Сценарій "Сонце мудрості Сковороди нас осяватиме завжди"

Челендж       «СОНЦЕ МУДРОСТІ СКОВОРОДИ НАС  ОСЯВАТИМЕ     ЗАВЖДИ»   (до  300- річчя від  дня народження українського любомудра)

1. Усе   моє,    все зветься  Україна – оці степи, це  небо, явори…

Така краса висока і нетлінна, що хоч спинись  і   з   Богом   говори!

2.  Україна – це і особистості, які формують  її    історію.

3. Серед  видатних постатей, що внесли значний вклад  у  становлення  України,    Григорій  Савич   Сковорода – один із найвідоміших  великих  українців.

4.Ревнитель істини,    духовний богочтець,

 І  словом, й  розумом,  й  життям  мудрець,

Любитель  простоти і від  суєт  свободи,

Без  лестощів,   прямий    і   задоволений  всім  і  завжди,

Досяг  вершин  наук,  пізнавши дух  природи,

Достойний для  сердець зразок  -  діла  й   думки  Сковороди.

5. Ми  пишаємося  тим, що саме наша  країна  подарувала світові  одного з найцікавіших і найвпливовіших  філософів   Східної  Європи – гуманіста, просвітителя, педагога,  поета, байкаря, який став  символом національної  філософії,  виразником  коду  української  культури,   чинником і складником  нашої національної  ідентичності, носієм духовного коду  української  нації.

6. Тому   його біографія і творчість заслуговують  уваги  й  шани  українців.

7. Він  був цікавим, допитливим  хлопчиною-працелюбом  -   сином  малоземельного  козака Сави  Сковороди  (СКОРА  ВОДА  -  були   його  предки, записані пізніше  перекручено  СКОВОРОДА),  глибоко   шанував  свій  рід  і називав  себе   Григорій  Варсава ( син  Сави)  Сковорода,  а  став    одним із  найосвіченіших  українців, українським  любомудром,  українським   Езопом, українським   Сократом,  українським   Горацієм.

8. Перед  ним  відчинилися  двері   Києво-Могилянської академії, вищих навчальних закладів у Європі.  Скрізь   цікавився  життям  простих людей,бачив і розумів несправедливість, абсурдність  світу багатіїв, прийняв для  себе  рішення:  «А   мой  жребій  з  голяками»  ( мій  вибір  -  бути  назавжди  з простолюдом, своїм талантом служити йому).

9. Тому  відмовляє цариці Єлизаветі   співати у її придворному   хорі,  тому не   погоджується  стати  «окрасою  і  стовпом  церкви», тому  не затримався довго  ні  в Переяславському, ні в Харківському колегіумі,бо  працю  педагога  прагнув  виконувати не сухо,  схоластично, а по-своєму, по-новому, цікаво,  тому   останні     двадцять п’ять  років  свого життя провів у мандрах, у спілкуванні з людьми, у служінні  своїми талантами рідному народові.

10. Сам патріот, він не мислив  себе поза  Батьківщиною і виховував   словом  священне  почуття любові до  рідної  землі:

 Гей, поля  зелені, зелен-квітом  оздоблені !

Гей, долини і  балки, і могили, й  пагорки!

Гей  ви,  вод  потоки  чисті!  Береги  річок  трависті!

Гей  ви,  кучері  які  у  дібров сих  і  гайків!

Жайворонки над  полями,  соловейко  над  садами,

Той під хмарами  дзвенить,   сей  між гіллям  лящить…

А коли дійде дениця,  то  прокинулася  птиця…

Музика звучить навкруг, у повітрі  шум і рух!

Тільки  сонце  визирає, вівчар  вівці  виганяє,

На сопілочку свою котить трелі   по гаю!…

Пропадайте,  думи  трудні  і  міста  багатолюдні!

Я й на хлібові  сухому  житиму в раю  такому!

11. Збірка  поезій  «Сад  божественних пісень»   створювалася протягом 1757-1785 років. Поет вказував, що його сад… проріс   «із  зерен   священного  писанія» ,  але є  своєрідним  ліричним  щоденником,  у  якому  відбилися  життєві  події, роздуми,  настрій їх  автора.  Поезія  служила  високій  меті  звільнення людини  від  кріпацтва.  Джерело  щастя   поет  бачив у соціальній  і національній  волі.

12.   В  оді  “De  libertate”  Сковорода  привітав   національно-визвольну  збройну боротьбу  рідного народу на чолі з  Богданом  Хмельницьким: 

Слава навіки буде з тобою , вольності отче     Богдане –  герою!

13. Мандрівний  учитель  Сковорода   постійно підтримував зв’язки  з учнівською молоддю, плекаючи  надію виховати в ній   вільнолюбство і критичне ставлення до  суспільства, педагогічна  справа  була  його  покликанням.  Своєю діяльністю   Григорій  Савич   прискорив  відкриття першого університету  на  Україні     в  Харкові.

14. Український філософ  був на рівні свого часу і кращих його мислителів. Створюючи байки, що пізніше були укладені  у збірку   «Байки  харківські»,  був переконаний, що байка має сприяти  пошукам та розкриттю  вічної  істини,  викриттю суспільних болячок,  піднесенню духу громадянської гідності, культу  розуму, осуду світу зловживань,   кар’єризму , наживи.

15.Поруч з художніми творами  стоять філософські трактати. Любомудр, чи філософ, шукає шляхи, як пізнати  світ. На думку  Сковороди,  філософія спрямовує   усе коло справ своїх до того, щоб дати життя духові нашому, благородство – серцю,  ясність – думкам,  «яко  голові  всього». Він робить висновок: досить  пізнати  самого себе -  і ти  пізнаєш  світ. «Якщо  хочеш  виміряти   небо,  землю, море,  повинен  спочатку  виміряти  себе»

16.  Самопізнання – це засіб, що дає людині  можливість  відчути  свою  духовну  сутність,а отже, бути  щасливою, бо  людина – це  поєднання  матеріального  (тіла)  і  духовного.  Справжня  людина – це  її внутрішній   духовний  світ із притаманними   йому  розумом, волею, почуттями, прагненнями, природними  здібностями.

17. У своїх філософських поглядах Сковорода підносить культ розуму («Дурний   не той,  що  не  знає,  а  той,  що  знати  не  хоче!»).  Культ  розуму  ріднить   українського любомудра з французькими  просвітителями ХVІІІ  століття  Вольтером,  Руссо,  Дідро.  Український народний  мислитель гідно  представляв  слов’янський  світ перед найпередовішою філософською  думкою  доби.

18.  Ідея «природної людини»  у філософії  Сковороди поглиблюється ідеєю  «сродної  (спорідненої)  праці»:  людина    тоді  принесе найбільше  користі суспільству,  коли повністю  розкриє   свої можливості у своєму  природному званні і стані.

19.Сковорода  стверджував,що людина – сама   «коваль  свого  щастя»:

- Бажаєш бути  щасливим? Для цього не треба їздити за моря,  колінкувати перед  сильними світу цього, Щастя завжди і всюди з тобою, його  тільки  треба  пізнати.   На просвітництві  філософ наполягав протягом усього життя.

20. Пізнання  та  самопізнання,  філософія  серця,  вчення про  «сродну працю»,  думка про те, що не тіло ,  а  душа  є  людиною, актуальні і сьогодні, адже  важко  не  погодитися з  твердженням, що  для того, щоб відчути себе щасливим,   потрібна воля,  «сродна  праця»   та  «совість, як чистий кришталь».      Серце – джерело  думок  і  бажань, тому  його треба постійно тримати в  чистоті,  а сродна  праця  «потрібне  робить  неважким,  а  важке  -  непотрібним».

21.  Сковорода   учив, як  жив,  а жив, як  учив.    Філософ стверджував  необхідність   троїстого   самопізнання, тобто  пізнання  себе  як  особи,  як  громадянина та як власне  людини.   «Кожен  мусить  пізнати  свій  народ  і  себе  в  ньому», - писав  він.  Не заперечуючи  гасла, що всі люди   рівні, мудрець не стомлювався стверджувати, що  всі люди   різні!

22.  А  яка  глибина сконцентрована в афоризмах!  Прислухайтеся:

- З усіх втрат  втрата  часу  найтяжча.    - Бери вершину – матимеш  середину.

- Любов  починається з любові. Якщо я хочу, щоб  мене любили,я перший люблю сам.         - Уподібнюйся пальмі:  чим сильніше її стискають скелі, тим вище вона піднімається до неба!       - Людське життя подібне до пісні – гарне не  тривалістю, а чесністю.         - Похибки друзів ми  повинні вміти виправляти  або зносити, коли вони несерйозні.

23. Велет думки  Іван  Франко  писав:  «Перворозум  української нації, будитель  її серця, мандрівний філософ, поет, байкар,учитель, просвітитель народу Григорій  Сковорода – поява вельми  замітна в  історії  українського  народу», а Павло Тичина  зазначав, що великий наш філософ залишив нам щедру спадщину по собі - обсягом  широку, змістовністю  глибоку і щодо світогляду свого – чисту і моральну.

24. Був Григорій Сковорода самобутнім мислителем, став не тільки останнім представником епохи   Бароко в українській літературі, а  й одним із зачинателів нової філософії в  Україні, в основі якої -  теорія пізнання,проблема  людини  та  її  щастя, оригінальна  теорія  «сродної  праці». «Копай  усередині  себе  криницю для тої  води, що зросить  і  твою оселю, і сусідську»,-  радив він.

25.     Тож  припадаймо  розумом і серцем до  мудрості    великого  українця -  любомудра, поета, байкаря Григорія  Савича Сковороди,   трьохсотріччя  якого  вшановуємо ,  і  самі  ставаймо  добрішими, мудрішими,  світлішими…