Сценарій "Шукай краси, добра шукай!"

Сценарій до ювілею  І.Франка

«Шукай краси, добра шукай».

Виступ хореографічного колективу «Джерельце».

Ведучий 2. Рідна мова… Неповторний самоцвіт, що виграє всіма барвами веселки. Кожне слово – діамантова намистинка у величезному разку нашої чудесної мови. До створення цього неповторного намиста доклали свої зусилля  поети Григорій  Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Леся Українка…

 

Ведучий 1. Біля витоків джерела нашої мови стояв й Іван Франко. Для нього українське слово було величною молитвою, радістю й відчаєм кохання, мужнім покликом до борні та свободи.

Тож сьогодні, в Міжнародний день рідної мови, складемо вінець подяки Великому Каменяреві.

 

Літературно-музична композиція.

1- Я бачив дивний сон. Немов передо мною 
Безмірна, та пуста, і дика площина, 
І я, прикований ланцем залізним, стою 
Під височенною гранітною скалою, 
А далі тисячі таких самих, як я.

2- У кождого чоло життя і жаль порили, 
І в оці кождого горить любові жар, 
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили, 
І плечі кождого додолу ся схилили, 
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.

3- У кождого в руках тяжкий залізний молот, 
І голос сильний нам згори, як грім, гримить: 
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод 
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, 
Бо вам призначено скалу сесю розбить."

4. - І всі ми, як один, підняли вгору руки, 
І тисяч молотів о камінь загуло, 
І в тисячні боки розприскалися штуки 
Та відривки скали; ми з силою розпуки 
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.

 

5. -  Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, 
Так наші молоти гриміли раз у раз; 
І п'ядь за п'ядею ми місця здобували; 
Хоч не одного там калічили ті скали, 
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.

1.  Великий Каменяр. Славнозвісний Іван Якович Франко. Яскраве, як зоря, житя, повне всеохоплюючого щастя та болісних страждань.

2.Усе своє життя він боровся проти несправедливості, проти приниження людини людиною.. 

3.Ми звикли бачити в ньому, в першу чергу, українського письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, громадського і політичного діяча..

4. Але  він був просто  людиною, цікавою та неординарною.

 5. Ми  не зможемо перегорнути всі сторінки великої Книги  життя славетного Каменяра. Але, як промінь світла у темряві, з являтимуться перед нами сьогодні найяскравіші сторінки його життя…

Звучить  мелодія. За столом – Іван Франко. Пише книгу.

Іван Франко. Вам,  щирі мої шанувальники,  присвячую Книгу мого життя  та виношу її на ваш розсуд. Сторінка перша -«ДИТИНСТВО. Мамина колискова».

Ведучий 2. Мальовнича Львівщина. Підгірське село Нагуєвичі. Тут 27 серпня 1856 року в родині сільського коваля Якова Франка народився син Іван, якому судилося стати гордістю України.

Ведучий 1. Мати Івана Франка – Марія Кульчицька, була на 33 роки молодша  від свого чоловіка, мала гарний голос і знала безліч казок та легенд.

Звучить коломийка.

На сцену виходить жінка у західноукраїнському вбранні,

з рушником та глечиком (горщиком) у руці.

Стиха наспівує.

З-за куліс чути голос хлопчика «Мамо!Мамо!»

Забігає малий Іванко у полотняному одязі.

 

Іванко (підбігає до мами). Мамцю моя!

 

Мати. Синку! Чом  так рано прокинувся?

 

Іванко. Бо пісню твою почув. Так гарно, мамцю (тулиться до матері). Заспівай ще пісню.

 

Мати. Добре, синку. Я їх багато знаю: і веселих, і сумних, і коломийок, і співанок…

Сідають на лаві. Чути дзвін металу з кузні.

 

Іванко. О! То вже наш няньо працює!

 

Мати. Так, Ясьо, як тільки сонечко визирнуло з-за обрію, заспівала, задзвеніла кузня…

 

Іванко. Як же добре, мамо… Там , у кузні, так цікаво, можна, я побіжу…

 

Мати. Ходімо, синку, до хати,  сніданок холоне. А потім – до кузні…

Виходять.

Гасне світло.

 У промені прожектора – Іван Франко

за столом. На столі горить свіча.

 

Франко. На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний огонь... Се огонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі».

 

Ведучий 2. Широкий  світ відкривався Іванові у батьковій кузні, що стояла на околиці села над шляхом. Тут ще малим хлопцем зрозумів він, як тяжко живеться простому люду, тут він дізнався, що є пани й бідняки, вперше усвідомив, що за кращу долю треба боротися.

Ведучий 1. Коли Франкові було 9 років, помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим, Гринь Гаврилик, уважно ставився до дітей, фактично замінив хлопцеві батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього життя.

Іван Франко. 1872 року. Коли я закінчував 5 клас, не стало моєї найдорожчої матусі. Згадую: рано в суботу сидів я у школі, і на мене напала страшна, ненатуральна, шалена веселість…Прийшовши на квартиру, я почув, ну, що я почув, не знаю…Тільки почувши, що мама вмирає, щодуху полетів до Нагуєвич. Я прибіг пополудні, мокрий до нитки, і застав маму конаючу. Я став коло постелі, не говорячи й слова,- я тільки дрижав. Мама не могла говорити, але дивилася пильно на мене…На другий день рано мама вмерли…

Мелодія колискової переривається сумною мелодією.

Лірична хореографічна композиція- дівчата  зі свічками-

 

Іван Франко. Я  продовжую писати  Книгу мого життя. Сторінка друга - «Юність. Кохання». :Тричі мені являлася любов. Тричі в руці від раю ключ держала.

Ведучий 2.  Поезії Івана Франка про кохання – це неповторні перлини, це бальзам для серця, що кохає, це радість життя...

1. Вірш «Чого являєшся мені у сні?...»

 Ведучий 2.  Тричі поет кохав та сподівався  – і тричі утрачав надію на щастя. Любовна драма надломила поета морально, розірвала навпіл душу, наповнила все його єство нестерпною мукою.

2. Театралізована композиція «Драма закоханого серця».

 

Ведучий  1.Любов… Солодка, мов мед, і гірка, мов полин-трава. Невимовний біль лещатами охоплює душу, коли кохання, тягнучись до світла взаємності, бачить перед собою лише морок байдужості, яка для люблячого серця є страшнішою за ненависть.

 

3. Об стіну неприступності розбивається серце ліричного героя поезії «Не знаю, що мене до тебе тягне…»

 

Ведучий 2. Вічна загадка любові, життя люблячого серця, вічні відтінки людських стосунків завжди були в центрі уваги поетів. Чому? Мабуть, тому, що митці відчувають світ набагато тонше, гостріше, ніж будь-хто інший. Кохання — це та таїна, що давала їм силу й живлющу наснагу творити справ­жні шедеври...

 

4. Вірш «Чого являєшся мені у сні?»

 

5. Театралізована композиція «Франко про кохання»

 

Ведучий 1. У 1886 році Іван Франко одружився. Ольга Хоружинська була високоосвіченою людиною, добре володіла мовами. Познайомившись із Франком , стала його дружиною й помічницею. Разом подружжя виховало чотирьох дітей – Андрія, Тараса, Петра, Анну.

Іван Франко. Певна річ, мій вибір не був архіблискучий, і, мавши іншу жінку, я міг би розвиватися краще і доконати чогось більшого, ну, та дарма, судженої конем не об’їдеш” 

6.           Вірш «Якби знав я чари, що спиняють хмари»

 

 Ведучий 2. Кохання – це кришталева чаша життя, наповнена краплинами радощів і страждань, злетів і падінь, надій і розчарувань. Розбити її – значить навіки зранити гострими осколками душу, зламати ніжну квітку, напоєну п’янким вином щастя.

 

 

7. Пропонуємо вашій увазі Вашій увазі уривок з драми «Украдене щастя»

 Ведучий 1. Час гоїть рани, що ятряться болем, і розлучає, обриваючи струни серця, та не може вбити палкого почуття: навіть якщо між закоханими – роки, вони готові пробачити зраду й мовчання, холод і біль, заради того, щоб знову бути поруч з дорогою людиною.

 

8-До Вашої уваги театралізована композиція

 за творами І. Франка «Вічна  загадка кохання».

 

 Ведучий 2. Іван Франко і пісня – невіддільні. Його  пісні – це тиха зажура і спалах сердець, що кохають, це жмутки зів’ялого листя, що летять-осипаються над чиєюсь долею.

Ведучий 1. «Франко співав приємним баритоновим голосом, - писав Філарет Колесса, - співав зовсім просто і природно, так як співають наші селяни, без концертних манір, проте його спів чомусь глибоко зворушував».

Пісня «Знаєш»

Іван Франко (за столом). А життя, як швидкий потяг,  йде далі. А я продовжую свою Книгу життя … Сторінка третя – «Зрілість. Вічний Революціонер».

 

Ведучий 2. В українській культурі Іван  Франко– символ людської совісті, справедливості. Він був і залишається нашим Вічним Революціонером. Для всіх тих, хто бунтує й ніяк не може заспокоїтись. Для всіх скривджених і принижених. Навіть сьогодні.

 

9. «На суді».

 

Ведучий 1. У нас не було ні правди, ні волі, у нас одбирали віру. Але крізь мури, крізь ґрати й дріт пробивалося слово Франка, і серце сподівалося. Бо вільне слово поета переконувало: є в світі любов, яка не боїться нічого, є творчість, що в злетах своїх не знає меж, є готовність захищати свої ідеали – тобто є прагнення до свободи.

 

10-Поезія «Поєдинок»»

 

Ведучий 2. Сьогодні наша Батьківщина переживає складні часи. Ми усвідомлюємо, що будь-яка боротьба має свою ціну, а, отже, настав час переходити від пустих прокламацій до практичного втілення ідеї «української мрії».

 

11-Вірш «Україна мовить»

 

Ведучий 1. Війна… Вона вривається в серце кожного, мов осколок. Нестерпним болем відлунює  в серцях матерів, які віддають своїх дітей у криваве пекло бою й до останнього надіються на повернення своєю дитини.

 

12- «Баба Митриха»

 

Ведучий 2. Україна – це неозорі простори рідної землі, що прослалися від Карпат до Чорного моря; це земля зі славною багатовіковою історією та мудрими талановитими людьми. Україна – це частина серця, частина душі кожного з нас.

 

13- поезія «Моя любов» із циклу «Україна»

 

 

Ведучий 1. У кожного письменника є особливі твори, у яких розкривається уся чуттєвість полум’яного серця; які вчать нас бути духовно вільними або ж досягати справедливості шляхом нелегкої боротьби.

14-До Вашої уваги поезія «Semper idem!»

 

15- У виконанні ________

звучить поезія «Моя любов»

 

Ведучий  2. Сила слова – безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, «як проміння яснее» й могутнє, «як хвилі буйні». Коли слова – палкі блискавиці. Тоді вони здатні творити диво й хвилювати найтонші струни людського серця.

 

17- Поезію «Якби ти знав, як много важить слово»

 

Ведучий 1. Злигодні, урядові переслідування підірвали здоров я Івана Франка. Він тяжко захворів. Не маючи змоги писати вірші власноруч через паралізовані руки, він диктував їх синові. У 1913 старший син помирає. Але Франко не здається.

Іван Франко (за столом). „Пишу лівою рукою... Хоч помалу йде, та волію писати сам, ніж диктувати, що мусів робити кілька літ по смерті сина... пишу тепер переважно на запас, кожного дня пару сторінок, останнього року переважно віршами. Коли-то доведеться друкувати?”

 

Ведучий 2. Щоденна праця була девізом до самої смерті. 28 травня 1916 року Франка не стало.

 Звучить тематична мелодія.

 

Іван Франко.  Книгу життя Івана Яковича Франка  дописано… Сторінка остання «Епілог. Ідучи у Вічність».

 

Ведучий 1. Мабуть, кожен з нас хоча б раз у житті замислювався над питанням: для чого ми приходимо в цей світ? Що потрібно робити людині, щоб бути щасливою: безтямно пропускати крізь пальці пісок часу чи яскравим метеором пролетіти на нічному небосхилі?.

 

16 - Відповідь - у вірші І. Франка «Човен»

 

Ведучий 1.  «Вогонь в одежі слова» – саме такими словами найкраще можна охарактеризувати Франкову творчість, полум’яну й пристрасну, роздмухану вітрами життя й звернену сяючими спалахами своїми вперед, до наступних поколінь.

 

18- До вашої уваги  пропонуємо поезію «Розвивайся ти, високий дубе!»

 

Ведучий 2. Кожен з нас у певний момент свого життя мріяв про те, щоб наш життєвий шлях ніколи не закінчувався. Однак чи варто жити у світі, коли поруч немає рідної людини, яка підтримає у скрутну хвилину, розрадить, витре гіркі сльози. Без любові навіть величний дар Вічності нічого не вартий.

 

19-Театралізована композиція «Легенда про вічне життя»

 

Ведучий 1. Голос Франка має таку силу, що, незважаючи на понад столітній часовий проміжок, він сонячним променем пробивається до нас і закликає до боротьби, а в серця зневірених вселяє надію на краще майбутнє.

 

Ведучий 2. Франко жив і творив, випереджаючи час. Велика філософія життя, розгорнена у творах Франка, до кінця ще не збагненна. Як актуально й сьогодні звучать слова Каменяра!

 

 

Іван Франко (голос за кулісами). І наостанок я звертаюся до молоді. «Здобувайте знання, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних, свідомих і статечних мужів, повних любові до свого народу і здібних виявити ту любов не потоками шумних фраз, а невтомною тихою працею”.

 

Ведучий 1… Він не хотів бути гетьманом. Не чув себе покликаним до цього. Але він жив і творив, випереджаючи час. І в наш час  пророче та актуально звучать слова Великого Каменяра.

Звучить мелодія.

 Виходить актор в образі Захара Беркута.

Він бере Книгу життя зі столу, за яким сидів Іван Франко,

Виходить на середину сцени та читає.

 Погані часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, і почнуться великі свари і роздори по руській землі, і пожруть вони силу народу, а тоді попаде весь народ у неволю чужим і своїм наїзникам, і вони зроблять із нього покірного слугу своїх забагів і робучого вола.

Але серед тих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє громадство, і благо йому, коли скоро й живо нагадає собі його: се ощадить йому ціле море сліз і крови, цілі століття неволі. Але чи швидше, чи пізніше, він нагадає собі життя своїх предків і забажає йти їх слідом.

Щаслив, кому судилося жити в ті дні! Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного! Передавайте ж дітям і внукам своїм вісти про давнє життя і давні порядки. Нехай живе між ними тота пам'ять серед грядущих злиднів, так, як жива іскра не гасне в попелі. Прийде пора, іскра розгориться новим огнем! Прощайте!

 

Звучить мелодія.

 

Ведучий 1.  Конкурсну програму закінчено. Увесь цей час у залі знаходилися люди, які оцінювали виступи наших учасників - це наше неупереджене, компетентне журі. Дозвольте вам їх представити:

 (представлення)

 

Ведучий 2. Ми просимо членів журі пройти до нарадчої кімнати.

 

Пауза.

 

Ведучий 1. Отже, підсумки районного конкурсу «Шукай краси, добра шукай» підведені. Для оголошення імен переможців ми просимо шановне журі піднятися на сцену.

 

 Слово членам журі.

 НАГОРОДЖЕННЯ.

 

 

Ведучий 2. Після Тараса Шевченка в українській літературі не було постаті такого масштабу, як Іван Франко. Називаємо його Каменярем, який проклав рідному народові шлях у краще майбутнє. Називаємо його титаном праці, що високо підніс українське слово.

 

Ведучий 1. І гордимося тим, що живемо у краю Великого Каменяра.