Сценарій: " На Андрія вся надія!"

Ведуча: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

 

Ведучий: Українська пісня!…Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність красиву і ніжну. Який митець не був натхненний  її мелодіями!… Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава.

 

Ведуча: Співа Дніпро,  відлунюють Карпати

Цей голос чути   селам і містам                                    Ми хочемо усіх вас привітати                                                                                                                Здоров’я й щастя побажати Вам.

Ведучий: Ласкаво просимо! Ласкаво просимо!

Моя Вкраїно щиро промовля.                      Ласкаво просимо!! Ласкаво просимо!!                                                                                                                Братерством наша славиться земля.

Ведуча: Добрий день,  добрим людям

Радо вас вітаємо.                         Українські вечорниці                                                                                                                                                          Ми розпочинаємо!

На сцену виходить господиня з хлібом-сіллю

 

Господиня: Добрий вечір, щедрий вечір!

З щастям, любі друзі!          Честь і шана людям сивим,                                                                                                                              Працьовитим і дбайливим.                                                                                                                                            Слава мамам і бабусям,                                                                                                                              Слава хлопцям і дівчатам,                                                                                                                                            Неспокійним і завзятим.                                                                                                                                            Гостей дорогих ми вітаємо щиро                                                                                                                              Прийміть каравай наш із жита, пшениці                                                                                                  Лакаво всіх просимо на вечорниці!

Господар: українські вечорниці

Починаєм перший раз                        Хай веселий сміх іскриться                                                                                                                                            У серці кожного із нас!                                                                                                                                            Хай дзвінке, веселе слово                                                                                                                              Пружно рветься в небеса                                                                                                                                            Наша пісня пречудова                                                                                                                                            Хай ніколи не згаса!

Кланяються. Господиня дає гостям хліб-сіль.

Ведучі виходять. На сцені з’являється  господиня вечорниць, починає застеляти  скатертиною стіл, чепуриться, сідає до столу.

Господиня: А ти пам’ятаєш, яка я була молода?

Господар: Була – була!

Господиня: А красива яка була?

Господар: Була – була!

Господиня: А яких пісень ти мені співав! Пам’ятаєш?

Господар: Співав – співав!

Господиня: А давай згадаєм молоді роки і заспіваємо!

Співають пісню «Ніч яка місячна»

 

Господиня: А де ж це наша доня?

Господар: Мабуть, до свого Гриця пішла.

Господиня: Та я ж двері зачинила!

Господар: А ти пам’ятаєш, як до мене через вікно тікала? Мати тебе  також не пускала.

Господиня: Пам’ятаю, пам’ятаю! Ой! Що це ми з тобою сидимо? Зараз вже гості до нас прийдуть.

 

Стук у двері. Заходять дівчата,  одягнені в українське вбрання.

Дівчата: Тітонько, можна до вас на вечорниці?

Господиня: Можна, дівчатка, заходьте, будь ласка!

Дівчата: Добрий вечір вашій хаті!

Господиня: І вам вечір добрий! Сідайте у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчина: Тітонько, які у вас гості хорошїї зібралися!

Господиня: Гості і справді хороші.

Дівчата співають пісню «Зеленіє жито»

Дівчата сідають, виймають рукоділля, вишивання. Стара жінка сідає за прялку чи веретено.

Дівчата: Сядемо, сядемо, заспіваємо

А ж усе, що тільки знаємо.

Потім підемо спати,

Щоб раненько встати.

Виконують пісню «тече річенька невеличенька».

Дівчина: А де ж це наші хлопці?

 

В цей час чується пісня: «Ти ж мене підманула». Її виконують хлопці, які їдуть на вечорниці.

Хлопці: (стукають у двері)

Добрий вечір вам, дівчата,

Та вам, молодиці,

Чули ми, що в цій хатині

Будуть вечорниці.

Господар: Хлопцям і дівчатам, і гостям у нашій хаті добрий вечір, щедрий вечір!

Господиня: (запрошує хлопців) Хоч не знаємо – звідки ви, чи з полудня, чи з півночі – в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати та з дівчатами пісню заспівати.

Виконують пісню «Ой, на горі два дубки»

Господиня: А хто з вас   смішне нам щось розкаже?

Читають народні усмішки.

Дівчина: (підходить до одного з хлопців)

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротях, крутить головою

Він, сердяга, як побачив,  та через городи,

Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.

Хлопець: У Валер’янівці  густо хати,

Вітер не провіє,

Сама мати ложки миє,

Бо дочка не вміє.

Дівчина: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,

Сидить гуска над водою, вирячила очі,                     Він до неї: гиля, гиля – вона й полетіла,                                                                                    Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла..

Хлопці: Дівчата, давайте замість суперечок разом пісню заспіваймо.

Виконують пісню «Ой, у вишневому садочку».

Дівчина: Народ скаже, як  зав’яже. Скільки отих приказок в народі ходить.

Не злічити, ні переказати. Питаєте, хто їх вигадує? Приказка з самого життя народжується.

Дівчина: Навчальне слово народу застерігає: «Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло», «Хто своєї хати цурається, той сам себе стидається», «Хочеш їсти калачі, не сиди на печі».

Дівчина: Дівчата, щось ніженьки притомилися, гайда хоровод водити.

 

Полька і всі танцюють

Хлопець: Дівчата, щось нам їсти захотілось!

 

Дівчата: Так ми зараз вареників наваримо.

Дівчата виконують  пісню «А мій милий вареничків хоче»

 

 

 

Хлопець: Був я друзі у Тюмені,

Добрі варять там пельмені,

Та немає краще для кішок

Українських галушок.

І пшеничні,  і  гречані, і на салі, і сметані

Ось які – українські галушки.

Хлопець: Був я, друзі, на Кавказі, там харчо – згориш відразу

Аж в очах зірки світились, та галушечки все снились.

І на салі, і сметані, і пшеничні,  і  гречані

Ось які – українські галушки.

Господар: Любі друзі, поспішайте до нас в гості, завітайте,

Будемо ми вас частувати, варенички (галушки) подавати.

І на салі, і сметані, і пшеничні,  і  гречані

Щоб цей вечір пам’ятали, ще й на торік завітали.

Пригощають гостей варениками.

Господар: Думи у вас притомилися

Ніжки до танцю самі просилися        Гей, музики, гарно грайте                                                                                                                Серце наше звеселяйте.

Пісня «Розпрягайте, хлопці, коней»

 

Дівчина: Люди добрі, бачите, оце парубки, так парубки! Не то що наші халамидники.

Дівчина: Не кажи, Солохо, мій чоловік тільки й знає, що по шинкам вештається. Моя воля,  я б його на базар, та й продала.

 

 

1 дівчина. Та ми ж пекли калиту!   Які ж вечорниці без поїдання калити.

Господиня. Так де ж калита?

2 дівчина.  Ось вона. Охоронятиме її «Пан Калитинський». Бажаючі  «сідають верхи» на коцюбу та «їдуть» кусати калиту.

Мета «Пана Калитинського»- розсмішити «пана Коцюбинського»

Мета «Пана Коцюбинського» - не розсміятися. Якщо він хоча б посміхнеться – то «пан Калитинський » помаже його сажею.

1 хлопець. Доброго здоров,я, пане Калитинський!

2 хлопець. Добрий вечір, пане Коцюбинський! Куди ви прямуєте?

1 хлопець. Та калиту ж їду кусати!

2 хлопець. А я буду по обличчю писати!

1 хлопець. А я таки вкушу!

2 хлопець. А я таки впишу!

 

Господиня. А де оті хлопці, що вивідали у старих людей нове гадання.

1 хлопець. Та бабця Одарка розповіла, що дівчата скидали чобітки, ставили в рядочок і переставляли. Чий перший дійде до дверей , то ця дівчина швидко вийде заміж

Господиня. Ану давайте спробуємо. (Дівчата скидають чоботи)

Господиня. Є у мене ворожба і для хлопців. Ось вам тарілки з водою, а оце персні. Хлопцям треба спробувати дістати ротом перстень. Хто швидше?

(Хлопці ворожать. Дівчата сміються)

Господиня. Так гарно хлопці ворожили, що я пропоную їм позмагатися.

(Хлопці поїдають пиріжки на швидкість)

2 дівчина. На сьогоднішні вечорниці я сплела віночок з різного зілля.

Дівчатка, станьте гуртом! Треба підкинути віночок вгору.  На кого він впаде, та й заміж першою вийде!

3 дівчина. Дівчата, а давайте погадаємо ще на тарілках,  мені бабуся розказувала: під тарілку кладеться лялька, перстень, ключі, та інші предмети. Дівчата будуть витягувати по одному предмету, не підглядаючи, а я буду розповідати, що він означає. (Лялька – зрадить милий, Ключ - бути тобі добрій господині, перстень – скоро заміж вийдеш, ручка – будеш вчитися, мірт – ще походиш в дівчатах)

Господиня. Дівчата, а як будете додому йти не забудьте «паркан» порахувати. Розказую як : підходите до паркана і якнайширше розставляєте руки. Чи більше дощечок обхватите тим багатшими будете у майбутньому. Тільки будьте уважні, бо хлопці можуть паркан вимазати варенням – це щоб дівчину до себе приклеїти.

 

 

Хлопець. Щось дівчата засмутились. Розкажу я гумореску.

Це було позаторік                       Та на нашім ринку –                                                                                                                Хтів купити чоловік                                                                                                                              Кабанця чи свинку.                                                                                                                              Нелегке це діло –                                                                                                                Нешкідливе щоб було,                                                                                                                              І щоб добре їло,                                                                                                                                            І нарешті підібрав:                                                                                                                              О! які хороші.                                                                                                                                            Гаманець мерщій дістав,                                                                                                  Став платити гроші.                                                                                                                              А з якого ви села? -                                                                                                                Спитав молодиці.                                                                                                                                            Та йому відповіла:                                                                                                                              Я з села Мельниці.

Заберайте їх назад!-

Буркнув незабаром,-                       Я мельницьких поросят                                                                                                                Не візьму й задаром                                                                                                                              Тітка ближче підійшла:                                                                                                                              – То ж назвіть причину                                                                                                                              – А я з вашого села                                                                                                                Маю вже дружину.

 

Кум. Ось послухайте, дівчата.

        Кум поїсти неабиякий мастак.

        Йому жінка що не зварить, все не так.

        Вередує: - як з’їдаю твій обід,

         Наче гирю закладаю у живіт.

        Он, торік я в ресторані, - каже, - був

        Ледве миску з декелями не ковтнув.

        Там таку дають підливку, смак і шик !

        З нею можна з’їсти власний черевик.

                   Раз, в неділю ми зостались без жінок,

                   Подались вони раненько на товчок.

                   Ми із кумам закурили, сидимо.

                   Кум наліво, я на право – плюємо.

                   Не зоставили нам їсти, то й нехай…

                   А ми зваримо вареники давай!

        Налили ми в ночви свіжої води.

        Пів мішка муки насипали туди.

        Я качалку взяв, а кум мій – макогон,

        Тісто туго замісили, як гудрон.

        Дріжджів кинули дві пачки – красота!

      Потім перцю і лаврового листа.

     Тісто виклали на стіл ми, тай січем…

     Я, ножівкою, а кум мій – сікачем.

     В казані кипить, аж піниться вода.

     Я ліплю, а кум вареники вкида.

     На вусах у мене тісто, в нього – сир.

     Кум по кухні походжав, як командир.

     Хай живіт, говорить, лопне, а жінкам

     Отакенького вареничка не дам!

                   В казані вода вирує, булькотить.

                   Сир гарячий нам на голови летить.

                   Покипіло так, не більше двох годин.

                   Бачим, збились всі вареники в один.

                   Ми вареник той штовхаємо до дна,

                   А він лізе, випира із казана.

                  Кум говорить:  - ну, нехай вже буде так.

                  Покуштуємо яке воно на смак.

      Поділили ми вареник, сидимо

      Кум виделкою, я ложкою – їмо.

      Я помалу ремиґаю, кум жує.

-   Ну, цікавиться,  - як враження твоє?

Я показую на пальцях та стогну:

Зуби злиплись, язика не поверну.

В кума очі лізуть з лоба – не ковтне!

Я як двину його в шию кулаком.

Тут відразу нам полегшало обом.

Кум затявся на своєму, а жінкам,

Я однаково понюхати не дам!

             Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,   

             Потаскали кабанові ми у хлів,

             А кабан понюхав тісто, кашлянув,

             Перекинувся в баюру і заснув.

             Кум штовха його: - пардон, мусьє кабан!

             Вибачте, не знав, що ви – гурман.

             Може, ви вже захотіли в ресторан?

             І надів йому на голову казан…

 

Хлопець: Було гарно у вас повеселитися

Та вже час прощатися.

Дівчина: Щиро дякуємо за хліб, за сіль

За теплу ласку – за це вам бубликів в’язка.

Господар: Спасибі щире всім, хто сьогодні, в цьому залі брав участь у нашому святі.

Господиня: Шановні гості!

Все, що в серці мали                                      Вам подарували                                                                                                                                                          Світлу мрію й казку                                                                                                                                            Нашу пісню й ласку                                                                                                                                            Щебет солов’їний                                                                                                                                            Славу України

Всі виходять,. Співають пісню.

Наші вечорниці  вже кінчати час

Кращі побажання ви прийміть від нас                     І в вас, і в нас хай буде гаразд                                                                                                                Щоб ви і ми щасливі були.                                                                                                  Прощавайте, друзі, низький вам уклін                                                                                     Доброго здоров’я зичимо вам усім,                                                                                                                І в вас, і в нас хай буде гаразд,                                                                                                  Щоб ви і ми щасливі були

Господиня: Бувайте здорові, живіть багато

І ще приїжджайте до нашої хати.

Кланяються.