Сценарій "О слово рідне!"

              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1-й учень                                                                                                       

О слово рідне! Пращура молитво,

Громи Перуна, Велеса поля,

Софія Київська — творіння Ярослава —

Слов'яномовна праведна земля.

2-й учень

В мені, в тобі Бояна віщим співом воно живе, здолавши тьму віків,

Воно Мстиславича Романа голос і ратний клич Данилових полків.

1-й учень

О слово рідне! України слава!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

2-й учень

О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось — ні!

1-йучень

О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

Ведучий. Доброго дня усім гостям нашого свята!

Ведуча. Сьогодні, 9 листопада,— День української писемності й

мови.

Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але

найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки дали людям

можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову

люди збагнули світ і своє місце в ньому.

Ведучий: Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і

залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову 

нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми

поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Ведуча: Мова моя українська, 

Батьківська, материнська, 

Я знаю тебе не вивчену – 

Просту, домашню, звичну, 

Не з-за морів покликану 

Не з словників насмикану

Ведучий: Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена, 

Дзвоном коси накована, 

В чистій воді смакована, 

Болем очей продивлена, 

Смутком багать продимлена, 

З хлібом у душу всмоктана, 

В поті людським намокнута, 

З кров’ю моєю змішана, 

І аж до скону захищена.

(Звучить пісня )                                                                )

 

Ведуча: 6 листопада 1997р. було підписано Указ Президента України,  у          якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з

урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства

постановляю: “Установити в Україні День української писемності та 

мови,

який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті

Преподобного Нестора Літописця”.

Ведучий: Із святом вас, шановні добродії, шанувальники

 рідного слова.Корені українського слова проросли з найдавніших 

діалектів

праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи

Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у

найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у

красному письменстві різних часів.

Ведучий: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З

часу винайдення писемності фактично почався період документальної

історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну

інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

Ведуча: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до

нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім –

схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи.

Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими

просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

Ведуча: Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: 

кирилиця

(на честь першовчителя слов’ян ) і глаголиця .

Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в історичній та

світській літературі східних слов’ян. Від давньоруського періоду його

успадкували всі три східнослов’янські народи: російський, український і

білоруський.

В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і

скоропис. У середині XVI ст. у східних слов’ян виникає друкарство,

друкований алфавіт створений з деякими змінами, на основі півуставного

письма. Перша датована книга під назвою “Апостол” надрукована в

 Москві  в 1564р.,

в Україні – у Львові – 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708 р. старий

друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро I ввів нову систему знаків –

гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від

складної системи знаків наголосу.

Ведуча: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати

декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ”

називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної

глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав

літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.

Ведучий: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому

передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила

наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу

 наймогутніших

царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.

                                 (Звучить пісня про мову)

 

(Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою,

читає “Молитву” Ольги Яворської)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 Молитва

О  Господи ! Зціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, пізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке  колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Та сповнена любові і відваги

З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви, 

Невинна кров пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви 

І за спасіння дякуєм тобі.

 Ведуча: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня

літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого

видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем

 нової

української літературної мови.

 

Так Котляревський у щасливий час 

Вкраїнським словом розпочав співати, 

І спів той виглядав на жарт не раз, 

Та був у нім завдаток сил багатий. 

І огник, ним засвічений, не згас, 

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(Поставка уривку з п’єси І.Котляревського “Наталка Полтавка

Ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні

багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну

музику українського слова: 

Ну що б, здавалося, слова... 

Слова та голос – 

Більш нічого. 

А серце б’ється – ожива, 

Як їх почує!...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконується уривок із балади  Т.Г.Шевченка «Причинна»

 

 

Ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе,

емоційно виважене. Коли воно сліпуче, “як проміння ясне” а могутнє, “як

хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і

хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу

 була

тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Читець: Говоріть, як колись вас навчала матуся, 

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь, 

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі, 

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так, починайте казати, 

Як воліла б відкритись ваша душа. 

Може хочеться їй у словах політати 

Привітати когось, а чи дать відкоша. 

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі, 

Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва, 

Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші – 

Мелодійні, дзвінкі, українські слова. 

Говоріть про любов і про віру у щастя, 

Уникайте мовчання, нудьги і ниття, 

Говоріть, хай в розмові слова веселяться, 

Говоріть і продовжуйте мові життя. 

 

 

 

Ведуча: Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо

читати текст, кожне слово якого починається з літери “Б”. “Біля білої

берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань

бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла”.

Ведучий: “Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні,

безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно,

безперервно боротися. Благати благословення Божого”.

1

Ведуча: Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько –

батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина 

Батьківщини?

Буде!”.

Ведучий: А ще наша мова багата на жарти та щирий іскрометний гумор.

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий: А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного

вибраного слова. Ось в англійській мові “хенд” – це просто рука і нічого

більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які

слова можна добрати до слова “мама” – неня, матуся, мамуся, мамочко,

матінко. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ой яка чудова українська мова! 

Де береться це, звідкіля і як? 

Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва, 

Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак, 

І така розкішна і гнучка, як мрія... 

Є в ній хурделиця, віхола, 

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль. 

Та не в тому справа, що така багата. 

Помагало слово нам у боротьбі, 

Кликало на битву проти супостата 

Та звучало сміхом на полях плаката, 

І за все це, мово, дякуєм тобі.

 

Ведучий: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та

української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на

нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки,

тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто

соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не

може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із

того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває

кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій

народ завжди будуть з тобою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.    Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

 

2.  В тобі живе Карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня!

 

3.  Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти — розуму народного скарбниця!

 

                                                         Звучить пісня про Україну