Сценарій мовного свята

 

 

Черкаський професійний ліцей

 

Сценарій мовного свята

«Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть»

 

 

                                                                   Підготувала

                                                                             викладач

української мови та літератури

                                                               Буряк В. В.

 

 

1

Звучить музика (Т. Петриненко «Україна»)

Ведучий. 9 листопада, у день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-літописця, наша держава відзначає День української писемності та мови, свято, яке гуртує усіх нас - на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду. Кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові. Радо вітаємо усіх присутніх на сьогоднішньому мовному святі.     

Ведуча. Мова — краса спілкування,

Мова — як сонце ясне,

Мова — то предків надбання,

Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,

Де б’є, мов сльоза, джерело,

Мова — це наша світлиця,

Вона — як добірне зерно.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть.

 

Учень 1.

Мова, наша мова —

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

Учень 2.

Мова, наша мова —

Літ минулих повість,

Вічно юна мудрість,

Сива наша совість.

Учень 1.

Мова, наша мова,

Мрійнику — жар-птиця,

Грішнику — спокута,

Спраглому — криниця.

 

 

 

 

 

 

 

2

Учень 2.

А для мене, мово,

Ти, мов синє море,

У якому тоне

І печаль, і горе.

Учень 1.

Мова, наша мова —

Пісня стоголоса,

Нею мріють весни,

Нею плаче осінь.

Учень 2.

Нею марять зими,

Нею кличе літо.

В ній криваві рими

Й сльози «Заповіту».

Учень 1.

Як вогонь у серці,

Я несу в майбутнє

Невгасиму мову,

Слово незабутнє

 

 Ведучий. Мова – це серце нації, а нація – це особистість, вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, свої святощі, своє минуле, теперішнє і майбутнє. Мова – це невичерпна духовна скарбниця, в яку народ безперервно вносить свій досвід, всю гаму свого розуму і почуття. До вашої уваги пісня «Україночка».

ПІСНЯ «Україночка»

Ведуча. Україно! Якою сумною і трагічною була твоя доля! Єдина на світі країна, народ  якої тривалий час був позбавлений власної історії, не мав своєї держави.

  Цареві блазні і кати,

Раби на розум і на вдачу,

В ярмо хотіли запрягти

 

Її як дух степів, гарячу,

І осліпити, й повести

На чорні торжища, незрячу... 

 

 

 

 

3

Ведучий. Але в усі часи часи Україна мала гідних синів і дочок, які віддавали свої сили та життя заради неї, заради щастя прийдешніх поколінь. Серед них  можна назвати і Петра Яцика. Слово надається методисту ліцею Мишаковій Аллі Андріївні.

Розповідь про життя П. Яцика та Конкурс знавців української мови.

Ведуча. Учениця групи ОС-ТН Іванова Ірина читає власний вірш.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий.  Мова – це канва, на якій людина вишиває узори свого життя. Розмаїте і щедре наше українське слово. Мабуть, не всім відомо, що на міжнародному конкурсі в Парижі в 1934 році воно зайняло третє місце після французької та перської мов. За барвистістю наша мова посіла друге місце.  Пісню «Рушники» виконує Євген Бічев.

 

 

 

 

 

4

ПІСНЯ «Рушники»

     Учень 3.                                                      

 

                                                                      …………….     Мово моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену —

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану,

 

Не з словників насмикану.

Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована,

            

 Болем очей продивлена,                

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров’ю моєю змішана

І аж до скону залишена

В серці моїм…

 

Ведуча.  Слово надто багато важить у людському житті. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію , одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози. Словом ми висловлюємо прекрасні почуття кохання, захоплення, поваги, звертаємося до людей і до Бога.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

Учениця.    Вірш «Молитва за батьків»

 

                             

 

Ведучий... Все наше життя - це танець, який ми творимо кожним своїм учинком, кожним словом, кожною думкою,  а наші кроки у житті - відбиття нашого внутрішнього танцю, наших цінностей і критеріїв, прагнень і мрій нашої душі …

 

 

Ведуча.  Найціннішим скарбом, викарбуваним словом, є пісня. Видатні люди говорили про  неї так:   

 * Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу (О. Довженко)

Ведучий. * А пісня — це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба.

На крилах сонце сяйво їй лиша. Чим глибша пісня, тим ясніш душа ( І. Драч)

 Ведуча.    * Народна пісня — духовне обличчя нації (А. Міцкевич)

 Ведучий.     *  Пісня — це коли душа сповідається  ( Г. Тютюнник)

Ведуча.   * Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава (О. Довженко)

6

Звучить пісня «Віночок»

Ведуча. “Ну щоб здавалося слова

Слова та голос більш нічого.

А серце б’ється ожива

 як їх почує».

Так писав великий син України Тарас Шевченко.

 

Ведучий.     Через які пройшло воно тортури?

І вистояло, і зламало мури,

Мільйони піднімало за собою,

Знаменом пломеніло серед бою.

Не як потік, а як гірська ріка

Вогненне слово Лесі і Франка,

І Мирного і Нечуєве слово!

Неопалиме слово Кобзаря,

І Коцюбинського співуча мова,

Як світ ясний, провісная зоря!

 

Ведуча.  Саме письменники збагачували нашу рідну мову, дбали про її збереження. До нас сьогодні завітали добре вам відомі літературні герої, устами яких несли до народу рідне слово письменники. Сценка із п’єси Григорія Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці»

                                  

 

 

 

 

 

     

 

 

7

Ведучий.     Любов до Батьківщини не можлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим іменем своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово – це людина без роду і племені.

Ведуча.  Коли забув ти рідну мову,

біднієш духом ти щодня,

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе до пня.

Коли в дорогу ти збирався,

казала мати, як прощавсь,

щоб і чужого научався,

й свого ніколи не цуравсь.

 

Ведучий.     Свідченням того, що багато хто з нас цурається рідної мови є наступна історія.

 

 

Гумореска Павла Глазового «Турок».

    Ведучий. Поет-академік Максим Рильський закликав: «…пильно й ненастанно політь бур'ян». А бур'яну ж у нашій мові так багато! У мовлення вкрадаються так звані «сучасні» вислови, які насправді є  вульгаризмами. Слова «класно», «кльово», «прикид», «балдьож»  засвідчують духовну убогість людини, відсутність у неї національномовної свідомості.

  Учениця.

……………..Закультурилася жінка до самого краю:

Хто вона і як говорить, вже й сама не знає:

По-російськи чи вкраїнськи – розібрати трудно,

Тому й слухать її мову, слово честі, нудно.

Вже вона не розуміє, тільки «понімає»,

Уже й прати не уміє, а лише «стірає».

Вже у неї не дитина, а чудний «рібйонок»,

Вже їй діти допікають до самих «пічонок».

Вже вона «білльо» купує, але не білизну,

Вже й життя нема у неї – є «красива жизня».

Не дивуйтесь, добрі люди, з такої натури:

Це ж вона, нещасна, робить заради культури,

Їй здається рідне слово пошани не гідним,

І тому гордує жінка своїм словом рідним.

Їй здається, культурнішим слово руське буде,

А не бачить, що із неї глузують всі люди.

Бо вона тепер не «руська», ані українка,

А лиш просто безтолкова, нерозумна жінка,

Що себе не поважає, ні свого народу

І собі приносить сором, і своєму роду.

 

   Ведучий. Говорити треба правильно, бо перед кожним із нас стоїть відповідальне завдання - зберегти надбання наших предків, усе зробити для збагачення духовного потенціалу нації, щоб відродилась і розквітла Україна, щоб усміхнулася доля нашого народу.

Ведуча. У десятій статті Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова». Ми повинні постійно дбати про дальший розвиток і збагачення рідної мови, про що так переконливо і зворушливо говорить сучасний  поет Олесь Лупій у своєму вірші «Говоріть».

      

8

 Учень 4.

…………………Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

 

Як воліла б відкритися ваша душа,

Може, хочеться їй у словах політати,

Привітати когось, або дать відкоша.

 

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни, як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі, й усі вони наші –

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

 

Обминайте чужинні слова кострубаті,

Що до нашої мови зухвало повзуть.

Говоріть, почувайтеся, наче на святі,

І натхненні слова радість вам принесуть.

 

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.

 

Пісня «Квітуча Україна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий. Сподіваємося, що сьогодні ви відчули багатство, красу та мелодійність української мови... Не шкодуйте часу і зусиль для вивчення її, боріться за її красу, правильність і багатство. Розвивайте і бережіть наш національний скарб.

 

У кожного мова своя

Чуєш, як гарно співає пташина?

Скоро народиться день.

В білих віночках над ставом калина

І у віночках пісень.

 

Неба торкнулося перше проміння —

Пісня злітає у світ.

Пісня любові і ніжне цвітіння,

Щирий весняний привіт!

 

Світиться радістю днина погожа,

Сонце веселе сія.

Квіточка кожна на іншу не схожа,

Пісня своя в солов’я.

 

І у людей на Землі — різна мова,

Кожна на лад свій звучить.

А серед них і моя — світанкова

Мова у небо летить!

 

Світла моя, українська, пречиста,

Рідна, як небо й земля!

Ніжна, барвиста, свята й промениста,

Нею любов промовля!

 

Слово у пісню чарівну кладеться,

Радістю щиро бринить.

Хай до душі воно вам доторкнеться,

Щоб залишитись там жить!