Сценарій обряду «Випікання весільного короваю»

Сценарій обряду «Випікання весільного короваю»

(Звучить музика «Звуки села» Голос за кулісами)

Ой у нас, в Новій Долині,

Там  соловей співає на калині,

Дві дівчини шепочуться  під тином

Про подругу свою Марину….

(На сцені дві подруги)

• Оксанко, чи ти чула, що наша Марися заміж виходить?
• Чула-чула. Та ще за кого, за кращого парубка на селі – Миколу.
• А сьогодні дівич-вечір у Марисі, коровайниці прийдуть, мене теж запросили коровай прикрашати.
• І мене запросили. Ох, Катрусю, а нам, мабуть, до наступної осені чекати свого щастя.
• Не знаю, як Бог дасть. Ідемо краще прибиратись, треба вибрати найкращі стрічки та намисто.
• Ходімо….

(виходять за куліси. Звучить весела музика , виходить господиня, метушиться, готує місце на столі, дістає придане своєї доньки)

• Ой, яке хороше придане в моєї дочки. Ой і рушничків же навишивала!(показує їх) Краса ж яка! Боже ж , мій Боже! (виглядає когось). О, Марійко, ти як на вулицю по воду ходила, Марисю не бачила?
• Не бачила, а що?
• Як що? Та ти що? Марисечку ж мою засватали, а сьогодні ж п’ятниця, вона пішла дівчат кликать. Дівич –вечір буде сьогодні в нашій хаті. От ти теж, я не знаю, як не в нашім селі живеш! О, дівчата вже йдуть!(Марійка виходить, під веселу музику виходять дівчата з кошиками, гарно вдягнені, роблять коло, пританцьовуючи, заходять до хати)
• Доброго дня!(Вклоняються)
• Доброго дня, дівчата! Спасибі, що прийшли. Ой, дівчатонька, просила моя донечка вас, своїх подружок, сідайте на лавці. (Дівчата сідають, господиня милується ними)
• А гарні ж які, молоденькі, красуні мої! Ось чекаю коровайниць своїх, вже й піч натопила… Ой, здається, йдуть! Іду зустрічати.

(грає весела музика , пританцьовуючи виходять коровайниці, в кожної в руках щось необхідне для приготування короваю, вони теж танцюють в колі, а тоді вже заходять до хати)

• Здоровенькі були! (всі разом вітаються і кланяються)
• Здоровенькі були, мої кумоньки. Спасибі, що прийшли, я вже вас зачекалася.
• Не хвилюйся, ми свою справу знаємо, все встигнемо, як Бог дасть.
• А ви, мої кумоньки, руки мили? Давайте я вам допоможу. (з кухля поливає водою на руки, руки обтирають рушником прив’язаним до нього) Щоб вдався вам коровай, мої кумоньки. Нехай Бог пошле  моїм дітям доброї долі, щастя та здоров’я!
• Дай Боже (Разом)
• А щоб вам краще працювалось, хочу вам ці хустки подарувати. Моя донька, по копієчці збирала, все гроші відкладала, та для вас, мої кумоньки, найкращі хустки купувала.(Роздає хустки, жінки розглядають їх та дякують)
• Хай Господь помагає коровай розчинити!(говорить одна)
• Спечіть, кумоньки такий коровай з шишечками, з квіточками, із зірочками.
• Та спечемо!(всі разом)

(Починають замішувати тісто, приговорюючи по черзі)

• Беремо чистої водиці із криниці та замішуємо коровай, сестриці!
• Сиплю муку білесеньку, щоб доля була яснесенька!
• А я цукру сиплю, щоб було солодке-солодке життя!
• (Мати) Дай-то, Боже! Хай Бог благословить коровай місити!

Перший раз – (Відповідають) Хай Бог благословляє!

Другий раз -  (Відповідають) Хай Бог благословляє!

Третій раз -    (Відповідають) Хай Бог благословляє!

(По черзі місять тісто та співають пісню)

• Ой, мої кумоньки, коровайниці дорогі, мабуть ви притомилися?
• Так, притомились трохи.
• Пригостити хочу вас, мої кумоньки, пиріжечками гарячими. Це моя Марися сама пекла, ану ж скажіть, чи гарна буде господиня? (Пригощає пиріжками)
• Ой, які пиріжечки хороші та смачні, рум’яні, як щічки вашої донечки!

(Лунає весела музика, коровайниці ідуть до танцю)

• А чи не час нам вже коровай виробляти?
• Хай Господь благословить наш коровай виробляти!

Перший раз – (Відповідають) Хай Бог благословляє!

Другий раз -  (Відповідають) Хай Бог благословляє!

Третій раз -    (Відповідають) Хай Бог благословляє!

(коровайниці починають виробляти коровай, розмовляють між собою)

• Так , кумонько, і життя минає, а скільки короваїв ми з вами цими руками виробили…
• Скільки весіль відгуляли….
• Дай Боже і цим молодятам жити в мирі та злагоді, діждатись діточок, онуків.
• Ми теж у свій час мріяли про щасливе подружнє життя, молились Богу, то Бог і послав нам добру долю.
• Я зі своїм …. Вже стільки років разом, а жодного дня не пожалкувала, що колись саме йому дала згоду.
• А мій …. Лише мене вважає найкращою жінкою у світі, каже: «Ніде такої посмішки не бачив, такого ніжного голосу не чув і борщу такого смачного ніде не їв, як у тебе»
• Дякувати  Богу, я теж щаслива. Буває в неділю як пригорне мене …. До себе, а серце, як пташка у грудях б’ється і вся наша молодість перед очима неначе й не минуло стільки років.
• Тому і просять саме нас на щасливе подружнє життя випікати весільні короваї.
• То що, кумоньки, коровай готовий?
• Так.
• Та помийте ще раз руки і вилийте воду під оту яблуньку, щоб у молодих були сини і доньки.(Виливають воду за куліси)
• Гарний коровай! (хрестять коровай та кажуть побажання, виносять, а в цей час господиня до дівчат)
• Ну що, дівчата, зробили квіточки? І дружкам, і боярам?
• Зробили! (показують квіточки з кошиків) .

(Коровайниці метушаться)

• Вже час і коровай із печі діставати! (Кладуть коровай на стіл, прикрашають рушником)
• Подивіться, який запашний коровай у нас вийшов! Бери ж моя, доню, цей коровай, бери дружечок, та запрошуй гостей на весілля!

(Донька бере коровай в руки, і разом з дружками виходить наперед)

• Дорогі гості, просили батько й мати і я вас прошу, завітайте на наше весілля!

(Спускається в зал і вручає журі коровай)