НЕСПЛЯЧА КРАСУНЯ

 

П'єса -шоу

 

Дійові особи: Фея Всезнайка, Король, Королева, Фея Доброзичліна, Фея Симпатюліна, Фея Розуміліна, Фея Зломоральда, Фея Соня, нянька1, нянька 2, Принцеса, Король Країни Сновидінь Сам Сон, Кошмарик, Ліхтарик, Хо­табич, Омелько, Дід Мороз, Снігурочка.

 

ДІЯ І

   Завіса закрита, звучить музика. Світло на авансцені, у залі затем­нення. Із-за завіси виходить Фея Всезнайка із книгою, проходить на авансцену, го­ворить на тлі музики.

Фея Всезнайка. Добридень, мої любі маленькі й великі друзі! Доброго вам дня або ж доброго вечора. У казковій країні, де ми з вами перебуваємо, це не має значення, тому що кожна наша з вами зустріч починається: Жили собі...

   Ви мені вірите, думаю, всі? Тоді я починаю вигадувати для вас новорічну казку...

  Світло на авансцені. Фея Всезнайка, Король, Королева говорять текст на тлі музики.

— Тож у якомусь там царстві, у древньому государстві Жили-були король...

  З лівої куліси виходить Король із хлопчачою іграшкою (конячка, ша­бля).

Король. Люба, хлопчик — це значно краще, аніж дівчинка, а Ви якої думки? Звертається до глядачів.

    Фея Всезнайка поправляє корону на голові в Короля.

Фея Всезнайка. І королева.

     З-за правої куліси виходіть Королева з лялькою в руках.

Королева. Ну, що Ви, Ваша Величносте, дівчинка — це така краса. Дівчатка, безсумнівно, ліпші за хлопчиків, а на Вашу думку, як?

Фея Всезнайка. Я особисто вважаю, що і хлопчики, і дівчатка — це чудово.

Король. Ви аніскілечки не розбираєтеся в стратегії й тактиці управ­ління королівством.

Королева. А ще Фея Всезнайка називається?! (Йдуть.)

Фея Всезнайка. Однак скільки б не мріяли про хлопчиків і дівчаток король із королевою, спадкоємців у них не було. І ось, нарешті, сталося диво. У казках мають час від часу траплятися дива, доля всміхнулася їм і саме сьогодні цієї чудової новорічної ночі послала їм кого? ... Зараз подив­люсь. Я й сама не знаю, кого, зараз побачимо. Музика!

    Звучить урочиста музика. До тронної зали входять няньки. У руках у них кошик з немовлям. За ними Королева й з вистрибом Король.

Фея Всезнайка. Із ким Вас вітати, Ваша Величносте?

    Король кидається обіймати Фею Всезнайку.

Король. З дівчинкою, з дівчинкою — принцесою!

Фея Всезнайка. Але ви ж так хотіли хлопчика— принца!

Король. Справді? Ну то й що, я назву її на чоловіче ім'я Віктор — пере­можець! Ось так! Вікторіє — ку-ку, я твій татусь!

  Сміх дитини

Королева. Ніяких переможців. Я цілісіньке життя мріяла про ді­вчинку, і я вправі дати їй ім'я. Тож назву її Настусею. Настуню — ку-ку, я — твоя мама.

Король. Що? Король я чи не король?!

Фея Всезнайка. Ну, …  поки вони сперечаються, я мушу вам повідомити, що на сьогоднішній день народження запрошені найліпші чарівниці цього королівства — феї. Вони прийдуть, щоб обдарувати новонаро­джену принцесу найважливішими рисами. А якими, ми з вами зараз і почуємо.

    Світлові ефекти: кольорові ліхтарики. З'являються феї, вклоня­ються навсібіч та танцюють.

Король (голосно). Ну, годі, годі, не для того вас сюди запрошували. Нумо, хутчіше вже бажайте чогось крихітці! Адже попереду святкова ве­черя, столи вже накриті, а ми всі досі тут.

Королева. Оце так! Як можна думати про вечерю, коли вирішується доля дитини!

Фея Всезнайк (голосно оголошує всіх фей). Фея Доброзичліна!

    Усі феї говорять текст на тлі музики. Під час виголошення тексту персонажами музика звучить тихіше.

Доброзичліна. Ваша неперевершена Величносте, прийміть наші ві­тання на адресу вашої родини. Сьогодні найщасливіший день у вашому житті, народилася принцеса...

Королева. Настуня.

Король. Віктор!

  Сміх дитини

Королева. ія!

Доброзичліна. Принцеса Вікторія! О, кращого імені годі й вигадати. І цієї новорічної ночі я можу побажати їй найважливішої, найрідкіснішої риси, властивої людині. Це — певна річ, доброта. Адже саме добро­та прикрасить її, як ніщо інше. Й у горі й у радості її добре серце буде з вами. Вона завжди допоможе скривдженому, дасть прихисток безпри­тульному й нагодує голодного.

Король. Тоді ми збанкрутуємо!

Королева. Хай буде так! (Плачучи.) Ваша Величносте?

Король. Ну гаразд, гаразд! Хай буде так!

Фея Всезнайка. Фея Симпатюліна!

Симпатюліна. Вітаю Вас, Ваші Величності, з народженням донечки! Я прийшла на свято з найкращим подарунком. Я подарую принцесі Вікторії те, що є найважливішим для кожної дівчинки, для кожної жінки – я подарую їй вроду. І не буде ніде в цілому світі вродливішої принцеси, як наша Вікторія.

Фея Всезнайка. Фея Розуміліна!

Розуміліна. О, ні, ні! Це я подарую принцесі найважливіший подарунок – розум! Головне – розум, а не краса, погодься, сестричко Симпатюліно!

Симпатюліна. Аж ніяк. Головне – врода. Якщо наша принцеса буде найвродливішою, то зможе причарувати найрозумнішого принца. Чутка про її вроду розійдеться по всьому світу. До її ніг припадатимуть і найрозумніші, і найбагатші, і найвпливовіші принци з усіх відомих королівств. То для чого їй той розум.

Розуміліна. Принцеса Вікторія буде найрозумнішою принцесою в світі. Це сказала я – Фея Розуміліна!

Король. Хай буде так!

    Музика звучить гучніше, на тексті — тихіше. Світлові ефекти: кольорові ліхтарики.­

    Вихід Зломорадьки

Зломоральда. Що за свято без мене, феї Зломорадьки? Як посміли ви, нещасні, не запросити мене на свято? Зараз я таких подарунків надарую… Ха-ха-ха. Ото весело буде.

Королева. Феє Зломорадько, не сердься на нас. Ми про тебе просто забули.

Король. Так-так. Забули. Але ж ти сама давно перестала з нами всіма спілкуватися. От ми і вирішили, що ти не хочеш нас бачити.

Зломорадька. Так я вам і повірила. Ха-ха-ха. Розслабтеся, зручніше вмощуйтеся у своїх кріслах. Ваше тіло стає невагомим, очі заплющуються. Не думайте ні про що, про все за вас подумаю я... Спати!

    Світло на першому плані або променева гармата спрямована на Зломоральду.

Зломоральда. Ха-ха-ха!

     Плач дитини

Усе правильно, дитинко, плач і плач якнай­гучніше! Бо ти, любонько, ніколи не будеш спати! Ти завиватимеш, по­зіхатимеш і втомлюватимешся, але  ніколи, чуєш, — ніколи не спа­тимеш міцно. Безсоння — це найкраще, що я можу побажати принцесі. Ха-ха-ха!..

   Усі починають прокидатися, Королева — плакати.

Король. Ну, зробіть же щось! Га? Що, я вам даремно платню нарахо­вую? А ще чарівницями вважаються. От ви, ви, ви — найрозумніша. Ну ж бо!

Розумліна. А нічого не треба робити. Зломоральда подарувала їй чу­дову рису.

   Феї співають.

Хором. Коли принцеса не буде спати — гори книг вона зможе читати!..

Симпатюліна. Щоб вроді своїй догоджати .

Хором. Зовсім не треба дівчинці спати!..

Доброзичліна. Якщо принцеса не буде спати,

То лиш про чесноти буде дбати!..

Хором. Якщо принцеса не буде спати!

     Усі пританцьовуючи йдуть зі сцени. Королева забирає кошик з ди­тиною.

    Фея Всезнайка говорить на тлі музики.

Фея Всезнайка. Ось, наші любі хлопчики й дівчатка, ось що вийшло з нашого «Жили-були...» І збігав час — дні, місяці, роки. Принцеса дорослішала. І за пророцтвом феї Зломоральди ніколи-ніколи не спала.

 

ДІЯ  II

 

      На сцену з-за лаштунків вибігає шестирічна Принцеса з лялькою в руках, шукає, де сховатися, й ховається під шарфом у Феї Всезнайки. За нею слідом вибігають няньки.

Нянька 1. Ваша Величносте, ну де ж Ви? Час спати! Погляньте, всі в королівстві вже давно поснули! Лише Ви все бігаєте.

Нянька 2. Уже ранок невдовзі, а вона все бігає, от моторне дівчисько.

Принцеса. От я вам ще одного віршика розкажу, а тоді вже справді ляжу спати. (Співає пісню).

Нянька 1. Принцесо Вікторіє! Досить вже бешкетувати. Вам пора спати. У вас в середині певно якось пружинка є. (Принцеса втікає).

Нянька 2. Яка ж вона непосидюча! Ні, я більше не можу! Усі в палаці сплять, і ми не залізні. Друзі, ви нікому не скажете, якщо ми тут трішки закимаримо?

Хором. От спасибі! (Засинають.)

Принцеса. Хі-хі. І як це вони сплять. Заплющують очі, лягають на по­душки й задають хропака. (Повторює все це.) Ні, не виходить. Феє Всезнайко, а Ви вмієте спати?

Фея Всезнайка. Я? Звісно!

Принцеса. А чому ж Ви не спите?

Фея Всезнайка. Бо я цілісіньку ніч розмовляю з Вами, а потім увесь день від­сипаюся.      

Принцеса А спати — це цікаво?

Голос Королеви. Віктюшо, дівчинко, де ти?

    Принцеса ховається в Фея Всезнайкая під шарфом.

Королева (побачивши няньок). Ех ви, ледарки. Знову хропете? Де принцеса? Звільню! Нам не потрібні няньки, які тільки й можуть, що спа­ти. Ліпше б принцесу навчили.

Няньки. Вибачте, Ваша Величносте!

Нянька 1. Не стрималися!

Нянька 2. Увесь день на ногах...

Нянька 1. Дівчинка ж така моторна...

Нянька 2. Не встежити.

Королева. Ну гаразд, пробачаю востаннє. Негайно знайдіть принцесу й укладіть у ліжко!

Няньки. На добраніч, Ваша Величносте!

Хором. Пронесло...

Нянька 1. Це ж ти перша заснула.

Нянька 2. Ні, ти.

Нянька 1. Як це я?! Я очей не стуляла!

Нянька 2. А хто тут хропів що є сили?

Нянька 1. Що? (Сваряться.)

Фея Всезнайка. Припиніть негайно! Вам що сказано було робити? Га?!

Няньки. Шукати принцесу!

Фея Всезнайка. А ви що робите? Звільнять же!

Няньки. Ой, людоньки!

Нянька 1. Ваша Величносте!

Нянька 2. Ваша Величносте!

Фея Всезнайка. Усі в палаці звикли вже, що принцеса взагалі не спить, але все-таки сподівалися, що рано чи пізно заклинання буде зняте.

Принцеса. Феє Всезнайко! Феє Всезнайко! Ви ж не відповіли на моє запитання.

Фея Всезнайка. Яке запитання?

Принцеса. Сни?

Фея Всезнайка. Умгу — сни!

Принцеса. А що це таке — сни? І де їх показують?

Фея Всезнайка. Ну, сни — це такі маленькі мультики-казки, які йдуть у голові.

Принцеса. Просто в голові? Оце дивовижа! Друзі, а ви бачите сни? (Відповідь із залу «Так». Заходять Король і Королева) Щастить вам. А я ніколи не бачила жодного сну. (Іде.)

Король. Доню, іди до мене. Сідай мені на коліна. Давай попросимо маму, нехай вона тобі заспіває.

Королева. Вмощуйся зручненько, моє янголятко. Можливо сьогодні чари скінчаться, і ти заснеш. (Співає колискову «Ложкой снег мешая…». Феї танцюють. Зрештою засинають всі крім Феї Всезнайки та принцеси).

Фея Всезнайка. Мабуть, і я посплю. Ой, ні! Я ще повиненна щось сказати... Ну так! Минуло рівно 10 зим і весен, і настав Новий рік, тобто 10-й день на­родження нашої принцеси. І щоночі в Новий рік Вікторія чекала на якісь дива, але дива не відбувалися. Усі в палаці спали (позіхаючи). І лише вона блукала спорожнілими темними залами, наче примара. (Засинає.)

 

 

 

ДІЯ III

 

Принцеса. Ну от, знову всі заснули. Геть совісті немає. Ну хоча б у цей день, у новорічне свято, у день мого народження спромоглися не лягати спати. Навіть моя улюблена Фея Всезнайка дивиться вже свої чарівні сни. У, жаднюга, показала  би мені хоч трішки. Дякую вам, любі глядачі, що хоч ви не спите. І можете зі мною поговорити. Правда ж? (Відповідь залу.) Отож, скажу вам по секрету. Мені так набридло сидіти в цьому сон­ному царстві! Сьогодні новорічна ніч – може трапиться якесь диво?

(Запитання до залу.) А ви прагнете чуда?

      Звучить бій курантів. Гучніше б'ють, потім тихіше.

Принцеса. Ну от, годинник б'є 12 разів. Уже за хвилину настане каз­ковий Новий рік, і якщо дуже-дуже захотіти, то станеться диво. Ви ж прагнете дива? (Відповідь залу.) І я.

     Завіса наполовину відкривається.

Світлові ефекти: кольорові ліхтарики, відблиски дзеркальної кулі. З'являється Фея Сну.)

Принцеса. Хто Ви?

Фея. Я — Фея Сну, Соня. Я прийшла, щоб відвести тебе до Країни Сновидінь.

Принцеса. Ой, правда? Оце диво. І там можна буде побачити сон?

Соня. І не один. Хочеш, покажу тобі, що бачить уві сні Король чи ка­жан на горищі?

Принцеса. А можна подивитися сон Феї Всезнайки? Або побувати на справжньому карнавалі?

Соня. Звісно, тільки забажай!

Принцеса. Ура! Тепер я навчуся спати!

Соня. Ні, ні! Я не можу зняти закляття Зломоральди. Подорож до Кра­їни Сновидінь — це мій подарунок до твого дня народження. Адже я проспала його, і тому нічого не подарувала. Ну що, ти готова в дорогу?

Принцеса. Ну, звичайно!.. Ой! А можна узяти з собою дітей?

Соня. Яких?

Принцеса. Ось цих дітей.

Соня. Так багато?!

Принцеса. Ну, будь ласка. Адже я без них нікуди не піду.

Соня. Ну гаразд, чого не зробиш заради іменинниці.

    (Під музику дівчатка-феї танцюють вальс.)

Принцеса. Як тут чудово! У сні! Феє Всезнайко, нумо танцювати разом з нами.

Фея Всезнайка. Із задоволенням.

(Виходить цар Королівства Сновидінь — СамСон.)

СамСон. Хто тут веселиться? У моєму царстві — і без мене? Я цар Країни Сновидінь, СамСон. Відповідайте!

Принцеса. Не гнівайтеся, Ваша Величносте! Фея Сну впустила нас сюди. Це її подарунок до мого дня народження.

СамСон. Це що, стільки іменинників? Ану ж бо, підніміть руки, хто народився в грудні. (Рахує, звертаючись до тих, хто в залі.) От! А інші що тут роблять?

Принцеса. Інші теж дуже гарні діти. Друзі, давайте посміхнемося всі якомога привітніше! От, бачиш, які вони всі привітні й добрі?..

СамСон. Ну гаразд, залишайтеся! Знайомтеся, це мої сини — Кошмарик і Ліхтарик.

Коли Кошмарик відкриває свою чорну пара­сольку — усім сняться кошмари. А Ліхтарик показує веселі, кольо­рові сни, які зберігаються в цій кулі.

Принцеса. А що таке кошмари? Я їх ніколи не бачила, покажіть.

Кошмарик. Не вийде. Вона не вміє спати.

СамСон. От воно що! Нічого, я вигадав, що можна зробити. Закрийте очі й вуха.

(Цар СамСон підмовляє дітей скорчити пички і рахує до трьох. Діти в залі виконують його прохання і лякають Принцесу.)

СамСон. А тепер, діти, ви ж умієте спати? Тоді заплющіть очі...

(Гасне світло. Світлові ефекти: миготливі вогні. У центрі залу з'являється Зломоральда.)

СамСон. Зломоральда! Фу! Ну, Кошмарику, ти даєш! Навіть у най­страшнішому сні я не хотів би її бачити. Який кошмар! Перестарався ти!

Кошмарик. Це не я! Це — вона сама!

Зломоральда. Хто дозволив принцесі з'явиться сюди без мого дозво­лу? Га?

СамСон. А тобі хто дозволив з'явитися сюди? Діти, ви її гукали?

Діти. Ні!

Зломоральда. Ах, так! Ну гаразд, я піду, але тільки з усіма вашими снами!

СамСон. А ти спробуй їх спочатку упіймати! (Чарує).

Сни усіх дітей, що в залі, 

Швидко всі сюди летіть,

В м’яч чарівний вас сховаю,

Зломорадьку щоб дразнить!

А тепер лови, Зломорадько! Діти, не віддавайте їй свої сни!

   Кидає м’яч у зал дітям. Зломо­ральда бігає за м 'ячем по залу.

Зломоральда. Добре, здаюся! Так нечесно, усі діти за тебе.

Ліхтарик А хочеш, вони всі будуть за тебе?

Зломоральда. Певна річ!

Кошмарик і Ліхтарик (разам). Зніми чари з принцеси!

Зломоральда. Тільки не це! Її батько мене скривдив, не запросив на бал.

СамСон. На бал? Та ти і танцювати вмієш?

Зломоральда. Ображаєте!

   Зломоральда танцює страшний танець.

СамСон. Ну що, відвела душу, натанцювалась? Зніми чари з принцеси.

Кошмарик і Ліхтарик (разам). Зніми!

Зломоральда. Так, але я забула слова заклинання. Мушу сходити по чарівну книгу.

СамСон. Ну, що, друзі, повіримо їй на слово? Відпустимо? Але тіль­ки на 5 хвилин. (Зломоральда тікає.) Ліхтарику, Кошмарику, до нас в гості завітали діти. Частина з них іменинники. Ми не можемо залишити їх без подарунка! Ану придумайте для дітлахів щось цікавеньке!

Ліхтарик. Ми запросимо до нас на свято героїв ваших улюблених мультфільмів. Діти, ви любите мультфільм про Машу і ведмедя? (Так).  Дивіться!

Кошмарик. Тільки от біда, ведмідь сам прийшов. Без Маші, а хто ж нам Машину  пісеньку заспіває?

Принцеса. Я заспіваю. Я теж мультик про Машу люблю! (Співає).

СамСон. Ну то як, діти сподобався вам подарунок Кошмарика і Ліхтарика? (Так). То можливо ви ще когось із героїв хотіли б сьогодні побачити? (Так). Кого? (Лунтика). Хай завітає до нас Лунтик!

    Заходить Лунтик

Запрошуємо всіх до космічного танцю Лунтика.

 виконує з дітьми космічний танець

   «Арамзамзам»).

Принцеса. Дякуємо, Ліхтарику, це було чудово.

СамСон. А от Зломоральда не повернулася! Обдурила! Може, ми без неї обійдемося?

Фея Всезнайка. Давайте спробуємо, діти. Які чарівні слова з казок ви знаєте? (Фея Всезнайка з мікрофоном іде по залу. Хтось сказав: «Дох-Тібе-Дох».)

Фея Всезнайка. А хто це так говорить?

Діти. Хотабич!

СамСон. Ану, Кошмарику і Ліхтарику, покажіть нам Хотабича.

Хотабич. Усе зрозумів, усе знаю, мої юні друзі. Я б і радий вам до­помогти, заклинання я знаю, та от лихо: геть-чисто намокла моя борода, а без неї нічого не вийде.

Кошмарик і Ліхтарик (разом). А ми тобі її висушимо. Діти, дмухайте Хотабичу на бороду, щоб вона висохла, тоді він зможе чаклувати.

   Повне світло в залі. Хотабич іде в зал, діти дмухають йому на бо­роду, сушать.

Хотабич. Підсох!

Фея Всезнайка. Тоді чаклуй.

Хотабич. Будь ласка!..

(Видирає волосся з бороди, чаклує над Принцесою.)

Хотабич. Дох... Дох... Дохти... Забув. Склероз... Вибачте старого.

СамСон. Ну от, склероз. Я знаю, що робити! Якщо ми тебе розсмішимо, ти обов’язково все згадаєш. Разом з тим привітаємо веселим подарунком нашу іменинницю, принцесу Вікторію.

Жартівливий номер – віршик «Наша Віка громко плачет» і танець Кошмарика й Ліхтарика.

Хотабич. Дох – крох – видох – вдох, а може здох… Ні, забув.

СамСон. Потрібний чарівник молодший за віком.

Фея Всезнайка. Так, хтось тут говорив «За щучим велінням...». Це чиї слова?

Діти. Омелька.

Кошмарик і Ліхтарик (разом). Правильно, Омелька.

    Омелько виштовхує піч. Виходить на авансцену.)

Хотабич  (здивовано). Дох-тібе-дох-тібе-дох. О, згадав!

Омелько. Що мені твій «дох-тібе-дох»? У мене мотор заглох! (Штовхає крісло на коліщатках.)

Хотабич. Що це таке?  Ти ж завжди «за щучим велінням» на печі їздив?

Омелько. Коли то було. Тепер зовсім інший світ, сучасний. Нащо мені та піч, якщо в мене є супернова, модернова, з підігрівом чудо-піч, крісло-качалка, машина-літалка! Тільки не заводить чогось? 

 Принцеса. Не сумуй, Омельку, любий, не потрібна тобі тут сила. Наші діти в залі так затанцюють, що й твоя модернізована пічка не встоїть!

Омелько. А що ви, діти, танцювати вмієте?

Королева. А ми зараз з дітками станцюємо навіть сидячи на стільцях. Станцюємо? Сідайте зручніше, друзі, і повторюйте всі танцювальні рухи за нами.

   Феї показують дітям і самі танцюють сучасний танець.Зал повторює рухи. Омелько та Хотабич заохочують.

Омелько. Ну, спасибі! Тепер кажіть, чого хочете.

Діти. Щоб принцеса заснула.

Омелько. Тю, оце дивовижа! Тут і чари жодні не знадобляться (зби­ває подушку), тут потрібна подушка м'якенька, чарівна подушка потрібна. (укладає Принцесу)...

Хотабич. А ще, що потрібно, ну? (Неправильні відповіді.) Недотепи! Тиші! Надто вже ви галасуєте. Ану, спробуйте, засніть? Покажіть мені сонне царство!

     Усі допомагають Омелькові забезпечити в залі тишу. Діти зобра­жують сонне царство.

Омелько. Ану ротик на замок,

Учителі, батьки і діти — всі мовчок!

Рік новий вже на поріг.

А Дід Мороз прийти не зміг.

Жде його вже повний зал,

Хоче справжній карнавал.

Хотабич.

Швидше йди, стукай в вікно.

В гості ждем тебе давно.

Гей, дідусю бородатий,

Ти прийди до нас на свято.

    З 'являється Дід Мороз.

Дід Мороз. Гей! Гей! Відчиняйте ваші двері!

От так чудо із чудес! Що оце за сонний ліс?

Здрастуйте, мої малята, і дівчатка, і хлоп'ята,

Вся веселая сім'я! Бачити вас радий я!

    Діти вітаються двічі-тричі, поки не скажуть голосно й дружно.

Дід Мороз. Ось тепер вже інша справа! З дідом говоріть ви жваво! Ну, а ти (до Омелька), друзяко, чого злишся? Ти чому не веселишся?

Омелько. Та ти ж, дідусю, мені всі плани сплутав! Потрібно було приспати принцесу, а тепер спробуй тишу забезпечити!

Дід Мороз. Ну навіщо ж спати? Треба співати й танцювати!

Дружно Новий рік зустрічати!

СамСон. Та ж, щоб принцеса змогла по-справжньому веселитися ра­зом з усіма на новорічнім святі, їй потрібно хоч трохи поспати. Адже вона не спить уже 10 років.

Принцеса. Дідусю Морозе, під новий рік ти наймогутніший чарівник, придумай щось!

Дід Мороз. Ага, ось у чому тут справа. Ну, добре, спробую. Потрібна не лише тиша, тут колискова потрібна!.. А так чудово, як співає моя Снігурочка, ніхто не вміє співати. Тільки треба, вам, малята, любі хлопчики й дівчата, Снігурочку погукати.  Три-чотири: Снігурочка, Снігурочка, Снігурочка!

 До зали входить Снігурочка.

Дід Мороз. Ти, Снігуронько, вже тут.

 Дай тебе обняти.

 Привітаймо разом люд

 З новорічним святом.

Снігурка. Нехай душа у вас сміється,

 Тремтить, радіє і цвіте.

 В житті нехай усе вдається,

 Успіх під руку з вами йде.

Дід Мороз. Снігурочко, люба моя онучко, нам потрібна  твоя допомога.

Снігурка. Справді? А кому ж це я можу допомогти, тут у всіх ніби все гаразд. Чи є якась проблема.

Королева. Велика біда сталася в нашім королівстві. Десять років назад, коли народилася наша донечка Вікторія, наше маленьке чудо, Фея Зломорадька зачаклувала її.

Король. Тепер наша донечка не може спати. Та вона взагалі ще жодного разу не спала за десять років. Потрібно зняти чари. Заспівай, Снігурочко, колискову, може маленька Вікторія засне.

Снігурка. Про що ти мрієш – загадай,

 І приз від нас в руках тримай.

 Тобі одній тут пощастило,

 Отож продовжуй вірить в диво.

 (Вручає подушечку)

Будеш спати ти щодня,

Як всі у королівстві.

Лягай-но спатоньки, маля,

І сни дивися дивні.

    Принцеса вкладається на крісло, засинає під колискову.

Сплять натомлені малята, дітлахи.

Будуть сни дивитись діти залюбки.

Навіть Феї засинають,

В сонні мрії поринають.

Ну ж бо, не моргай — Засинай.

В казці можна опинитись, як у снах.

І з принцесою зустрітись у лісах.

В залі всі стомились дуже:

На добраніч, любий друже.

Ну ж бо, не моргай — Засинай.

СамСон. Ну, Дідусю Морозе, ти справжній чарівник!

Король. Дівчинко! Ти спиш, Вікторіє?

СамСон. Тихо, вона спить.

Королева. Невже спить? Ото радість!

        З'являється Зломоральда. Вона махає над Принцесою плащем, її Ви­сокість від переляку прокидається й підхоплюється з крісла. Повне світло в залі й на сцені.

Зломоральда. Ой, ви все-таки приспали її? Ну, тримайтеся! Я зроблю так, що ви всі розучитеся спати!

Дід Мороз. Агов, нічого тут кричати! Ти сама тут будеш спати!

Зломоральда. Ану, спробуйте. Ха-ха-ха! Ну й що? Я не сплю!

Дід Мороз. Гей, пічко, послужи, спати чаклунку вклади.

   Зломоральда бореться зі сном, але засинає просто на печі.

СамСон. Заснула, любесенькі мої. А чи міцно? Не прокидається.

Омелько. Ану ж бо, за щучим велінням! Пічка, є тобі робота: відвези її в болото.

    Омелько на печі вивозить Зломоральду на край сцени і перевертає. Зломорадька падає, голосно кричить.

Зломорадька. Начувайся, сивий діду, я за себе відомщу. Свято ваше новорічне все одно я зіпсую.

Снігурка. Зломорадько, не злися. Краще залишайся з нами. Сьогодні новорічна ніч. Всі будуть веселитися, співати, танцювати.  А якщо ти будеш доброю до дітей, то діти тебе полюблять. Правда ж, діти? (Відповідь із залу)

Зломорадька. Пробачте мені, я хотіла всім зіпсувати настрій. Я дуже хочу веселитися разом зі всіма.

Всі. Залишайся.

Принцеса. Дідусю Морозе, дякую Вам! Я бачила перший у житті сон. Мені наснилася ялинка, але не звичайна, а осяяна різнобарвними вогни­ками, пухнаста.

Дід Мороз. Є в нас така ялинка. Ви бачили її, діти? А от принцеса не бачила. Думає, що такою вона буває тільки вві сні. Давайте поведемо її до ялинки й покажемо, що в Новорічні свята сни можуть збуватися. Ставайте поряд, Хотабичу, Омельку, допоможіть мені сказати чарівні слова: «Раз, два, три, ялиночко, гори!» (Кажуть разом слова, але ялинка не світиться).

Хотабич. Не виходить. Діти, допоможіть нам сказати чарівні слова. (Всі разом кажуть слова і ялинка горить).

   Усі актори виходять на сцену, кажуть по черзі слова.

 

Із святом зимовим всіх радо вітаємо.

Хай радість в серця проника.

Веселого вечора щиро бажаємо,

Хай музика тут не змовка.

 

Здоров’я, щастя вам усім,

Веселощів і сміху.

Хай Новий рік до вас прийде

І принесе вам втіху.

 

Щоб лиш радість в серці вашім

Завжди панувала.

Щоб надія ваша й віра

Вам допомагала.

 

А я зичу в Новий рік,

Щоб щасливим був ваш вік.

 

Ми бажаєм в добрий час,

Щоб добро гостило в вас.

Здоровішими щоб стали,

В домі щоб достаток мали.

 

Хай вам сонечко сміється

І наука хай дається.

 

Не привчайтесь у роботі

Відкладати все на потім.

 

Хай щастить вам скрізь і всюди.

Хай ростуть з вас гарні люди.

 

Будем далі веселитись,

Бо скучать сьогодні гріх.

Хай дзвенять на нашім святі

Пісні, музика і сміх.

З новим роком!

 

Фінальна пісня

 

Актори танцюють в хороводі з глядачами.