23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

Сценарій "Моя родино ! Я до тебе лину..."

Про матеріал
Сценарій можна використати як один із методів проведення нетрадиційних батьківських зборів .
Перегляд файлу

Учень 1:Сім’я – це і пристань, і гавань,

Куди повертаймося знову і знов

Із мандрів далеких і плавань -

Тут вічно панує любов.

 

Учень 2:Тебе тут завжди пам’ятають,

Куди б ти не їхав, не йшов,

На тебе постійно чекають:

Увага, турбота, любов.

 

Учень 3:Батьки і діти, діти і батьки.

Нерозділиме і одвічне коло,

Ми засіваємо життєве поле,

І не на день минулий – на віки,

Бо наша кров пульсує в їхній долі

Батьки і діти, діти і батьки.

 

 Учень 4: Ми хочем радо привітати

Бабусь з дідусями, сестер і братів,

Ну і звичайно, наших любих

І дорогих усім батьків!

 

Учень 5: Ми хочем всім вам побажати

Багато хороших і сонячних літ,

Дідусям і татам, бабусям і мамам,

Братам і сестричкам,

Разом: Палкий наш привіт!

 

Учень 6: Родина, дорога родина!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

 

 Учень 7: Що може бути краще за вечерю в домі

За батьківським, міцним столом,

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю, а не злом?

 

 Учень 8: Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки.

 

Учень 9: Збирається в колі щаслива родина –

Про це мріє кожна у світі дитина,

Про це варто завжди батькам пам’ятати,

Що найголовніші для нас –мама  й тато.

 

Учень 10: Батьківська порада і ніжна любов

Потрібні щоденно усім знов і знов.

Ми слово вам хочемо вдячне сказати,

Тому й запросили сьогодні на свято.

 

Пісня «Сім’я і родина»

 

Ведуча .Рухається історія, змінюються часи, удосконалюється життя людини на землі, сягає фантастичних вершин наука й техніка, але неминущою цінністю, незамінною духовною, моральною величиною залишається в людському суспільстві Мати. Адже в основі загальнолюдської моралі – любов до Матері і шаноба до Материнства, які об’єднують людей незалежно від будь-яких відмінностей між ними. У цьому відношенні Мати і Материнство схожі на Сонце, яке несе життєдайне тепло всьому людству.

    Чи є в мові ніжніше, милозвучніше у своїй величі й простоті  слово, аніж «Мама» - слово, з яким ми приходимо у цей світ? Куди б доля не закинула нас, у пам’яті жевріє материнська домівка, материнський поріг, материнське вікно, материнські руки, материнська душа.

 

Ведучий. Із перших днів нашого життя нас завжди опікують тато й мама. Вони нам співають колискові, вчать ходити, вимовляти перші слова, взувати черевики. Кожній нашій перемозі батьки безмежно радіють. Мати – привчає нас до роботи і акуратності. А батько до господарства і спритності. І де б ми не були, завжди повинні пам‘ятати про своїх мамусь і татусів, прийти, допомогти їм, поговорити з ними, притулитись до їхніх натруджених рук.

 

 Учень 1:  Матусю рідненька, для тебе є втіха,

Коли повна хата дитячого сміху,

Коли син чи донька до твого серденька

Пригорнеться й скаже: “Люблю тебе, ненько”.

 

 Учень 2:  Моя наймиліша з усіх людей ненька,

Тиха, мов голубка, щира і маленька.

 

Учень 3:  Нема в цілім світі всім вам признаюся,

Кращої, ріднішої, як моя матуся.

 

Учень 4:  Я свою матусю так щиро кохаю,

Що і розказати не вмію, не знаю.

 

Учень 5:  Бідна та сирітка, що мами не має

Вона немов квітка, що сонця не знає.

 

 

Учень 6:  Над мамину в світі немає опіки,

Материнське серце — це найкращі ліки.

 

 Учень 7: Матусю,  найкраща моя й найніжніша,

Для тебе є діти завжди важливіші,

Ніж всі найповажніші в світі цім справи,

Відкине усе материнськеє право.

 

Учень 8: Прости неуважність нам нашу й провини,

Молися за доньку свою і за сина,

Хай людям серця не засліплюють гроші,

А буде здоров’я і настрій хороший.

 

Учень 9: Молюся устами, молюся серденьком

За тебе , моя рідна ненько!

 

Учень 10: Опіки і ласки благаю для рідної мами!

 

Пісня « Мама» (аліна гросу)

 

Легенда «Розмова з Богом»

За день до свого народження дитина запитала у Бога:

– Я не знаю, для чого йду у цей Світ. Що я повинна робити?

Бог відповів:

– Я подарую тобі ангела, який завжди буде поруч з тобою. Він тобі все пояснить.

– Але, як я зрозумію його, адже я не знаю його мови?

– Ангел буде навчати тебе своєї мови. Він буде охороняти тебе від усіх бід і негараздів.

– Коли і як я повинен повернутись до тебе?

– Твій ангел скаже тобі все…

– А як звати мого ангела?

– Не важливо, як його звати, у нього багато імен. Ти будеш називати його мамою.

 

Ведуча.

Немає щастя більшого для мами,

Як в дивосвіт вести своє дитя.

І захищати серцем і руками

Малу й тендітну свічечку життя.

 

 

 

 

Ведучий . 

Щоб променилась вічно, не вгасала,

Несла у Всесвіт світло і тепло.

Та щоб дитина добру долю мала

І в щасті й радості дитя зросло. 

 

Ведуча.

Молитву шепче трепетно вустами,

У Бога просить за своє дитя.

І захищає серцем і руками

Малу й тендітну крихітку життя.

 

Ведучий. Кожна мама знаходить для своєї дитини найласкавіші слова:моє сонечко, моя квіточка, моя кровиночка, мій ріднесенький…

 

Ведуча . Скільки спогадів залишає в душі рідна оселя, де голубили нас теплі руки, раділи ласкаві рідні очі, де живе материнська любов.

 

Мати сіяла сон...

Мати сіяла сон 
під моїм під вікном,
А вродив соняшник.
І тепер: хоч буран, 
хоч бур’ян чи туман,
А мені – сонячно.
Мати сіяла льон
під моїм під вікном,
А зійшло полотно.
І тепер: хоч яри, 
хоч вітри крізь бори, 
А я йду все одно.
Мати сіяла сніг, 
щоб він м’яко – до ніг,
А вродило зілля.
І хоч січень січе,  а мені за плечем
Журавлі журавлять.
Мати сіяла хміль,
щоб дівчат звідусіль
Станом я знаджував,
А вони, як на сміх, проминали усі,
Все ж одна – зважилась.
Мати вибрала льон.

 І вино вже давно
Хмільно так хмелиться.
І з-під крил журавлиних  мені під вікно
Листопад стелиться.
Тільки квітом своїм при моєму вікні 
Не опав соняшник.
Я несу його в світ,  щоб не тільки мені,
Щоб і вам сонячно

 

 

 

Ведучий.  У народі споконвіку дуже шанують матір. Великим гріхом вважалось сказати грубе слово матері чи виявити не повагу. « Не соромся старої матері й латаної сорочки», – учить народна мудрість.

 

Ведуча . Матусина свята любов оберігає і захищає дітей у далекій дорозі. Рідну неньку згадують у молитвах. Мати стоїть біля витоків нового життя. Вона плекає це життя й зміцнює. У цьому її Боже призначення і найголовніша сутність.

 

Ведучий . Прийміть  шановні матері у дарунок танець

 

Сценка

Мати і син розглядають рушники

Мати: Зараз приберемо нашу оселю. Ну подавай, та будеш дивитися, чи рівненько припасовані кінці... Постривай, ось ще один.

Син: Навіщо їх стільки?

Мати: Ще мама моєї бабусі так навчала. Адже обереги мають висіти не тільки над вікнами, а й над дверима.

Син: Про які обери ви кажете?

Мати: Обереги? Вони онде, на кінцях рушників. Це такі, щоб ти знав, добрі охоронці нашого житла, бережуть, аби до хати не заходили домовики. Вони, домовики, шкоди не роблять, але й до хати їх не можна пускати, бо , за повір’ям, принесуть лихо.

Син: А вам доводилося хоч раз бачити домовика?

Мати: Бачити не бачила,  але так кажуть. І ще запам’ятай: обереги боронять свою Берегиню  від домовиків.

Син: А що означає „Берегиня”?

Мати: Берегиня, любий сину,  -це наша оселя. Усе, що ми нажили, усе, що в ній є, що приберегли і надбали від дідів-прадідів.

Син: А, не розказуйте, то все вигадки. казки.

Мати: Може й так. Але коли гарна казка, коли ти віриш в її існування, то чим це зле?

Дорослий син: Через стільки літ я збагнув істину: Берегиня, обереги – наші давні й добрі символи. Їхнє коріння сягає глибини століть. Може, маючи такі прекрасні символи, народ зумів уберегти  від забуття нашу пісню й думку, нашу історію й родовідну пам’ять, волелюбний дух, незалежну Україну...

Читець.                                 

Мама вишила мені

 Квітами сорочку.

 Квіти гарні, весняні:

 - На, вдягай, синочку!

 В нитці – сонце золоте,

 Пелюстки багряні,

 Ласка мамина цвіте

 В тому вишиванні.

 Вишиваночку візьму,

 Швидко одягнуся,

 Підійду і обніму

 Я свою матусю.

Пісня «А сорочка мамина»

 

 Чого вчить мама

 

1. Мама вчила мене МИСЛИТИ ЛОГІЧНО:

"Тому що я так сказала, ось чому!" 
2. Мама вчила мене ДУМАТИ ПРО НАСЛІДКИ:

"Ось вывалишься зараз з вікна - не візьму тебе з собою в магазин!"
3. Мама пояснила мені ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ'ЯЗКИ:

"Якщо ти зараз же не перестанеш ревти - я тебе відшльопаю".
4. Мама вчила мене ДОЛАТИ НЕМОЖЛИВЕ:

"Закрий рот і їж суп!" 
5. Мама вчила мене СМІЛИВО ДИВИТИСЯ В МАЙБУТНЄ:

"Уж постривай, вдома я з тобою поговорю".
6. Мама навчила мене ЕКСТРАСЕНСОРИКИ:

"Одягни светр - я ж знаю, що тобі холодно!" 
7. Мама навчила мене ЯК СТАТИ ДОРОСЛОЮ:

"Якщо не будеш їсти овочі - ніколи не виростеш".
8. Мама дала мені ОСНОВИ ГЕНЕТИКИ:

"Це у тебе все від батька!" 
9. Мама навчила мене ВИЩОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ:

"Щоб твої діти були такі ж, як ти!"

 

 

Пам'ятаймо, милі діти,

Пам'ятаймо завжди з вами,

Що для нас в усьому світі,

Найдорожчі - наші мами!

Нам маленьким і дорослим -

Все дають вони з любов’ю:

Ніжне серце, світлий розум,

Сили нашому здоров’ю.

Як ставали ми на ноги,

Перший крок наш був - до мами!

Радість маєм чи тривогу –

 Серце мами завжди з нами.

Де сини її та дочки -

Завжди там вона думками.

Пишем в класі ми на дошці

Наше перше слово - мама!

Найдорожчі мамі діти,

Дітям мама їх - так само.

Треба вчитись і робити

Так, щоб радувати маму!

А як вивчитесь з літами,

Вдячні мамі за турботу,

І поїдете від мами

В інший край десь на роботу -

Хай усі запам’ятають:

 І листи, і телеграми

Шліть туди, де їх чекають,

Виглядають ваші мами!

 

Ведуча. А чи завжди ми задумуємося над тим, чи не ранить наше слово материнську душу, чи не робимо боляче матусі своїми вчинками. Я вірю, що серед нас нема дітей, які  думають тільки про себе, забуваючи про переживання, яких завдають матусі, таких, як героїня гуморески, яку ми зараз послухаємо.

 

Якось літом донечка

Залишила хату

І поїхала кудись

На курси вступати .

Чи вступило,а чи ні

(Буває помилка),

На четвертий день прийшла

Додому посилка.

Мати глянула, а там

Прозорий мішечок,

В нім картопля молода,

цибулі пучечок,

І записочка лежить

Тривожного змісту:

«Неможливо, мамо, жить

Без тебе у місті…

В мене вже не вистача.

Ні часу, ні кошту,

То ж звари картоплю цю

І неси на пошту.

Висилай лиш заказним –

Все точно, по списку,

Не забудь покласти ще

Вареників миску…

Ну, бувай… І ще одне,

За тиждень приблизно

Надішлю тобі попрать

Пакунок білизни.

Не забудь пришить гаплик,

Бо лихо зі мною,

Щоб не спала кофта з пліч –

Тримаю рукою».

Прочитала мати лист

І втратила спокій…

Має ненька радість, бач,

На старості років!

 

Ведучий. Пройдуть роки. Мов лелеки у вирій, розлетитеся з теплого маминого гнізда. Та щасливої погожої днини збере вас, мов чайка чаєнят, матуся до рідної світлиці.  І защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у ваших серцях. Озветься вона червоною калиною в лузі, стрункою тополею в полі, кучерявою вербою над водою, білокорою берізкою, вишневим садочком, солов’їною мовою, пахучістю трав. І де б ви не були, нехай завжди до вас прилітають лебеді материнства.

 

Читець.

З далекої тривалої дороги,

Через печалі й гіркоту розлук

Спішу вклонитись отчому порогу

І доторкнутись материних рук.

Ти вміла ждать. За це тобі спасибі,

За білі короваї на столі.

Ти в путь мене благословляла хлібом,

Щоб не цурався рідної землі.

Ділив з людьми і радощі, й печалі, і тривоги,

Не спотикався і не відступав,

Щоб рідного батьківського порога

Ніколи у житті не забував.

Чому мене так вабить рідна хата,

Збадьорює, мов подихом весни?

Бо в хаті тій мене чекає мати

У світлому серпанку сивини.

Вертаючи з віддалених країв,

після тривожних мандрів і розлуки,

цілуймо руки наших матерів,

натруджені й ласкаві  рідні руки!

Ніщо не вічне – вічні матері!

 

Найдобріша, найкраща матусю рідненька!

В цей день ми вклоняємось дуже низенько.

За сонечко ясне, за серце прекрасне,

За те, що добром зігріваєте нас,

За те, що в щасливу і скрутну хвилину

Ми можемо всі прихилитись до вас.

Хай вас обминають невдачі та грози,

Нехай лиш від сміху з’являються сльози,

Міцного здоров’я з роси і води,

Бадьорість та настрій хай будуть завжди!

 

 

Рідненька, найкраща, єдина!

Щоб Ти не схилилась ніколи в журбі.

І сонце, і зорі, і даль журавлину

Від щирого серця даруєм Тобі.

І в осінь, і взимку, весною і влітку,

Щоб щастя й здоров'я у тебе було

Уклін Тобі, наша люба лебідко,

За ласку Твою і за Твоє тепло!

 

Вірш-інсценізація «Подарунок на свято»

Дівчинка Мама зранку працювала —

                  Цілий день не присідала.

                  Ми із татом сидимо 

                   І розмову ведемо:

                — Свято вже не за горами,

                  Що ми купимо для мами?

                  Зав'язавсь гарячий спір.

                  Навіть кіт Єгор, як звір,

                  Засичав, прищулив вуха

                    І помчався геть надвір.

                    Мама стомлено мовчала,

                    Потім встала і сказала:

                     - Вас прошу я найпростіше:

                     Подаруйте мені тишу.

 

Хлопчик  Знаю, прийшла ти з роботи в утомі

                           Хочу, щоб тихо було в нашім домі.

                           Навіть Мурку не дозволю мурчати,

                        Хай він іде собі з хати.

                           Завтра, як прийде світання до хати,

                            Будем, матусю, тебе ми вітати.

                         Дам я тобі в ту хвилину

                            Вишиту шовком хустину.

Дівчинка Матусю, дорогенька!

                            Спочинь у тиші, ти, рідненька,

                           Ми пісню щиру заспіваєм

                            Про те, як ми тебе кохаєм.

 

Я за вас відболю, відтерплю, відлечу, відкурличу,

Я за вас відмолюсь у німому звучанні століть.

Тільки б, рідна, ніколи не з'являлась печаль на обличчі.

Тільки, люба, не плачте. Тільки, мила моя, живіть.

Я від вас відведу оте вчора поранене літо.

Я за вас відпрацюю у вічності ваших полів.

І у вашім садочку найкращі посію квіти,

І мені не забракне для вас найтепліших слів.

Я вплету свою мрію сивиною у ваше волосся,

І від всіх негараздів собою ваш світ затулю.

Хай ще кілька хвилин до вас не приходить осінь,

Щоб ви зрозуміли відлуння слова ЛЮБЛЮ.... 

 

Ведуча: Споконвіку господарем сім’ї вважався батько. Батьків приклад, батьків наказ завжди служили законом для родини.

Його неквапливе й розважливе слово завжди сприймалося всерйоз, змушувало глибоко замислюватися над життям, виховувало такі людські риси, як доброта, чесність і відповідальність.

 

 Ведучий :Батьківське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися за долю своїх дітей усе життя. Якби міг, кажуть в народі, то й сонце прихилив би.

 

Учень : Я до любого тата звертаюсь,

Хочу в словах передати тепло,

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

Щоб у душі його сонце цвіло!

Татку, татусеньку, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Таточку, хочу тебе я обняти,

Ти мій порадник, заступник і друг!

 

Пісня «Таточко татусю»

 

Ведуча : Найкращі ігри у дитинстві – це ігри з татом , коли  мами нема дома . Пригадаємо як це було…

 

Грали ми у татовіз,

У найшвидший татовіз,

У найкращий татовіз:

Їхав я, а тато — віз.

Довго тато сперечався,

Не бажав як слід пихтіти,

Але потім розійшовся —

Я не міг його спинити.

Збили шафу. Впало крісло,

Стало нам в кімнаті тісно,

Ми рушаємо надвір —

Лише пил нам навздогін.

Татовіз мій швидко мчить,

Наче вітер, він летить.

Пригадати неможливо,

Скільки ми чудес зустріли.

А додому поспішали,

На порозі стріли маму.

Вона дуже здивувалась:

— Де  були ви? Що тут сталось?

“Потяг”  швидко відповів:

— Ми промчали сто країн,

Подивились білий світ…

— Молодці,— сказала мама,—

У пилючці, без чобіт.

За границею катались,

Доки брюки не порвались.

Кинули мене саму…

— Отже так! — сказала мама.

— У неділю і я з  вами

Покатаюсь досхочу

Ще й на Місяць полечу!

 

 

Сценка «Помада»

Помаду мама не дає , рум`яна зникли й лак ,

Жіноче свято настає – а готуватись як?

Та я у відчай не впаду , візьму гуаш ,

Нові фламастери знайду – і буде макіяж!

 

На шию вчеплю ланцюжки і кліпси на вуха !

Стук в двері:

  • Мам , заходь  скоріш , іще один штришок .

Мені б на подіум в Париш , та треба йти в садок…

Та раптом тато увійшов із квітами в руках,

Для мами це не бувби шок , а тато скрикнув – Ах!

Красуня , що ж тепер робить, як підемо на свято?

  • Це все для тебе, тату!

 

Ведуча : Вже не одним поколінням помічено: бабусі й дідусі люблять онуків більше, ніж своїх дітей. А ті , в свою чергу, у найпотаємніші куточки своїх душ частіше, ніж тата і маму, впускають саме їх.

 

Ведучий : Бабуся і дідусь! Вони прожили вдвічі довше, ніж мама чи тато, бачили в житті вдвічі більше. І ми, мабуть, удвоє дорожчі для них, бо кожен з нас дитина їхньої дитини.

 

 

 

Ведуча : Сивина… Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сивина свідчить про те, що не завжди їх слухали їхні діти та й внучата. І боліло у бабусь серце за нас, за наших мам і тат, а волосинки сивіли.

 

 Сценка «Бабусин вихідний»

 

Внучка :Сьогодні неділя, бабуся ще спить.

Не буду я рано бабусю будить.

Насмажу картоплі сама на сніданок,

Сама підмету я і сіни і ганок,

Пиріг із повидлом спечу я сама,

А тож вихідних у бабусі нема!

Картопля парує, букет на столі..

А де ж це бабуся? Немає її…

Бабусенько! Де це ви? Я вас чекаю!

Бабуся:     

Ох, ох! Лушпиння з картоплі на кухні збираю!

Змиваю повидло зі стелі, зі стін,

Змітаю розсипаний цукор і кмин.

Ще раз із воріт повідшкрібую тісто,

І сяду з тобою, онученько, їсти!

 

Якби в словах була пророча сила,

А в серці полум’я цвіло,

То ми б для тебе все зробили,

Щоб дня в житті сумного не було.

Всю доброту, яка існує в світі,

Всю радість, що живе поміж людей,

Найкращі всі на світі квіти

Даруємо тобі у цей святковий день.

Достатком хай оселя буде повна,

Нехай скликає внуків та дітей,

А ти, красива, горда і щаслива,

До сотні літ стрічала щоб гостей!

 

 

Пісня «Бабуся»

 

А батьківська хата на любов багата

І було в ній стільки щастя і тепла,

В ній звучала пісня радісна й крилата,

І жила там казка, ласка там була…

Мудрий усміх тата, світла пісня мами,

І гостинність щира, ніжність, доброта.

А на свято пахло в хаті пирогами,

І жила там завжди істина проста.

Розлетілись діти, спорожніла хата,

Та лишилась в серці та любов свята,

На яку хатина в нас була багата,

На добро і щирість в будні і в свята.

Хоч нема вже мами, і немає тата,

Залишились в серці їх прості слова,

Те гніздечко рідне, пісня їх крилата

І любов безмежна в серденьку жива.

 

 

 

Учень 1  Кохані матусі і рідні бабулі!

Хай довгі літа накує вам зозуля!

Ми любимо вас, тата,

І вас, дідусі!

Здоровя і щастя

Бажаємо всім!

 

Учень2 Братам і сестричкам

Наш теплий пивіт!

Бажаємо вам радості,

Щастя й любові,

Бажаємо, щоб завжди

Були ви здорові!

 

Учень 3 Ми любимо вас:

За вимогливість, ласку,

Хай буде життя ваше

Світлим, як казка!

 

Учень 4 Роде наш красний!

Роде наш прекрасний!

Будьте здорові

Щодня і щоночі,

Хай світяться щастям

Завжди ваші очі!

 

Пісня «А я бажаю вам добра»

 

 

 

1