Сценарій Пасхального свята

СВЯТО ВОСКРЕСІННЯ

Частина І Воїни

Вірш

 Урочисте свято воскресіння

 Пісня слави лине до небес.

 Славте, люди, Бога за спасіння,

 Подолавши смерть, Христос воскрес!

 

 Де твоя, о смерте, перемога?

 З тебе жало вирване Христом!

 В небеса відкрилася дорога

 Ось тому так радісно кругом!

 

 Сад шумить гілячками своїми,

 Він від сну зимового ожив,

 А над ним піснями чарівними

 Всіх полонить нас пташиний спів.

 

 Дивний спокій душу наповняє,

 Скрізь радіють села і міста.

 Вся земля воскреслому співає,

 Хай і наші не мовчать уста.

 

 Тож і ми любов’ю об’єднаймось,

 Хай лунає спів наш до небес,

 Обнімімось, гарно привітаймось,

 Наш Христос воістину воскрес!

 

Автор: Закінчися день тривожний,

 Навколо панує тиша,

 І скаже, напевно, кожний

 Він був не такий, як інші.

 

 Замовкли пташки і звірі,

 Навколо пітьма панує,

 Погасли небес світила,

 Про що це, скажіть свідкує?

 

 Сумує планета наша,

 Тривожний цей день для неї,

 Звершилась подія страшна –

 Христа розп’яли юдеї.

 

 Змиритись душа не може,

 Радіють ворожі сили,

 Чому допустив Ти, Боже,

 Що Син Твій лежить в могилі?

 

 За що такі страшні муки

 Прийшлося Йому терпіти?

 Святі Його ноги й руки

 Були на хресті прибиті.

 

 Чому все так сталось, Боже,

 Невже все тепер скінчилось,

 Для чого тоді сторожа

 Сторожить вже мертве тіло?

 

 Нажаль, і вони не в змозі

 Збагнути ось цього всього.

 Стоять всі вони в тривозі,

 Чекаючи часу свого.

 

Воїн 1: На службі я вже багато

 Свій час і здоров’я трачу.

 Та правду якщо сказати,

 Подібного ще не бачив.

 

 Ми знаєм, нічого злого

 Померлий зробить не може,

 Тому не збагну, для чого,

 Потрібна ось тут сторожа?

 

Воїн 2: Для мене це також дивне,

 Пилат щось придумав нове,

 Кому це скажіть потрібне?

 І так в нас роботи повно.

 

 З живими боротись треба,

 А мертві уже безсилі,

 Не знаю, яка потреба,

 Щоб їх стерегти в могилі?

 

Воїн 3: Не знаєте ви нічого,

 Це книжники так сказали,

 Христа стерегти для того,

 Щоб учні бува не вкрали.

 

 А потім прийдуть і скажуть,

 Що Вчитель їх став з могили,

 Тому нам не можна спати,

 Нас книжники так просили.

 

 

 

 

 

Частина ІІ Жінки

Голгофський хрест

Голгофський хрест. Ісус там помирає.

Стікає кров з пробитих ніг і рук.

Чоло повисло, серце біль стискає,

Душа страждає від жахливих мук.

 

Останній подих, завмирає тіло,

“Для чого, Отче, Ти Мене лишив?” —

Уста Його тихенько шепотіли,

А ворог лиш сміявся і радів.

 

Свою всю лють Він вилляти старався,

Через запеклих ворогів Христа,

І так, як міг, він з Нього насміхався,

Його благаючи зійти з хреста.

 

Але ворожі плани не здійснились,

Зоря спасіння освітила світ,

І переможне слово: “Завершилось!”

В Небесне Царство нам відкрило вхід.

 

Голгофський хрест став символом спасіння,

Він і тепер звершає чудеса,

Дає серцям надію воскресіння,

І направляє душі в небеса.

 

Пролита кров гріхи людей змиває,

Через прості молитви каяття,

Для них блакитне небо відкриває,

Дає надію вічного життя.

 

А без крові нам прощення немає,

Немов би скарбом, нею дорожу.

І коли віра часом знемагає,

Я до хреста Голгофського спішу.

 

Автор: Вже темно кругом зробилось,

 Природа в пітьмі заснула

 Лиш зорі вночі світились.

 Скоріше б ця ніч минула.

 

 Не сплять і жінки сьогодні,

 Помер їхній любий Равін,

 Гнітять їх думки тривожні,

 На серці – скорботи камінь.

 

 Ридають вони, сумують,

 Це горе їх так вразило.

 Тепер пахощі готують

 Востаннє помазать тіло.

 

Марія: Я втратила найцінніше,

 З цим важко мені змиритись,

 Те серце, до болю рідне

 Навік перестало битись.

 

 Чому все так сталось, Боже?

 Не вдію я вже нічого,

 Ніхто вже тепер не зможе

 Потішити серця мого.

 

 Глибока сердечна рана,

 І хоч я так сильно плачу,

 Та вірю, що день настане,

 Я в небі Його побачу.

 

Магдалина: А що вже мені казати?

 Мене Він звільнив від смерті,

 Не можу про це мовчати,

 Я з Ним би хотіла вмерти.

 

 Не можу той день забути,

 Як вперше Його зустріла.

 Я радість змогла відчути,

 Злі духи мене лишили.

 

 Гріха Він розбив кайдани,

 Настала пора прозріння,

 Загоїлись серця рани,

 Я стала новим створінням.

 

 Він спас мою грішну душу,

 Вказав на дорогу правди.

 Чому ж розлучитись мушу

 Із Ним я тепер назавжди?

 

Соломія: Про муки й Свої наруги

 Христос говорив раніше,

 Не плачте, мої подруги,

 До гробу ідем скоріше.

 

 Так мусіло, видно, статись,

 Не вдіємо вже нічого,

 Давайте тепер збиратись,

 Далека ще в нас дорога.

 

Автор: В мовчанні, сльозах і горі,

 До гробу жінки спішили,

 Їм з неба яскраві зорі

 Як ті маяки світили.

 

 Природа ще міцно спала,

 Пташок не було ще чути,

 Вона ніби щось чекала,

 І знала, щось мусить бути.

 

 Так страшно кругом і темно,

 Про траур нам все свідкує.

 Не тільки земля, напевно,

 І небо в цю мить сумує.

 

 Творець і Спаситель в гробі

 Тому так скорботно всюди.

 Світила небес, немов би,

 Про це сповіщають людям.

 

 Лиш пекло в цю ніч раділо,

 В них радість була велика,

  Бо знали, – Христове тіло

 Із гробу тепер не зникне!

 

 Та рухнули злі надії,

 Якби їм це знать раніше!

 Ось гріб вже здаля видніє,

 Забились серця сильніше.

 

 Та що це? Лежить сторожа,

 Невже вона так заснула?

 На воїнів це не схоже,

 І каменя хтось відсунув?!

 

Марія: Погляньте, щось дивне сталось,

 Мов мертва лежить сторожа,

 Кого ж вона так злякалась

 Збагнути ніяк не можу!

 

Соломія: Поправді тут сталось чудо,

 Яке не збагненне диво!

 А що тепер далі буде,

 Якщо звідти зникло тіло?

 

 Де будем Його шукати?

 Так знати про все хотілось,

 І хто міг би нам сказати

 Про все те, що тут звершилось?

 

Ангел: Не лякайтесь! Боя знаю, що Ісуса розп’ятого ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав! Підіть подивіться на місце, де знаходився Він. Ідіть же швидко, скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих і ото випереджує вас в Галілеї – там Його ви чекайте. Ось вам я звістив!

 

Марія: Ви чули? Це справді чудо,

 Нам Ангел звістив із неба!

 Цю радісну вістку всюди

 Тепер нам звістити треба!

 

Соломія: Це щось неймовірне сталось,

 Не можна про це мовчати,

 Для нас це велика радість,

 Про це треба всім сказати!

 

Частина ІІІ Вороги

 

Твій вибір

Стоїть Христос в вінку терновім

Перед правителем Пилатом

Зібравшись натовп просить крові

Кричить: Хай буде Він розп’ятий!

 

Пилат хвилюється не знає

Йому як краще поступити

І сил не мало прикладає

Христа від смерті щоб звільнити.

 

– Він не зробив нічого злого,

За що я б міг Його розп’яти

Його безгрішного, святого

Не можу смерті я віддати.

 

Але, нажаль жорстокі люди

Крові невинної жадали.

Тому… ця кров на нас хай буде

Ти розіпни Його! – кричали.

 

Тремтів Пилат, вагався довго

Та все ж обмивши грішні руки

Христа безгрішного, святого

Віддав на смерть і страшні муки.

 

Як перед Понтієм Пилатом

І в наші дні, такі тривожні,

Висить Ісус Христос розп’ятий,

Що зробимо ми з Ним сьогодні.

 

Народ кричить: Повинен вмерти!

За що? – запитує сумління.

За те, що грішних спас від смерті,

Для них відкривши шлях спасіння.

 

Чи за любов Його безмірну,

Яка так ніжно і ласкаво

Про нас піклується постійно,

Проводить нас в небесну славу.

 

За що безжалісно, жорстоко

Святого Бога розпинаєш?

Невже в душі своїй глибоко

Ти зовсім жалості не маєш?

 

За тебе в муках Він вмирає,

Життя не пожалівши Свого,

Бо щиро так тебе кохає,

Невже відвернешся від Нього?

 

Стоїть Христос в вінку терновім…

Одні в сльозах Його приймають,

А інші просять Його крові,

Сміються з Нього, розпинають…

 

Дозволь, мій друже, запитати,

А як з Ісусам ТИ поступиш?

Невже ти знову розпинати

!ого ділами злими будеш?

 

Поглянь, як тяжко Він страждає,

Щоб від гріхів тебе звільнити.

Тебе Він любить і чекає,

А ти – рішай як поступити.

 

Автор: Та ворог не тішився з того

 Бо розплати своєї чекав.

 Ворогів охопила тривога,

 Бог будити сумління почав.

 

 Їх лякала майбутня розплата,

 Почало щось гнітити всіх враз.

 Навіть душу самого Пилата

 Стало мучити сильно в той час.

 

Пилат: О, як сильно душа страждає,

 Шепче совість мені одне,

 Що прощення мені немає,

 Це народ спокусив мене.

 

 Чую я як сміється ворог

 І шипить наче страшний змій:

Голос: Ти підеш в безпросвітній морок,

 Від сьогодні тепер ти мій!

 

 Добре знай, що в той час послухав

 Не людей тих жорстоких ти,

 А підступного мого духа

 І зумів він тебе звести.

 

Пилат: В грудях муки вогонь палає,

 Але каятись вже дарма.

 Порятунку душа шукає,

 Та для мене його нема.

 

Автор: А також, і ще вся сторожа тремтить

 В страсі чекає розплати

 Гнанна сумлінням від гробу біжить

 Старшим про все розказати.

 

Первосвященник: Що привело вас до мене в цей час?

 Хто міг вас всіх так злякати?

 

Воїн 1: Чудо, яке ми побачили враз,

 Шкоди нам може завдати.

 

 Ми стали свідками Божих чудес!

 Сталося щось неймовірне!

 Вами похований, з мертвих воскрес!

 Хоч стерегли Його пильно.

 

Первосв.: Що ви сказали? Ану повторіть!

 Не заставляйте чекати!

 Все попорядку мені розкажіть

 Правду мені треба знати!

 

Воїн 2: Тіло Розп’ятого ми стерегли,

 Струнко рядочком стояли,

 Пильні до самого ранку були,

 Так, як ви нам наказали.

 

 Всі ми ранкової ждали пори,

 Зорі нам з неба світили,

 Раптом, з’явилося світло з гори

 Землю воно освітило₴

 

 Гуркотом сильним земля затряслась,

 Ніби її захитали,

 Страшною нам ця хвилина здалась,

 В страсі на землю ми впали.

 

Воїн 3: А коли встали, до гробу ввійшли,

 Тільки, ми вам заявляєм,

 Мертвого тіла вже тан не знайшли,

 Де воно ділось – не знаєм.

 

 Тільки хустина й пелена одні

 Складені гарно лежали

 Це все було, наче в страшному сні,

 Сильно це нас налякало!

 

Первосв.: Ні, не потрібно боятися вам,

 А щоб проблеми не мати,

 Вам дуже цінну пораду я дам

 І вас навчу, що казати.

 

 Скажете людям, що в пору нічну,

 Ви дуже міцно заснули,

 І піддаючись глибокому сну,

 Зовсім нічого не чули.

 

Воїн 1: Спати на службі – це злочин для нас!

 Кожен цю істину знає.

 Як же ми скажем, що спали в цей час?

 Кара за це нас чекає!

 

Первосв.: Ми срібняків вам не мало дамо,

 Все буде так, як належить!

 Від неприємностей вас звільнимо,

 Синедріон все простежить!

 

 Тільки одне лиш благаю я вас –

 Людям скажіть, як ви спали,

 Учні до гробу прийшли і в той час

 Тіло Учителя вкрали.

 

Воїн 2: Ну як не буде ніяких проблем,

 То ми відважно і сміло

 Всюди по нашій окрузі підем

 І скажем про вкрадене тіло.

 

Автор: Скрізь неправдива ця вістка неслась,

 Наче на крилах летіла,

 Але правдивою людям здалась

 Неправда, що правду покрила.

 

 Але сліпим релігійним вождям,

 Тим, що Христа розпинали,

 Їхнім камінним, черствим серцям,

 Легше від цього не стало.

 Юді, що зрадив Ісуса Христа,

 Також настало прозріння!

 Кров непорочна, невинна, свята,

 Стала будити сумління.

 

Юда: Страшне сумління палючим вогнем

 Душу мою обпікає…

 Десь там в глибинах вона з кожним днем

 Більше і більше страждає.

 

 О, який страшний я злочин вчинив!

 Зрадивши, Вчителя Свого!

 Змій підійшов і мене спокусив…

 Як я томлюся від цього!

 

 Де від цих мук порятунок знайти?

 Зло в моїм серці клекоче!

 Сам я від себе не можу втекти…

 Совість вогнем палахкоче…

 

 Це самий вищий і більший суддя,

 Вирок його не оскаржиш,

 Поки своє не закінчиш життя

 І до могили не ляжеш…

 

Автор: Юдине серце від болю тремтить

 Хто ж його може почути?

 Ось він до храму святого спішить

 Срібло назад повернути.

 

Первосв.: Гляньте, до нас в гості Юда зайшов!

 Щось він нам хоче сказати!

 Швидко кажи нам: Для чого прийшов?

 Що ще тобі маєм дати?

 

 Щось в самоті ти надумав собі,

 Що твою душу тривожить?

 Срібла дали ми достатньо тобі

 Ще доплатити не можем!

 

Юда: Ось ваше срібло! Назад заберіть!

 Більше воно не потрібне!

 Серце моє від страждання болить,

 Кров бо пролив я невинну.

 

Первосв.: Всім вже відомо – ти зрадником став!

 Сам, що посіяв, те маєш.

 Час вже розплати твоєї настав.

 Сам поступай так, як знаєш!

 

Автор: В небі пітьмяному місяць блищить

 Сонце зайшло, все стемніло.

 Поміж дерев на гіляці висить

 Юди бездихане тіло.

 

 Так і загинула бідна душа,

 Пізно прийшло їй прозріння.

 В небо дороги вона не знайшла,

 Хоч було близько спасіння.

 

 Хто так, як Юда, живе без мети

 Прямо в гієну прямує

 В небо дороги не може знайти

 Бог вам життя пропонує.

 

 Бо ради вас Він помер і воскрес

 Щоб ви повірили в Нього,

 Щоб до блакитних і славних небес

 Вам освітити дорогу.

 

Автор: Все ожило, чути співи кругом

 Навіть природа радіє

 Линуть пташині пісні над селом

 Тільки сумує Марія.

 

 В смутку сама біля гробу стоїть

 Щиро і гірко ридає

 Наче билина на полі тремтить

 Господа Свого шукає.

 

Магдалина: Любий мій Боже, як змучилась я

 Важко мені з цим змиритись,

 Але на все видно воля твоя.

 Дай мені їй підкоритись.

 

 Скільки ти мук, мій Ісусе, прийняв

 Змушений так постраждати.

 Хто ж твоє тіло з могили забрав?

 Де його маю шукати?

 

 О, як безмірно Тебе я люблю,

 Вже я давно мала б вмерти,

 Демони мучили душу мою,

 Але звільнив Ти від смерті.

 

 Душу очистив, мені показав

 Шлях до безхмарного неба,

 Самим дорожчим для мене Ти став,

 Як мені жити без Тебе?

 

 Ти є і зараз для мене живий,

 Люблячий, Добрий Учитель,

 Серцем своїм бачу я образ я Твій,

 Ти мій Господь і Спаситель!

 

Автор: В напрузі і вся в чеканні

 Вона все Христа шукала

 Вже сили її останні

 Від смутку і сліз лишали.

 

 Та віра не зникла з серця

 І, раптом, Марія бачить

 (Чи може їй це здається)

 Стоїть садівник неначе.

 

Магдалина: О, пане, скажи, Ти знаєш

 Де вчителя мого тіло,

 А може уяву маєш,

 Куди воно звідси зникло?

 

 Я щиро Його кохаю,

 Хотіла б додому взяти,

 Тому Його так шукаю,

 Ти можеш мені сказати?

 

Автор: Спогади всі обірвалися враз,

 Прямо ось так на пів слова.

 Серцем почула вона як в той час

 Хтось їй «Маріє!» промовив.

 

Магдалина: Це ж Мій любимий Учитель стоїть!

 Як я Його не впізнала?

 Ні! Він не мертвий! Він знову живий!

 А я стільки Його шукала!

 

Автор: Душа затремтіла в неї

 І зникла її тривога

 В глибинах душі своєї

 Прославила свого Бога.

 

 Щаслива пора настала

 Пташки заспівали знову

 З-за обрію сонце встало

 І все ожило в ту пору.

 

 І сад і поля і луки

 Творця величають Свого

 Немає вже сліз розлуки

 Відкрилася в рай дорога!

 

День воскресіння

Радісний день воскресіння

Чуєте? Небо співає!

Звершене Боже спасіння!

В гробі Ісуса немає!

 

Сонечко в небі сміється,

День особливий сьогодні,

Серце схвильовано б’ється –

Здійснилися плани Господні.

 

Темряви сили розбиті,

Сталась над злом перемога!

Двері до неба відкриті,

Зникла печаль і тривога!

 

Вільні, щасливі ми стали,

Як же тепер не радіти?

Нову дорогу пізнали,

Будемо з Господом жити!

 

Хай же ця славна подія

Душі теплом зігріває,

Хай вся планета радіє

І щиро Христа прославляє!

 

Зникне хай сум і тривога,

Царство настане небесне

А хто ще мертвий для Бога,

Той для життя хай воскресне!

 

Частина ІV

Автор: Від радості сад здригнувся.

 Природа Христа вітала.

 Лиш тільки Христові друзі

 В цю пору, нажаль, мовчали.

 

 Таїлись, чогось ховались,

 Їм тяжко було і сумно.

 Даремно жінки старались

 Розвіяти їхній сумнів.

 

Клеопа: Не може такого бути

 І нас потішати не треба,

 Про це нам замало чути

 Ці чутки провірить треба.

 

Учень: Ти кажеш, Клеопо, правду,

 Не бачив – не вір нікому,

 А зараз я дам пораду:

 Пішли до мойого дому.

 

 Чого нам ще тут чекати,

 Ми там заночуєм в мене,

 Моя в Емаусі хата,

 До вечора ще зайдемо.

 

Клеопа: А що, коли це все правда,

 І справді звершилось чудо?

 І ввечері Він насправді

 Прийде, але нас не буде?

 

Учень: Я дуже хотів би цього,

 Та віри чогось не маю,

 І в серці якась тривога,

 Постійно когось чекаю.

 

Чому все так сталось, нащо?

 Збагнути я все це не взмозі.

 Напевно, нам буде краще

 Розвіятися в дорозі.

 

Автор: Сказали і так зробили,

 Долаючи всі спокуси,

 Всіх друзів своїх лишивши

 Направились до Емаусу.

 

 Серця обняла тривога.

 Це горе їх так гнітило.

 Така важка була дорога.

 Не стало надії, віри.

 

 Хто сльози обтерти може,

 Хто смуток з душі розвіє?

 Лиш Ти тільки, любий Боже

 Вертаєш душі надію.

 

 Цих учнів Ти також бачив,

 І Ти їх не міг лишити.

 Все те, що для них назначив,

 Повинні вони терпіти.

 

 В ці важкі для них хвилини,

 Як їхні серця ридали,

 До них підійшов їх Вчитель

 Та учні Його не взнали.

 

 Неначе хотів Він знати

 Куди це вони прямують,

 А ще Він почав питати,

 Про що вони так міркують.

 

Клеопа: Невже Ти один з прохожих,

 Що цього, нажаль, не знаєш,

 Ти є подорожній, схоже,

 Що нас про таке питаєш.

 

 Великий Пророк був з нами,

 Ми думали – Він від Бога,

 Царем нашим скоро стане,

 Як жаль, що не сталось цього.

 

 Його наші старші вбили

 І мертвого в гріб поклали.

 Та ніби Він зник з могили

 Про це нам жінки сказали

 

Автор: Гнітило їх це питання,

 Хто відповідь міг їм дати?

 Тому їм Ісус з Писання

 Пророчества став звіщати.

 

 Щоб правду могли дізнатись,

 Це чули не раз від Нього,

 Що мусіло все так статись,

 Він в світ цей прийшов для цього.

 

 Ішли вони дуже швидко,

 Та Хто з ними йде – не знали,

 З-за гір Емаус вже видно,

 Та хоче іти Він далі.

 

Учень: Не йди, залишися з нами,

 Потішив Ти нас, скорботних,

 Ти був, як бальзам на рани,

 Тож нас не лишай самотніх.

 

Автор: Ввійшов Незнайомець в хату,

 За стіл вони разом сіли,

 Вже хліб Він почав ламати,

 Тут очі їм, враз, відкрились.

 

Клеопа: Та це ж наш Учитель любий!

 Тому в нас серця палали,

 Він знову вже з нами буде!

 Чому ми Його не взнали?

 

Автор: Серця обгорнула радість,

 Прийшлося назад спішити,

 І в Єрусалим вертатись,

 Всіх учнів про це звістити.

 

 Хай вістка ця скрізь лунає,

 Син Божий воскрес із мертвих!

 Хай кожна людина знає

 Розбиті кайдани смерті.

 

 Нам небо відкрилось знову,

 Це справді велике свято,

 В цю пору таку чудову,

 Не будемо й ми мовчати.

 

 Забудьте злобу й тривогу,

 Невір’я з сердець відкиньте,

 Віддайте подяку Богу,

 Син Божий воскрес! Радійте!

 

Частина V Радість учнів

Автор: Взявши покірно на Себе наш гріх

 Він переміг темні сили,

 Але, напевно, тоді більше всіх

Учні Христові раділи.

 

Петро: Дійсно, Ісус є Всевишнього Син!

 Став Він Спасителем світу.

 Я хоч відрікся від Нього

 Та Він, зміг мене знову простити.

 

 Він на хресті і за мене помер,

 В Ньому спасіння я маю,

І я душею всією тепер

 Ім’я Його прославляю!

 

Іван: Можна почути сьогодні кругом:

 «Вкрали Христа Його учні»

 Але в ту пору я разом з Петром

 Був біля гробу присутній.

 

 В гробі лежали пелена одні,

 Тіла ж Христа я не бачив,

 Тож вся планета сьогодні мені

 Хай засвідкує щось наче!

 

 Твердо скажу я – Господь мій живий,

 Він переміг сили тління!

 Цар Всемогутній, Спаситель Він мій!

 В Ньому життя і спасіння!

 

Яків: З Ним я постійно і всюди ходив,

 Був і в саду Гевсиманськім!

 Скільки від Нього почув теплих слів,

 Повних любові і ласки!

 

 Скільки звершив Він великих чудес!

 І хоч лежав в домовині,

 Твердо я вірю, Він з мертвих воскрес!

 З нами живе Він і нині!

 

Матвій: Він від скарбниці покликав мене

 І від гріхів міг звільнити!

 Маю тепер я бажання одне –

 Тільки Йому лиш служити!

 

 Смертю Своєю Він смерть подолав!

 Стежку проклав до свободи!

 Слава Йому, що з могили Він став!

 Славте Його всі народи!

 

Хома: В день воскресіння Ісуса Христа

 Був я в турботах щоденних,

 Але ця вістка жива і свята,

 Вмить долетіла й до мене.

 

 Довго цій вістці я віри не йняв,

 Та як святими устами

 Вчитель Мій ніжно до мене сказав:

 «Руки вклади в мої рани!»

 

 Зникло невір’я, не стало тривог

 Через одне Його слово.

 Ти Мій Учитель, Спаситель і Бог –

 Щиро Йому я промовив.

 

Андрій: З друзями разом радію і я

 Кажуть, що я Первозваний

 Хай же не зменшиться віра моя

 День цей такий довгожданий!

 

 Хочу тепер сповістити для всіх

 Я про Воскреслого всюди

 Небо відкрилося, знищений гріх

 Славте Спасителя люди!

 

Нафанаїл: Радість велика! Син Божий воскрес!

 Він є Спасителем світу!

 І за для того прийшов Він з небес

 В небо, щоб шлях проложити!

 

 Бо ж мою Він молитву почув,

 Там під оливковим листям,

 Радість спасіння і мир я відчув,

Давши Йому в серці місце.

 

 Але не довго Він в гробі лежав

 Плани здійснилися Божі

 Сталося чудо – з могили Він встав!

 Знищивши сили ворожі!

 

Симон: Що повернути нам силу могло,

 Радість, натхнення і силу?

 Тільки святе воскресіння Його

 Нас до життя оживило!

 

 Славте Месію! Царя всіх Царів!

 Царство Його з роду в роди!

 Він вже не мертвий! Він знову живий!

 Хай Його славлять народи!

 

Юда: Все те, що трапилось з нами в ці дні,

 Соромно навіть сказати,

 Але пройшло все як в страшному сні,

 Нащо тепер нам зітхати.

 

 Свідком німим нам сьогодні стоїть

 Темна, порожня могила,

 А біля неї ще камінь лежить

 Божа тут явлена сила!

Пилип: В день, коли Вчитель повис на хресті,

 В муках і страшних стражданнях,

 Самий найважчий цей день був в житті,

 Віру змінили вагання.

 

 Але не довго Він в гробі лежав,

 Плани здійснилися Божі,

 Сталося чудо! З могили Він встав!

 Знищивши сили ворожі!

 

Варфоломій: Смерті кайдани розбиті тепер,

 Як нам сьогодні мовчати?

 Людям про Того, Хто в муках помер,

 Треба іти і звіщати.

 

 О, яке славне це чудо з чудес!

 Як все радіє, дивіться!

 Славте Ісуса Він з мертвих воскрес!

 Низько Йому поклоніться!

 

Всі разом: Христос Воскрес!

Христос Воскрес!

Христос Воскрес!

 

Автор: Хай в цей чудовий і радісний час

 Лине хвала Йому всюди!

 В ніжних акордах пасхальний пісень

 Хай Він прославлений буде!

 

 Пекла кайдани Христос розірвав

 Знищивши всю владу тління!

 Смертю Своєю Він смерть подолав!

 Славте Його воскресіння!