Родинне свято 

                                      української пісні                               

                                                                                              

Мета: Пробуджувати у дітей цікавість до народної музики, вчити уважно слухати музичні твори, розуміти їх, художньо виконувати пісні; розвивати почуття ритму, навички художнього співу; виховувати любов до рідної землі, її природи, людей; пробуджувати інтерес до традицій українського народу.

Ведуча 1

Шановні гості! Ми раді вітати вас у нашій світлиці.

Ведуча 2

Гостей дорогих ми  вітаємо щиро

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

Ведуча 1

Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі

Щоб жилось по правді,

Щоб жилося в мирі!

Вчитель

Добрий день вам, милі люди.

Хай вам щастя, доля буде.

Не на день і не на рік,

А на довгий – довгий вік.

Ведуча 2

Починаємо наше свято!

Погляньте, як у нас гостей зібралося багато. Ведуча 1 І прийшла на свято

Вся наша родина.

Щоб веселитись і співати,

І рід наш красний прославляти.

                                             Пісня «Зеленеє жито, зелене»

Ведуча 2

Українська родина

В щасливі і сумні години

Куди б нам не стелився шлях

Не згасне вогнище родинне

В людських запалених серцях.

Вчитель

Дитино, глянь навкруг,

Яка твоя земля:

Красива, дивовижна і єдина. Усе тут дороге: ліс, гори і поля,

Бо це Вітчизна наша – Україна.

Учениця Україна …

Рідний край.

Поле. Річка. Синій гай.

Любо стежкою іти

Тут живемо: я і ти.

Пісня « Наш рідний дім»

Вчитель

Сьогодні ми зібралися на родинне свято, щоб відпочити, поспівати. Адже яке свято без пісні. Народна пісня через віки проносить свою нев’янучу молодість,бентежить душу,бо вона вічна, як і душа народу. А ще нашу пісню називають солов’їною і кажуть, що солов’ї навчилися співати саме у нашого народу.

Старець

Колись солов’ї  не жили в Україні, а були дуже співучими, бо літали по всьому світу, збираючи пісні індійського царя, в саду якого вони жили. Одного разу залетів соловей в Україну і сів спочити у якомусь селі. У цей час усі люди були в полі. «Що за люди тут живуть,- подумав соловей, -  ні пісень, ні музики не чути?» А ввечері люди поверталися додому, і то тут, то там залунали пісні. Та вони були сумними, бо люди втомилися від тяжкої праці. І тоді солов’ю захотілося розвеселити цих людей, і він заспівав. Зраділи люди, забули про втому і так заспівали, що навіть соловей зачарувався їхніми піснями. Полетів соловей до царського саду і заспівав тих пісень, що почув в Україні. А наступної весни прилетіли солов’ї  в Україну, щоб слухати наших пісень. І пташенят почали висиджувати саме на нашій землі, щоб вони від самого народження слухали найчарівніших у світі пісень.

Учень

З народного напившись джерела, Як із Дніпра  бере веселка воду. О рідна пісне, знову ти прийшла

Від матері і батька – до народу.

Учень

О, пісне! Від народу кров і плоть

Ти узяла, щоб лиш йому служити.

Тебе ніхто не може побороть

Бо вільний дух твій – правдою повитий.

Учень

Заспівай, заспівай, наша мамо, 

Заспівай, щоб від серця журба відійшла.

Щоб і діти, й онуки співали,

І земля чебрецями цвіла.

Пісня « Мамина вишня»

Вчитель

Рідна земля – це наша рідна Україна. Вона, як і мама – одна, найрідніша. А починається Батьківщина з мами. Мати – порадниця і рятівниця, її сердечність, ніжність, душевна теплота – особливі. Мати – корінь життя, берегиня роду людського. Вона дає життя і виводить на широкий життєвий шлях.

Інсценізація « Мати і доня»

Доня

Мамо, люба, глянь, як сяють

Ясні зорі золоті!

Мати

Кажуть люди: то не зорі,  Сяють душі то святі.

Кажуть, хто у нас на світі

Вік свій праведно прожив, 

Хто умів людей любити,

Зла нікому не робив – Бог послав того на небо Ясно зіркою сіять.

Доня

Правда, мамо, то все душі, А не зорі там горять?

То навчи мене, голубко,

 Щоб і я так прожила, 

Щоб добро робити вміла

І робить не вміла зла.

Пісня « Матусю кохана»

Вчитель

Український рушник… Оздоблений квітами, зірками, птахами, орнаментами. Скільки він промовляє серцю кожного із нас. Від сивої давнини і до наших днів в радощах  і вгорі рушник – невід’ємна частина нашого побуту. Його можна порівняти з піснею витканою і вишитою на полотні. 

(Дівчата сидять, вишивають рушнички і співають пісню « Вишивала я рушник»

Вчитель

Батьківщина починається із дужих батьківських рук , які готові завжди підтримати. Допомогти. Дітям для щастя потрібні не тільки мати, але і батьківське плече. Батько і мати у дитячій долі – це ті два гарячі сонця, які дарують любов,щастя, добро і тепло.

В Україні говорять: «Від родини йде життя людини», « Без сім’ї немає щастя на землі».

Учениця

Тато, мама, два дідусі,

З дідусями – дві бабусі,

Братики, сестрички В хаті – рукавичці.

Отака в мене сім’я,

І тому щаслива я.

Український танок

Хлопчик

Бабусі і дідусі! Чи є на світі кращі люди?

Скільки вони пережили, але які ніжні, щирі!

Скільки вони недоспали ночей, голублячи онучат!

Хлопчик

Мій  сивий, лагідний дідусь, Я до землі тобі вклонюсь.

За теплоту твою і ласку,

За мудре слово, гарну казку. Ти вчиш нас, як на світі жить,

Як  один одного любить.

І твій розумний заповіт

Я пам’ятатиму повік.

Інсценізація вірша « Голубочки»

Якось вдень, на старість літ,

Посварились баба й дід,

А тоді, як діточки, -  в різні боки та кутки.

Дід мовчить: уперся він, мов кілочок той і тин.

Не говорить і стара…

Вже й обідати пора …

Вже спустилася пітьма, а розмовоньки – нема…

Баба зроду говірка. Ця мовчанка їй тяжка.

Розтуля вона вуста, в діда лагідно пита:

-         Ти, старий, учора чхнув?

       Дід удав,що не почув.

-         Чхнув, чи ні? – стара ізнов.

-         Чхнув…То що?

-         То будь здоров!

Засміявся дід в одвіт …

Помирились баба  й дід,

І сидять вони у купці – 

Голубочок при голубці.

Учениця

На світі білому єдина

Як і Дніпрова течія. Домашнє вогнище родинне – 

Оселя наша і сім’я.

 

Вчитель

Отакої!  В гості запросили, говорили, співали, а не пригостили.

Ведучий 1

Ми на кухні, на родинній

Зготували вам обід.

Милі, просим сісти,

Вареники будем їсти.

Ведучий 2 Вареники непогані,

Вареники у сметані.

В кожній хаті на Вкраїні

Вареники варять нині.

Ведучий 1

Це вареники – знаменні, Їхні родичі пельмені.

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні.

Ведучий 2

Їжте, їжте, просим щиро,

Вареники наші з сиром.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

Пісня « А мій милий вареничків хоче»

На закінчення пісня « Одна калина»