Сценарій "Прощавай, букварику!"

Прощавай, букварику!

    Учитель: Шановні учні, батьки, вчителі! Сьогодні ми з вами зібралися з приводу дуже радісного дня у житті наших любих першокласників і разом з тим, трішки сумного, адже сьогодні ми прощаємося з нашою першою книжкою – Букварем. Ми дуже раді, що вже знаємо всі букви і вміємо читати. Буквар допоміг нам пізнати багато цікавого. Зараз ми тут спробуємо відтворити частинку того, чому навчилися в класі. Давайте послухаємо наших учнів.

        Зібрались дружно ми на свято.  Сьогодні тут останній раз,

         Щоб наших друзів привітати.  Провести їх і другий класс.

         Багато доброго нового,   життя  відкриє ще для вас

         Як перша сходинка до нього,  для всіх вас був цей перший клас.

 

                             1.   В першім класі урочистий

                        День прощання з Букварем.

                        Пригадай-но, як колись ти

                        Був маленьким школярем!

 

                              2.   Є святкових днів багато

                                    На листках календаря,

                                    А між ними й наше свято —

                                    Вшанування Букваря.

 

                               3.     День вітання і прощання —

                                       Свято перших букварів,

                                       Перша сходинка зростання

                                       Для найменших школярів.

 

                               4.     В путь щасливу і широку

                                       Всіх виводить перший клас,

                                       До уроку, до уроку —

                                       Чуєш, дзвоник кличе нас

 

                      5.      Любі гості, мами й тати,

В нас — Букварикове свято.

Добре, що прийшли до нас

У гості в перший клас

 

                                 6.     Ми всіх гостей вітаємо

І дуже вам радіємо.

Усі вже букви знаємо,

Книжки читати вміємо

 

     7.      Як краплин у Дніпрі,  як зірок угорі,

              Як листя на гіллі, - Стільки книг на Землі!

 8.      Та одна серед них –   перша книга із книг

                            Ту, що звем  Букварем,   ми  найперше берем.

 

    9.  Від найпершого дня , дуже любий він нам,

         І веде нас усіх,   по країні  Знання.

 

Дівчинка:   Мурчику годі нявчати,

Я літери буду вивчати!

                            Не клич мене, Петю , облиш

                            Я вчитися буду. Ану киш!   

                    Я кинула ляльку

                    Сиджу і мовчу.

Ой, ніколи гратись,

Бо літери вчу!

Вчитель: — Марічко, а скільки літер ти вже вивчила?

Дівчинка: — Ой, багато! Аж ЗЗ.

 

Учень:               Нас 33, нас 33. У нас міцна сім 'я,

                           Складаємо слова нові. Від А до Я.

 

Учень:                Ми мрію любимо й книжки,  життя у нас буя.

                            Вчимося в школі залюбки , від А до Я.

 

   Учень:           Знай рідну мову і вивчай, вона твоя й моя,

Та перш за все абетку знай, від А до Я.

 

Вчитель:     Де ви, друзі, живете?   Звідкіля так дружно йдете?

Літери:        І великі, і малі, ми живемо в Букварі.

 

Буквар:   - Я мандрую по країнах, я з абеткою дружу,

І малечу, як зустріну, грамоти одразу вчу.

От ми гуртом і  розберем , як ви  вчили?

Чи  всі зі мною – з Букварем , весело  дружили?

 

 Учень:        Ми літери відомі,

Ми всякому знайомі,

Але про кожну літеру

Ви знаєте не все.

Ми літери незвичні,

Ще й дуже симпатичні.

Бо кожна жарт чи віршика,

Чи казочку несе.

            Зошит і лінійка

Зошит.   Ой-йой-йой! Не маю сили,  ви на мене наступили!.

 

Учень.  Що це тут валяється? Зошит, виявляється. Підніміть його мерщій. Чий він? Чий?

 

Зошит. Я подертий, я потертий,  і в обкладинці старій,  весь в чорнилі, у мастилі...

 

Учень. Хто хазяїн твій?

 

Зошит. Андрій.

 

Л і н і й к а. І я скаржусь на Андрійка.

 

Учень. Ти хто?

 

Лінійка. Андрійкова лінійка.

                  Я терплю велику муку:

                   Правлю хлопцю за шаблюку.

                  Він дубасив мною стіл,

                  Я вже тріснула навпіл.

 

Зошит. Ми тепер каліки з нею.

 

Лінійка. Нам потрібні ліки з клею.

 

Буквар. Що ти скажеш нам,Андрійку?

 

Андрій Я не хочу мати двійку,

                   Я писатиму без клякс,

                     Я не буду мучить вас!

                     Я погані кину звички

                    Допустіть до переклички.

 

Буквар.  Ну, біжи, ставай між літер, .

                       Та щоб сльози хутко витер!

 

Андрій. Я букви знаю до ладу, алфавіт не підведу.

 

Вчитель. Діти, буква А голосна  чи  приголосна? А які голосні ви  знаєте? (Пісня про голосні букви.)

А.      Всім відома  буква А- алфавіту  голова.

 

Б.     Буква Б- як бегемотик. Бач, який товстий животик.

 

В.     Весела , як  ведмедик, В на цій  сторіночці  живе.

Г.      У словах гарбуз , нога Г – неначе  кочерга.

Ґ.      Ґ  вгорі ріжечок має,- кожен  першокласник  знає.

Д.      Що за буква далі  йде? Дивовижна буква Д.

         Д – це буква на підставці, дуже добре їй на лавці.

 

Е.     Далі, після букви Д , йде  зубаста буква  Е.

Є.      Хто  не знає? Язичок  у неї є.

Ж.    Буква Ж – вона така : трохи  схожа на жука.

 З.     Буква 3 і  цифра три — наче  рідні дві сестри.

И.      Палички з'єднайте три — от і буде буква И.

І.      Буква  І  худа, як спиця, і на вид, як одиниця.

Ї.       Є дві крапки в букви ї, з і не спутаєш її.

Й.     Й беретиком накритий — от і буде буква Й.

К.     Ось початок Колобка,  познайомтесь: буква К!

Л.     Буква Л — початок літа, люблять Л дорослі й діти.

М.     Знають букву М малята. З неї пишуть слово мати.

Н.      Нам знайома буква ця:  Н — як планка на стовпцях.

О.    М'яч летить. Ловіть його! Ой, не м'яч! Це буква О!

П.     Букву П я на футболі бачив — це ворота в полі.

 Т.    Тигреня ричить: «Тепер добре знаю букву Р!»

С.     Придивіться вночі до небес: світить місяць там буквою С.

Т.     Букву Т потрібно знати, з неї пишуть слово тато.

У.    Загадала нам загадку буква, схожа на рогатку:

        «У Букварику живу». Відгадали? Так! Це У!

 

Ф.     Буква Ф чудна така: Наче ключик від замка.

Х.    Спитав хом'як у ховраха: «Чи є гризун на букву X?»

Ц.   «Цирк,— цокотала буква Ц, моє улюблене слівце!»

Ч.     Ч з четвіркою так схожі! Хто їх розрізнити може?

Ш.     Шурхіт, шелест комиша позначає букву Ш.

Щ.     Букву Щ впізнає кожен, бо вона на щітку схожа.

Ь.       Це — м'який хитрющий знак, бо не вимовиш ніяк!

Ю.      Буква Ю смішна така: Бублик став коло кілка.

Я.     Йде за мною тінь моя , то не тінь,то буква Я!

Буквар. Бачу, букви  вам  відомі,  з ними добре ви знайомі.

 

Зайчик.  Нема вже літер, вже всі прочитані. Що робити? Я не хочу, щоб це свято закінчувалося. Я так поспішав, але дощик мене не пускав.

 

Вчитель: Не плач, Зайчику-побігайчику. Сідай ось тут і відпочинь. Наше свято ще триває і ти ще побачиш багато цікавого.

        ( Пісня про  зайчика»)

Зайчик.  Мені дуже сподобалась пісенька. Дозвольте і мені виступити.           

 

Зайчик: Звусь я Зайчик-Побігайчик.

              Хочу зватись Зайчик-Знайчик.

    Я вам віршик прочитаю,

    Про своє життя під гаєм.

    Там живеться мені добре,

    Там характер мій — хоробрий.

    Там я голосно сміюся.

    І нікого не боюся!

    Я оббігав сто доріг

    І на свято я прибіг,

    Бо мої малі зайчата

    Хочуть літери вивчати

    І просили дуже вас

   Записать їх в перший клас.

    Кожен Зайчик-Побігайчик

    Хоче зватись Зайчик-Знайчик,

    Кожен має довгі вуха,

    Кожен вміє добре слухать.

Вчитель: То як, діти, запишемо зайчиків у перший клас?

Зайчик: Дякую, дуже дякую! Побіжу порадую своїх зайчат!

      Лисичка: Ой, куди я потрапила?

Вчитель: На свято першокласників. Але мені здасться, що тебе не запрошували.

 

Лисичка:      Я Лисичка, я сестричка,

                       Хитрувати маю звичку.

                      Але тут на цьому святі

                      Я не буду хитрувати,

                      Буду вам допомагати!

                      Я— Лисичка, я — сестричка,

                      Маю дуже гарну звичку:

                       Лінуватись не люблю

                       І за це себе хвалю.

Вчитель: Лисичко, а хіба гарно себе вихваляти?

Лисичка: Так. А  що?

Вчитель: Діти,  хіба гарно  вихвалятися?  

 

  Пісня « Вчать у  школі».

 

                             Інсценівка казки Колобок

Учи те л ь. Надворі сьогодні хмарно, а  у класі тепло, гарно, сміху по саму зав'язку, ну, а ми покажем казку. В казці цій себе пізнайте, щось не так — не дуже лайте, а тепер усі — мовчок. Починаймо «Колобок»!

Учитель У хатині біля граба жили-були дід та баба, і синочка вони мали, колобком його назвали. Вдень, коли була погода, трапилась така пригода.

 

Дід.  Де це онучок подівся? Який сон йому наснився?

        Бачив, як ішов до хати, вже, напевне, вклався спати!

 

Баба.  Внучку, внучку, озовися  та до школи повернися!

             Знов приніс, непевне, двійку  або десь устрів у бійку.

 

Колобок Ну, чого ви розкричались? З друзями ми просто грались!

                       Зараз як піду до школи, то не повернуся ніколи!

           

Учитель. Колобок наш покотився і  у лісі опинився. Озирнувся, роздивився,

                         Із Ведмедиком зустрівся.

 

К о л о б о к (до Ведмедя). Пішли  Ведмедику, до школи.

Ведмідь. Ти що? Туди? Ніколи! Кажуть всі, що я — ледащо,

                          То навчатись мені нащо? Писать, читати, рахувати?

                        Краще жуйку продавати. Колобку, не лови гав, а купи у мене «Орбіт».

      -   Як не хочеш купувати,  піду іншим продавати!

Учитель. Далі Колобок рушає, Вовка-братика стрічає.

 

Колобок. Нумо, Вовчику-соколе, підемо мерщій до школи!

 

Вовк.  Щось не так — я зразу бац !  І зубами клац та клац!

            Щоб усі мене боялись, щоб усі мене лякались.

            Менших люблю ображати, ну, а старших — обзивати.

             А до школи не піду, бо навчатись не люблю!

 

Учитель А це хто заплющив очі? Світла бачити не хоче? Не стрибає і не грається,

Під кущем ховається?

 

Колобок. Підеш, Зайчику, до школи?

 

Заєць.Не піду туди ніколи!

                  І всього  я боюся,

                Перелякано дивлюся.

                Тріснула у лісі гілка —

                   Затряслася кожна жилка.

                Геть усе мене лякає,

                   Певно, кожен про це знає.

                Життя у мене нелегке,

                  Бо серце маю я слабке.

                  Нічого не навчуся,

                  Я так всього боюся!

Учитель.Далі Колобок рушає, Лиску-модницю стрічає.

 

Колобок. Хто це хвостиком махає, із уроків утікає?

 

Лисичка. Сиди, не рухайся, навчайся, слухайся,

                           Усі мені торочать... А я заміж хочу!  

                             Діти! Не ходіть до школи, пийте краще кока-колу!

 

Колобок.  Крайнім бути теж не хочу,  піду висплюся досхочу.

 

Учитель Ото маю замороку...  Ану швидше на уроки!Скажіть, друзі, що робити, як вас розуму навчити? Невже в наступнім році залишимось такі Бездумні і пусті?

 

Колобок Ми з вами, любі друзі, Країна майбуття.

                      Адже після батьків нам продовжувать життя!

 

Ведмідь Усе гірке залишимо в минулім році ми,

                        І у серцях запишемо, що станемо людьми.

 

Вовк.    Не будемо обманювать, боятись, хитрувать...

 

Лисичка. А рідну мову в школі. Ми будемо вивчать!

Буйні  предки

Вдарив батько спересердя  хлопчика малого,

Той поплакав, переплакав  та й питає в нього:

- Тебе, татку, бив твій татко?

- Бив, та ще й немало. Ну, а татка твого били?

- Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,  заломивши руки:

-Тепер ясно, звідки в тебе,  хуліганські штучки.

 

Коріння і насіння

- А ти, татку, в школі вчився?

- Учився, Сергійку!

- А то правда, що ти, тату, був одержав двійку?

-  Було таке. Траплялося.  Малий засміявся:

- Тоді мама правду каже, що я в тебе вдався.

 

Онучок

- Лягай спати вже, онучку,—дід говорить басом.

-  Я, як був такий маленький, лягав з курми разом.

А онучок зубки скалить:

- Як же ви там спали? Як ви з сідала, дідусю, додолу не впали?

 

Кого  боїться  тато

- Тату, ти лева боїшся?

- Зовсім ні.

- А тигра боїшся?

- Ні-ні!

-  Ну, а вовка ти боїшся?

-Я нічого не боюся!

- Так, тату! Бачу, що ти одну маму і боїшся!

 

Прогулянка

Петько приходить у класі з напух­лою губою. Товариш питає, що тра­пилося.

- Та... в неділю катався з батьком по озеру у човні, і мені на губу сіла оса.

- Так ти б її зігнав!   - Не встиг. Батько її веслом убив.

Батьки - чомучки

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають,

Смішно і сказать комусь, 

  - Бо щодня мене питають

Лиш одне: «Чому?» й «Чому?»

- Ти чого образив Віку?

- Ти чого отримав «двійку»?"

- І чому прийшов так пізно?

- Ти чому в шкарпетках різних?

- Ти чому такий непослух?

- А чому не стелиш постіль?

- Ти чому це вірш не учиш? 

 -А чому портфель без ручки?

- І чому такий синець?

  - Ох! Настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи,

Хоч би й дуже захотів.

Треба їх  віддать до школи —

 - Хай  питають вчителів.

      ( Пісня « Споришева  стежечка»)

Учень:          Добрий  Букварику!  Перша книжко!

            Хочеться  навіть  поплакати  трішки.

                      Жаль розлучатися,  хоч  і  треба.

             Ми не  забудем  ніколи  про  тебе.       

                       Спасибі  тобі за добру  науку,

             За  паличку  першу і першу букву.

 

Буквар: Я  навчив  вас читати  й  писати

               Слово бабуся і слово  тато.

               Я залишаю навіки з вами

               Слово  вітчизна зі словом мама.

 

                                   Читанко добра, прийми  естафету

                         Веди школярів по дорогах планети 

                          Хай відкривають їх  розум і руки

                         Незнані шляхи  на планеті  Наука

                          Хай не погасне бажання малят

                          Творити  добро на  планеті  Земля.

                    

Учень:  Прощавай, Букварику,  наш  найперший  друже. 

               Ми тобі , Букварику, дякуємо  дуже.

 

 Буквар:            Всі  літери  прочитані,  усіх  їх -  33.

                 Тепер  всіх вас учитимуть  підручники  нові.

 

 

 

 

 Читанка.  Я – Читанка  нечитана,  навчатиму ваш  клас.

          Я з вами  говоритиму   і  вислухаю вас.

           Букварику, мій братику, розумна голова

            Твої веселі літери  складуть мої  слова

           А ти спочинь до вересня, чи просто погуляй

            Букварику , мій братику !  Спасибі і прощай!

 

Рідна мова.   Вчилися  ви на письмі  писати

             Тепер  мову будете  вивчати .

             У  моїй  державі – правил  море,

              Хто  не  вчить  їх , в  того  сум  і горе.

              В  нашій  рідній  українській  мові

              Золоте  зернятко -  кожне  слово,

              Вчіться мови  рідної  , малята,

              Я ж  вам в  цьому  буду  помагати.         

 

Математика.        1, 2, 3, 4, 5.

                    Вміють  діти  рахувать,

                    Але  хто  мене не знає,

                    Хай  даремно не гуляє.

                    Щоби  весело гулять,

                    Всі  уроки треба знать. 

               

Природознавство. А де  лягає  сонце  спати,

І  звідки  вітер, звідки  тінь, 

І сніг  чому  такий  лапатий,

І  заєць  такий  вухатий,

Чого бджолі .дрімати лінь,

Чи справді гірша стала глина.

Від  чого  запашна  малина,

Куди  повзе  рогатий  жук —

 Про все, малята,  розкажу.

 

                   (Пісня  «Мамо, люба мамочко.»)