Сценарій лялькової вистави "Колобок"

 

Автор.

Зоря землю освітила,

Баба тісто замісила

І випекла колобка.

Став він малим за синка.

 

Ріс, рум’янився, мужнів,

Вже час і до школи.

Та як тільки теє вчув,

Закричав:

 

Колобок

Ніколи!!!

Я до школи не піду.

Що я там забувся?

Дід

Синку, тебе заведу.

Чого ти надувся?

Там цікаво, море друзів,

Вчать письму й читанню.

Колобок

І не треба мені зовсім

Геть того навчання.

 

Я й так усе знаю, тату.

Гроші порахую,

Не тре більше мені знати

 

Дід. Та послухай!

 

Колобок

Чую!

Краще від старих втечу,

Піду в світ за очі.

Бач -но, вони мене в школу

Та й віддати хочуть.

 

То все видумки, лише

Марна трата часу.

Я і так геть усе знаю,

Тож гайда до лісу.

Автор

Покотився наш дружок,

Цілий день гуляє.

Заєць

Агов! Слухай, Колобок,

Щось тебе спитаю.

Ти, напевно, вже школяр,

То ж до Миколая

Треба листа написати,

А я букв не знаю.

Можна, що хочеш просити,

Усе може дати,

Тут головне тільки літер

Чим побільше знати.

 

Можеш й собі забажати

Телефон чи скутер.

 

Колобок

Та не вмію я писати

Геть ніяких літер.

 

Заєць

Ех..Шкода… Пропало діло.

Батьки ж говорили.

От  пішов би ти у школу,

Там тебе б навчили.

 

Колобок

Школа, школа, зговорився

Заєць із батьками!

Я й так зможу і без того,

Що зветься знаннями.

 

Автор

Покотився наш кругленький

Далі по лісочку,

Аж тут Вовк іде сіренький

І несе сорочку.

 

 

Вовк

Ти з села йдеш, я так бачу.

Хо тебе спитати.

Там казали є урок той,

Де вчать працювати.

Он порвалася сорочка,

Тре її зашити,

Як поможеш – то не з’їм тя

І залишу жити.

 

Колобок

Ой біда, біда, біда.

Все через ту школу.

Я ж на тому трудовому

Ще не був ніколи.

Не вмію нічого я,

Навіть нитку в голку

Не можу просунути.

 

Вовк

Нема з тебе толку!

Хоч наїмся, бо пухкенький

Ти такий нівроку.

Будеш знати, як до школи

Не йти на уроки.

Колобок

Ааааа! Рятуйте! Ловлять! Ловлять!

Спасіте, спасіте!

І до мами із татуньо

Мене відведіте!

 

Заблукав я… Де домівка?

Не знайду я шляху.

Десь я, браття, таке чув,

Що напрям по моху

 

Дерев можна визначати,

Вчать те на уроці.

Ну чом був такий я впертий?

Щось аж коле в боці. (плаче)

 

Ведмідь

Чом гудеш ти як ведмідь?

А точніш – як я?

 

Заведу тебе я вмить,

Лиш скажи ім’я

 

Тої дівчинки, що в мене

Проживала у ліску.

Ви, напевно, вже учили

В школі казочку таку?

 

Колобок

Знову школа, знов уроки

Переслідують мене.

Ох, і зазнав я мороки.

Ведмідь

Біда тебе не мине!

Сам шукай додом дорогу.

Ну ти й неук, просто жах!

Навіть казок не читаєш.

Колобок

Я найбільший із невдах!!!

Ну хто мені допоможе?

А чи звір, чи птиця?

О, ось там я бачу: сюди йде лисиця.

 

Лисиця

Привіт, любий Колобок!

Рада тебе бачить.

Поможи мені, будь ласка,

Розв’язать задачу.

 

Є у мене п’ять цукерків.

Як розділим зразу

На двох друзів, щоб нікому

Не було образи?

 

Допоможеш – пригощу

І тебе смачненьким.

 

Колобок

Так, я дуже зголоднів,

Швидше б вже до неньки.

 

Бо не знаю, як ділити,

Додавать і множить.

У цьому мені лише школа

Допомогти може.

 

 

 

Лисиця

Значить зараз тебе з’їм!

Не поладив з дідом,

Не знаєш нічого, втім –

Станеш ти обідом.

 

Баба

Синку, синку, Колобок!

Ой моя дитино!

 

Дід

Не плач, стара, наш синок

У лісі не загинув!

 

Лисичка

Тобі, круглий, пощастило,

Що батьки гукають.

Була б добре я поїла,

Та про тебе дбають!

 

Баба

Синку, синку, ти хоч цілий?

Раді тебе бачить!

 

Колобок

І я радий, та не знаю

Чи мене пробачать.

Даремно я вас не слухав,

Зрозумів я без пори,

 

 

Що у школі дар безцінний

Роздають, лише бери.

 

Баба

Дуже раді й ми, синочку,

Що ти усвідомив.

Бо без школи навіть кроку

Не ступиш із дому.

 

Колобок

Вчіться дітки, вчіться милі,

Та знання збирайте,

Бо наша вся сила в школі,

Це не забувайте!