Сценарій "Розцвітали під Крутами маки..."

Сценарій підготувала

керівник гуртка-методист

Броварської ЗОШ І – ІІІ школи №6

Людмила Духота

 

Розцвітали під Крутами маки...

(Героям Крут присвячується)

 

Мета: увіковічення пам’яті про героїв Української революції

 

Сцена (по можливості) оформлена білою тканиною

Лірична але тривожна музика

Учениця у білому одязі іде сценою і читає вірш

 

Вихрить зима, встеляє землю снігом,

 Скрипить над шляхом сивий осокір.

 Згасають зорі. Місяць вовчим слідом

 Бере в полях, вітрам наперекір!

 

 У ніч таку, - її не позабути! -

 Коли здригала й студеніла мгла,

 Трисотня тихо облягала Крути,

 Трисотня в шанцях грізно залягла!..

 

 Над Бахмачем курів кривавий обрій,

 Доносивсь гуркіт, віяло димком.

 І в цій хвилині, довгій і недобрій,

 Здавалось, вічність маяла крилом...

 

 А коли ранок прошкував полями

 І стріснувся із сонцем в далині,

 Неначе грім, рокочучи в нестямі,

 Ударив бій!...Як у гарячім сні.

 

 

Відео „29 січня – Бій під Крутами”

Розповідь учениці в ролі ІСТОРІЇ про бій під Крутами

 

 

 

 

Колискова

На сцену вихолить акторка у жіночому українському одязі із чорною хусткою на плечах. МАТИ йде і придивляючись до білих «заметів» розкладає червоні маки

 

Виряжала мати сина

 

Під Крути до бою

 

Розчесала кучерики

 

Понад головою.

 

Іди, іди, мій синочку, —

 

В бою не здавайся,

 

Як побореш вороженьків,

 

Додому вертайся.

 

 

Ждала, ждала мати сина,

 

Під Крути ходила

 

Та й шукала між трупами

 

Найменшого сина.

 

 

 

МАТИ стає на коліна, залишок квітів кладе як на могилу

 

 

 

Ой пізнала Стара мати

 

Головоньку сина,

 

Проклинаючи, колише,

 

Тай заголосила.

 

 

Люляй, люляй мій синочку,

 

Тож я твоя мати -

 

Сину Рідний... Боже милий...

 

Вороже проклятий!

 

 

 

На аванансцені ЮНАК у сучасному одязі

 

 

Стою  на  станції  Крути...

 Як  же  так  вийшло, 

 Не  можу  збагнути, 

 Що  триста  студентів

 Мусіли  вмерти?..

 Душею  прозорі, 

 Чисті,  як  скло,

 Тут  триста  студентів

 В  могили  лягло...

 

 Хто  сьогодні  згадає?

 Хто  сьогодні  заплаче?

 Навіть  ворон  на  станції

 Тривожно  не  кряче...

 І  сліду  немає 

 Від  їхніх  кісток.

 Ніхто  і  не  знає 

 Їх  юних  думок

 Та  їхніх  слів 

 В  останню  хвилину...

 

 

Виходять ВІН (одяг гімназиста поч.ХХ ст.) і ВОНА (одяг городянки поч..ХХ ст.)

 

ВІН

 

Червоніли під Крутами маки...

Розцвіли на холоднім снігу...

Ми йшли, щоб за Київ вмирати,

Та у серці плекали весну...

 

Пломеніли жаринами квіти...

Як ті мрії у юних серцях...

А ми всі були майже  діти...

А ми всі так любили життя!!!

 

Розцвітали під Крутами маки...

Догоряли свічки наших доль...

Не злякались... Ішли, як солдати

Під град куль, під пекельний вогонь.

 

Триста зір спалахнуло у небі...

Триста мрій назавжди відбули...

Триста впало в червоні замети...

Триста нас до останнього йшли...

 

                  *  *  *

Червоніли під Крутами маки...

Вітер тихо у неба питав,

Що за зорі засяяли раптом?

Чом багряним тут сніг запалав?

 

ВОНА

 

Цей білий сніг молодший за їх юність,

 Кривавий цвіт — шрапнеллю у світи.

 Цей сніг в майбутнє,

 у сьогодні,

 у минулість!

 Цей сніг нетанучий, на лицях молодих!

 

А білий сніг — на чорний чорнозем.

 Коханий спить...

 У ізголов'ї — степ!

 Не розбудити сон рядком поеми,

 Бо юний цвіт — в снігу отерп!

 

Ви знаєте, як сніг той шелестить

 На мертвих лицях, у січневі ночі?

 Кохані сплять... Коханий спить!

 Ніхто не поцілує в мертві очі!

 

Ви знаєте, як сніг на мертвих лицях

 Шелестить?

 Кохані сплять... Коханий спить.

 Ні! Ви не знаєте, як сніг той шелестить!

Учасники проекту виходять на сцену, на екрані фото загиблих гімназистів

 

На Аскольдовій могилі

 Поховали їх -

 Тридцять мучнів українців

 Славних, молодих...

 

 На Аскольдовій могилі

 Український цвіт! -

 По кривавій по дорозі

 Нам іти у світ.

 

 На кого посміла знятись

 Зрадницька рука?

 Квітне сонце, грає вітер

 І Дніпро-ріка...

 

 На кого завзявся Каїн?

 Боже, покарай! -

 Понад усе вони любили

 Свій коханий край.

 

 Вмерли в Новім Заповіті

 З славою святих. -

 На Аскольдовій могилі

 Поховали їх.

 

На екрані меморіал у Крутах, пам’ятні знаки крутянам

 

 Націлений у небо обеліск ,

 вода , як вічність , літепло струмує ,

 старий ясмин - оцвіттям весь німує ,

 а віддалі - німує чорний ліс ,

 

 а навпіл зламаний іржавий кріс

 в граніт угрузлий - ніби розкошує .

 і тільки мати сина вже не чує ,

 вже біль іі старечий спопеливсь .

 

 Вона сама . Вона сліпа - свічадом

 осіннього промерзлого ставка .

 і висохла вижовкла її рука

 ще образи обмацує нерадо .

 

 Бо де там син ? Де бог ? Нема обох .

 і смерть обсіла пустку , наче льох .

 

Вірш на фоні музики з відео „Героям Крут”

Інші учасники проекту запалюють свічку, застеляють рушник, кладуть квіти

 

Свіча. Горить… вогнем свого народу,

нагадуючи сотні мертвих тіл.

Свіча. Німа. Як пам'ять про свободу.

Як чорна стрічка в душах матерів.

 

 Свіча. Страшна… Бо в полум’ї згоряє

останній подих віри юнаків,

що пануватиме добробут в ріднім краї

й не буде двох Дніпрових берегів.

 

Свіча… Та ж запаліть! – ця річ нехитра,

лиш пам'ять щоб не стерла круговерть.

Складіть, раби, ще раз свою молитву

і доведіть – не марна Їхня смерть!

 

Любіть Україну, козацькі сини,

 Вона в нас, як мати, єдина, 

 Любіть Україну, шануйте її,

 І з вами вона не загине.

 

 Любіть Україну, вона в нас одна,

 Другої нема і не буде.

 Любіть Україну, як матір щодня,

 Тоді вона й вас не забуде.

 

 Любіть Україну, як матір свою,

 Як рідну, кохану дитину.

 Любіть Україну, благаю, молю,

 Як першу любов і єдину.

 

 Любіть Україну, всім серцем любіть,

 Священную Русь - Україну.

 Як предки великі її бороніть,

 Кохайте її до загину.

 

 Любіть Україну, як вірні сини,

 Віддати життя їй готові,

 Як юні сини, що життя віддали

 Під Крутами всі, як герої…

Використані твори:

 

П. Тичини

М. Щербака

В. Стуса

В Криволапа

М. Лавренка

Г.  Булаха

Akvarel

вірші невідомих авторів