Сценарій мітингу-реквієму до Дня пам”яті і примирення "Хай пам”ять залишається із нами..."

Ведучий1: Як тільки вберуться у чарівні білі квіти сади навесні, засвітять дивовижні свічки каштани, а повітрі розіллється тонкий і ніжний аромат, в бузкових кущах заллються піснями невсипущі солов’ї, а вся земля випромінюватиме радість і щастя, нестримну жагу до життя, в такі прекрасні дні, 8-9 травня, ми відзначаємо великі свята – День Пам’яті та Примирення та 73 річницю Дня перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні!
 

Ведучий2: Це було 73 роки тому. Для нас це історія, але для наших дідусів та бабусь — це частина життя, та найчорніша смуга долі, що й досі озивається у серці смутком і болем. 
 

Ведучий3: Торкнімося і ми сьогодні тих подій, щоб не забувати, щоб пам'ятати, бо в того народу, що не знає своєї історії, не може бути і майбутнього. 
 

Ведучий 1: У вогнище війнибуло втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти. 
 

Ведучий 2: Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил, могил невідомому солдату.  Вони святиня нашої пам’яті. 

Ведучий3: майже кожна сім я втратила годувальника , батька. Залишились молоді жінки - вдови, діти – сироти. 
 

Слово надеється Голові Новодолинської С.Р. Слинчук Людмилі Олександрівні

Ведучий 1: Один день війни… Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає його знову і знову все своє життя. 
 

Ведучий 2: Як пережили ці страшні роки наші земляки? Що відчували діти, котрі вмить стали дорослими? Чи так само яскраво, як сьогодні, усміхалося сонце в окупованому нацистами рідному місті?

Ведучий 3:Тернистим був шлях до Перемоги. Трагічним і неймовірно довгим. Але наш народ залишився незламним у титанічній боротьбі, якої не знала історія. 

Ведучий1: Він боровся і переміг. Переміг, бо вів війну справедливу, за право на життя та майбутнє.  

Слово надається директору Новодолинської ЗОШ І – ІІІ ступенів Кіліяновій Людмилі Миколаївні

Ведучий2:Здавалось  все  скінчилося,  давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих  дій. Та не так здавалось, як вже сталось.

Ведучий1:Що робиться з тобою, чому ти плачеш, Україно? Чому у вогні та диму страдають наші міста і села? А найбільше серце обливається кров’ю за сотні дочок і синів, які гинуть і зараз від куль на Сході країни. Знову болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів, сестер, побратимів. Воїнів світла та добра додому чекають всі українці, вони молять Бога щоб наші захисники повернулися живими та неушкодженими. 
Ведучий3: Захищати Батьківщину – справа честі кожного свідомого  чоловіка. Щодня на Сході наші бійці борються заради  однієї мети – вигнати загарбника за межі держави. Та, на жаль, не всі повертаються до своїх родин, домівок живими.
 

 Слово надається Голові ветеранської ради Новодолинської сільської ради Руденку В’ячеславу Борисовичу.

Ведучий1: Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали, Пам’ятайте про тих, що не встали як впали. 
 

Ведучий2:Пам’ятайтепро тих, що згоріли, як зорі,- Такі чисті і чесні, як повітря  прозоре. 
 

Ведучий3:Пам’ятайте про тих, що за правду повстали, Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах. 
 

Ведучий 1: Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки Є в місцях невідомих  невідомі останки. 
 

Ведучий 2: Є в лісах, є у горах, і є під горою – Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв. 
 

Ведучий 3: Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні – Хай відомими стануть всі герої безвісні. 
 

ВЕДУЧИЙ 1: «Без імен»
Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце – щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких
гірких,
І без імен вони для нас герої.
 

ВЕДУЧИЙ 2:
О, вічна Пам’яте народу, 
Не дай забути, що було, що є. 
Не загаси гарячу кров мого народу, 
Не дай, о Господи, нам знову вже війни. 
О Пам’яте, всесильна, всемогутня, 
Не дай забути тих, кого нема. 
Не доведи, о Матінко Пречиста 
Щоб в наші душі вкралася зима. 
Моя молитва лине в небеса. 
Стою я перед Богом на колінах: 
«Дай, Отче, миру, спокою в серця, 
Тебе благає  щироУкраїна» 

Ведучий 3: Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто звеличив нашу землю, тих, завдяки кому наше життя зігріте сонячним сяйвом і безхмарною, мирною блакиттю небес. 

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Ведучий 1: Куди не глянь – сади цвітуть –

Найкращі в світі самоцвіти.

Нам стелиться весняна путь,

Життя нові бере орбіти. 
 

Ведучий 2: Весна сурмить у майбуття,

Вигойдує пташок у вітті, -

 Як торжество того життя,

Що мир примножує у світі. 
 

Ведучий 3: Хай пісня лине в синь небес крилато,

 У мирне небо хай зліта салют.

День Перемоги – то найкраще свято

 І на землі хай в мирі всі  живуть! 
 

Ведучий1: Хай пам”ять залишається  із нами,

Хоч час спливає  швидко, йде  від нас.

 То ж дай нам, Боже, іти  мирними шляхами

У  мирі й щасті  жити в добрий час. 
 

Ведучий2: Ми хочемо  без воїн жити.

Хай буде мир на всій  землі! 
 

Ведучий3: Мир, щоб  навчатись! Мир, щоб  сміятись! 
 

Ведучий2: Мир, щоб  трудитись! Мир ,щоб  співати! 
 

Ведучий3: Мир, щоб  любити! Мир, щоб у щасті  рости!

ВЕДУЧИЙ 1:Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, тим, хто сьогодні піднімає з руїн і відроджує Україну. Ваша мужність, життєва  мудрість, ставлення до ратного і громадянського  обов'язку — це високий приклад для наслідування. Наш обов'язок — бути гідними  вашого  життєвого подвигу, утверджуючи мир, злагоду та суспільну гармонію на українській  землі