Сценарій літературного вечора «Я вибрала долю собі сама» (за творчістю Ліни Костенко

Сценарій до літературного вечора

 «Я вибрала долю собі сама»

(за творчістю Ліни Костенко)

Мета: розкрити талановиту, багату натуру поетеси, визначити ті джерела, що формували її письменницький дар; ознайомити учнів з чарівною силою поетеси, розвивати творчі здібності учнів; виховувати силу волі й життєву стійкість на прикладі життя цієї видатної жінки, відчуття прекрасного.

Хід уроку

 (звучить Бах - Прелюдія Сюїти №1) 01M

Учитель: Чимало сіячів виходило на ниву української культури, кидаючи в рідну землю зерна віри, надії, любові, Великий Ярослав спромігся на тринадцятиглаве диво «Софію Київську», славний Богдан Хмельницький заявив про свій народ гучною славою бойового хрещення. Та особливе місце в могутньому поступі нашого народу належить жінкам, імена яких вам добре відомі: княгиня Ольга, Роксолана, Маруся Чурай, Леся Українка, Марко Вовчок та інші.

А ХХ століття подарувало Україні ще одну величну жіночу постать, яка успадкувала найкращі риси своїх попередниць: патріотизм, щедрість, доброту, розум, любов до навколишнього світу.

Мова йде, як ви здогадались, про Ліну Василівну Костенко. Саме ця мудра жінка, найталановитіша поетеса і є головною героїнею нашого літературного вечора.

Девізом нашого вечора нехай стануть слова: «Буває, може, й кращі голоси, але такого другого немає!»

(звучить Ave Maria) 02M

Ведучий 1: На зовнішність Ліна Василівна така ж гарна, як і її вірші. «Проникливо глибокі сірі уважні очі, грива густого хвилястого каштанового волосся, класичне розкрилля брів, і півусмішка людини, яка багато пережила і знає ціну собі у цьому світі».

Ведучий 2: Ії життєве кредо – свобода і правда. В її вустах це звучить так:

Я трохи звір. Я не люблю неволі,

Я вирвуся, хоч лапу відгризу.

Я не люблю нещасних. Я щаслива.

Моя свобода завжди при мені.

Ведучий 1: Поезія – це те, чого не можна до кінця передати у слові, насамперед це стан душі.

Ведучий 2: Ліна Костенко вибудувала самоцінний поетичний світ, що є не зліпком чи подобою реальності, а згустком енергії творчого духу, який, за словами безсмертної Мавки з «Лісової пісні», скарби творить, а не відкриває.

 (звучить С. Ротару – Одна калина) 03М

Ведучий 1: Холодні березневі ранки

Батьки хвилюються, ще б пак.

В сім’ї чекають немовляти,

І радість грає на вустах.

Ведучий 2: Вона народиться, дитина,

Єдина в світі донька Ліна.

Який топтати буде ряст?

Яку Бог долю їй надасть?

Ведучий 1: У творчості Ліни Костенко багато поезій присвячено родині. Поезія «Мати».

Ведучий 2: Поезія «Старесенька іде по тій дорозі…».

Ведучий 1: Вірш «Були у мене за дитячих літ…».

Ведучий 2: Поезія «Вже почалось, мабуть, майбутнє».

Ведучий 1: Кожний поет має свої тематичні домінанти, які є наскрізними у його творчості. До них у нього особливий потяг. І вся його творчість немовби обертається навколо них.

Ведучий 2: І якщо прагнемо пізнати митця, то в першу чергу необхідно визначити ці домінанти. У Ліни Костенко вони позначаються ключовими словами Пам'ять, Творчість, Любов, Природа.

(звучить 5-а симфонія Шостаковича) 05М

Ведучий 1: Напрям «Пам'ять». «Душа належить людству і епохам»

Ведучий 2: Категорія пам’яті в художньому трактуванні Ліни Костенко тісно пов’язана з поняттями батьківщина, історія, духовність. Поетеса добре розуміє, чим загрожує нації втрата національної свідомості і що найважливішим енергетичним джерелом, яке живить національну свідомість, не дає їй згаснути, є історична пам’ять народу.

Ведучий 1: Хіба може поет бути спокійним, знаючи, що його народ через злу волю історії зазнав численних утрат, руйнувань своєї держави, свого дому, у якому був господарем і будував власне життя. Український народ багато років був позбавлений державності. Ця гірка реальність постійним болем відлунює в серці Ліни Костенко, а відтак – і в її поезіях, які спонукають українців засвоїти уроки багатовікової історії. Зберегти в пам’яті своє минуле означає не втратити рідну державу, народ, зберегти самого себе «над берегами вічної ріки» життя.

Ведучий 2: Вірш «Життя іде і все без коректур».

Ведучий 1: Поезія «Колись давно, в сумних біженських мандрах».

Ведучий 2: Вірш «Буває мить якогось потрясіння…».

Ведучий 1: Поезія «День за днем, вони вже звуться - дати...».

Ведучий 2: Вірш «Пелюстки старовинного романсу».

 (звучить Шопен – Ноктюрн) 05М

Ведучий 1: Напрям «Творчість». «Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі»

Ведучий 2: У творчості Ліна Костенко – максималіст: у точності вислову, у глибинності змісту, у готовності повторити кожне слово і потвердити його власним життям. У віршах, присвячених ролі митця у суспільстві, у художній формі задекларовані високі моральні принципи: відповідальність, самопосвята, самозреченість.

Ведучий 1: Поет не має права на пусті слова, які «мовчать», не може бути слабодухим, бо «скільки білого паперу слабих навіки замело». Митець має всеохопно відчувати контекст доби, в якій творить, і тонко реагувати на виклики сьогодення, не чекаючи сприятливого часу, бо «на цій планеті, відколи сотворив її пан-бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох». Митець не може легковажити власним талантом і покликанням, не має права загравати із сильними світу цього. Лише власна совість є мірилом мовленого поетом слова:

Мені не треба слави, ані грошей,

ані щоб сильний світу похвалив,-

аби хто-небудь, мислію возросший,

до мене часом слух свій прихилив…

Ведучий 2: Поезія «Доля».

Ведучий 1: Вірш «Крила».

Ведучий 2: Поезія «Ой ні, ще рано думати про все…».

Ведучий 1: Вірш «Вечірнє сонце, дякую за день!».

 (звучить музика «Вітер змін») 06М

Ведучий 2:  Поезія «Ти знов прийшла, моя печальна Музо…».   

(звучить «Бетховен - Місячна сонета») 07М

Ведучий 1: Напрям «Любов».

 Цей світлий сон – пішов без вороття.

Це тихе сяйво над моєю долею –

воно лишилось на усе життя.

Ведучий 2: В поезії Ліни Костенко ми відкриваємо нові неповторні грані цієї теми. «Її інтимна лірика – це постійний діалог розуму і серця» - слова сучасної української поетеси Людмили Таран. Насправді тема любові невичерпна, бо незглибимим є духовний світ людини.

Ведучий 1: Навіть у такій темі поетеса максимально вимоглива, гранично раціональна. Лірична героїня кохання сприймає як стан душі, коли вона перестає керуватися розумом і логікою, від чого страждає: «Любов підкралась тихо, як Даліла, а розум спав, довірливий Самсон». Звідси і самоіронія: «А я закохалася. Сказано - женщина».

Ведучий 2: Поезію «Не говори печальними очима…».

Ведучий 1: Вірш «Не треба класти руку на плече…».

Ведучий 2: Поезія «Несказані слова».

Ведучий 1: Вірш «Спини мене отямся і отям…».

Ведучий 2: Поезія «Розкажу тобі думку таємну».

 (звучить «Вівальді – Літня гроза») 08М

Ведучий 1: За багато віків про кохання написано вже стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш. Та Ліна Костенко знаходить щоразу нові й нові слова, нові відтінки, щоб повніше передати це незбагненне почуття, яке з усього живого може відчути тільки людина.

Не кожній людині Бог дає особливий талант — кохати. І кожен, хто пережив чи переживає стан закоханості, знає, що кохання і смуток ходять завжди поруч.

Ведучий 1: Поезія «Я хочу знати, любиш ти мене…».

Ведучий 2: Вірш «Моя любове! Я перед тобою…».

 (звучить Бетховен) 09М

Ведучий 1: Напрям «Природа». Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо.

Усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Ведучий 2: Ліна Костенко – один із тих митців, для яких тема природи завжди на чільному місці.

Уже багато написано і сказано про втрату сучасною людиною гармонійного співіснування з природою. Поезії Ліни Костенко з екологічної тематики змушують кожного українця пройнятися тривогою за долю рідної природи. Природа – це не просто степ, трава, річка, ліс, сосни, туман, дощ і вітер, а дарований Богом дивосвіт, у якому людина знаходить красу, спокій, черпає сили.

Ведучий 1: У спілкуванні з травами й деревами, птахами й небом, сонцем і вітром лірична героїня відкритіша й органічніше, ніж у розмові з людьми. Тільки на одинці з природою можна до кінця бути самим собою, нікого не боятися, не лицемірити, не шукати компромісів.

Ведучий 2: Часто в пейзажній ліриці Ліни Костенко ідейною домінантою стає філософський мотив: осінь у природі – це підсумок життя, коли час пожинати плоди свого труду, озирнутися й оцінити пройдений шлях: «Оце і є усі мої права. Уже й зникає сонце за горбами – сад цепотів пошерхлими губами якісь прощальні золоті слова…»

Ведучий 1: Поезія «Цей ліс живий…».

Ведучий 2: Вірш «Я вранці голос горлиці люблю…».

Ведучий 1: Поезія «Стояла груша, зеленів лісочок…».

Ведучий 2: Вірш «Шипшина важко віддає плоди…».

 (звучить Шопен – Сюїта) 10М

Учитель: Одночасно спілкування з її творчістю – це завжди важливий урок, на якому навчаєшся речам простим і мудрим. І якщо на тому уроці ти є старанним і розумним учнем, то зрозумієш дарований Богом дивосвіт, у якому ти знаходиш красу, спокій, взаєморозуміння, відновлюєш свої сили, заражаєшся радістю існування.

Література

1. Ліна Костенко: Навчальний посібник – хрестоматія/Ідея, упорядкування, інтерпретація творів Григорія Клочека. - Кіровоград: Степова Еллада, 1999.-320с.