Сценарій п'єси лялькового театру "Буратіно" для учнів початкової школи

СЦЕНАРІЙ П’ЄСИ  ЛЯЛЬКОВОГО ТЕАТРУ

«БУРАТІНО»

ДЛЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

М. 1

Автор. Колись давно в місті біля моря в комірці з намальованою піччю жив катеринщик Карло.

Якось йому до рук потрапило дивне поліно, що розмовляло, з якого він змайстрував довгоносу ляльку Буратіно.

М.2

Буратіно. Тато Карло!

Тато Карло. Зараз я тобі склею одяг та куплю абетку, щоб вчитися.

Автор. Наступного дня Буратіно побіг до школи. Та по дорозі трапився ляльковий театр, де розпочиналася єдина вистава. Буратіно вирішив продати абетку, щоб купити квиток у перший ряд.

Буратіно. Я – веселий Буратіно!

Із поліна я родивсь,

Маю дуже довгий носик,

Щоб встромляти його скрізь.

Тато Карло дав абетку

І сказав: до школи йди,

Будь слухняним, гарно вчится,

Щоб не трапилось біди.

Об’ява про виступ лялькового театру.

Буратіно. Скажіть, будь ласка, скільки коштує квиток до лялькового театру?

Дівчина. Квиток, коштує чотири сольдо, дерев*яний чоловічок.

Буратіно. Може ви позичите мені чотири сольдо?

Дівчинка. Ха, знайшов дурня!

Буратіно. Мені так хочеться подивитися лялькову виставу. А може за чотири сольдо ви купите мій чудовий ковпачок?

Дівчина. Ковпачок? А навіщо він мені? Ним лише пуголовків можна ловити.

Буратіно. А може за чотиири сольдо ви купите мою нову абетку?

Дівчинка. З малюнками?

Буратіно. З чудовими малюнками та великими літерами.

Дівчинка. Ну, давай! Ось тобі чотири сольдо.

Буратіно. Ура! Я побіг за квитком

М. 3

П*єро. Здрастуйте, мене зовуть П*єро. Зараз ми покажемо комедію, яка називається «Дівчинка з блакитним волоссям, або тридцять три запотиличника». Мене будуть бити палицею, давати ляпаси, надають по потилиці -  це дуже смішна комедія.

Арлекіно. Здрастуйте, я Арлекіно! Ось тобі. Ха-ха-ха! Ти чого насупився, дурнику?

П*єро. Я сумний, тому що хочу одружитися.

Арлекіно.А чому ти не одружився?

П*єро. Тому що моя наречена втекла від мене.

Арлекіно. Ось тобі! Ха-ха! Бачили дурника! А як зовуть твою наречену?

П*єро. ЇЇ зовуть Мальвіна, або дівчинка з блакитним волоссям.

Арлекіно. Ха-ха! Ось тобі! Послухайте шановні глядачі! Та хіба бувають дівчата з блакитним волоссям? А? Ой, дивіться! Це ж Буратіно!

Всі. Де, де? Привіт, Буратіно?

Арлекіно. Буратіноо, йди до нас!

Буратіно. Хто? Я? Вже йду!

М. 4

  З*являється Карабас.

Карабас Барабас. Що за галас?! А, це ти, дерев*яний чоловічок, заважаєш моїм акторам. П*єро, Арлекіно, швидше ведіть Буратіно на кухню. Там я кину його у вогнище, щоб краще піджарився мій кролик.

П*єро і Арлекіно. Шановний, синьйор Карабас, благаємо вас, змилуйтесь над бідолашним Буратіно!

Карабас. Що? Хто посмів? Зараз візьму свою нагайку і відшмагаю вас. Швидше ведіть його. А ви продовжуйте виступ!

Всі. Слухаємось, сеньйор Карабас Барабас.

П*єро іде

Карабас. Аап …чхи.

Арлекін. Буратіно, спробуй поговорит із синьйором Барабасом. Коли він чхає, то стає добрішим.

Буратіно. Добре! Будьте здорові!

Карабас. Дяку.

Буратніо. Ой, бідний я , бідний.

Карабас. Перестань хникати. Апчхи!

Буратіно. Будьте здорові! Бідолашний мій татусь. Доведеться йому помирати з голоду. Він так сподівався на мою допомогу. Відпустіть мене, будь ласка. Синьйор!

Карабас. Що? Перестань базікати та стрибай у вогнище.

Буратіно. Синьйор, я не можу цього зробити. Карабас Чому?

Буратіно. Тому, що  якось я встромив свій ніс у вогнище і зробив у ньому дірку.

Карабас. Як ти міг зробити дірку у вогнищі?

Буратіно. Синьйор, вогнище було намальовано на полотні у мого тата Карло.

Барабас. То твого тата звуть Карло?

Буратіно. Так.

Карабас. То це в  хатині старого Карло знаходяься потаємні… ой! Буратіно, я тебе відпущу, а ще дам тобі п*ять золоттих монет. Віднеси їх Карло, і скажи, щоб він нікуди не їхав зі своєї хатинки!

Буратіно. Дякую, синьйор Карабас Барабас! Бувайте!

Відходить і каже до глядачів: Здається, тут якась таємниця.

М. 5

М. 6

Музика. Зміна декорацій.

Базиліо. Подайте бідному , сліпому глухому коту Базиліо!

Аліса. Подайте, не минайте! Базиліо, говори жалібніше!  Ой, Базиліо, подивись, хто іде! Здрастуй, любий Буратіно! Куди так поспішаєш?

Буратіно. Іду додому, до тата Карло!

Базиліо. Бідолашний Карло. Напевно помирає від холоду та голоду.

Буратіно. Тепер він не буде голодним, тому що у мене є 5 золотих монет.

Базиліо і Аліса. П*ять золотих!

Аліса. Любий, милий Буратіно, що ти будеш робити зі своїми монетами?

Буратіно. Я куплю для тата Карло куртку, а собі нову абетку!

Базиліо. Абетку! Ти що, навіщо тобі це вчення?

Аліса. Буратіно, а хочеш, щоб у тебе було грошей в десять разів більше?

Буратіно. Звичайно хочу. А як це зробити?

Аліса. Ходімо з нами в країну дурнів.

Базиліо. В країні Дурнів є чарівне поле. Це поле називається – Поле Чудес.

Аліса. Там треба викопати ямку, покласти туди монети і засипати землю. Потім посолити, полити і сказати: «Крекс, пекс, фекс!».  Потім йди собі спати, а вранці з ямки виросте дерево, а на ньому замість листя – золоті монети. Зрозумів?

Буратіно. Та ну, не може такого бути! Придумали ви все це! Я додому побіжу!

Аліса. Ну, як знаєш! Але ти це ще пожалкуєш про це!

Ідуть геть.

Базиліо. Алісо, що будемо робити?

Аліса. Нічого Базиліо, не вдалося нам обдурити Буратіно, будемо його грабувати!

М. 7

Музика. Грабіжники.

Буратіно. Ой, хто це? Здається розбійники.Що робити, куди заховати гроші? Запхаю їх у рот!

Аліса. Стій! Гроші або життя! Де гроші?

Базиліо. Кажи – стрілятиму!

Аліса. А, зрозуміло! Гроші в нього в роті! Зараз ми повісимо його догори ногами,  і він сам їх виплюне! Ха-ха-ха! Я вже зголодніла! Ходімо пообідаємо, а потім повернемося по гроші!

Базиліо. Так, ходімо!

М. 8 З*являється Мальвіна та Артемон.

Мальвіна. Ой, ой1 Артемоне, Артемоне, де ти?

Артемон. Я тут, Мальвіно. Що сталося?

Мальвіна. Артемоне, треба зняти бідолашного Буратіно!

Артемон. Не хвилюйся, Мальвіно. Я миттю.

Мальвіна.Ну що, він живий?

Артемон. Здається дихає. Треба дати йому випити касторку.

Буратіно. Не треба касторки. Я почуваю себе краще. І дуже хочу їсти.

Мальвіна. Артемоне, будь ласка, принеси Буратіно щось поїсти.

Артемон. Ось, їж Буратіно, набирайся сили.

Буратіно. Це чудово! Я так зголовнів! Ням, ням!

Мальвіна. Сядьте, будь ласка, рівно, і не їжте руками. Для цього є виделка.

Буратіно.  А мені і так добре.

Мальвіна.  Скажіть, будь ласка, хто займається вашим вихованням?

Буратіно . Іноді тато Карло, а іноді ніхто!

Мальвіна. Тепер вашим вихованням займатимуся я!

Буратіно. Цього ще мені не висттачало, я краще піду.

М. 9 Декорація. Країна Чудес

Аліса. Ой, Базиліо, дивись, хто прийшов! Наш хоробрий Буратіно.

Невже ти надумав посіяти свої гроші на на Полі чудес?

Буратіно. Так, але ви не підглядайте!

Аліса. Ні, що ти! Ходімо, Базиліо! Базиліо, наглядай за Буратіно, а я побіжу до поліцейського і скажу, що Буратіно небезпечний злочинець. І коли його покарають – монети наші!

Буратіно. Так, усе зробив. «крекс, пекс, фекс!»

М. 10

Поліцейський. А, ось де ти злодію. Тебе буде покарано.

Буратіно. Що? Поясніть, за що? Ні, ні!

Поліцейський. Тебе, негіднику, наказановтопити в ставку.

Базиліо і Аліса. Ура – тепер монети наші!

М. 11 

Декорація –ставок.

Жабенята. Ква, ква!Тітонько Тортило, у нас гість!

Тортила. Здрастуй, Буратіно! Навіщо ж ти пішов в країну Дурнів?

Буратіно. Я хотів, щоб у тата було більше золотих монет!

Тортила. Твої гроші вкрали кіт Базиліо та Лисиця Аліса. Сама чула, що вони казали, що викопали твої гроші. Який же ти довірливий, дурнику.

Буратіно. Ой, що я тепер буду робити? Як повернутися до тата Карло ? (плаче)

Жабенята. Ква, ква! Не плач маленький Буратіно!

Тітонько, допоможи йому.

Тортило. Не плач. Ось тобі золотий ключик. Його загубив чоловік з величезною бородою. Він багато розповідав про цей ключик, але все забула. Пам*ятаю лише те, що ним потрібно відімкнути якісь двері, і це принесе щастя.

Буратіно. Дякую, тітонько Тортило!

Жабенята. Буратіно, не загуби ключик!

М. 12

Буратіно. Арлекіно, привіт! Ти куди поспішаєш?

Арлекіно. Буратіно, як добре, що ятебе зустрів. За мною женуться карабас барабас з поліцейськими.

Буратіно. А що сталося?

Арлекіно. Карабас Барабас дізнався, що я підслухав його розмову з Дуремаром. Уявляєш, в комірчині твого тата Карло,  за намальованим на полотні вогнищем знаходяться потаємні двері, які потрібно відчинити золотим ключиком, і це принесе щастя.

Буратіно. Двері знаходяться в комірчині тата Карло…

Арлекіно. Так, але Карабас Барабас загубив ключик. Він тепер на дні ставка.

 Буратіно. А це бачиш! Ключик в мене! Його дала мені чорепаха Тортила. Побігли до тата Карло! Ой, дивись Мальвіна і П*єро! Гей, ми тут! Йдіть до нас!

Мальвіна. Ой, яке щастя, щоб ми вас зустріли. Буратіно, я думала, що вас з*їли пацюки у комірчині.

Карабас Барабас. Ось вони. Тримайте злодіїв.

Мальвіна. Ой, ой! Мені страшно.

П*єро. Мальвіно, я з вами, тому не хвилюйтеся.

М. 13

Карабас Барабас. Віддай ключик! Стара черепаха зізналася, що дала його тобі.

Буратіно. А ти підстрибни, товстун, і візьми його!

Карабас Барабас. Я тобі покажу! Ріжте дерево!

Всі. Допоможіть! Рятуйте!

Тато Карло. Синочку мій, Буратіно, я вже біжу. Ось вам негідники! Ось! Тепер я нікому не дозволю вас образити. Ходімо.

Карабас. Ляльки мої! Віддай!

Тато Карло. Що? Нізащо не віддам! Ви жорстокий і злий. І не соромно вам маленьких ображати? Усі вважали вас порядним чоловіком, та хорошим директором театру, а ви зв*язалися зі злодіями – котом і лисицею. Соромно, дуже соромно, синьйор. Прощавайте!

Карабас. Ні, стій! Продай мені їх.Я дам тобі 100 золотих монет. Тато Карло. Знаєте, що  синьйор Карабас Барабас, друзі не продаються!

Карабас Барабас. Стій! Віддай ляльки!

Музика. Зміна декорацій.

Буратіно. Тато Карло, пробач мені, будь ласка.

Тато Карло. Я сподіваюся, тепер ти будеш слухняним хлопчиком!

Буратіно. Тато Карло, я хочу подарувати тобі ось цей золотий ключик. Ним потрібно відчинити ось ці двері, і це принесе щастя.

М. 14 Тато Карло відчиняє двері, музика, всі дивляться. 

Разом. Ой, дивіться, це ж ляльковий театр! Ура!

Буратіно. Тепер у нас буде свій ляльковий театр. Ми будемо показувати вистави і дарувати людям щастя!

М. 15 Фінальна пісня. Таночок.

Пісня про «Буратіно»

1. Хто через казку входить в дім?

Хто із дитинства завжди в нім?

Хто не учений, не поет,

а підкорив весь білий світ

Кого усюди впізнають?

Скажіть же, як його зовуть?

Бу-ра-ті-но, Бу-ра-ті-но !

2. На голові його ковпак,

Розвеселить тебе і так.

Злодіям він покаже ніс

І розсмішить друзів до сліз.

Він дуже скоро буде тут,

Скажіть же, як його зовуть?

Бу-ра-ті-но, Бу-ра-ті-но !

3. Хоч він на вигляд і малий,

Він не іграшка, він – живий.

В його руках від щастя ключ

І тому він дуже везуч.

Він вирушає швидко в путь.

Скажіть же, як його зовуть?

Бу-ра-ті-но, Бу-ра-ті-но !