Сценарій "Стрітення"

Ведуча: Ще лютує зима хуртовинами, ще стоять морози і лежать сніги, а в повітрі вже пахне весною. Лютує зима в лютому, але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня.

Ведуча: У кожної пори року є свої визначні свята, особливо багата ними зима. Січень знаменитий Новим роком, Різдвом, Водохрещем, а лютий може похвалитися Стрітенням, яке відзначається 15 лютого.

Ведуча: Свято це в Україні з давніх давен шанувалося. Селяни на Стрітення, як правило, не працювали й уважно придивлялися до погоди, бо «лютий до березня в гості приїжджає», щоб « на Стрітення зимі з весною зустрітися». Вважалося: хто з них у цей день переможе, такою й буде погода до початку березня.

Ведуча: А за церковним календарем, Стрітення Господнє – це зустріч Бога Отця і Бога Сина. На сороковий день після народження Ісуса Йосип та Марія принесли його до храму Єрусалимського, щоб за звичаєм іудейським поставити перед Господом. Отже, день, коли згадуємо Стрітення Господнє, належить до великих релігійних свят.

Учень:  Добрий день вам любі друзі

    всім, хто у господі,

    раді з святом вас вітати,

    щастя і добра бажати.

 

Учень:  За християнським народним звичаєм,

    ми Стрітення Господнє зустрічаєм!

    Як і Святе Різдво

    Христос нам об’являє своє Божество.

 

Учень:  На сороковий день по народженню дитини

    принесла мати в храм святого свого сина.

    В побожності, в покорі до Божого Закону,

    Марія принесла дитя до праведного Симеона.

    В похилих літах, він хотів лиш одного:

    дожити до Стрітення Первістка Бога.

    Сивочолий Симеон

    мав давно би вічний сон,

    Та не знав, ще скільки жити,

    бо Його ще мав зустріти!

    Раптом сталося це диво,

    Йосип і Марія Діва

    І з маленьким Немовлям

    увійшли у Божий Храм.

    Там сумнів щез, узріли очі те,

    що Дух Святий пророчив.

    І, відтак, щоб вже спочити,

    Симеон мав сповістити,

    що нарешті стрів Ісуса,

    Він - Син Божий

    і на Бога – Отця схожий,

    І на землю людям даний

    Задля їм служіння,

    та для їх спасіння!

    Як у серці Віру маєм,

    зустрічаєм й прославляєм!

 

Ведуча: У нашого християнського народу є звичай, пов'язаний зі святом Христового Стрітення - благословення свічок. У цей день у храмах відбувалась урочиста служба, після якої святили воду і свічки. Кожен господар обов’язково готував власну громничну свічку і ніс на посвяту. Після повернення із церкви він запалював її, «щоб весняна повінь не пошкодила посівів і щоб мороз дерев не побив». А влітку, коли часто гуркотіли грози, а блискавка могла влучити в житлові будівлі, запалювали громничну свічку, що слугувала надійним оберегом від лиха.

 Учень: Крім свічок, святили на Стрітення ще й воду. Ця вода вважається цілющою. Її набирали у невживану посудину і зберігали за образами цілий рік. Якщо нею розтерти хворі місця, вони переставали боліти.

Вона допомагає від усяких хвороб, нею благословляли синів на службу і будь кого у далекі небезпечні мандрівки. Нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовисько, домашню птицю та бджіл.

 

Учениця:   А я у велике свято

          Набрала з криниці святої водиці.

Буду умиватися, сили набиратися.

В людей веселіють, яснішають лиця.

Їм силу бадьору вертає водиця.

 

Ведуча:  Крім християнських звичаїв, є ще й народні традиції, пов’язані із Стрітенням. У народі кажуть, що в цей день, 15 лютого, зима з весною зустрічаються і сперечаються. Стомлена, змарніла та виснажена від праці Зима, повинна поступитися молодій , повній сил, Весні. Якщо Зима переможе, то довго ще буде холодно, а якщо Весна візьме верх, - то поверне на тепло.

Учень:    Ще зима по нашім краї

На санчатах роз’їжджає.

Сніжок сипле без зупину –

Вже засипав всю Вкраїну.

Де не гляну я – на дворі

Всюди бачу білий колір!

Ліс і поле, і діброви

Білі одягли обнови.

Сніг січе безперестанку –

Зима трудиться із ранку!

І мороз не угаває,

Йому вітер помагає.

 

Ведуча: На Стрітення сонце повертає на літо, часто буває так, що в цей день може зранку ще мести снігом, завірюха, мороз, а після обіду вже виглядає сонечко і весело посилає свої промені на землю. І взагалі місяць лютий дуже вередливий!

Учень:     Третій місяць зветься лютий,
                  А лютує він тому,
                  Що на світі довго бути
                  Не доводиться йому.
                  Хоче лютий, щоб на світі
                  Панувала вік зима.
                  Та поволі сонце гріти
                  Починає крадькома.
                  Довші дні, коротші ночі,
                  Гульк – уже й струмок тече,
                  Лютий враз як зарегоче, -
                  Знов морозом припече.

                 По землі вже крок за кроком
                 Йде весна, веселий час.
                 І, розгніваний, до строку
                 Лютий геть втіка від нас.

 

Ведуча: А в народі кажуть:
«Лютий лютує, весні дорогу готує»
«У лютому сонце йде на літо, а зима – на мороз»
«Коли лютий дорогу підгриз, - кидай сани, бери віз»

Учень:  Зима! Зима! Усякий знає,

Вона холодною буває.

Летять, кружляють, як пушинки,

Легкі білесенькі сніжинки.

Міста чистенькі, й білі села.

Зима і радісна, й весела.

 

Кружляють вальс сніжинки ніжні,

Зима пухка і білосніжна.

Мороз у лід озера кута,

Зима, тоді всі кажуть, люта.

 

А як насуне хмара сива,

Зима по – своєму красива.

А вранці іній – от обнова!

Яка зима у нас казкова.

 

Зима, кажу вам, дуже гарна,

То сонячна, то дуже хмарна.

І горнуться всі до тепла,

Така зима буває зла.

 

А блисне сонечко згори,

Ото краса для дітвори.

На гірку всі біжать вони,

Несуть санчата, ковзани.

 

Яка ж зима! Яка вона?

Вона весела і сумна.

І особлива, і чарівна,

Як королева чи царівна.

 

Гілок од інею не видно,

Тоді вона, звичайно, срібна.

А на ставочках скресла крига,

Тоді, ми знаємо - відлига.

 

І щезнуть вітри та морози,

Закапають з бурульок сльози.

Вона тепер така смішна,

Бо незабаром йде весна.

 

Ведуча: Цього року зима була сніжною і ви досхочу награлися і в сніжки, і сніговика ліпили, і на санчатах з’їжджали. Мабуть пора нам запросити зиму та подякувати їй.

Учень:   Зимонько-голубонько,
                    В білім кожушку,
                    Любимо ми бігати
                    По твоїм сніжку.

                    Не мети, не мети,
                    Зимонько, снігами,
                    А приходь ти до нас
                    З танцями-піснями!

Учень:        Зима нас вдосталь розважала:

Ми взимку Новий рік стрічали,

Біля ялинки були ігри, жарти, сміх…

Та ще й катались з гірок снігових.

Прийшла пора зимі на північ повертатись,

Тож хоче вона з нами попрощатись.

Зима:  Іду, іду, снігу намету,

            З вами разом потанцюю,

            Бо ще силу свою чую!!!

 

Ведуча: Недовго залишилося тобі панувати! Ось-ось весна прийде і силу твою забере!

Зима: Я так просто не віддам своє панування над землею.

Зима: Зараз насуплю я брови –

І вітер холодний повіє,

Усе захолоне, рятунку нема,

Під снігом замре, заніміє.

 

Ведуча: Не відступає зима! Треба сонечко просити весну до нас привести!

Зажурилась зимонька не дарма,

Молодої силоньки вже нема,

Не співає голосно в заметіль,

Замотала голову, в горлі біль.

Не гуде, кахикає і кряхтить,

Важко-важко дихає і лежить,

На полях білесеньке полотно

Зовсім вже тонесеньке, як рядно.

А весняне сонечко припече,

Полотно розтопиться, потече.

 

Сонечко:    Ясне сонечко усміхається,
                     Зима білая вже лякається,
                     Зима холодная з хуртовинамим

                     За горами вже, за долинами!

 

Ведуча: Скажи нам, Сонечко, чи не зустрічало ти Весни?
 

Сонечко:    Я ходжу по діброві, як сонячна лисичка.

                     Котики вербові, жмурте жовті личка.

                     Просинайтесь, любі, хоч ви трішки сонні.

                     Грійте лапенята на яснім осонні.

 

Сонечко: Зустрічало!
                  Весна ген за високими дубами,
                  Квіти-трави розвіває,
                  І сюди вже повертає!

 

Зима:       Сонце, ти не посміхайся,

                  Не котися по землі!

                  Роздивись, ще все дрімає

                  В лісі, в лузі, на ріллі…

           

Ведуча: Ось бачиш, Зимонько, скоро твоя сила пропаде. Природа від зимового сну прокидається. Добре було нам з тобою, але Весна вже не за горами.
 

Зима: Хіба прийшов уже час мені з весною зустрічатися?

 

Ведуча: А й справді, сьогодні ми зібралися Зиму проводжати, а Весну   зустрічати. А де ж Весна?

 

(Виходить Пролісок, веде за руку Весну)

 

Пролісок:  Весна іде, весна іде!
Весну вітайте, діти.
Вона тепло вам принесе,
Вінки, чудові квіти.

Я – перша квіточка весни,
Я – пролісковий цвіт.
Я пережив зимові сни

І знов родивсь на світ.

І вірю: люблять всі мене,
Як весну золоту,
Бо знають, що зима мине,
Коли я розцвіту.

Струмок:     У світі таке робиться!

   Щось дивне та казкове..

                 Мов на крилах диво – птиці,

             На величній колісниці

             синьоока, світлолиця,

             мчить краса, Весна – дівиця!

             Вся вона, як та царівна –

             пишна, гречна і чарівна.

             Мов та дівчина ступає,

             Всіх, всіх, всіх з теплом вітає.

Ведуча:  Струмочок весняний співає! Пролісок прокинувся від сну! Весна вже зовсім близько!

Весна:  А ось і я: Весна-красна,
                    Куди ступлю – сонце сяє,
                    Усе навколо оживає!
                    А ще, - пробуджую від сну
                    Я нашу землю чарівну!
 

Зима: Ой, ой! Та це справді Весна іде, тепло несе… Але ми ще подивимось, хто з нас сильніший! Рано ти пришла, ой рано…Ще твоєму царюванню час не настав.

Весна. Та поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе цариця з пустою торбою? Все, що я напрацювала, ти все з’їла і випила.

 

Зима (роздратовано) А от і не все! Не все! ( знімає торбину, трусить нею, сиплються крихти)

 

Зима:  Весно-Весно, почекай!

Мене проганяти не поспішай!

Діти, виручайте!

Килим білий полатайте!

По ньому Веснонька походила

Та проталин наробила.

 

Ведуча: А й справді! Давайте допоможемо Зимі полатати її сніговий килим. На Стрітення люди уважно стежать за погодою, намагаючись    виявити найменші її зміни. З цим пов’язано багато народних прикмет.

(проводиться гра «Полатай килим». Діти пригадують прикмети про Стрітення)

 

Якщо на Стрітення мороз - то скоро весні бувати.

День Стрітення теплий і сонячний - то і весна тепла.

На Стрітення із стріх капає - бути затяжній весні.

 На Стрітення сніг - на дощову, тривалу весну.

На дахах довгі бурульки - стільки ще випаде снігу.

Якщо на Стрітення сніг зранку, буде врожай ранніх зернових, увечері – пізніх.Якщо відлига – жди пізньої весни.

 Ясна й тиха погода – на добрий врожай.

Як на Стрітення півень нап’ється води, то хлібороб набереться біди.

Як на Стрітення півень нап’ється води  з калюжі – жди стужі.

Якщо бурульки короткі, то літо – сухе й погоже.

 

 

Весна (сміється): Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а в тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах. Моє сонечко зігріває, дає людям тепло, а в тебе люди трусяться від холоду.

 

Зима: У мене люди не трусяться, я всіх одягаю в кожухи.

 

Зима:   Зараз я снігу натрушу,

Морозу напущу!

Треба мені всю силу зібрати,

Щоб з тобою до бою стати.

 

(Весна з Зимою перетягують канат, діти допомагають. )

 

Учень:      Утікай, утікай, біла  зимонько,

                  Вже нема, вже нема в тебе силоньки!

                  Йде Весна, йде Весна – чарівниченька,

                  Потемніє, почорніє твоє личенько!

 

Весна:  Вийшла я із лісу, лугові вклонилася.

              Од вітрів і сонця луг зазеленівся!

              А до мене трави у полях прослалися,

              А до мене в гаю птахи озивалися,

              А за ними в лузі озивались квіти.

              Починаю, друзі, по землі ходити!

              Піду я далі лугами й лісами,

              Встелю землю килимами,

              Теплом своїм людей зігрію

              І здоров’я всім навію.

 

Весна: Ну, Зимонько-сестрично, прийшов час тобі вирушати в далекий північний край, де морози і сніги.

Зима:  Що ж прощавайте, милі діти,
                    Прощавай і ти, Весно. Твоя взяла!
                   Я чую, як дзвенить вже твій струмок,
                   Тож зараз я залишу школу                              Прощаюсь з вами усіма.
                   Але за рік чекайте мене знову.

(Зима іде)

 

Учень: Всі ми Зиму проводжали,
Весну-красну зустрічали.
Весно, уквітчай наш край,
Дай нам добрий урожай!

Весна: Я тепло вам принесла
І сонечка додала,
Щоб міцніли усі діти,
Розквітали, наче квіти.
Принесла вам Літо,
Щоб родило жито,
Чоловікам – по плужку,
Хлопчикам – по батіжку,
А дівчатам – по віночку
З хрещатого барвіночку.

Весна красна надходить,

Свої крила підводить

Над полями та гаями,

Над садами вишневими

Віє крилами зеленими.

Каже: «Земле, пробудися!

Квітом чистим одягнися!».

Прийди, прийди, весно красна!

Чепури наш рідний край.

Засвіти нам сонце ясне,

З нами у гурті гуляй.

Весела, гарна й кучерява

Маленька дівчина Весна.

Біжить, сміється, сіє трави,

І пісня ллється голосна.

По всіх усюдах пісня лине,

Усе пробуджує від сну,

І всі комашки, всі рослини

Вітають дівчину Весну.

 

Ведуча: Гарно у шкільному колі хороше Зимоньку провели, Весну-красну зустріли. Нехай охороняє вас стрітенська свічка і свята вода. Нехай ваші родини будуть здорові і щасливі.

Миру і злагоди всім вам бажаємо

Зичимо щастя вам назавжди

Не зустрічайте ніколи біди.

Хай Бог вам помагає

Рідних усіх оберігає.

Живіть у мирі на тій землі

Будьте усі дружні, дорослі й малі.

Розуму, мудрості бажаю

Учиться завжди на повну силу

Щоб прославити Україну милу!