«НОБЕЛЬСЬКА КАЗКА»
Сценарій виступу учасників літературної студії Зарічненського ліцею №2 Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області на Нобельському фестивалі гумору
Ведучий:
На Нобельському озері, в гущавині лісу
Зібралися звірі, що живуть на Поліссі,
І стали гадати, як далі їм жити:
Ворогами бути, чи все ж слід дружити.
Лось-велетень став на чільному місці,
Понюхав повітря й таку сказав звістку,
Глянувши на берег гористий.
Лось:
- До нас у Нобель внадилися звідусіль гумористи –
Фестиваль щорічний в липні влаштували –
Звірів більшість так перелякали,
Що бояться в лісі жити ,
Мусимо вже щось робити.
Борсук підвівсь, якось поник.
Борсук:
- Жили ми тихо цілий вік,
Не тільки ми, а й предки наші.
Тепер такий порядок зник –
Ми змушені тікати в хащі.
Лелека став на повен зріст.
Лелека:
-Закони звірів досить строгі:
Зайців рятують лише ноги,
І жертву бик бере на роги,
Завжди чатує бусел жабу,
Лисиці мають свою звабу:
То курку вкрадуть, то малят –
У вересі та під багном від них ховається усяк.
Озвався знову красень-лось.
Лось:
- Та в горі мусим все забути,
Порадимось, як далі бути;
Цей фестиваль для нас – біда,
Поприїжджають всі сюда –
Із Києва , із Пінська, Луцька,
Із Рівного, із Сарн і Слуцька,
Дубровиці, з Рокитно, Дубно –
Нобель усюди люблять, видно.
Ми мусимо біді зарадити,
Приїздам цим якось завадити.
Тут слово просить мудрий вовк
(як страх нагнати – зна він толк),
Тому пораду дав таку.
Вовк:
-Як тільки липень - місяць стане
І фестивалю час настане,
Сорока хай край стереже
І скреготом своїм, і криком
Всіх сповістить, а вепри риком
Гостей злякають, вовки щоб вили,
Бобри вночі трасу розрили,
Ти, «слимень», ляжеш на дорогу,
Гадюка прийде на підмогу,
У воді вуж дітей злякає.
Косуля всіх своїх скликає –
І таким чином звабить в ліс туристів.
А там сховаються хай кабани у листі,
Зненацька скочать, поженуться за людьми, -
Так здихаємося усіх туристів ми.
Тоді Полісся вільним стане,
І тиша в лісі знов настане.
Коза підскочила.
Коза:
« Ме-ме. Усі послухайте мене.
Про це я думала весь рік,
У Нобелі була торік,
На Нобельськім фестивалі
Гумор слухала, злякалась
І у ліс втікла, бо дуже
Музики був звук потужним.»
Зайці промовили всі дружно.
Зайці:
-Яка ж, козо, ти дурнувата,
Вуха слід було позатуляти.
Скільки люду там відпочивало
І ніщо ніде не поламали.
Ласка вигнула спину й промовила спішно.
Ласка:
-Я, лисиця, заєць за деревами притихли.
Було добре чути і дуже вже смішно.
А гості? Це ж не мисливці,
Приїхали та відпочили,
Природу нам не засмітили,
Лиш трішки риби половили,
Позагоряли, поспівали,
Побігали, потанцювали, награлися і попоїли –
Натішились і… «полетіли»…
Тут вилізла ондатра із води.
Ондатра:
-Послухайте мене, погляньте всі сюди:
Давайте все, як є, залишим,
Такий сучасний світ – уже не буде тиші.
В день гумору відійдем далі в ліс.
Для зарічненців фестиваль святковий час приніс.
Всі їдуть в Нобель, щоб у колі друзів відпочити,
Концерт послухати, митців маститих. Й риби половити.
Люди в нас трудящі, щодня вони працюють,
Нас, звірів, не чіпають, ще й корм на зиму нам готують.
Тож хай сміються й тішаться поліським краєм.
Ми звірі мудрі: ми людей не зачіпаєм.
Ведучий:
Лось пропозиції обидві поставив на голосування,
Щоб всі змогли прислухатись до серця поривання.
Пристала більшість на останню пропозицію:
Рішили всі вони - ондатра має рацію.
Хай фестиваль проводять, нікому він не шкодить,
Лишень талантів гумору нових народить.
Автор СТРІЛКОВА Любов Дмитрівна, учитель української мови та літератури Зарічненського ліцею №2 Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області