Сценарій загальношкільного виховного заходу "Третій ангел просурмив"

Гіркий подих Чорнобиля

Виховний захід в рамках екологічного проекту

26.04.2018нр

«Третій Ангел просурмив і впала з неба велика звізда, що горіла, немов світильник. І впала на третину рік і на джерела вод. Ім'я цієї звізди — полинь. І тре­тина вод стала полином. І багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали...»

(Біблія. Новий завіт Откровенія святого Івана Богослова)

 

Хід заходу

Звучить  ніжна мелодія

 

Ведучий : Весна… Найпрекрасніша пора року.

Прокидається  від сну природа, розплющує очі земля, усе оживає, зеленіє, розквітає. І так радісно на душі , ще й серце звеселя пташиний спів  і ніжний промінь сонця огортає та кличе  покружляти у танку. А ми не в силах відмовити йому!

 

Хореографічна композиція «Плескач»

 

Ведучий. Весна …Нестримна і натхненна. І в туж хвилину ніжна та тремка. В душі озветься струменем пісенним , мов пісня солов’я ,що лине звіддаля.

 

БАЛАДА ПРО ЗЕМЛЮ

Коли я вийду аж на гору, від мене, сонце, не втечи,

Дай я до тебе заговорю, а ти світи, не обпечи.

Стане сонце вогнем, щоб лякати мене. Та не боюся я вогня.

 

Приспів:

То моя земля, крила з плечей

То моя земля, радість очей

То моя земля і б'ється в мені

Гаряче серце моєї землі.

 

Коли я стану просто неба, коли почую вітру сміх,

То щастя більшого й не треба, ніж бути там, де ти хотів.

 

Стане сонце вогнем, щоб лякати мене та не боюся я вогня.

Приспів.

Стане сонце вогнем, щоб зігріти мене.

Як я люблю тепло вогня.

 

То моя земля,  крила з плечей. То моя земля.

 

 

 

Ведучий:               Весна.     Чорнобиля гіркий полин на серце ліг незримо й тяжко,

                              І плине над землею дзвін ,із тихим стогоном протяжно.

                              То дзвонять дзвони не Хатині, де слід лишила свій війна,

                              Це стогнуть землі України, де «мирний» атом не дріма.

Ведучий.            Він впав смертельною росою на рай дібров, на зелень трав,

                            Своєю чорною косою провів по розмаїттю барв.

                             І попелом покрились села, і згинуло усе живе,

                             Пропали усмішки веселі, замовкло птаство лісове.

                             Лиш на отруєній землі небачена розкрилась квітка –

                             Про допомогу крик німий, між попелом остання іскра.

Запала тиша

Ведучий. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, о першій годині 23 хвилини над IV реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я.

Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала Чорнобильська катастрофа.

___ років пройшло з тих пір, ___ років смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, ___ років цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.

Ведуча :             Мій біль, мій жаль, моя біда,  моя ти пам'ять вічна.

Земля покинута й не та, отруєна й незвична.

Зелений край, колишній рай, краси шматки роздерті,

Отруйний дощ на чорний гай, тепер - це зона смерті!

 

Звучить «Адажіо» Т. Альбіноні.

Ведуча.  У ці дні ми привертаємо увагу як української, так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, — наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ці­ною свого здоров'я, та що найважливіше - ціною власного життя. Ми схиляємо перед Вами голову.

Чому небо сьогодні так низько? Чому сонце сьогодні так близько,

Чому тіло пекучим вогнем? Чому дотик як гострим мечем?

Чому у горлі болить? Скажіть, лікарю: я буду жить?

Двісті років тобі жить.

А чому в мене все так болить?

Це не страшно, все стерпиш, козак.

Сам ховає сльозу у кулак.

Моя мама до мене прийшла?

Та хіба хоч на мить відійшла?!

Чуєш!!! – мати всім серцем кричить…

Мамо, мамо, мене пригорни, Як в дитинстві ти поряд засни,

Заспівай колискову мені…

І заснув в непробудному сні.

Відливали водою її .Відривали з бідою її.

Говорили утішні слова. Поряд в чорнім ридала вона…

У дворі, де зростав її син Зараз пишно зростає полин.

Зупинись, як землі чуєш стогін. То Чорнобильська плаче Мадонна.

Дві дівчини в чорному одязі йдуть назустріч одна одній із запаленими свічками

Мадонна 1: Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин.

Як тяжко, як тужно моєму народу болить!

Дивиться на свічку:Свічка поминальна – свічка сумна. Ти нагадуєш про скорботу, про відданість, про мужність. Хай твій вогонь буде шаною тим, хто загинув в цей день ___ років тому.

Мадонна 2: Безумство хоробрих – життя за життя. Щоб тільки лишилися мати й дитя.

А дума людська пам’ятатиме Вас. А пам’ять людська повертатиме Вас.

Безумство хоробрих – де вічність і мить. Де згасли для Вас і життя, і блакить.

Де зір наш потьмарить скорбота земна. Де всім, як набат – імена… імена…

Мадонни називають імена героїв, а їх фото з’являються на екрані

Мадонна 1: Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик.

Мадонна 2: Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок.

Мадонна 1: Сержант Микола Ващук.

Мадонна 2: Старший сержант Василь Ігнатенко.

Мадонна 1: Старший сержант Микола Титенок.

Мадонна 2: Сержант Володимир Тищура.

Просимо вшанувати їх хвилиною мовчання

 

Свіча. Слова та музика Наталя Май

Ніч і тільки зорі за вікном. Ніч, усе поснуло тихим сном...

Тільки сон мій так далеко відлетів, немов лелека,

Я встаю й запалюю свічу...

Тільки сон мій так далеко відлетів, немов лелека,

Я молитву тихо шепочу..

Приспів:

Гори, гори, моя свіча, за тих, хто ще живий,

За тих усіх, хто по землі і досі топче ряст.

Гори, гори, моя свіча, за рідних, дорогих,

За тих, хто вже пішов від нас...

 

Ніч, я знову Господа молю,

Ніч, за тих усіх кого люблю.

Знаю, сон мій так далеко відлетів, немов лелека,

Та горить у темряві свіча.

Знаю, сон мій так далеко

Відлетів, немов лелека,

І сльоза зрадлива на очах...

Приспів.

Тільки сон мій так далеко відлетів, немов лелека,

Я встаю й запалюю свічу...

Тільки сон мій так далеко відлетів, немов лелека, я молитву тихо шепочу...

 

Читець. Жорстокий, ніжний і свавільний світе, скажи скоріш, що діяти мені,

Тебе чи ненавидіти, а чи любити у міражах чорнобильських вогнів?

Мовчиш... А серце жде і прагне слова, немов земля обвуглена — тепла

Людських долонь, котрі не пахнуть кров'ю, бо маками у полі проросла.

А час іде — не спить. Не спить і серце, відповіді хоче

За всіх, хто жив, живе і буде жить...Допоки нам дивитиметься в очі

Зловісний стронцій атомних страхіть?

 

Ведучі. З’явившись під знаком біблійної зірки Полин, той «чорний Чорнобиль» став якщо й не розплатою, то найсерйознішою засторогою нашому варварству, технократичній сваволі, яка вказує на те , що не варто грати із силами природи — нашої одвічної матері й заступниці.

Ця зірка Полин,  наче була послана з майбутнього,  як грізне попередження нам усім: опам’ятайтеся, задумайтеся, поки не стало надто пізно!

 

Ведучі. Уроки Чорнобиля не повинні минути марно, забутися. Вибух на станції висвітлив справжнє обличчя кожного. Виявив, хто є хто. Але, запрошений нами гість гідно пройшов найважчі випробування, він не утік від біди, а йшов назустріч, щоб відвернути її. Він  прагнув будь-що довести справу до кінця.  І з трепетним хвилюванням, ми бажаємо висловити слова шани та вдячності й схилити голови перед нашим героєм______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Читець

  З бідою, кажуть, тільки ніч потрібно перебути.

І знову сни прийдуть до віч, та біль принишкне спрутом.

А я принижений іду, і дибиться дорога,

Несу у світ свою біду крізь сумніви й тривоги.

Несу, неначе немовля, що так зайшлося криком,

Аж захиталася земля тривожно й огнелико.

Хай світ довкруг її гуде, я буду колихати.

Її щоночі і щодень — біда повинна спати.

Віддати людям на землі себе

У кожнім добрім і гарячім слові,

Допоки світить небо голубе,

Допоки світ займеться із любові.

Віддати все: і доброту, і мсту,

Що не дадуть й камінню збайдужіти,

І навіть злість, і зненависть святу,

Що світ Ілюзій може спопелити.

Віддати людям на Землі себе.

 

 

 

 

 

 

З неба

Птахом злетів, хоч крил не мав .

Далекий голос твій в  небо його підняв .

Вогнем згорілих свіч ти був хвилину тому,

Лише себе тобі, тобі ,або нікому.

Скільки разів ти падав .У темний світ і сонячний і зоряний.

Та все ж  літав бездонними неозорами, і все ж молився небові за хмарами.

 

З неба ти  з неба , як ангел летиш в небеса. В небо я в небо до тебе, як птах.

 

Вітер неси до неба. Польотів цих дуже сьогодні треба.

На дворі дощ іде танцює на помості. По сходах дощ веде мене до тебе в гості.

З неба ти  з неба ,як ангел летиш в небеса .В небо я в небо до тебе як птах.

 

Ведуча.  Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних зі скорбот­ним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.

Чорнобильська біда. Слова та музика Наталія Май

Чорнобилем постукала у вікна лиха біда й заплакала земля

І цілий світ у розпачі затихнув, лелека в чорнім небі закружляв

І посивіла ненька Україна у пекло посилаючи синів

Секунди рахувала ,як години, сльозами постарілих матерів

Біда – біда безжалісна й не втішна

Для українських дочок і синів

Біда, біда скажи чому й навіщо

Господь від лиха нас не захистив?

І смертю дихав знавіснілий вітер, і сонця промінь заблукав в пітьмі.

І хворими народжувались діти, і віру так боялись втратить ми.

І посивіла ненька Україна у пекло посилаючи синів.

Секунди рахувала ,як години сльозами постарілих матерів

Біда, біда безжалісна й невпинна.

Усе змітала на своїм путі.

Біда, біда ридала Україна .Благала смерть, від неї відійти.

Земля моя, я знаю все здолаєм .Я сумніву не маю ні на мить

Бо тільки той, хто віри не втрачає, усі нещастя зможе пережить

Біда – біда безжалісна й не втішна для українських дочок і синів

Біда, біда скажи чому й навіщо Господь від лиха нас не захистив?

Біда – біда безжалісна й не втішна для українських дочок і синів

Біда, біда скажи чому й навіщо

Господь від лиха нас не захистив?

Господь від лиха нас не захистив…

Читець

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко

Бо Чорнобиль – трава – не полин.

Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.

Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?

Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю

Як же ти допустила, щоб скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка…

Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,

І петля радіації стягує шию твою

Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба

Знай, що Бог ще чекає молитву твою.

 

Вокальна група Молодшої школи «Ми всі діти України»

Ведучі. Ми звертаємось до Бога  за допомогою та просимо його милосердя і благословення. Ми багато і часто говоримо про красу довкілля. Нас справді вражають простори Землі, гори, казкові ліси. Ми навіть не припускаємо думки, що раптом все це може зникнути, стати отруєним для всього живого…

Ведучі.  Ми люди стали варварами.  Ми спричиняємо катастрофи, недбало відносимося до природи, нехтуємо її законами..   Ми ще не усвідомили того факту , що якщо станемо причиною нової помилки чи недогляду – тоді  все , що нас оточує, що є нам рідним та близьким -зникне!

Хореографічна композиція «Вічність!»

Ведучі.  За час свого існування людство досягло безліч вершин. Але, слід замислитись над тим , що крокуючи такими ж темпами  планетою, котра має вичерпні ресурси, якщо зберігати існуючу модель природокористування то стане неможливим наш подальший ріст і розвиток. Ми, людство як єдине ціле, споживаємо значно більше за необхідне, і при цьому вкрай нерівномірно і неефективно. Тому, ми закликаємо вас  - не байдужих допомогти і підтримати нас ,дітей, у маленьких починаннях,  адже ми так бажаємо зростати у  чистому довкіллі!

 

Ведучий.  У нашій школі ведеться активна діяльність, екологічного напрямку  «Раціональне природокористування». Учасниками екологічної команди «Eternity»  ,було проведено ряд заходів по збереженню та раціональному використанню  природних ресурсів.

А саме : результативна діяльність у науково  – дослідницьких проектах :

• «Кар’єр у Піддубцях – причини і наслідки» ; «Ми за чисту воду у селі» ;
• «Увага,свинцеві гриби на узбіччі доріг» ; «Збережи електроенергію» ;
• «Розчистимо ліс» ;
• «Операція - Утилізація».

 Ведучий . В межах проекту «Операція – Утилізація» був  офіційно відкритий екологічний куточок «Сортуй сміття -врятуй життя!», де усі учні та працівники школи на практиці ознайомились з правилами та нормами утилізації відпрацьованих ЛЕД ламп, батарейок, ПЕТ пляшок та макулатури. Відсортовані продукти були спрямовані на подальшу  екологічно чисту утилізацію та вторинну переробку.

 За допомогою виховних годин та тематичних лінійок класні керівники та вчителі поглиблювали знання учнів у питаннях екологічної свідомості та відповідальності.

На конкурсі екологічних агітбригад  у НВК с.Підгайці  «Eternity»( Бєлова Анастасія, Сардачук -Король Єва, Ходорчук Ангеліна, Вовчок Вікторія, Падалюк Олег, Вайс Юрій)   під керівництвом ЗДВР Чухілевич Ольги Пилипівни, педагога -організатора та вчителя музичного мистецтва Тодорович Алли Ярославівни , вчителя екології Супрунець Анни Михайлівни підготували та реалізували в життя тематичний виступ «Екологічна свідомість –   це наша віра , як українців!» та презентували свою діяльність у сфері екології і  посіли почесне друге місце серед п’ятнадцяти команд.

Слід зазначити, що на даному етапі започаткована екологічна діяльність  не припиняється а буде лише розширятись та поглиблюватись. Тому, закликаємо  і Вас не бути байдужими, адже ми, діти мріємо про яскраве дитинство та віримо у світле майбуття!

 

 

 

Діти Світла

Як світлом золотим по воді

Далекими світами

На світло перетвориться тінь

І стане голосами

 

А вітер невідомих країн

Волосся заплітає

Веде мене далеко куди

Сама не знаю. Знаю

 

Приспів

 

Ми діти світла і голосів

Легкі і незнайомі

У лінії зелених полів

У неба на долоні

 

Де тільки починається день

Де ніч не наступає

Мелодія почується десь

Яку давно я знаю