Сценарій родинного свята «В колі дружньої родини»

Гусятинський центр дитячої та юнацької творчості

Сценарій родинного свята

«В колі дружньої родини»

Тема: Виховувати у вихованців почуття чуйності, доброти, милосердя, поваги

до старших та любов до найближчих і найрідніших людей; інтерес до сімейних традицій і відчуття спільності і наступності поколінь; налагодження дружніх стосунків між батьківським та гуртківським колективом, виявляти акторські здібності батьків і дітей.

(Зал святково прибраний українськими вишиванками.

На сцену входять троє вихованців молодшої групи).

1. А чому це, а чому

Ви такі веселі?

2. Чом так радісно у нас

Нині у оселі?

3. Недарма (2р.) дружно сміх лунає.

Що у нас? (2 р.)

Хто з вас відгадає?

1.  Може ми поїдем в цирк?

3.  Ні!

2.  Може прийде чарівник?

3.  Ні!

1.  Може в кого іменини?

3.  Ні!

2.  Може, свято буде нині?

3.  Так!

1.  А яке ж?

2.  Скажи – но, мила!

3.  Свято нашої родини

     Добрий день, наші мами!

     Добрий день, татусі!

1. Добрий день, наші друзі,

     Бабусі й дідусі!

2.  І, звичайно, гості всі!

Разом: Просимо всіх до господи.

1.  Нас врятує від негоди

     Щира пісня…

2.  …рідна мова,

3.  …мудра бесіда – розмова.

4.  …вишиванка й колискова

Ведуча:Наш щедрий край, багатий край

              Старі прикмети має:

              На рушникові коровай

              Гостей своїх вітає.

Танець «Привітальний», виконує танцювальний колектив «Фантазія» (мол. гр.)

(На сцену виходять читці)

1. Родина, дорога родина!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім.

2. Що може бути краще за вечерю в домі

За батьківським, міцним столом,

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю і добром.

3. Де можна більше зачерпнуть любові

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки.

4. Отож зібралися ми нині

На святі нашім гомінкім,

Щоб поклонитись нашим рідним

І побажати щастя всім.

(На сцену виходить вчитель з вихованцями)

Вчитель 1: Доброго дня, дорога українська  наша родино! Називаю усіх Вас цим святим словом, бо саме рід, рідний – є корінь роду нашого і народу.

Вчитель 2 : Сьогоднішнє свято – це сходинка до родинного єднання. Хай буде вам тут затишно, тепло, весело. Давайте хоч би на хвилину забудем клопоти усі і об’єднаємось в міцну родину.

Читець 1:  Сьогодні ми зібралися на свято,

  До нього готувалися усі.

  Щасливі, що у залі мами й тати,

  А також ще й бабусі ,й дідусі.

Читець 2:  Дозвольте сьогодні усім побажати

  Багато хороших і сонячних днів.

  Дідусям і татам, бабусям і мамам,

  Сестричкам з братами низький наш уклін.

Читець 3:  Хай йдуть добро із вами й щирість поруч,

  Душа лише від радості болить,

  Нехай пісенним щедрим зорепадом

  Вам свято нині душу звеселить.

Ведучий: Пісня «Моя сім'я» виконує гурт «Настрій»

Вчитель 1 : Батьки наші надійні люди, що готові віддати заради благополуччя дитини душу й серце.

Та чи завжди шанують батька й матір своїх? А слід пам’ятати, що «щастя досягне той, хто прагне зробити щасливими інших і спроможний хоч тимчасово забути про свої інтереси, про себе».

Вчитель 2 : Нехай не ображаються наші батьки, бабусі, дідусі, та найдорожчою для дітей завжди була мама. Мама оберігає нас від усього злого…

Вчитель: А чи не буває так, що мама відмовляє собі у всьому заради дітей кажучи: «Хай їм. Хай доні чи синочку». А який поганий цей «хай».

(На сцені, в центрі, стоїть стіл на якому знаходять книжки, ваза з квітами і за ними заховане сувенірне  кришталеве серце з фотографією Богдана в центрі).

Грає легенька музика.

Автор:Жила собі дівчинка Соломійка. Чудова, розумна, але зовсім не шанувала своїх рідних.

(На сцену виходить дівчинка Соломійка).

Соломійка:(задумано) А що? Коли я народилась, батьки вже були, отже вони так і будуть. Та й є вони лише для того, щоб мене доглядати, мені догоджати…

(Виходить із сцени на інший бік).

Автор: І так була переконана у цьому, що почала говорити погані слова до мами, а одного разу навіть ударила її.

(Продовжує читати. На сцену виходить Соломійка сідає за стіл і грається телефоном і засинає. Побачивши це, мамин ангел-охоронець, який завжди сидів на плечі й терпів усі вибрики малої Соломійки, розуміючи що це дитина, яка займає майже все мамине серденько, не стримався.

(Чути голос Ангела).

Ангел: Отак, Соломійко! Не знаєш ти, що таке мамине серце! От зачекай, перетворю я його на тонкий кришталь, і тепер від кожного поганого слова на серці буде тріщинка, а з часом воно може розбитися.

Автор:Як сказав, так і зробив. Коли прокинулась, побачила у вазі незвичної краси кришталеве серце.

(Соломійка  оглядає серце).

Соломійка: Напевне, це нова прикраса для дому.

Мама:(На сцену виходить мама із підносом у руках на якому знаходиться сніданок). Донечко, до школи пора збиратися, одягайся, прошу тебе. Соломійка: Не хочу в школу! Ти мені вже набридла з тою школою.

Мати:(просячи) Соломієчко, та ж усім треба вчитися. Збирайся, я вже їсти тобі приготувала.

Соломійка: Фу, не люблю я такого їсти, воно недобре! Що за мама така? Кажу ж, не хочу! Відчепись від мене!

Автор:Раптом почулося маленьке «хрусь». На кришталевому серці з’явилася тріщинка.

Соломійка: (дивиться на кришталеве серце) Чого б це? Адже ніхто його не чіпав.

Автор: Але за мить уже забула про це. Викрикуючи різні слова, Соломійка таки зібралась у школу.

Мати: (дає шарфик донечці). Доню простудишся!

Соломійка: (вдаряє кулаком маму по руці) Та ну тебе! (вибігає із сцени).

Автор: Дуже боліло мамине серденько, обливалося кров'ю, а потріскане від попередніх злих та недобрих слів кришталеве серце від цього удару дочки розкололося на маленькі шматочки.

        Коли Соломійка повернулась зі школи мами вдома не було. Якась чужа жінка ходила по кімнаті, прибирала.

(На сцені жінка  з мітлою і совком підмітає підлогу)

Соломійка: (злякано) А мама де?

Жінка: (холодно) Мама? А хто така мама? Тепер господиня тут – я.

Соломійка: (задумано) Мама…  Мама  – це…Як же їй пояснити, хто така мама? (звертається до жінки) Мама мене дуже любить, вона мене народила і…

Жінка: (Перебиває дівчинку. Крижаним голосом командує) І що? Досить базікати. Швидко мити руки – і на кухню!

Соломійка: (з жахом) Що трапилося, де мама і хто ця жінка. Напевно, мама ще на роботі. От прийде додому, і все буде добре. А ця жінка тут поки мами нема. Мушу йти мити руки.

(нехотячи виходить із сцени).

Автор: Після обіду вона  почала, як завжди гратися.(Соломійка виходить на сцену з тенісною ракеткою і м’ячиком). Знала що мама раз у раз нагадувала їй  робити уроки відразу після школи, а не відкладати на вечір.

Соломійка:Але навіщо? Мама прийде, знову попросить, а я знову трішки повередую. Так весело, коли мама просить, а ти не слухаєш, вона така доросла, і велика, а просить малу.

Автор: Настав час вечері. Сумно, самотньо. Чужа жінка продовжувала ходити по хаті, а батько у відрядженні, а мама… мами чомусь довго нема. Соломійка вже почала хвилюватися, прислухаючись до кроків на сходах. То до вікна підбіжить, то на телефон погляне.

Соломійка: Та ні, тихо, нема нікого.

Автор: Нарешті почула кроки.

Соломійка: От іде вже. Зараз я знову щось вигадаю. Як весело, коли мама щось довго довго просить. Що ж придумати?

Автор: А кроки вже ближче і ближче.

Богдан: Скажу, що живіт болить, тому уроки не буду робити. От!

Автор: Так вирішила Соломійка. Але раптом почула, що кроки минули їхню квартиру і піднялися вище поверхом. Озвався дверний дзвоник (чути голос) «Хто там?» «Мама, відчиніть».

Соломійка: Мама?... А моя мама? Де ж вона?

Автор:Ледь не плачучи, дівчинка ходить по кімнаті. Раптом щось вкололо її в ногу. Глянувши вниз, побачила ущент розбите кришталеве серце і свою фотографію, що випала з нього.

Соломійка: (скрикнувши) Ай! Хто ж це розбив серце

(Чути голос Ангела)

Ангел: Серце розбила людина, зображена на фотографії. Цю людину дуже любила твоя мама.

Соломійка: Та це ж я! Але я не зачіпала серце!

Ангел: Усі твої погані слова робили на серці тріщинки, а коли ти ще й ударила свою маму, воно розбилось. І ота жінка тепер буде жити поруч з тобою.

Соломійка: (зі сльозами) Ангелику, я хочу до мами…

Ангел: Не можна, дитино, у неї ж розбите серце.

Соломійка: А що мені зробити, щоб серце мами стало таким, як було раніше?

Ангел: Не знаю. Це ти сама маєш зрозуміти. Шукай, що ще є на світі таке тепле, любляче, гаряче, велике, як мамине серце де б ти помістилася.

Соломійка: Я віднайду, обов’язково віднайду!

Ангел: Коли щиро так вирішила, я допоможу тобі. Віднайти ти мусиш сама, а я оживлю його.

Автор: Що тільки не робила дівчинка для того, щоб мамине серденько знову було колишнім. І квіточку приміряла, і жаринку пробувала, дзеркальце, промінчик, коштовний камінчик, а серденько ніяк не гріло.

Соломійка: (Сумно) А що далі?

Автор: Соломійка прийшла до тітоньки, яка хазяйнувала тепер у домі, й усе щиро розповіла. Аж сльози від жалю за вчиненим виступили.

Соломійка: (плачучи) Тітонько! Що мені робити? Я так погано поводилася з мамою, образливі слова їй говорила, я ударила маму. Я хочу тепер усе повернути, щоб мамине серденько знову гріло мене.

(Звучить музика)

Автор: І трапилось диво! Чужа й холодна тітонька раптом наче прокинулась, її очі заблищали від сліз щастя, вона лагідно посміхнулася й простягнула руки до донечки. Це знову була мама Соломійки. Така ж, як і раніше добра, любляча і лагідна. Найкраща у світі.

Мати: Донечко, ніколи не розбивай матусі серце.

Соломійка: Не буду більше, матусю! Ніколи – ніколи.

(Всі учасники сценки підходять до мікрофонів на авансцену)

Соломійка: Мамо, мамочко, матусю… чи так ми звертаємось до своєї мами? Шукаймо ті чарівні слова, що зігрівають материнське серце, заглядаймо у її очі, торкаймось її натруджених рук, і слова прийдуть самі.

Автор: Материнське серце здатне перейматися болем на відстані, журитися долею своїх дітей, онуків, правнуків усе життя. Давайте ще раз подякуємо своїм мамам та бабусям за те, що вони у нас є. Саме з пошани до мами починається людина.

Мати: Свічка палкого материнського серця повсякчас освітлює нам життєву дорогу, тож нехай  і наша вдячність матерям ніколи не буде запізнілою. Пам'ятаймо, усі ми діти – доки живі батьки. Час пливе надто швидко, знаходьмо його для наших матусь, щоб вони його бачили, що у нашому серці є місце для них завжди.

Ведуча: Звернімося до своїх матерів, знайдімо для них чарівні слова, що зігріють материнське серце, подаруймо їм радість.

Ведучий: Немає нічого кращого від усмішки матусі.

Дорогі наші матері для вас співає гурт «Чоколядка»  «Усмішка матусі»

(Виступ дітей)

1. Мама – найкраща людина у світі

    Знають це всі: і дорослі і діти

    Горе не ляже на рідний поріг,

    Мама не пустить, вона – оберіг!

2. Мама – це найперше слово дитини.

3. Мама – це гордість і сила родини.

4. Мама – це радість сім'ї і опора.

5. Мама - це рідної хати основа.

6. Мама мені колискову співала

1. Мама сорочку мені вишивала,

2. Мама сорочку мені вишивала

3. Мама хворобу мою відганяла,

4. Мама зі школи мене зустріча.

5. Мама пригорне, завжди поцілує,

    Мамина усмішка щастя дарує.

6. Молитва мами найсильніша

    Бо й наша Матінка Свята,

    Бо в неї серце найдобріше,

    Душа у неї золота.

1. У неї руки працьовиті

    У неї руки - два крила.

2. У неї погляд найщиріший,

    Всю доброту нам віддала.

3. На світі мама найрідніша.

4. На світі матінка одна

5. На світі мама наймиліша,

Разом: Бо Богом всім вона дана.

Ведучий: Дорогі матусі! Для вас танцюють ваші діти. Танець «Гуцульський»

Жартівлива пісенька «Веселі чобітки» виконує гурт «Чоколядка»

Вчитель: Ми всі знаємо, що мами добре знають своїх дітей, що вони люблять, чим захоплюються і т.д. А чи добре знають діти своїх матусь?

 Ми зараз перевіримо, проведемо гру «Впізнай свою матусю». Матері сидять рядочком поклавши на коліна руки, а діти із зав’язаними  очима впізнають своїх матусь  по руках на дотик. Все зрозуміли. Отож, почали

(Проводиться гра)

Ведучий: Пісня «Батьківський поріг» виконує гурт «Зорецвіт».

Вчитель: Споконвіку батько вважався господарем сім’ї. Існує легенда: колись давно спитали у батька  багатодітної сім’ї, як він так гарно зумів виховувати аж 12 своїх дітей, то він відповів: «А я ніяк їх не виховував. Я робив, а вони коло мене, я жив, а вони коло мене». Діти навчаються на прикладах батьків.

Гуртківець 1: Словечко хочу мовити за тата

         Бо він мені порадник, захисник.

         Він так мені розказує багато.

          І я до бесід щирих дуже звик.

Гуртківець 2: Він вчить мене у цьому світі жити

        До праці залучає кожен раз.

        Вчить бути вірним, відданим, дружити

        І не підводити ніколи друзів, гурток, клас.

Гуртківець 3: Все на світі вміє тато

        І шпаківню змайструвати,

        Вміє смачний борщ зварити,

        Мамі дарувати квіти.

Гуртківець 4: З ним цікаво мандрувати,

        Горами, ланами йти,

        Кращого, ніж рідний тато,

        Нам ніколи не знайти

Ведучий: Дорогі татусі , для вас співає Олена Миханцова. Пісня «Таточку-татусю»

Вчитель: Час, проведений у дозвіллі разом із татом, запам’ятовується надовго тому ми зараз проведемо гру з татами. Шановні татусі! Ваші діти по – секрету мені сказали, що ви вмієте все на світі: От, якби ще для сестрички, навчились плести косички.

 Отож, конкурс «Заплети косу». Запрошуємо 4 пари (тато і дитина). Ми вам даємо три недовгі стрічки, зв’язані з одного кінця. Діти тримають стрічки, а батьки за моїм сигналом починають заплітати з стрічок косу. Хто перший заплете, той і переможець.

Ведучий 1: Два слова чарівних – лише мама і тато,

  А скільки любові у них і тепла!

  Вони для дітей означають багато.

  Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.

Ведучий 2: Бо тато і мама – це рідні нам люди,

   Рідніших у цілому світі нема.

   З батьками дитина захищена буде,

    І душу дітей не остудить зима.

Ведучий: Звучить пісня «Мама і тато» у виконанні гурту «Джерельце»

Мудрими наставниками споконвіків були бабусі.

Ведуча: Зараз – аукціон. Хто скаже найбільше гарних слів про бабусю.

• Моя бабуся люба, гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей.

• Бабусю, голубонько сива,

Ти ненька моєї матусі.

Ти добра така й милостива,

До тебе серденьком горнуся.

• Дорогу мою бабусю зі святом вітаю.

Теплих усмішок багато й довгих літ бажаю.

• Я в бабусі помічник,

До роботи, звісно звик,

Як із двору прибіжу,

Все бабусі поможу:

Напекла вона якраз

Пиріжків із м’ясом

То поїм я їх за раз,

Не засохли б часом.

• Працьовита та весела,

Завжди гарний настрій має,

І її порада мудра

нам усім допомагає,

Це бабусенька моя,

Дуже люблю її я.

• Спасибі бабусю, що ти в мене є

За ласку й підтримку, яку ти даєш.

• Моя бабуся в світі наймиліша,

Нічим не засмучу її нізащо!

І хоч вона вже посивіла трішки,

Від неї, мабуть тільки мама краща.

• Присядьте, рідненькі, хоч трішки,

Всі разом вас дуже прохаєм.

Спочиньте, бабусеньки милі,

Ми пісню для вас заспіваєм.

Ведучий. Пісня «Подарунок бабусі» виконує гурт «Промінчик»

Вчитель: До гри запрошуємо бабусь. Вони тримають в руках пряжі, а внучата змагаються хто швидше змотає її в клубок. Метраж пряжі однаковий для всіх . Готові? Почали.

(Проводиться гра)

Ведучий: Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини. Слово дідуся не таке суворе і вимогливе, як батькове. Та дідусева, наука не забувається ніколи. Дідусі вміють завжди розрадити, заспокоїти, дати мудру пораду.

(Виступ дітей)

1. Мій дідусь найкращий в світі!

Його люблять усі діти.

Добрий, щедрий, лагідний,

До грошей не жадібний

Подарунки нам купує,

І любов свою дарує.

2. Кожен день і кожен час

Не відмовив він ні разу.

Все, що прошу, що бажаю,

Він, як джин, все доставляє.

3. На футбол, у центр, у школу.

Скрізь я з ним завжди і знову.

Тебе я люблю, мій рідненький,

Зичу років багатенько.

Щоб жив ти нам всім на радість

У добрі, у мирі й ладі.

4. Любі, дорогі наші дідусі,

Ми ваші внучата,

Сьогодні хочемо вам

Щастя і здоров’я побажати.

Й гарну пісню заспівати.

Ведуча: Для вас співає гурт «Дзвіночок». Пісня «Дідусь і бабуся»

Ведучий: Шановні дідусі! Ваші внучата з великим задоволенням ходять з вами на прогулянку, на рибалку, в ліс по гриби.

 І зараз ми проведемо гру «По гриби». Ми всі знаємо, що гриби є різні: опеньки, сироїжки, маслюки, козарі і т.д. По залу розкидані кульки різних кольорів, однакова кількість, це будуть уявні гриби. Дідусям ми даємо відра, а онуки повинні назбирати «кульки – гриби» одною кольору. Хто швидше справиться, той і переможе. Дідусі можуть рухатись по залі-лісу за своїми онуками. Гру виконуєте по-моїй команді. Почали.

(Проводиться гра)  Гра  «По гриби»

Ведучий: До родинного кола входять і тітоньки, і дядечки, і хрещені батьки, і братики, і сестрички…Ми також любимо, цінуємо їх.

Ведуча: Бажаємо їм здоров’я, благополуччя, щастя, злагоди, та миру.

Ведучий: Для вас Ангеліна Банах із своєю мамою виконує пісню «Родина»

Ведуча: Для вас танцює хореографічний колектив «Фантазія».

Вчитель: Сім’я – це пам'ять роду, а рід – це запорошена гілка на пишній кроні української державності. З року в рік, із століття в століття пишно розквітають крони наших родових дерев, а коріння  їх буде міцним і дужим від діда до прадіда, від батька до сина, від матері до дочки.

• Нехай всі родини, як пишний вінок,

Щастям барвистим будуть багаті!

• Бабусю шануймо і дідуся –
• Матусю любімо і тата.
• Нехай родина дружня уся

Буде на радість завжди багата!

• Хай тішаться внуками бабуся і дід,

Хай тато і мама радіють дитині!

• Хай буде, як дуб, могутній наш рід!

Хай злагода й мир запанують в родині.

Вчитель:  Нехай Ваші сили та мужність завжди живляться любов'ю та підтримкою  близьких та рідних. І після будь яких «баталій», які часто трапляються в    повсякденному житті, на Вас завжди чекає затишна гавань.

Вчитель:  Хай Бог охороняє вас від злого!

  Хай світить сонце і колосяться жита.

  Щоб були Ви щасливі і здорові

  На многії і многії літа!

(Всі учасники свята виходять на сцену.)

Пісня на слова  Н.Дівель, музика В.Домшинського «Ми бажаєм»

виконують Лаврів О.І. та Мальований І.М.