Сценарій "Школа, учитель, учні..."

( Сценарій до Дня вчителя)

1 ведуча

Сьогодні день святковий,  урочистий.

На серці у присутніх чисто-чисто.

Аудиторія у залі – не звичайна:

Тут  щирі і серйозні сидять учителі.

До них і старші учні тягнуться, й малі,

Бо добрі і ласкаві педагога руки

Із першого по одинадцятий ведуть

Майбутніх вчених – світочів науки.

2 ведуча

Ви кожному даруєте знання,

Свою любов,  душі частину,

Щоб виростить з малого дитинчати

Не просто велета – ЛЮДИНУ!

Низький уклін Вам і глибока шана

За вчора, за сьогодні, за майбутнє.

Для нас і Ваші імена,

Й повчання – незабутні.

1 ведуча

Ваше життя проходить в школі.

Здається, вражень маєте доволі.

Та все ж підготували ми для Вас

Окремі згадки про 1-ий, 2-ий і 9-ий клас,

Роки студентські – все весела мить,

Коли не хочеться екзамени здавати, вчить,

Коли ми, учні, Вас дивуємо, шокуєм,

Буває радуєм, чаруєм,

До пенсії спокійно не даєм добути.

Такого навіть і з роками не забути!

2 ведуча

1-ий клас -  відповідальний і дуже важливий,

Шкода, що не кожен буває щасливий.

А слідом за учнем страждає і ненька,

Бо куди ж дівати чадо дорогеньке?!.

                   Гуморески Павла Глазового

                    МУЧЕНИК   НАУКИ

Повернувся першокласник із занять додому.

Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.

• що з тобою, мій синочку? – засміялась мати -

Та невже ти в школі носиком писати?

• Смійся, смійся, - каже хлопчик. – Зараз ти заплачеш,

Коли двійку у моєму зошиті побачиш.

                                  ІВАСИК

Батько дивиться у зошит.

• Двійка, двійка... Стид і срам!

Я, їй-право, побоявся  б

Показать таке батькам!

А Івасик-першокласник

Перед ним стоїть, як туз.

• А чого, - пита, -  боятись?

Я тобі не боягуз!

Другий клас – то старші діти,

Трохи вже мудріші.

В них думки і навіть мислі

Набагато інші.

                            ПЕРШИЙ   ЛИСТ

Петя Коржик, той, що ходить до другого класу,

Листа в село накарлякав дядькові Панасу:

„Добрий день вам, дядьку й тітко! Я ходжу до школи

І чув, що ви на тім тижні свиню закололи.

Ми вас просимо у гості, татко, я і мати,

І всі разом на вокзалі будем зустрічати,

Я вас перший на пероні між людьми побачу:

Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу!

                                        АРКАШИН   ПАПАША

Учителька в другім класі хлопчика питає:

Скільки татко твій за місяць грошей заробляє?

• Вісімдесят карбованців, - відповів Аркаша.
• А як ділить між собою їх родина ваша?
• Чотириста лишається в кишені папаші,
• А остання чотириста дає він мамаші.

Учителька похитала сумно головою.

• Ой, голубчику Аркашо, лишенько з тобою.

Не чотириста, а сорок. Ти сказав дурницю.

Арифметики не знаєш, ставлю одиницю.

• Арифметику я знаю, відрубав Аркаша.
• То ви якраз не знаєте, який наш папаша.

1 ведуча

Безумовно, споконвіку мозкові клітини –

Таємниця то цікава в голові людини.

Тим цікава, що зарання

Наперед нам не дізнатись,

Яку відповідь почуєш на своє питання.

            ТАЄМНИЦЯ   МОЗКУ

Каже хлопець:

- Чуєш,  татку!

- Чого тобі, синку?

- Я знайшов у себе в книжці цікаву картинку.

На картинці людський мозок. Череп ніби знятий...

То чого в людини мозок геть увесь пом’ятий?

Батько глянув, посміхнувся:

• Тут ясна картина.

Як народиться, синочку, на цей світ людина,

То вправляють і вправляють їй  „мозги” потрошку,

Доки стане в неї мозок схожим на гармошку.

2 ведуча

Рік за роком пролітають.

Підростають діти.

Щось читають, щось рахують,

Можуть більше вміти.

Сини й доні у юнацтво

З дитинства вступають.

Тільки клопоту все більше

Батьки з ними мають.

         НЕВГАМОВНИЙ   СИН

Запросив директор школи – це вже котрий раз –

Матір лобура, що ходить у дев’ятий клас.

• Угамуйте, - каже, - сина. Вчора ваш Петро

Семикласниці Маринці поламав ребро.

А матуся:

- Ви, звиняюсь, странний чоловік,

Я ж не винна, що у сина переломний вік.

                            ТАБЕЛЬ

Питається сина батько Опанас:

• Ну, так де ж твій табель за дев’ятий клас?
• На деньок у мене попросив Марат.
• А чого це раптом?
• Каже, напрокат.

Учиться він класно, на  „чотири”  й  „п’ять”.

Хоче моїм табелем предків полякать.

               ЖОРИНА   МРІЯ

Каже вчитель на уроці патланеві Жорі:

• Наліпив ти нісенітниць у домашнім творі.

У свої сімнадцять років мислити не вмієш.

Загадав я написати, як, про що ти мрієш.

Ти ж надряпав з помилками лиш одну сторінку:

„Я мечтаю підшукати інтересну жінку,

Щоб для мене підходящі мала внешні дані

І робила в гастрономі чи у ресторані...”

Це такі нікчемні мрії в хлопця молодого?!

Ти один лиш дописатись можеш до такого.

• Чом один? – скривився Жора. – Це в якому смислі?

Я писав, а батя збоку підказував мислі.

1 ведуча

За синів своїх та доньок батьки вболівають,

У вузи навчатися діток посилають.

Тільки діти й там, як в школі, провадять заняття.

Воювать з професорами вистача у них завзяття.

                      СМІХ   І   СЛЬОЗИ

Ой напали на студента лихо та біда:

Неборак англійську мову втретє вже склада.

Треться, мнеться, посміхнеться, -

Не поможе ж плач,

• І чого б я посміхався, - злиться викладач.
• Ви, до речі, це хоч слово скажете мені?

Як  „сміятись” по-англійськи знаєте чи ні?

А студент ніяковіє, важко так зітха.

- Як сміятись по-англійськи?

                            Так же:  ха – ха – ха.

                            СТРАШНІ   ЗАВДАННЯ

Прийшов студент четвертий раз складати сопромат.

Хвилин п’ятнадцять щось молов – і все було не в лад.

Професор мовив:

• Ну, гаразд, поставлю трійку вам. Студент на місці остовпів, не вірячи ушам.
• Невже я витримав?! Невже?! – професора спитав.

А той до нього нахиливсь і тихо прошептав:

- Я ваших знань уже боюсь. Це я не витримав. Здаюсь!

                      МОЛИТВА

Кепсько вчиться Льовка Смик,

Бо гуляти сильно звик.

Раз, явившись на екзамен,

Примостивсь він у кутку

І почав шептать молитву.

Ось послухайте яку:

• Отче наш, іже єси

На високих небеси!

На екзамені важкому

Дух мій падший вознес.

З неба, Господи, спустись.

У доцента вопло,

Начертай мені четвірку

І ласкаво усміхнись.

А бухгалтерам звели,

Щоб стипендію дали

І давали нині й прісно

До грядущих поколінь,

Регулярно й до копійки

І без фокусів. Амінь!

Бідний Льовка провалився.

Знов тиняється з  „хвостом”,

Бо забув, коли молився,

Осінить себе хрестом.

2 ведуча

Йдуть роки,  бувають різні вже причини  згодом

Того, що трапляється дивне із народом.

Адже учні чи студенти глибоко сприймають

Ту науку, що професор й вчителі навчають.

                              У   КИЄВІ   НА   ПОДОЛІ

Йшов професор і зайшов  у якусь крамницю,

В касу глянув і уздрів свою випускницю.

Привітався і сказав: „Я прошу пробачення.

Ми ж, здається на село вам дали призначення?”

• Але ж ви учили нас, - мовила дівиця, -

Що між містом і селом стерлася різниця.

Я й подумала собі: як нема різниці,

Чого пертися в село? Житиму в столиці.

1 ведуча

Від такого смутку піддаватися не радимо.

Якщо нема царя в голові, цьому не зарадимо.

Вдячним ваш – бо труд важкий не завжди буває.

Свої складнощі й проблеми тільки вчитель знає.

Тож працюйте. І надалі хай всім здоровиться.

Й навіть в сутужну хвилину все одно всміхніться!

(У сценарії гуморески Павла Глазового)