Сценарій проведення свята «Мамі щиро уклонюся....»

Сценарій проведення свята «Мамі щиро уклонюся....»

Мета:

Пробуджувати в дітях прекрасні і благородні почуття – святе і ніжне ставлення до матерів, до материнства взагалі; розвивати творчі та акторські здібності учнів; виховувати почуття обов’язку у дітей – віддати шану матерям, відплатити любов'ю, турботою і допомогою в майбутньому; сприяти формуванню в учнів таких духовних якостей, як усвідомлення свого обов'язку перед батьками, а особливо перед матір'ю; показати велич жінки-матері, її роль в житті кожного з нас.

Обладнання: Святково прикрашена квітами і кульками сцена, пісні «Червона калина» Н.Май, «Малює матір нитками роки» Є.Гудзь, «Сто відсотків щастя» І.Галицька, фото мам.

Хід заходу

Учениця

Для почуттів найкращих на землі

Створили люди сотні добрих слів,

Таких,як щирість,ніжність.

Їх багато.

Учень

Це милосердя, спокій, чистота.

Це вірність, співчуття і доброта.

Учениця

Любов, надійність.

Всіх їх не назвати.

Та і навіщо,коли є одне,

Що вмістить все це?

Слово головне,святе,найкраще в світі,

Слово-мати.

Вчитель Чудовими травневими днями, коли все довкола буяє і квітує, ми відзначаємо одне з найпрекрасніших свят — День Матері.

Свято матері прийшло до нас із далекої Філадельфії. А завдячуємо ми зусиллям американки Анни Джервіс. Втративши матір, вона звернулася з листами до конгресменів та президента з проханням один раз на рік вшановувати матерів.

1924 року в США почали святкувати День матері. Символом пам'яті стали квіточки на грудях дітей: рожеві - шана живим матерям, білі - тим, які відійшли у вічність.

У 1929 році це свято вперше було проведено в Україні на Галичині. А в 1939 році - його заборонили... Багато десятиліть народні та християнські свята в нашій державі були в забутті...

Та прийшла на землю України незалежність і свята повернули до нас, а серед них - і Свято матері.

Ведуча: Сім'я, родина, рід... До цих головних надбань людства ми, українці, завжди ставилися й ставимося з особливою святістю і повагою. А берегинею усього є мудра Жінка-мати. Для кожного з нас саме її образ є найріднішим, найдорожчим, найближчим і найдобрішим, а любов до неї — вічна і безмежна...

Тож зупинімося в життєвій метушні, щоб згадати про найдорожчу людину — рідну матусю і подаруємо їй сьогоднішнє свято.

Учень

Зі святом тебе я вітаю,

Рідна моя нене!

Щастя,радощів бажаю

Й гордощів за мене.

Сонячним ясним промінням

Хочу я сьогодні стати,

Щоб серденько твоє ніжне

Теплом зігрівати.

Не хворій рідненька,

Не сивій,не плач…

Якщо завинив –

Ти мені пробач.

Учениця

Ненько,матусенько,рідна матуся

Ти – найдорожча,найкраща за все!

Я нічого в світі не боюся

Коли поруч матінка іде.

Навіть коли вийду вже зі школи –

Це не за горами,підожди,

Не залишу я тебе ніколи:

«Буду разом я з тобою серцем назавжди»!

Учень

Рідна моя нене!Горлице моя!

Вдячний за відвертість,за теплі слова,

За добро та ласку у твоїх очах,

За усмішку ясну на милих устах!

За дитинства казку,колискових в'язку

За підтримку вчасну,пораду прекрасну,

За твої молитви я тебе люблю…

Й ДУЖЕ ВДЯЧНИЙ МАМО,ЩО ТАКИМ РОСТУ!!!

Учениця

Матусю наша, ми це знаєм:

Багато ангелів є в Божім раю,

Та на землі лише один між нами:

Це наша мама!

За вас ми молимося Богу,

За вас благаєм Пресвятого,

Щоб вам здоров’я, силу дав,

Щоб щастя-радість вам послав,

Щоб обминало лихо і пригоди злі.

Матуся наша – ангел на землі!

Ведучий: Мама. Матінка. Матуся. Ненька. Одне єдине слово, але скільки воно значить для кожного з нас. Скільки в цьому слові ніжності, ласки, доброти. І все розуміє просте мамине серце.

Учень

Як дітей колишеш ти,

То не раз змахнеш краплини поту.

Що ж, прислів'я мовить недаремно.

«Хто не мав дітей — не мав клопоту».

А зростуть, то скільки дум у неньки,

І тривог за їхнє кожне діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих — серце заболіло.

Учениця

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп'явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті,

Як почуєш ти уперше «Мамо»,

Як до школи поведеш за руку,

Як уже одержиш телеграму:

«Мамочко, вітаю із онуком».

Учень

Є у кожної дитини

Матінка єдина,

Та, що любить нас і дбає,

Розуму навчає.

Учень

Є у кожної дитини,

Навіть сиротини,

Наша мати солов'їна —

Рідна Україна.

Учень 

І в кожному серденьку

Є і буде жити

Божа Мати — наша Ненька;

Мати всього світу.

Діти виконують пісню «Червона калина» Н.Май

Учениця

Матусю, моя ти рідненька,

Тобі бажає доня маленька,

Тобі бажає в день свята твого

Щастя, здоров'я і добра всього.

Учениця:

Мамо, мамочко, матусю,

Я до тебе притулюся .

Ти візьмеш мене за личко,

Глянеш в очі близько – близько.

Учениця:

Гарна, добра,щира ненька,

Ти одна така рідненька

Як же хороше з тобою !

Будь завжди , завжди зі мною.

Учениця :

Поцілуєш в щічку й носик

Доторкнешся до волосся

Буду я в таку хвилину

Найщасливіша дитина.

Учень:

Є в нашій мові прекрасні звертання

Добрі і щирі, чудові слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива :

Мамо, матусенько, мамочко,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна, моя дорогенька

Я над усе тебе в світі люблю.

Ведуча: Образ матері – це живий храм, повен і історичного смутку, і жалю, і страждання, і нездійснених, але вічних сподівань і мрій. Це наш дороговказ і ми повинні перенести материнську мудрість крізь усе життя передати її наступним поколінням. Промине десять, двадцять, п’ятдесят років, загубляться у пам’яті чимало подій, людей, зустрічей. Але що б із тобою не сталося, ми завжди повертаємося у далекий світ свого дитинства, до мами.

Учениця читає вірш «Доки нас чекають…»:

Допоки нас чекають наші мами

І доки виглядають нас батьки,

Провідуймо , та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли неждано вдарять в дзвони далі,

Тоді на все знайдеться час.

Але не сльози, не вінок печалі –  

Уже ніщо не виправдає нас.

Заниє жаль у щедрім слові "Мама"

І чайкою здригнеться синя вись.

Провідуймо і завжди пам'ятаймо,

Що можем запізнитися колись.

 

Учень читає вірш «Я твій портрет фіалками вберу»:

Я твій портрет фіалками вберу –

ти ж так любила голубі фіалки.

Мене ти вчила правді і добру,

мене до праці ти привчала змалку...

Я доторкнуся до твого чола,

на ньому зморшки – й ті такі ласкаві...

Ти все дала й нічого не взяла:

ні крихти хліба, ні спасибі навіть...

Все те, що мав, і те, що в мене є,

що від людей, що від землі святої,

що радістю в рядках моїх встає,

передано в моє життя тобою...

Дочку, можливо, матиму... Хто зна,

про що в гаю зозуля накувала...

О, як я хочу, мамо, щоб вона

твоє велике, щедре серце мала!..

 

Учениця читає бувальщину «Щемний лист»

«Здрастуйте, дорогі мамо! З привітом до вас Люба. Так скучила за вами, що пташкою летіла б…».

«Бачиш, пташкою летіла б, – звернулась баба Якилина до сусідки, якій читала доньчиного листа. Поправила окуляри і давай читати далі: «Приїхати не можу, бо нездужаю, крутить у ліктях. Ходжу на вигрівання в лікарню». «Так, звісно ж, – коментувала баба доччин лист, – з шістнадцяти років пішла працювати, то й крутить».

Перехрестилася баба Якилина й повела далі: «Микола так і робить шофером. Онук Толя такий балакучий. Все мене питає: «А коли ж поїдемо до старенької бабусі?» У Якилини покотилася сльоза. «Який він там, мій онучок?»  Сусідка теж витерла сльозу і слухала далі: «Дуже часто згадую вас, мамо. Особливо з куском хліба «од зайця». Я голодно накидалася на хліб, а Дуська, старша, все питала: «А собі, мамо?» Ви відповідали: «Я не голодна». Тільки пізніше я зрозуміла, чому ви так часто ковтали слину.«Було, було»,– говорить Якилина сусідці. – Пережили». І читає далі: «Буду закінчувати, мамо, приїхати не можемо. Живіть здоровенькі».

«Нестеменно, як ви кажете», – хитро примружила очі сусідка. «А що ж дивного? – насторожилася Якилина, – моя кров, мої слова».

Тільки-но Галька з хати вийшла, а баба Якилина впала ниць на ліжко і заплакала на всю хату: «Діточки мої, голубочки! Чим же я вам завинила, чим не догодила, що ви матері на очі не показуєтеся?  Я ж недосипала, я ж недоїдала, сама без батька, як пташечок, вас кохала. Я ж не згуляла, я ж не зносила, всю роботоньку переробила, аби вам було добре. Хоч би вісточку подали. Чому ж мовчите роками? Скільки я буду людей дурити?» А як заспокоїлася бабця Якилина, то дістала з мисника ручку і почала виводити каракулями: «Здрастуйте, мамо, пише вам Дуня …»

Бабуся поправила окуляри і почала виводити щемний лист.     

Ведучий: У багатьох із нас найщасливіші хвилини життя пов’язані з матір’ю. Наодинці з рідними ми почуваємось щасливим, не дивлячись на те, хто є наші батьки. І ніхто не має права засуджувати своїх батьків, бо вони дали нам життя. Тому кожен в хвилину образи повинен твердити: “Своєю появою на світ я завдячую Тобі…”

Учениця

Є давня українська легенда, яку я розповім вам.

Був у матері єдиний син. Одружився він з красунею. Незлюбила вона матір.

– Нехай не заходить мати в кімнати, посели її в сінях.

Поселилася мати в сінях. Боялася на очі невістці показатися. Як невістка ішла через сіни, мати ховалася під ліжко. Говорить невістка чоловікові:

– Щоб і духом матері не пахло в домі. Посели її у хліві.

Відпочивала якось вночі красуня під яблунею. Побачила, як вийшла мати, розлютилася: "Якщо хочеш, щоб я жила з тобою, – убий матір, вийми з грудей серце і принеси мені."

Не здригнувся син. Каже: "Ходімо, мамо, скупаємось в річці." Ідуть.

Спіткнулась матір об камінь. Розсердився син:

–  Що ви спотикаєтесь? Під ноги дивитися треба.

Скупалися. Убив син матір, вийняв із грудей серце, поклав на кленовий листок, несе.

Тріпоче маленьке материнське серце. Спіткнувся син об той самий камінь, упав, вдарився коліном. Упало гаряче серце на гостру скелю, закривавилось, стрепенулось і прошепотіло:

– Синочку мій рідний, чи не боляче ти вдарився?

Заридав син, схопив материне серце, побіг до річки, уклав в розтерзані груди, облив гарячими слізьми.

Зрозумів він, що ніхто не любить його так палко і віддано, як рідна мати. І такою невичерпною була любов матері, що ожило серце, встала мати і пригорнула до грудей голову сина.

 

Ведуча: Скільки гірких дум і хвилин переживають материнські серця, відчуваючи, що син або донька байдужі, безсердечні, що вони забули все добре, зроблене батьками.

Ведучий: Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти – говорить народна мудрість. Смерть – невблаганна, старість – невідворотна. Перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері дому. А від поганих дітей дім можна вберегти, навчаючи їх робити добро, бути вдячними.

Бережіть материнське серце,

Бо воно, як воскова свічка,

То на гноті малесеньке сонце

Ніжне й тепле, але не вічне.

Затуліть теє серце ніжне

Од вітрів забуття і тривоги

Каяття принесіть їй, хоч пізнє,

І утріть гіркі сльози знемоги.

Бережіть материнське серце!

Ведуча: Мати – трудівниця. Невтомні материнські руки… Не було либонь такого, чого б вони не вміли. І завжди пахне чимось: чи свіже випрасуваною білизною, або пшеничними  борошном, або гарячим хлібом, а то просто вітряним осіннім полем. Куди б не поїхав , збережи у пам’яті образ матері.

Учениця

Я прокидаюся рано

Й зразу, хоч ще не встаю

Тільки з просоння погляну –

Бачу матусю свою.

Мати – досвітня пташина,

З досвіту вік не зімкне,

Ходить по хаті навшпиньки,

Щоб не збудити мене.

Мати – то сонечко рідне,

Сонечко ясне, земне,

Слово її заповітне

Гріє і живить мене.

Діти виконують пісню «Малює матір нитками роки» Є.Гудзь

Ведучий: Матусина свята любов оберігає і захищає дітей у далекій дорозі. Рідну неньку згадують у молитвах. Мати стоїть біля витоків нового життя. Вона плекає це життя й зміцнює. У цьому її Боже призначення і найголовніша сутність.

Інсценізація вірша А. Костецького «Домашній твір» ( три учні)

Автор:

Вітько-бідак страждає так,

Аж здригує ногами!

Він – за столом, він пише твір:

«Я помагаю мамі».

Старанно олівець гризе

Та супить брови грізно,

Але нічого  - хоч умри! –

До голови не лізе…

Та ось тихесенько зайшла

В його кімнату мама.

Мама:  Вітько, будь ласка, в магазин

Сходи за сірниками.

Син:  Ідея!

Автор:  А мамі…

Син:  Ну й морока!

Сама іди! Я твір пишу –

Роблю важкі уроки.

Автор: І мама вийшла…

А Вітько швиденько пише в зошит…

Син(пише): «Я в магазин завжди ходжу,

  Коли мене попросять.»

Автор: Хвилин за десять мама знов

З’являється у дверях.

Мама: Вітюнь, картопельки почисть,

А я зварю вечерю.

Син:  Сама почисть!

Автор: Кричить Вітько

Та так, що ледь не трісне.

Син:  Я твір пишу! Я – зайнятий!

Сама звари нам їсти.

Автор:  Виходить мама, а синок

Писати знов сідає.

Син(пише): «Я мамі сам варю обід,

Вечерю та сніданок!..»

Автор: Радіє син:

Син:   Не твір, а люкс,

Оцінка буде гарна!

Автор: І геть не думає про те,

Що він радіє марно.

А зараз ще подивимось одну інсценізацію

(На сцені — стілець, на ньому сидить тато з газетою в руках. Заходить син.)

— Тату, допоможи розв’язати задачу.

— Прийде мама, допоможе... (Син йде згодом з’являється знову.)

— Тату, там на кухні кран прорвало, вода тече.

— Прийде мама, відремонтує.

(Син йде. Батько потягує носом повітря. У кімнаті знову з’являється син.)

Тато запитує (стурбовано):

— Що це паленим тхне?

— А... на кухні білизна загорілась...

Батько, швидко встаючи зі стільця, збуджено вигукує:

— То чому ж ти мовчиш?

— Прийде мама — погасить.

 

Ведуча:І ще пам’ятайте, що посмішка допомагає мамі жити. То ж будьте такими, щоб частіше посміхались ваші мами. Тому не забувайте казати мамі гарні і теплі слова не лише в день її свята, а робіть це кожного дня. Пам’ятайте, що хороша ваша оцінка, отримана в школі, - це радість для мами. Що бачити вас здоровими, розумними, красивими - це щастя мами.

«ПОМІНЯЙМОСЯ МІСЦЯМИ».

О, якби б, ви, мами, з нами

Помінялися місцями!

Уявіть собі, будь ласка:

Не життя у вас, а казка!

Вас зі школи зустрічаєм.

— Чи веселі ви? — питаєм.

І коли в моєї мами

Двійка трапиться,

Словами не каратиму дарма,

Знаю — виправить сама.

І не кину в злості мамі:

• Чом товчешся під ногами?!

Без наказу, без поради

За уроки мама сяде.

І коли в цей день неждано

Однокласниця нагряне,

Не скажу, їй, річ відома,

Що немає мами дома,

А скажу: — Заходь до хати!

Буду тортом пригощати

І не злитимусь нітрішки,

Як засмітите доріжки...

Ну то як, кохані мами,

Поміняємось місцями?

 

Гумореска «Бойова нічия»

Мама із татом збираються в гості.

Так, поспіваючи всюди і скрізь,

Навперегони Сергійко і Костик

Причепуряти маму взялись.

Хто з нас прудкіший :

Я чи мій братик?

Хто з нас меткіший.

Брат мій чи я?

Кожен старається не відставати,

Тільки виходить усе нічия.

Костик - панчоху, Сергійко - панчоху.

Той чобіток, і браток - чобіток.

- Як перегнать мені Костю? Хоч трохи!..

Тільки б Сергійко відстав! Хоч на крок!..

Костик - сережку, Сергійко - так само,

По рукавичці приносять брати.

Ось попросила хлопчиків мама

Хустку найкращу їй принести.

Разом побігли. Разом схопили.

Тут би й погодитись їм: нічия.

Тільки ж куди тобі! Тягнуть щосили:

Я взявся перший! Ні, перший був я!

От і несуть вони мамі хустинку:

Цей половинку. І той - половинку.

 

Гумореска «Подарунок на День Матері»

(Кілька  дітей сидить на лавці,граються з м’ячем та іграшками,розмовляють.)    

1 дитина.

Хочу мамі я на свято

Шоколад подарувати.

2 дитина.

Шоколад - це не цікаво!

Краще вже купити каву!

3 дитина.

Всім відомо:люблять мами

Речі, зроблені руками.

4 дитина.

Так! І я це добре знаю,

Я серветку вишиваю.(показує серветку)

5 дитина.

А от я й моя сестричка

Шиєм мамі рукавички!

Щоб гарячий посуд брала,

Руки, щоб не обпікала(показує рукавичку)

6 дитина.

Ну, а я своїй матусі

Намалюю кицьку Мусю!

7 дитина.

А я щоденник покажу:

Весь у «дванадцять» він убрався

«Із святом, мамочко,-скажу-

Для тебе я старався».  

8 дитина.

А що покаже мамі Гриць?

Букет червоних одиниць?

Чи, може, порвані штани,

Неначе він прийшов з війни?

9 дитина. Гриць.

Розхвастались!Даруночки -

Цілуночки, малюночки (передражнює)

Що я штани порвав - дарма!

А одиниць в мене нема:

Четвірки з них я поробив

Я тиждень вікон вже не бив!

Та що із вами говорити…(махнув рукою)

Для мами кинув я курити!

 

Таємниця

- Здається, синку, ти вчора не був у школі? Питається мати.

- Це тобі напевне вчителька сказала? Ох ці жінки…ніколи вони не вміють тримати язика за зубами.

Ведуча: Завжди від жінок віє таємничістю, принадою. Згадаємо про це легенду. Після того як Бог створив чоловіка, той заявив про свою нудьгу. Бог замислився, з чого зробити жінку, адже, весь матеріал витратив на чоловіка. Після коротких роздумів став змішувати кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби зорі, задумливий смуток місяця, красу лебедя,грайливість котеняти, граціозність газелі, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту. А потім додав ще туди: холодного мерехтіння зірок, в’їдливості мухи,впертості осла, зажерливості акули,ревнивості тигриці,мстивості пантери, прозорливості п’явки , дурману опію, безпощадності стихії. Ось такою Бог передав жінку чоловікові, при цьому промовив: «Бери її такою і не намагайся переробити. Зазнай щастя ».

Ведучий: Це звичайно легенда-жарт, але в ній є доля істини , бо жінка це одвічний біль і одвічна втіха. Вона може перетворити життя на рай, а може і на пекло.

Вірш «Жінка – чарівне слово »

Жінка – чарівне слово,

Жінка – життя прекраса.

Жінку віншуєм знову

І непідвладна жінка часу.

Жінка – кохана й мати,

Жінка – сестра й бабуся.

Жінка – життєве свято,

свято, що вічно в русі.

 

1-й учень:Бажаєм вам радості,щастя й любові,

2-й учень:Бажаєм, щоб завжди були ви здорові!

3-й учень:Щоб настрій завжди був веселий, хороший!

4-й учень:Щоб в кожній кишені водилися гроші!

5-й учень:Ми любим за все вас: за строгість, за ласку,

6-й учень:Хай буде життя ваше світлим, як казка!

7-й учень:Хай зігрівають душу вам красою

Весни тендітні пелюстки.

8-й учень:І розливаються джерельною водою

кохання й щастя гомінкі струмки!

9-й Зі святом весни, краси і любові!

10-й учень:Хай щастя і радість несе кожна мить,

11-й учень:Всього у житті нехай буде доволі!

12-й учень:

Щиро вітаємо тисячу раз.

Щастя бажаєм в святковий цей час!

Сили вогненної, праці натхненної,

Радісних літ,

Серцем гарячим прийміть

Наш палкий, сердечний привіт

Діти вручають мамам подарунки, листівки зроблені своїми руками.

Вчитель: Ось і підійшло наше свято до кінця. Щиро дякую всім. Хочеться, щоб всі діти любили своїх матерів, як говорили сьогодні у віршах. І пам’ятайте, що тільки ласкавим словом, сумлінною працею, доброю поведінкою, успіхами у навчанні ви зможете довести цю любов.

  Ніщо не вічно – вічні матері!

  Уже й тоді, як нікому стрічати,

  Допоки сонце сяє нам вгорі,

  У кожного живе у серці мати.

 Дорогі матері! Щиро вітаю Вас зі святом. Хай міцніє ваше здоров’я з кожним днем, а роки життя не знають меж. Хай в сім’ях ваших газдує щастя і радість, а на роботі – творчий успіх і натхнення. Хай діти ваші і онуки ростуть здоровими і щасливими на втіху вашу і на славу людську.

 Віри Вам, любові та надії!!!

Пісня «Сто відсотків щастя»

 

ВЕД.1 А всім гостям на згадку про наше свято даруємо сувеніри.

Список використаних джерел

1. book-server.net/server/ukrainian/extracurricular_activities/20150209233721.docx

2. physics.ucoz.org/_ld/0/22_L0c.docx

3. teacherjournal.in.ua/attachments/article/7577/Рідна%20мати%20моя.doc