадково?
• Я?  А що я? Я нічого й нікого не їв.
• Ховайся, куме, ідуть…

(Виходять мисливці, ритмічно марширують під музику із рушницями).

- Стій! Стрілять будемо. Виходьте, хто сховався.

- Ми й не ховались зовсім, сіли трохи перепочити, на вечорниці поспішаємо.

- Чи не бачили ви Вовка, що з’їв Червону Шапочку й бабусю?

- Ні, не бачили (кажуть разом)

- А це хто?

- Це ж собака, дід вислав, щоб провів на вечорниці. А то хижаків розвелося!...

-  І ми хочемо повеселитися,  а за  роботою ніколи й відпочити.

 

Ведучий 1

Зачекайте, спочатку мусите відповісти на запитання із чарівного дерева. На дереві, кажуть у казках, можуть  рости райські яблучка, бублики чи пиріжки, а на нашому казковому дереві розміщені запитання і завдання.

Ведучий 2

Хто відгадає чи скаже правильно, той зможе потрапити на казкові вечорниці, які влаштовують для нас баба з дідом.

(Чорт заважає, Відьма підказує неправильну відповідь)

Ведучий 1

1. Назвіть рятівника Мухи-Цокотухи. (Комар)

2 .У яку країну потрапила дівчинка, яка не доробила 100 справ? (У Недоладію)

3. Що подарувала Мудра дівчина панові?(Пташку)

4. Назвіть улюблене взуття діда з казки «Коза-Дереза». (Червоні чоботи)

5.  У чий будиночок забралася Коза-Дереза? (Зайчика)

6. Як називається казка, в якій хлопець з'явився на світ завдяки горошині? («Котигорошко»)

Ведучий 2

7. Що в українській народній казці не вдалося розбити ні дідові,  ні бабі,  а лише маленькій   мишці? (Яйце)

8. З ким став жити Пан Коцький після того, як його дід відніс до лісу? (З Лисичкою)

10.  Як звати дівчинку з блакитним волоссям із казки «Пригоди Буратіно»? (Мальвіна)

11. Яку домашню тварину дід зробив із соломи? (Бичка)

12. Як звали Півника в українській народній казці «Колосок»?(Голосисте Горлечко)

 (Усі проходять на вечорниці)

                                               На сцені з’являється Коза-Дереза

• Чула, тут і мене згадували.  Либонь,  говорили, яка я гарна господиня, хоч лад навела у Зайчиковій хатці, бо павутиння було…  у кожному кутку. Портрети намалювала, а то все якісь вуха та вуса на тих портретах, а тепер – ріжки та борідка.
• Я ж зовсім змінилася, запевняю. Шаную господаря свого – діда. Помирила його із бабою. Живуть – поживають і мене в гості виглядають. А сьогодні запросили на вечорниці. Та не саму, а з друзями. Гайда, кізоньки-сестриці,  заспіваємо веселенької

Звучить пісня «Казкові сни» Наталі Май

Ведучий1. Гарно співаєте. А чи зможете справитися і з музичними загадками з нашого  чарівного дерева.  Відгадайте  мелодію із мультфільмів.  «Я Лисичка, я Сестричка», , «Жили у бабусі два веселих гусі»

На сцені з’являється Заєць  (лунає музика)

• Тсссс, тихенько. Це я,   хоробрий Заєць, ну,  майже хоробрий. Тепер намагаюся ні від кого не тікати, не труситись, не боятись, а про себе заявляти, танцювати і співати. Ось такий я Заєць

Ведучий 1

• Бачу, Косий, ти став сміливим. Лисички вже не боїшся?

-Ні. А що вона тут?

- Побігла на вечорниці. Там зараз весело. Гадання, вареники, пісні та жарти.

- То, може, і мене пустять на вечорниці. Там мої друзі.

Ведучий 2.

- Може, Сірий,  і пустять, але спочатку відгадай  загадку.

1. Із пшеничного він тіста,

значить,можна його їсти.(Колобок)

• Це ви натякаєте, що я хотів з’їсти Колобка? Так хай би не вихвалявся. А то : «Я від баби втік, я від діда втік…» Бо хто вихваляється, той лиха сподівається.

2. Мій зелений піджачок

Весь пошитий з колючок

Тільки що мені робить

Я росту, а він тріщить.

 І нехай, коли порву,

То й без нього проживу.(Каштан)

 

• Це що,  зелений їжак? Підкажіть, будь ласка.
• Ні,  не їжак.

 

3. Росте хлопець чепурненький

На городі в мене.

Чорні очі, жовті вії,

Капелюх зелений. (Соняшник)

 

• У мене на городі  росте морква, буряк, огірки, капуста і ніяких хлопців.

Ведучий1- Бачу, Зайцю, ти мало моркви з’їв, ще тобі вчитися і вчитися в лісовій школі.

Тому пропоную інше завдання.    Допомога потрібна? Тоді починаємо.

 

Від кого ці телеграми

1. Приїхати не можу, допомагаю дідові ріпку витягати (онучка)
2. Розбилися яйце. Дід плаче, мушу заспокоїти (Курочка Ряба).
3. Не можу приїхати, готуюся до бою зі Змієм (Микита Кожум’яка)
4. Шукаю стрілу (Царівна - жаба)
5. Вишиваю півника для своєї бабусі (Аля)
6. Збираю сльози у дітей   (Плаксій)
7. Рятую діда, що знищив мою хатку  (Хуха - Моховинка)

 

Ведучий 2.- Ось тепер проходь. На тобі морквинку, біжи на вечорниці.

Ведучий 1.-  Знову хтось поспішає. Ви куди це зібралися?

• На вечорниці! (гуртом)

 

Інсценізація казок «Язиката Хвеська» та «Хитрий Півень».

 

Казка «Хитрий Півень»

• Кукуріку, сиджу на тину, гарно співаю, всіх радо вітаю!

— День добрий! — гукнула вона. — Почула, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Схожий на голос Пилипа Кіркорова. От тільки не знаю, чи вмієш ти так співати, як співав твій батько.

— А як же співав мій батько?

—Ех, він так гарно співав. На одній нозі стояв  і навіть міг заплющити одне око. Так гарно кукурікав, що й ну...

—Це ж так просто.  І я зможу! — сказав півень, випрямився, заплющив око і почав кукурікати,- кукуріку!

— Гарно, гарно виспівуєш. А чи зможеш ти стояти на одній нозі і, заплющивши два ока, співати? Це не дуже легко. Батькові твоєму на третій раз лише вдалося так зробити.

— Зможу! — крикнув півень.

-Кукуріку, сиджу на тину,

Гарно співаю, не підглядаю,

Із заплющеними очима  всіх радо вітаю!

Та тільки заплющив він очі, як лисиця підскочила і схопила його.

- Кукуріку, допоможіть, людоньки!

-Кричи, кричи, ніхто тебе тут не почує

_ Хелп мі, кукуріку, Котику, мене Лиска вхопила, мабуть з’їсти хотіла, допоможи, братику!

- Кричи, репетуй, хоч трісни, аби борщ не був пісний!

А ти, Півник, молодець, гарний буде холодець !

- Міліція, грабують, мене, Півника, украли, і хочуть зарізати, Рятуйте, порушують Півнячі права. Я маю право на життя.

- маєш, звичайно, маєш.  Але я нічого не порушую, це закон природи. Хто сильніший, той і правий.

От і прийшли. Зараз поставлю водиці, щоб обпатрати тебе.

- Ой!

- Не турбуйся. В електрочайнику швидко вода нагрівається до 100 градусів

- ОЙ, йой! А може, не треба?

- Треба, Вася, треба!

— Твоя мати не так робила!

— А як же вона робила? — спитала Лисиця.

— Схопивши півня, мого батька, вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати.

— Я вся вдалася в матір!

Ніс і вуса, очі голосочок, можу пісню проспівати — промовила лисиця.  Заплющивши очі, вона почала щось шепотіти. Співати пісню  «В саду гуляла, квіти збирала, в саду гуляла, квіти збирала, кого любила, причарувала…»

Півень тільки цього й чекав: змахнув крилами, злетів і сів на дерево.

— Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив, — облизавшись, промовила лисиця, - Півнику, зачекай, я ще тобі казку розповім, яку любив слухати твій тато.

Зітхнула і голодна подалася в ліс.

 

Ведуча . Добре з вами ми пограли, поки бабі молодість вертали.

Ведуча 2. Весело було усім: і дорослим,  і малим.

Ведуча 1. Та підійшов уже кінець.

Ведуча 2. А хто слухав і дивився -молодець.

Виконання пісні Наталі Май «Золота, золота зіронька у небі