Сценарій позакласного заходу "Андріївські вечорниці"

АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

     Зал оформлений, як селянська хата; лави, килими, рушники, стоїть стіл накритий скатертиною, на столі глиняний посуд, вареники, узвар, пампушки, вареники з перцем, сіллю, з кісткою, з монетою, з колечком.

Заходить господиня. Поправляє рушники, скатертину на столі.

Вчитель: Добрий день, шановна родино! Добрий день, шановні гості!

Ось ми й зібралися знову в дружньому тісному колі, щоб більше дізнатися про народні українські звичаї та обряди, щоб віддати їм шану.

Хлопець: Є у місті у нас

Дружній і веселий клас

У 9-тій школі вчиться

і проводить вечорниці.

Дівчина: Українські вечорниці

Починаємо ми враз

Хай і сміх, і пісня ллється,

В серці кожного із нас.

Хлопець: Всіх шанованих гостей

Щиро ми вітаємо

І годину вечорниць

Вже розпочинаємо.

Дівчина: Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

Як у нас на Україні?

Хлопець: Гей, на наших вечорницях,

Хто сумний – розвеселися.

Співи й танці – небилиці –

Гарні будуть вечорниці.

Дівчина: Просим всіх у нашу хату,

Превелику, пребагату.

Від зірниці, до зірниці

Хай лунають вечорниці.

Вчитель: Отож, перенесімося з вами в минуле і уявимо таку картину: Тихе українське село. Вечоріє.

Господиня: Оце стомилася, оббігала весь базар. Сьогодні ж Андрія. Пам’ятаєш, старий. Будуть у нас вечорниці. Все закупила, буде чим гостей пригощати.
Співає пісню: « По базарі походила»

По базарі походила, усі гроші розпустила,

Хоч всі гроші розпустила, зате всього накупила,

Діду, та годі тобі той часник товкти. На, вдягни чисту свиту, бо незабаром молодь прийде на вечорниці.

Господар: Га? Ти до мене?

Господиня: Ні, то я Миколі Угоднику кажу!

(Дід підходить до образа Миколая, хреститься: «Святий Миколо Угоднику…»)

Господиня: Та тож Матір Божа. Зовсім сліпий старий. Нічого не бачить. Та сорочку обтруси, та бороду причеши, а то висить як собачий хвіст.

Господар: Ти чого бурчиш, стара?

Господиня: Та, кажу, скоро молодь прийде на вечорниці. Та ж Андрія сьогодні.

Господар: А що нам, най приходять, тільки не торкоти. Годі вже, розкричалася…

Господиня: Щось не йдуть дівчата, вже б пора. І надворі стемніло, а їх і нема.

Господар: Лягати б спати, а вона ще на дівчат чекає. Сама не спить і іншим не дає.

Господиня: Та не бурчи вже. Молодість згадаємо.

А пам’ятаєш,

Як були ми молоді.

Наваримо, бувало вареників –

Повна хата молоді.

(Стук у двері. Забігають дівчата).

Дівчина: Добрий вечір, тітонько,

Наша люба, квітонько.

Ми до вас на вечорниці завітали.

Господиня: Добрий вечір, любі дівчата, заходьте і сідайте на лави.

Господар: Ой дівчата, мої ж ви качечки, мої ви голубоньки, заходьте, порадуйте мене старого. А які ж ви гарні! Де мої літа молодії?!

Дівчата: А ви за нами сумували? Ви нас виглядали?

Господиня: Звісно, любі, я чекала,

Вам вечерю зготувала,

і варенички, й узвар.

І чарівних трав відвар.

Дівчина: Тітонько, а кажуть, сьогодні свято Андрея.

Розкажіть нам як колись Андріїв вечір святкували?

Господиня: Ой дівчата, сьогодні ж ворожать. У ніч на Святого Андрія дівчата вгадають, хто швидше вийде заміж, чи буде в парі, як зватимуть судженого.

Дівчина 1: А хіба можна вгадати свою долю?

Дівчина 2: А ми теж хочемо знати свою долю.

Господиня: Але для цього треба добре і завчасно підготуватися. Та не журіться дівчатонька, у нас сьогодні ще багато справ попереду.

 

(До хати з сільничкою заходить Одарка).

Одарка: Ой, кумонько, серденько, прийшла до вас позичити трохи солі, бо у нас вся вийшла. Та бачу, вам не до мене. Піду.

Господиня: Та що ти, Одарко, проходь та посидь з нами трішечки.

Одарка: Та, ні. Василь лаятися буде.

 

Одарка: А в тім… нехай собі лається. Зостануся. Може щось нового ще почую.

Господиня: Одарко, а дівчата сьогодні хочуть вгадати свою долю.

Одарка: Перш ніж долю вгадати, може краще заспівати.

Пісня: «В саду гуляла».

В саду гуляла, квіти збирала,

В саду гуляла, квіти збирала, |

Кого любила, причарувала. | (2)

Причарувала серце і душу,

Причарувала серце і душу, |

Тепер з тобою дружити мушу. | (2)
 

Дівчина: А давайте поворожимо і дізнаємося, котра з нас швидше заміж вийде.

Господиня: Ой, щось стало в хаті холодати,

Може по дрова когось послати.

Дівчина: Я піду, давайте тітко,

Наберу дровець верітку.

(Дівчина виходить і приносить дров)

Господиня: Ось  зараз погадаємо,

І Оксанину долю взнаємо.

Дівчина: Ой, я знаю як гадати, мені колись бабуся моя розповідала.

Треба дрова рахувати.

Парна кількість – бути в парі,

А як ні – хай зачекає.

(Повертається дівчина, котра ходила по дрова).

Одарка: Де так довго ти блукала?

Що коноплі засівала?

Дівчина: Хочеш хлопців приманити,

Чи нема чого робити?

Давай дрова порахуєм.

(Рахують усі разом. Виявляється, що їх парна кількість).

Дівчина 1: Бути тобі в парі, чуєш!

Дівчина 2: А можна  і я піду по дрова?

Господиня: звісно можна.

(Повертається дівчина, котра ходила по дрова, і всі стають і рахують. Виявляється, що їх уже непарна кількість).

Одарка: А тобі треба іще почекати.

Господиня: А ти, Оленко, візьми 2 полінця та переклади їх від порога до столу і дізнаємося за кого ти вийдеш заміж.

(Оленка перекладає дрова від стола до дверей, а Одарка говорить: «Удівець – молодець»)

Одарка: От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі йти за молодого парубка.

Дівчина 3: А можна і мені.

Дівчина 6: А давайте погадаємо на тарілках. Мені моя бабуся розповідала, як вони свою долю гадали. Нам потрібно три предмети: гілка мірти, перстень і ключ. Це все накрити тарілками і тоді вгадувати.

(під кожну тарілку кладеться предмет).

Господиня: Дівчата. А тепер ідіть і вгадайте: Якщо попадеться гілочка мірти – будеш ще дівувати, ключі - бути тобі господинею, перстень – скоро буде весілля.

(Дівчата ворожать).

Дівчина 7: А моя бабуся розповідала, як вони на балабушках гадали. Може і ми погадаємо.

Дівчина 8: А як це? Цікаво!

Дівчина 7: Беремо кожна пиріжок, позначимо його, поскладаємо в рядочок. (складають на рушничок).

(і говорять «Це мій, а це мій пиріжок, а це мій).

А зараз покличемо до нас кота (чи собаку), і чий пиріжок він швидше з’їсть, то та дівчина вийде швидко заміж. (роблять ворожбу з котиком)

Одарка: Слухайте, а я ще одну ворожбу знаю. Ми колись також ворожили.

Дівчина 8: Ану і нам скажіть.

Одарка: Нумо швидко роззувайтеся. (кожна дівчина роззувається)

Одарка: А тепер кидатимемо свої чобітки, куди їхня халявка обернеться, звідтіля і судженого чекати.

Що ж, дівчата, почнемо. Можна загадати якесь бажання і мовчати, а можна і слова сказати.

Дівчина 9: Я перша.

Чобіточку мій новенький,

Теплий, теплий і гарненький.

Вкажи халявкою дорогу,

Хто посланий мені від Бога.
(кидає чобіток за ворота).

Дівчина 10: Лети, впади та не розбийся.

Із вулицями розберися.

І минувши вуличку Івана,

Вкажи на вулицю Степана.

(кидає чобіток)

Дівчина 2: А я свій кину аж під хмару,

Хай розшукає мою пару.

(кидає чобіток).

Дівчина 3: Я і торік чобіток кидала,

Та щастя свого не впіймала,

Тож хай тепер оцінять люди,

А може, й доля не забуде?

(кидає чобіток)

Дівчина 4: А я кину просто навмання,

Нехай долю доганя.

О, добре чую – впав,

Аби в снігу десь не пропав.

Одарка: А тепер дівчата ходімо та подивимось, куди ваші халявки вас приведуть?
(коли виходять, в цей час до них заходить хлопець передягнутий в бородатого дідуся з капелюхом та мішком за плечима).

Дід: Дорий вечір, дівчата! З Андрієм вас. А чого це ви чимось стривожені? (Поглянув на їхні ноги). Є, шибениці, постаралися. Що ж робитимете?

Дівчина 5: Ще нічого не придумали. А ви куди оце, дідусю в такий вечір?

Дід: Кажуть, що ваш Лейба приймає всяке дрантя, різні недоноски. От і я несу до нього цей мішок. Подивіться, може у своєму горі ви і для себе щось знайдете.

(виймає чобіток)

Одна з дівчат: Ой, дівчата, та це ж мій чобіт.

Дід: Дивно, як це твій чобіт та потрапив у мій мішок? Може скажете, що і це ваш чобіт?

Інша дівчина: Це мій! (Третя підходить до діда, вириває мішок з його рук і висипає все взуття).

Дівчина 4: Ах ти ж, злодюго бородатий

(Хлопець хоче тікати, та дівчата не пускають, зривають бороду і бачать що то хлопець).

Хлопець: Дівчата, відпустіть, я вам гарних хлопців приведу.

Дівчата: Правда приведеш?

Хлопець: Їй Богу, приведу.

Дівчата: Веди.

Хлопець: Хлопці, ану всі сюди! (Хлопці заходять)

Пісня: «Ой на горі там женці жнуть»

Ой на Горі тай Женці жнуть | (2)

А попід Горою яром-долиною Козаки йдуть

Гей долиною гей широкою Козаки йдуть!

Попереду Дорошенко | (2)

Веде своє військо військо запорізьке хорошенько

Гей долиною гей широкою хорошенько!

Хлопець: Добрий вечір вам, дівчата,

Чи запросите до хати,

Разом поспіваємо,

В калити пограємо

Дівчата: Що ж, заходьте, любі хлопці,

Просим до світлиці,

Може з вами веселіші

Будуть вечорниці

Хлопці: Авжеж будуть веселіші,

Бо ми на язик гостріші.

А ви мов ті миші,

Сидите у тиші.

Хлопець: Діду, як ваше село називається?

Господар: Га? Що ти кажеш?

Хлопець: Я питаю, як ваше село називається?

Господар: Га? Кажи голосніше

Хлопець: Я питаю, як ваше село називається? Ну, «дєрєвня».

Господар: А-а-а. Дерев’я. Є у нас дерев’я. Берези, клени, тополі.

Хлопець: Та ні. Я питаю, ну, хто у вас у селі найстарший?

Господар: А-а-а. Найстрашний – моя баба.

Хлопець: Та ні, ну, кого у вас, у селі бояться?

Господар: Бугая. Як задере хвіст, то старе й мале тікає.

Хлопець: Ой, діду, та я вже не можу. Піду.

Господар: Е ні. Зажди. Я відповів на твої запитання, тепер і ти відповідай на мої. Іду це я вранці по березі річки, а воно плиг у воду і попливло, і попливло.

Хлопець: Може то жаба?

Господар: Та ні, не баба. Баба здорова, а воно маленьке.

Хлопець: Може то щука?

Господар: Ні. Не щука.

Хлопець: Може то окунь?

Господар: Ні, не боком. Сам бачив прямо пливло.

Хлопець: Ой, діду, я вже не можу. Піду. До побачення.

Господар: От козак, так козак. На вечорницях всі дівчата його будуть.

Дівчата: Ну, що ж, хлопці, пожартуєм, поспіваєм

Може, ще й калити покусаєм.

Пісня: «Ти казала в понеділок»

Ти казала в понеділок, не будемо брать побілок,

Я не взяв, а ти взяла, підманула, підвела.

Ти ж мене, підманула, ти ж мене підвела,

Ти ж мене молодого сума розуму звела.

Я ж тебе, я ж тебе підманула,

Я ж тебе, я ж тебе підвела,

Я ж тебе, я ж тебе молодого сума з розуму звела.

Ти казала у вівторок поцілуєш разів сорок.

Я прийшов тебе нема, навіть в школу не прийшла.

Ти казала у середу, вийдем разом на перерву,

Я прийшов тебе нема, підманула підвела.

Ти казала у четвер, буду нести твій портфель,

Я ішов тебе нема, підманула, підвела.

Ти казала у п’ятницю підем разом на вулицю.

Я прийшов тебе нема, підманула, підвела.

Господиня: Ой і добре ви співаєте, душу піснями звеселяєте. Але ж ми мало не забули, що сьогодні ж свято Калити. Ой погляньте, любі, яку я вам калиту виробила. Треба її в піч посадити, щоб випеклася, рум’яною стала. Але спочатку промовимо прохання до вогню:

Гори, вогонь, ясно,

Спечи нам калиту красну. (діти повторюють).

Одарка: А перш ніж саджати калиту в піч. Дорогу до неї кроплять водою, промовляючи:

Водице – студенице,

Окропи калиті дорогу,

Аж від печі та до стелі,

Щоб ми були веселі.

(Діти утворюють коридор, Одарка іде скроплює водою, а господиня саджає калиту в піч).

Одарка: А водою, що залишилася вмийте ваші личка, аби були гарні та красиві.
(діти вмиваються).

Господиня: Поки печеться калита, розкажу вам те, що часто чула від моєї бабусі, і в них були вечорниці, де вони і пряли, і вишивали, і пір’я дерли. І обов’язково жартували, веселились і співали гарних пісень, бо пісня українська, як душа народу. Може й хлопці нам щось заспівають.

Пісня: «Розпрягайте хлопці коні» (співають хлопці).

Розпрягайте, хлопці, коні,

Тай лягайте спочивать.

А я піду в сад зелений,

В сад криниченьку копать.
Приспів:*

Маруся, - Апч-хи! - Будь здорова,

Дівчино чорноброва,

Чом не любиш ти мене?

Копав, копав криниченьку,

У вишневому саду.

Чи не вийде дівчинонька

Рано-вранці по воду?

Господиня: Здавна хлопці на вечорницях розказували смішні історії. А чи вмієте розсмішити та розвеселити дівчат.
 

Хлопець:

Мамо, а ви знаєте, яка в нас оказія була? У діжку з квасом миша впала.

Ой, Боже, мій! Чи ж ти її витяг?

- Еге, буду я її витягувать! Щоб вона мене вкусила? Я впіймав кота, і кинув у діжку, щоб він мишу з’їв.

* * *

- Швидше збирайся, а то запізнишся до школи.

- Нічого, школа відчинена цілий день.

* * *

- Федю, чого губи надув?

- Піджак пропалив.

- Можна зашити!

- Голки немає.

- А чи велика дірка?

- Один комір залишився.

* * *

- Мамо, сьогодні дощ буде.
- А чого ти так думаєш?
- Барометр упав.
- А звідки ти знаєш?
- Та я ж його сам і впустив.

* * *

Вчителька запитує першокласника:
- Поясни мені, чому з яйця з'являються курчата?
- Вони бояться, щоб з них не зробили яєчню.

* * *

Прийшовши зі школи, син говорить матері:
- У мене сьогодні удача. Учитель хотів поставити мене в кут, але всі чотири кути були вже зайняті.

* * *

Сергійко запитує маму:
- Мамо! Де ти сестричку Оленку взяла?
- В капусті знайшла.
- А яка ж це капуста в січні росте?

* * *

Учитель: - Петре, скажи одне коротке речення.
Учень: - Собака голосно гавкає на вулиці.
Учитель: - А коротше.
Учень: - Гав!

* * *
Хлопець: Що ж, пожартували й досить. Мій живіт вже їсти просить.

Господиня: Ну й розвеселили ви мене, забула про калиту. (заглядає в піч)

Ой, та вона вже спеклася,

Рум’яна та ясна,

На весь світ прекрасна!

( Господиня бере калиту і промовляє)

Добрий вечір, з калитою,

Будьте здорові!

З калитою золотою,

З пресвітлим святом Андрія.

Дівчина: Ой калита, калита!

Із чого ти вилита?

Господиня: З жита сповита, сонцем налита,

Для красного цвіту, по білому світу.

Хлопець: Калита ж у вас прекрасна:

І рум’яна, й пишна, й ясна.

Потрудилися немарно,

Хто так випік її гарно?

Хто зерна намолотив

І тістечко замісив?

Дівчата: Є в нас дівчина хороша:

І рум’яна, і пригожа.

Дуже любить працювати,

Не встигає й спочивати.

Пісня: «Дівка Явдошка».

Дівка Явдошка

Сіяла пшеницю...

Приспів:

Джар, джар, джарочка,
Чи варила, душа мила,
Чи варила, джар?

Дівка Явдошка

Пшеницю полола...

Приспів.

Дівка Явдошка
Пшениченьку жала...

Приспів.

Дівка Явдошка
Пшеницю в’язала...

Приспів.

Дівка Явдошка
Пшеницю возила...

Приспів.

Дівка Явдошка
Пшеницю молотила...

Приспів.

Дівка Явдошка
Пшеницю молола...

Приспів.

Хлопець Опанас: То тебе Явдошка звати?

Як таку не покохати?

І весела, й жартівлива,

У роботі не лінива.

Мене ж кличуть Опанас…

Дівчина Явдошка: Це ти в пана свині пас?

Йшов Панас, впав у квас,

Перекинув діжку, замурзав доріжку,

Узяв підводу, пішов по воду.

Рубав обухом, врубав води краку,

Повіз продавати – не винесе з хати.

Прийшла Палажка, наварила бражки,

Старий кінь напився, та й омолодився.

Пішов запрягати, Панаса поганяти,

Панас впрягся у віз, побіг у низ.

На горі спіткнувся, на дуб навернувся.

Чи так, чи не так, чи ти ледар, чи дивак…

Хлопець Опанас: Годі з мене насміхатись,

Час вже справою займатись,

Я не ледар, не дивак!

І доведу, що це так.

Виконується пісня:

 «По дорозі жук, жук».

Співає хлопець:

По дорозі жук, жук,

По дорозі чорний...

Подивися, дівчинонько, |

Який я моторний! | (2р)

Який я моторний,

І у кого вдався,-

Хіба ж даси копу грошей, |

Щоб поженихався! | (2р)

Співає дівчина: По дорозі галка,

По дорозі чорна...

Подивися ж, козаченьку, |

Яка я моторна! | (2р)

Яка я моторна,

Гнучка, чорнобрива;

Як побачиш - аж заплачеш,|

Що я вередлива! | (2р)

Господиня: А чи хочете хтось калиту кусати? Давайте сюди. Прив’яжемо її ось тут.

Ви ж хлопці під’їжджайте й кусайте калиту.

Господар: А наша калита та з маком чи з медом

Йди до неї, кусай її зверху і знизу.

А наша калита та смачна – смачна,

Йди до неї, кусай її ззаду чи спереду.

Йди до неї, кусай її, сторожа не бійся,

Кусай калиту, але не засмійся.

Йди до неї, кусай її і назад вертайся,

А як вдало відкусиш – кари сподівайся.

Одарка: А біля калити посадимо писаря. Хто засміється, того він помітить.

Хлопець: Ой громадо, чесні люди,

Я найпершим хочу бути.

Їду, їду я до річки,

Ой дайте вкусити калити хоч трішки.(Стрибає вкусити калити)

Писар: Добрий вечір!

Хлопець: Добрий вечір!

Писар: Звідки йдеш?

Хлопець: З верха хати калиту кусати!

Писар: Давай, але не забувай, що я буду по губах писати. (Гра продовжується)

Писар: А хто ще калити хоче?

Калита, калита, солодка така,

Хто вкусить калиту,

Тому всю зиму світити сонце буде,

Тому буде добро в домі. (Гра продовжується)

Хлопці: А наша калита, нам набила живота,

А тепер ми її з’їли і за паром полетіли.

Дівчата: Наші хлопці – пустуни,

Цілий рік збиткують,

Лиш на свято раз у рік,

Трішки попрацюють.

Хлопці: А дівчата – небожата,

Люблять лиш хвалитись,

Одна одну обмовляють,

Бо не вміють битись.

Дівчата: Наші хлопці – ледацюги,

Не вміють робити.

Тільки хочуть біля печі

Свої боки гріти.

Хлопці: Ой дівчино, дівчинонько,

Яка ти, яка ти…

За хлопцями зазираєш,

Не підмітеш хати.

Дівчата Ой, Василю, Василечку,

Василю, Василю,

Я до тебе не говорю,

Не натягай шию.

Хлопці: Годі, годі вже сваритись,

Нум, дівчатонька, миритись.

Дівчатка, а чи готові ваші вареники.

Пісня: «Наші хлопці вареників хочуть»

Наші хлопці, наші хлопці вареників хочуть,

Наші хлопці, наші хлопці вареників хочуть,

Навари милая, навари милая,

Навари уха-ха, мила чорнобривая.

А я дров не маю, ви мої хороші,

А я дров не маю, хлопці мої гожі.

Нарубай милая, нарубай милая,

Нарубай уха-ха, мила чорнобривая.

Я рубать не вмію, ви мої миленькі,

Я рубать не вмію, мої соловейки.

Научись, милая, научись, милая,

Научись уха-ха, мила чорнобривая.

А я сил не маю, ви мої хороші,

А я сил не маю, хлопці мої гожі.

Не балуй, милая, навари милая.

Пирогами пригости, мила чорнобривая.

Гриць: Оце треба було так горлати,

Не дали мені й поспати.

Так зручно вмостився,

Що й сон мені приснився.

Господиня: Всі знають, що ти ледачий,

Ти не змінився, я бачу.

Отож серденько моє,

І пісня-жарт про тебе є.

Гриць: Яка пісня?

Господиня: А давайте нагадаємо цю пісню.

Пісня: «Грицю, Грицю до роботи»

-Грицю, Грицю, до роботи! –

В Гриця порвані чоботи...

-Грицю, Грицю, до телят! –

В Гриця ніженьки болять...

 
-Грицю, Грицю, молотити! –

Гриць не здужає робити...

-Грицю, Грицю, врубай дров!

-Кахи, кахи: нездоров!

-Грицю, Грицю, роби хліб!

-Кахи, кахи: щось охрип...

-Грицю, Грицю, іди їсти!

-Ой, чекайте! Де б то сісти?

Гриць: Знаю, знаю, я казав, щоб мені дали місце до столу сісти.

Дівчина: Грицю, ти нас всіх здивуєш,

Якщо зараз затанцюєш.

Гриць: А чому б не танцювати?

Вечорниці – гарне свято.

В бубон буду бить гучніше,

Щоб танок був веселіше.(танцюють танок): танець.

 

Господиня: Що ж, варенички готові.

Ой, які вони чудові.

Дівчина: Милі хлопці просим сісти,

варенички будем їсти.

Варенички непогані, вареники у сметані.

Вас чекають у макітрі,

вареники дуже ситні.

Білолиці, круглолиці,

із добірної пшениці.

Їжте, їжте просим щиро,

Вареники наші з сиром.

Вареники непогані, вареники у сметані.

Їжте, ну їжте.

(Хлопці пробують вареники, але кожному з них попадається із сюрпризом)
(входить дядько)

Дядько: Добрий вечір у вашій хаті. Як у вас весело! А чи не бачили моєї жінки?

(молодиця ховається за спинами).

Господиня: Не бачили!

Дівчина: Ми її не знаємо.

А яка ваша жінка?

Дядько (по п’яному): Моя жінка знакомита,

Задрипана ззаду свита.

І на ногу налягає.

І на плечах горбик має.

А на носі така булька,

Як за десять грошей кулька,

Ззаду свита з реп’яхами –

Ото жінка моя сама!

Одарка: А щоб тебе Бог любив, п’янице нещасна! І тут мене знайшов! А щоб тобі язик відсох. Таке на мене наговорюєш!

Чи ти сватав мене вночі?

Чи вилізли тобі очі?

Було б сватати удень –

розпитатися в людей.

Наші люди не татари –

усе б тобі розказали.

Де у мене горбик,

де у мене булька,

Що у людей хлоп як хлоп,

а в мене свистулька.

Дядько: Жінко, не казися! Сідай, та й мене запроси.

Одарка: От же, чортів дядько. Жодної вечорниці не пропустить.

Дядько: Та хіба ж це вечорниці? От колись були вечорниці по всьому селу пісні було чути та музики.

Хлопець: Ну, музики і в нас є. Нумо дівчата і хлопці заспіваємо.

Пісня: Ой під вишнею
Ой під вишнею,
Під черешнею
Стояв старий з молодою,
Як із ягодою.

І просилася,
І молилася:
– Пусти мене, старий діду,
На вулицю погулять!

– Ой і сам не піду,
І тебе не пущу,
Бо ти мене, старенького,
Покинути хочеш.*

Куплю тобі хатку,
Іще сіножатку,
І ставок, і млинок,
І вишневенький садок!

– Ой не хочу хатки,
І ні сіножатки,
Ні ставка, ні млинка,
Ні вишневого садка!

Ой ти, старий дідуга,
Ізогнувся, як дуга,
А я молоденька,
Гуляти раденька!

Дядько: Ой, бабулечко, моя щебетушечко, йдемо потанцюємо моє душечко!

Одарка: Які танці! Ти б людей посоромивя! Вони сидять, а ти старий танцювати будеш. (показує на зал).

Дядько (придивляється): Хто там ще сидить?

Ой, лишенько, яка громада!

І давно ви тут сидите?

Напевно геть чисто зголодніли?

Ану, господині, страви на стіл

та й гостей не забудьте.

Господиня: Аякже, усе в нас є:

і пряники, і медяники,

і з повидлом пиріжки,

і пухнасті пампушки.

і налисники й млинці,

і коржі на молоці.

Дядько: Та все це з піснею, весело. (всі їдять вареники, пампушки, пиріжки, п’ють узвар)

Хлопець: Дівчата, а може час нам уже додому.

Дівчина: Так, так.

Ой мабуть, давайте, люди,

За гостину дякувати будемо,

І за те, що гарно нас приймали,

І за те, що смачно частували.

Дівчина: Тітонько, дякуєм за те, що прийняли нас на вечорниці.

Хлопець: І ми дякумо вам.

Господиня: Спасибі і вам, дорогі діточки, що розвеселили нас з дідом.

Пісня «Скільки б не співали»

Скільки б не співали, а кінчати час,

Кращі побажання ви прийміть від нас.
І в вас, і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були

Хай біда та горе обмина ваш дім,

Доброго здоров'я зичим вам усім.
І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

Прощавайте, Друзі, вам низький поклін.

Щастя вам бажаєм всі ми, як один!
І в вас, і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були

Ведуча:

Наше слово щире, щире без прикрас,

Спасибі, Андрію, за свято для нас.

Обряди і звичаї хай оживають,

І душу народу завжди звеселяють

Хай Ганни, Оксани, й Варвари,

Знаходять, шукаючи пари.

Хай завжди і всюди в народу-творця,

Праця і свято ідуть без кінця.

Ведучий:

Так чи інакше, наш край,

Віддавна святкує Андрія.

Ми показали, як колись жило

без будинків культури українське село.

Питай, цікався, пізнавай,

Яким же був колись твій край.

Бо хоче рідна Україна,

Аби росла достойна зміна.

Ведуча:

Наше свято «Вечорниці»,

Відбулось, як жартівниці.

Залюбки пожартували,

Поспівали і пограли.

Ой чудове було свято,

Ще й вареників багато.

«Вечорниці» ж бо такі –

і веселі, й гомінкі!

Дещо ми тут пригадали.

І в смішинках побували.

Побажаємо ми всім радо,

«Хай весь рік це було свято!»

Вчитель: Нехай збудуться усі гарні побажання! А ми прощаємося з вами, та ненадовго. До нових зустрічей у новому родинному колі