Сценарій останнього дзвоника "Шерлок Холмс рятує дзвоник"

Автор: Катеренюк Т.Ф.

Сценарій Останнього дзвоника

Шерлок Холмс рятує дзвоник

 (Звучать фанфари)
В: Увага! Увага!

Стоголосо музика лунає,
Понад хмари лине срібний спів –
Нині школа радісно стрічає –
Свято гомінке випускників!

В: В шкільній оселі свят завжди багато.
Де музика лунає, чути спів.
Але у нас сьогодні надзвичайне свято -
Ми проводжаємо своїх випускників.

В: Дорогі учні, шановні вчителі, батьки, гості! З першим весняним промінням сонця, ніжними пролісками прилинула до наших учнів шкільна весна, а з нею – для когось радісне, а комусь - сумне свято – Останнього дзвоника.

В: Сьогодні у селі значна подія -
Ми проводжаємо своїх випускників.
У кожного із них живе надія -
Свій слід лишити в пам´яті віків.

В: Вони зростали й сили набрались

Для того, щоб полинуть від Землі
В світи нові, над хмари підійнятись,
Як вчили їх батьки і вчителі..

В: Дорослими вже стали оці діти
Їх повноліття і тріумфу час настав.
Тож просимо випускників востаннє
Зайти врочисто на шкільний майдан!

В: Стрічайте, друзі, гідну зміну,
Твоя це гордість, Україно,
Стрічайте всі випускників
А також - дорогих батьків!

В - На урочисту лінійку запрошуються випускники 2018 року! Їх виводять – класний керівник Кубицька Ольга Павлівна, перша вчителька – Савицька Наталя Іванівна та найдорожчі для них люди – їх батьки!

( Під музику разом із класним керівником та батьками заходять випускники)

В: Слава нашій Україні!
Невмируща слава.
Стійте струнко, в цю хвилину -
Лине Гімн держави!

(Звучить Гімн України)

В: Свято Останнього дзвоника оголошується  відкритим.

Пісня ______________

В: Сьогодні на нашому святі присутні  гості, давайте привітаємо їх гучними оплесками.

В: Наш директор, як господар,
Кожний день нас зустрічав.
І долати перешкоди
Нас учив, допомагав.

В:І сьогодні на цім святі
Ми запросим щиро
Слів напутніх проказати
Й побажати миру..

В: Слово для привітання випускників і учнів школи із закінченням навчального року надається директорові школи – Юрченко Марині Геннадіївні.

Виступ директора ------------------

В: З поздоровленнями й побажаннями до вас звертається ______________________

Ведучий 2:

До всіх теплих та зворушливих привітальних слів приєднуються і наші учні з неперевершеним музичним привітанням.

Танець _______

В. – Слухай, Олено, мені тут підказують, що зник дзвоник.

В. – Як це зник? Це свято без дзвоника не буває!

В. – Шановні учні, вчителі, гості. Подивіться, будь ласка,  ніхто випадково не сів або не наступив на дзвоника?

В. – Ні, ніхто не знайшов. Що будемо робити?

В. – Може відмінити свято?

В. – Та ні, пізно вже…

В. – Тоді, давай звернимося за допомогою до професіоналів! У мене якраз є один хороший знайомий… у Англії.

В. – О, так це ж зовсім поруч! Рукою подати, дзвони швидше.

Дзвонить, грає музика із Шерлока Холмса, виходять.

ШХ – Гуд монінг, у вас є проблема?

ВВ. – У нас зник дзвінок, а він нам терміново потрібен, тому що свято останнього дзвінка не буває без останнього дзвінка, а останній дзвінок ми не зможемо дати без дзвінка, тому у нас не буде свята останнього дзвінка! О!

ШХ – Ми беремося за це діло.

Ватсон – Як?

ШХ – Елементарно, Ватсон!

Ватсон – З чого почнем, Холмс?

ШХ – З огляду приміщення.

Ватсон – До речі, куди ми потрапили?

ВВ – До Мішково-Погорілівської школи І-ІІ ступенів!

ШХ – Тоді до роботи! Треба все і всіх оглянути. І дрібниці, Ватсон, дрібниці. Саме вони головні у нашій справі!

Ватсон – Я знаю, хто викрав дзвінок!

ШХ – Хто?

Ватсон – Інопланетяни!

ШХ – Ватсон, ви справді так думаєте?

Ватсон – Подивіться, я знайшов записку! Її могли написати тільки прибульці! Тут щось написано літерами, зовсім  не схожими на наш алфавіт.

ШХ – Ви помиляєтесь, Ватсон, я знаю хто може розшифрувати нам написане. Це писали маленькі першокласники. До речі, вони можуть бути гарними свідками, адже малюки найкращі спостерігачі. Давай запросимо їх до слова.

Разом – До слова запрошуються першокласники!

Виступ першокласників

(Звучить музика, до мікрофона виходять першокласники)

Добридень, випускники!
Ви такі гарненькі.
Вас вітають малюки
України- неньки.

 

А ви нівроку підросли,

Змужніли, що й казати.

Дівчата - вишня мов цвіте,

А хлопців  - не впізнати.

 

Які прекрасні, чарівні,

Немов весняні квіти,

Та не забудьте, ви усі,

Для тата й мами — діти.

 

І де б вас доля не завела,

В які краї, в які міста,

Спішіть туди, де є оселя,

Де тато й мама вигляда.

 

А ще ви школу не минайте

І рідних друзів-вчителів,

Бо кожен з них, запам‘ятайте,

За вас турбується усіх.

 

Перший клас вам всім бажає

І здоров’я, і добра,

Щоб були ви всі щасливі

І не знали горя й зла.

 

Будьте привітні, красиві і милі,

А особливо здорові й щасливі,

Щоби труднощі вміли долати

І чудовії весни стрічати.

 

Шановні наші старші друзі,

Прийміть ці дзвоники від нас.

як символ навчання у шкільному крузі,

хай вам щастить увесь життєвий час.

 

Вручають дзвоники, стають на свої місця.

Ватсон – Так, першокласники відношення до дзвоника не мають. Що робити далі, не розумію?!

ШХ – А я , Ватсон, де що помітив, впевнений ми на правильному шляху.

Ватсон – Так кажіть вже швидше!

ШХ – Уважно подивіться на голови усіх учнів-дівчаток, що ви помітили, Ватсон?

Ватсон – Що у всіх білі банти, а один серед них – червоний. І це може бути зовсім не бант, а наш дзвінок. Здорово, Холмс! Треба швидше це перевірити!

Йде до червоного бантика, хапає його, учениця голосно кричить.

ШХ – Е-е-е, почекайте, Ватсон….

ШХ – Такого провалу у моїй справі ще не було…..

Ватсон – То був не дзвінок, Холмс.

Входить Берімор.

Берімор – Овсянка - с, сер…

ШХ – Почекай, Берімор, не хочу я ніякої овсянки…

Берімор – Ложечку за маму, ложечку за тата…

ШХ – Точно! Як я раніше про це не подумав! Дитинство! Нам потрібно повернутися у далекий 2010 рік!

Ватсон – Чому саме туди, Холмс?

ШХ -  Саме в тому, 2010 році, саме ці діти, які зараз випускники, вперше прибули до школи і вперше почули саме той дзвінок, який зник сьогодні.

Ватсон – І як ми це зробимо?

ШХ - Елементарно, Ватсон. Потрібно просто запросити найголовнішого свідка тих років, першу вчительку – Наталію Іванівну.

Разом – Наталія Іванівна, просимо вас до слова!

Виступ Савицької Н.І..

ШХ – Тааак, коло підозрюваних звужується, впевнений, що треба допитати тих, хто ближче всіх знав наших випускників.

Ватсон – Хіба це не батьки?

ШХ – Батьки – це рідні, а от більше часу все-таки проводила з випускниками – хто?

Ватсон – Класний керівник! Ольга Павлівна!

Разом – Дорога Ольга Павлівна, запрошуємо Вас до слова!

Виступ О.П., вірші та пісня від 9 класу.

1. Ну от і все. Останній день і мить.
Остання зустріч, погляди зріднілі.
Душа болить, сльоза в очах тремтить-
Учнівські роки в вирій відлетіли.

2. Стараємось згорнути у клубок
Щасливі зими, осені і весни,
А в підсумок – останній наш урок,
Що ластівки із вирію принесли..

3. Ну от і все, це та остання мить,
яку ніхто у гості не чекає.
До нас вона розлукою спішить
І нас усіх сьогодні розлучає.

4. Все сьогодні незвичайне, ми – випускники..
Залишаєм рідну школу, йдемо у світи.
Вже оцінки всі позаду і нема занять,
А за ними роки швидко вдалеч полетять.

5. Росяниста і срібна світанкова трава,
Вчителько рідна, це про тебе слова..
Про турботливі руки, що підносять дитя
І про першу науку на порозі життя..

6. Не минеться безслідно на дорогах земних,
Вчителю рідний, будеш вічно ти в них.
У оцих пташенятах. Що стають на крило,
Щоб над світом підняти твого серця  тепло..

7. І ось стою я на  порозі школи
Між двох світів, між різних берегів,
Бо за порогом цим складні лежать дороги
В широкий світ з дитячих мрійних снів.

8. Важкі дороги, гори, перевали,
Чи може стежка рівна і легка.
Судилась нам? А поки що – у школі
Впаде остання юності сльоза.

9. І крізь часи пронісши пам´ять вдячну ,
Не раз згадаєм про шкільні роки.
І, може пошкодуєм, що так швидко
Пролинув час, забравши із собою
Юнацькі мрії і рожеві сни…

10. Дитинство моє – світанкова пора,
Над шляхом - як мрії – тополі.
Зростала й мужніла отут дітвора,
У рідній Мішківській  школі.

11. Ми вчилися множити тут і ділить
Із друзями радощі й болі,
Озброїлись мудрістю сивих століть
У рідній Мішківській школі.

12. Три тисячі днів, двадцять тисяч дзвінків -
Проста арифметика долі…
Я перше і світле кохання зуcтрів
У рідній Мішківській школі.

13. Учителю! Прекрасного ти гідний,
Бо вибрав у житті свою мету.
Від імені усіх скажу: «Спасибі!
За вашу працю вчительську святу!»

14. І до дверей нас провели
Щоб ми в життя  іти могли
Дорослі, добрі, повні сили,
Щоб вже самі добро творили.

15. Учителю мій, наставнику добрий,
Прийми наш сердечний уклін до землі,
За працю величну, за ночі безсонні,
За любляче серце спасибі тобі.

16. Мій учителю, тобі вклоняємось до ніг.
Ну з ким тебе сьогодні порівняти?
Ти душу чисту лиш для нас беріг
А скільки мудрості зумів віддати.

18. Тож Вами щиро я горжуся
На пам’ять школі, всім скажу,
Що серцем з Вами залишуся
Сьогодні ж я від Вас іду

19. За все, що сказано невчасно,
І все, що зроблено не так,
Без заперечення, завчасно
Скажу тихесенько: «Пробач»

20. Та ось уже й настав час прощання,
І Ви сьогодні трішечки сумні.
За Ваше виховання і навчання 
Спасибі, дорогі учителі!

21. У день такий урочистий, святковий,
Дозвольте Вашу працю вшанувати
І квіти всі, принесені сьогодні,
Від усього серця Вам подарувати.

 (Звучить музика, випускники по черзі називають вчителів і дарять квіти, виконують пісню для О.П.)

Ватсон – Холмс, подивіться, що я знайшов! Хто може залишити такий великий і солідний слід?

ШХ – Елементарно, Ватсон! І я навіть знаю куди подівся дзвінок!

Ватсон – Цікаво, і ви можете це довести?

ШХ – Я зараз якраз це і роблю! Самі великі учні в цій школі – випускники, тому слід теж великий. Дивлячись, куди ведуть ці сліди, впевнено можу сказати, дзвінок – там.

Ватсон – Але навіщо їм це було потрібно?

ШХ – Розумієш, Ватсон, вони люблять свою школу, і просто хотіли віддалити момент прощання. Я правильно все розповів, мої друзі?

Випускники винувато кивають головами, показують дзвінок, віддають його маленькій дівчинці.

ШХ – Але, нажаль, час не можна зупинити, так само як і дитинство, яке закінчується з цим радісним і водночас сумним дзвінком.

Виходять ведучі.

В: Ось і настала найурочистіша мить нашого свята.  Любі випускники! Зараз для вас в останній раз пролунає радісна і чиста пісня шкільного дзвоника.

В. – А право дати останній дзвоник надається випускниці __________ та учню 1 класу -

__________

В: Клас оцей неординарний,
Він у школі легендарний.
Про цей клас можна сказати:
Вміли вчитись і гуляти.

В: Клас цей - скриня діамантів:
Скільки в ньому є талантів -
I поетів, співаків, і спортсменів, й диваків!
Є майбутні журналісти,
Кулінари й фінансисти,

Модельєри, танцюристи.
Але, всі вони артисти.

В: А на небі зірки розсипані,
Кожна кличе вас, мерехтить.
Ви про день цей так довго мріяли
Вам самим в цьому світі жить…

В: Дорогі випускники! Вам надається право зробити коло пошани і першими піти на свій останній шкільний урок.
 

В: Ідіть вперед,
Не бійтесь перешкод
Для вас відкриті всіх наук дороги.

В: А мамин рушничок
Хай прокладе  щасливий шлях
До звершень й перемоги!

В: Нехай  вас Бог благословить,
Дарує Божа Матір сили!

Трудіться, радуйтесь, ростіть,
Нехай міцніють ваші крила!

В: Ну от і все. Це та остання мить,
Яку ніхто у гості не чекає.
До нас вона розлукою спішить,
І нас усіх сьогодні розлучає.

ВВ - Щасти вам! В добру путь!

В: Свято Останнього дзвоника оголошується закритим!
(Лунає Гімн України)