Сценарій проведення вертепу

Сценарій вертепу “Христос родився! Мир цій хаті!” (На сцені: стіл, лавки, інтер’єр хати. На столі — свят-вечірні страви. Біля столу — піч. До столу підходять батько, мати, діти).

Дійові особи:
Ведуча, Господар, Рахиль, Господиня, два Пастухи, два Козаки, Гуцул, три Царі, Марко, Біда, Мошко, Ірод,Воїн, Смерть, Ангел.

Ведуча (за лаштунками).
Тихий зимовий вечір. Тільки сніг поскрипує під ногами. Помолившись, пом’янувши пам’ять померлих і згадавши всіх живих, українські родини сідають до свят-вечірнього столу.

Господар (запалює свічку).
Дай Боже, щоб у мирі, здоров’ї, щасті ми зустріли наступний Святий Вечір. (Усі сідають, частуються кутею).

(За лаштунками звучить колядка «Тиха ніч». Стук за лаштунками).

Господиня.
Хтось у гості до нас ?!

Господар (дивиться в імпровізоване вікно).
Це ж — колядники! Заходьте, люди добрі!

(Входять пастухи, колядують «Добрий вечір тобі, пане господарю»),

1-й пастух.
Христос родився! Мир цій хаті!
Ми прийшли вам розказати
Про чудесную новину,
Про небесную дитину.

2-й пастух.
Ми вночі при вівцях спали
І не чули, і не знали,
Що коїлось в небесах
По всіх земних сторонах.

1-й пастух.
Аж тут раптом серед ночі
Протираєм сонні очі,
Чуєм, наче хтось співає,
А на небі — зірка сяє.

2-й пастух.
А та зірка в небесах
Всім показує нам шлях.

(Входять два козаки).

1-й козак.
Я козак — з-за Дніпра,
З широкого лугу.
Запорізька Січ стара
Впала в тяжку тугу.
Довгі ночі, довгі дні
Січ в могилі спала,
Аж учора в небесах
Зірка засіяла.

2-й козак.
А я козак — з Дніпровських вод,
З козацького роду.
Перебув же мій народ
Не одну пригоду.
Ми зібрались і підем
Аж до Вифлеєму.
Свою долю розповім
Богові своєму.

(Звучить «Мелодія» Мирослава Скорика з кінофільму «Високий перевал»).

1-й козак.
Хто це? Що це?

(Входить Гуцул).

Гуцул.
Ось і я, ваш рідний брат,
З України, з-за Карпат.

(Козаки обнімають Гуцула).

Через гори і ліси,
Через моря й ріки
Йду до того, що навіки
Буде мати честь і славу,
Стану разом з вами в лаву!

(Входять троє царів. Звучить «Триє царі, де ідете?..»).

1-й цар.
Я — князь Володимир Великий,
Володар великого народу.
Не раз собі я мріяв в снах,
Леліяв в серці насолоду!
Щоб над усім моїм краєм,
Де Дніпро могучий котить хвилі,
Зоря промінням злотим засіяє,
Народ мій ворога здолає в силі.

2-й цар.Я — Ярослав! Сам князь
Галицького престолу.
І хоч на серці жаль повис,
Так вислухай тих слів,
Що з ними я сюди прийшов,
В дарунку днесь тобі приніс
Лицарства свою юну кров.
Приніс тобі я й перли сліз
Мойого бідного народу,
Що має долю тих беріз,
Яких же вітер хилить у воду.

3-й цар.
Данило — князь зеленої Волині.
З поклоном днесь таки прийшов
І дар складаю тобі нині
Твоїх задуманих дібров.
Складаю щиро дум тривожних
Твоїх задуманих людей,
Яким демоном так безбожно
Все закривають світлий день?..
Прийми той дар, який голубив
Крізь вечори дрімучий Стир.
І дай, Спасителю наш любий,
Щоб вже прийшов один пастух,
Щоб крізь було одне лиш стадо,
Як в правді є одна сім ‘я,
Щоб з пастирями і громадно
Хвалити все твоє ім’я.

(Примітка: коли царі представляються, кожен з них кланяється господарю).
Марко (вбігає).
Що тут, браття, за розмова ?
Десь почув я два-три слова,
Що родився десь Месія,
Всіх покривджених надія,
Що десь є Дитятко Боже
І нещасним допоможе ?

1-й козак.
А ти хто такий ?
Раді б ми знати!

Марко.
Я — Марко! (Зітхає).
Марко проклятий…

2-й козак.
Ти проклятий той Марко?
А проклятий ти за що?

Марко.
Грішник я непокаянний
І покутник безталанний.
Хоч і жаль мій не вгасить,
Але гріх мій не простить.

Гуцул.
А що ж ти таке вчинив?
Може, брата прогнівив?

Марко.
Ох, ще більше, ох, ще гірше,
Я — нечемний, я — негідний,
Зрадив я народ свій рідний.
Через мене, Боже милий,
Втратив народ свої сили.
Через мене він бідує,
Гаразду не зна, не чує.
Ох, важка мені покута,
Гірше вже не може бути:
Вже десяте покоління,
Як я рухаю каміння

(Кидає мішок з камінням).
Мушу по землі ходити,
Ані вмерти, ані жити. (Входить Біда).

Біда.Я — ваша біда, я — ваша пані,
Я усіх вас добре знаю,
Я вас мучу, пригинаю,
Всім достатки відбираю,
Ані латки не лишаю.

(Вбігає Мошко).

Мошко.
Гендили, гендили,
Хто що має заміняти,
Хто що має продавати ?
За старі пляшки, онучі
Дам королики блискучі.
Вечір добрий, вечір файний,
Хоч торг нині незвичайний.
А тут всякий крам принесло:
Є тут блюза і краватка,
Є кошуля модна, гладка,
Штрукси, коліри, перкалі
І так далі, і так далі…
Тютюн, мабасівка, пиво…
Ану, живо, ану, живо!
Є, тут вас людей нівроку,
Дайте Мошкові оброку.

(Примітка: Мошкові говорить скоромовкою).

1-й козак.
Мовчи, Мошко!
Ми не прийшли тут торгувати,
А Месію прославляти!

Мошко.
Не кричи, що тобі, що хоч ?
Я не винен вам нічого.
Де біда — мамаша, там і я — папаша.
І я хвалю месію того,
Що дає ми грошей много.

2-й козак.
О ні, того вже не буде!
Не такі вже нині люди,
Щоб із тобою гендель мали,
А про Бога забували.

Мошко.
Ой, такі ви, ну, ну, ну! (Показує кулака).
Зараз з військом я прийду.
Чув я, що ви тут кричали,
Що ви на царя шептали.
Ви забули, що він цар,
Він — могутній володар.
Він давно таких шукає.

(Мошко вибігає).

1-й цар.
Ох, і буде нам пригода,
Повідомить він Ірода.

2-й цар.Ірод кожного карає,
Хто дитину цю вітає.

3-й цар.Бач, цар Ірод розізлився,
Що Син Божий народився.
Марко.
Боїтесь царської влади?
Вже не буде в світі зради.
Станьте за Дитину Божу!
Вже і я вам допоможу…

Гуцул.
Ох, як так, то всім нам стати,
І не сміємо сказати,
Де Христос родився.

(Входять Ірод і воїни. Воїни одягнуті під рекетирів).

Ірод.Ах, ви тут мої прокляті,
Заховались у цій хаті.
Третій день я вас шукаю.
Аж тепер в руках вас маю.
Ну, зізнайтесь перед мною:
Ви ходили в Вифлеєм?
Чи не я є вам царем ?!

1-й козак.
Ти є цар, тільки наземний,
Народився князь таємний,
Що буде понад царями,
Над землею, небесами.

Ірод.
Замовчіть, мої прокляті!
Бо скараю вас в тій хаті.
Гей, шукайте мої вої!

(Воїни розштовхують вертепників).

Тут нема дитини тої!

Ірод.
Тож по всьому краю йдіть
Кожне дитя до двох літ
Хай загине! Так і зробіть.
А інакше нам не жити!
Хто ж вас буде боронити?

1-й воїн.
Бо тоді усім нам смерть.
О, горе нам, горе!

(За лаштунками чути дзвін шабель. На сцені з’являється Скорбна Мати з дитятком на руках. Звучить сьома частина «Реквієму» Моцарта).

Ведуча (виходить на сцену і читає колядку).
Не плач, Рахіле, не плач.
Бач, діти живі, не плач.
Не умирають, а оживають,
Не умирають, а оживають.
Не плач, Рахіле, не плач.
З Ірода поводу пили кров, мов воду,
За Христом шукали, дітей убивали.
Діти не вмирали, душі їх остали.
За життя утрату віддали заплату.
Не плач, Рахіле, не плач.

(Ведуча підходить до Страдної Матері, обіймає її і виводить за лаштунки).

Смерть (входить).Тут прихожу я з косою,
Хто питає тут за мною?

Ірод.
Я, цар Ірод, смерте мила,
Ти завжди мені служила
І косила ворогів
Всіх, кого я повелів.

Смерть.
А кого тепер скосити?

Ірод.
З них — ніхто не сміє жити.
А крім того, ще малого,
Що в вертепі народився
І на трон мій напросився.

Смерть.
Ні, не буде цього царю!
І косою вже не вдарю,
Бо мале дитя в яскині
Має владу в світі нині.
Буду я йому служити,
А тебе я мушу вбити.

(Розмахує косою, забирає Ірода. Вибігає чорт, забирає воїнів).

Ірод (кричить з-за лаштунків).
Ой, упала моя корона!
А де ж моя охорона ?

1-й пастух.
Браття, браття, світло є.
Гляньте, як у вікна б ‘є.

2-й пастух.
Гей, до хати запросім,
Хай освітить нам цей дім!

2-й козак.
Хай освітить, хай зігріє,
Хай біда в огні зотліє!

(Входить Ангел).
Ангел.
Хай цей дім добром панує,
Хто тут світла потребує!

Гуцул.Всі ми, всі ми, всім нам гірко,
Засвіти нам, ясна зірко,
І подай нам добру раду:
Тій біді на смерть закладу.

Ангел.На біду є спосіб певний,
Розум світлий, ясний, ревний.
Забирайся геть, бідо,
Що вже мучиш їх давно.
Забирай і не вертай.
Хай щасливим буде край!

(Біда виходить, Ангел до Марка).

Ангел.
І тобі Господь простив,
Ти покуту вже скінчив.
Не тобі вмирати нині.
Згине саме в цій хвилині
Ірод лютий, цар Юдеї,
Вже позбувшись влади своєї,
За ту віру і любов,
Що на смерть ти був готов.

Марко.
О, благословен будь, Боже!
Слався скрізь, Дитятко Боже,
Що в вертепі народилось,
Над Марком змилосердилось.
Я віднині не проклятий,
Буду Бога прославляти!

Ангел.
Слава, слава, слава Богу!
Можете іти в дорогу!

2-й пастух.
Ми на цьому, добрі люди,
Наш вертеп кінчаєм.
Щастя, радості в цім домі
Щиро всі бажаєм!

(Кланяються). (Звучить колядка «Нова радість стала»).