Презентація "Володимир Мирний - письменник Полтавщини"

Мирний Володимир Степанович – поет, прозаїк, публіцист, перекладач. Народився 1 листопада 1935 року с. Супротивна Балка Новосанжарського району Полтавської області. У 1954році закінчив середню школу ім. Г. С. Сковороди у селищі  Чорнухи Чорнухинського району Полтавської області.

Закінчив Львівський університет (1959). Учителював, працював у районній газеті, Полтавському краєзнавчому музеї, обласній організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Із 1991 по 2000 очолював обласну організацію Національної спілки письменників України. Дебютував 1952 як поет.  Зараз входить до складу Ради Полтавської обласної організації НСПУ. Мешкає у Полтаві.

Творчі доробки. Перша книжка – збірка поезій “Криниця” (1968). Наступні – “Матіоли” (1970), “Вечірнє поле” (1973), “Монолог землі” (1978), “Літні зорепади” (1979), “Світло берези” (1983), вибрані твори “Криниця” (1985), “Багряне гроно горобини” (1986), “Фантомас” (1991), “Надія, віра і любов” (1994), “У дорозі до храму” (1995), “Вибране” (1995), “Теплий дощ у неділю” (1999), “Сурмачка” (2002), “Сто поезій про кохання” (2003), “Життя по колу йде…” (2005), “Стукати у брами…” (2010), “Катарсис” (2017).

Мати 18 Листопада 2010 Як ти часто зайнятий лиш собою –Своїми радощами, своєю любов’ю!А десь поруч по хаті та ходить мати,Ладна тебе й диханням зігрівати. Глянеш нишком – і душу тобі обпалить Її тиха, натомлена сивина. То – невдачі твої, і злети, й провали…Ти молись їй: не вічна ж вона.

Я в полях осінніх… 22 Листопада 2010 Я в полях осінніх. Вітру тужна мідь. Та з-за хмар ожинних. Враз сяйне блакить –І до спазм у горлі,До сльози-вини. Так запрагнеш гордо. Ранньої весни…

І небо височенне літнє…20 Листопада 2010 І небо височенне літнє,І птахи в лагідній плавбі,І погляд жінки мимолітний,Що ледь спинився на тобі,І даль полів – розкинеш рукиІ засмієшся, мов дитя!Дива невловні ці, стозвукі Звучать прекрасно так: життя!

Як хочеться мені в усьому чистоти– У помислах, в ділах, у слові і в усмішках, Щоб в небеса рости, щоб серцем процвісти! Хоч я, братове, й сам, їй-Богу, не безгрішний. Яка он даль встає синіюча, густа! Як світяться поля! Як білим вишням тихо! В усьому доброта, в усьому чистота. І тільки рід людський печаллю й гнівом диха. І тільки рід людський, мов п’яниця в гульні, Хитається й кричить, і корчиться, і стогне. І вже сивіє даль в тривожній тишині, І чорно сніг мете, і цвіт вишневий сохне. Та я Людина єсмь. Я лину до мети. Я прагну оновить цей світ прекрасно-грішний. Тому і хочу я в усьому чистоти – У помислах, в ділах, у душах і в усмішках. («Прагнення»)

Нагороди Лауреат регіональної літературно- мистецької премії імені Панаса Мирного (1999) "за активну громадську діяльність із популяризації життєвого й творчого шляху Панаса Мирного та за книгу прози й поезії «Теплий дощ у неділю», обласної премії  імені Леоніда Бразова (2008) «у номінації «Поезія» за збірку «Життя по колу йде», імені Івана Котляревського  (2010) "у номінації «Сучасна проза» за книгу «Стукати у брами», імені Володимира Малика (2016) у номінації «Література та публіцистика» книга «Янголи ридали в небесах».

Підготувала вчитель української мови та літератури КЗ “Полтавська вечірня (змінна) школа №1 Полтавської міської ради Полтавської області”Горбачова Ірина Василівна