Сценарій "Стрітення Господнє"

 

 

 

 

 

Виховний захід:

«Стрітення Господнє»

 

 

 

 

Підготувала:

вчитель основ

християнської етики:

Волощук Г.М.

Виховний захід: СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

 

Мета: поглибити знання учнів про святкування свята Стрітення ; розвивати пізнавальні інтереси до вивчення звичаїв і традицій українського народу, прищеплювати любов до Батьківщини, шанобливе ставлення до історії християнських свят; розвивати виконавські здібності учнів.

Обладнання: вишита скатертина, підсвічник зі свічкою, 4 свічки, відео- та звукозаписи.

Звучить пісня Симеона

Зі Стрітенням сьогодні

Вас сердечно вітаю,

Віри сильної, непорушної

В серці і душі бажаю.

 

Ведуча1: Є християнські свята, про які знають буквально всі. І можуть двома словами описати, що ж, власне, відзначають віруючі в цей день. Різдво - Христос народився. Великдень – Христос воскрес. А що таке Стрітення Господнє? Що взагалі означає це незвичне для сучасної людини слово — «стрітення»? Пропонуємо вам познайомитися з хронологією подій Стрітення та подивитися, який слід цей день новозавітної історії залишив у світовій культурі.

Ведуча2: Стрітення Господнє — одне із Дванадцятьох свят християнської Церкви, тобто головних свят церковного року. Це неперехідне свято. Воно відзначається 15 лютого. У перекладі з церковнослов'янської - «зустріч». День Стрітення – момент в часі, де зустрілися Старий та Новий Завіти. Стародавній мир та християнство. Зустріч з Богом.

Ведуча1: Святкуючи празник Стрітення Господнього, ми споглядаємо євангельську подію, коли Діва Марія і Йосип на 40 день після народження немовляти принесла Ісуса до Єрусалимського храму, щоб, згідно закону Мойсея, принести свого первістка до храму. Посвятити Його Богові і скласти пожертву. Це сталося завдяки людині, якій в Євангелії відведено особливе місце. Тож розповідь-присвята Стрітенню Господньому.

ОЧИЩУВАЛЬНА ЖЕРТВА ВІД ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ

Ведуча2: 15 лютого ми згадуємо події, описані в Євангелії від Луки. Стрітення відбулося через 40 днів після Різдва Христового. У юдеїв того часу було дві традиції, пов'язані з народженням дитини. По-перше, жінка після пологів не могла з'являтися в Єрусалимському Храмі сорок днів (а якщо народилася дівчинка, то й усі вісімдесят). Щойно термін спливав, мати мала принести до храму очисну жертву. У неї входила жертва цілопалення - однорічне ягня, і жертва на залишення гріхів - голубка. Якщо сім'я була бідною, замість ягняти теж приносили голубку, виходило «дві горлиці або два пташати голубиних». По-друге, якщо в сім'ї первістком був хлопчик, батьки на сороковий день приходили з новонародженим до Храму — для обряду посвячення Богові. Це була не просто традиція, а закон Мойсеїв: його юдеї встановили на згадку про вихід євреїв з Єгипту — звільнення від чотиривікового рабства.

Ведуча1: І ось, Марія та Йосип прибули з Віфлеєму до столиці Ізраїлю Єрусалим. З сорокаденним Бого-немовлям на руках вони ступили на поріг Храму. Сім'я жила небагато, тому очисною жертвою Богородиці стали дві голубки. Пречиста Діва вирішила принести жертву зі смирення та пошани до юдейського закону, незважаючи на те, що Ісус з'явився на світ у результаті беззастережного зачаття.

ЗУСТРІЧ У ЄРУСАЛИМСЬКОМУ ХРАМІ

Ведуча2: Після здійснення обряду Святе Сімейство вже прямувало до виходу з Храму, але тут до них підійшов старозавітний старець, мабуть, найстаріша людина в Єрусалимі. Його звали Симеон. Праведник взяв Немовля на руки і радісно вигукнув: « Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, зі світом, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвіту язичників і славу народу Твого Ізраїля(Лк 2:29-32).

Ведуча1: За переказами, на момент зустрічі з Христом Симеону було понад 300 років. Він був шановною людиною, одним із сімдесяти двох учених, яким доручили перекласти Святе Письмо з єврейської на грецьку. Цієї суботи старець опинився в Храмі невипадково — Святий Дух привів його. Багато років тому Симеон перекладав книгу пророка Ісаї і побачив загадкові слова: « Се Діва в утробі прийме і народить Сина». Як діва, тобто незаймана, може народити? Вчений засумнівався і хотів виправити "Діва" на "Дружина" (жінка). Але йому з'явився Ангел і не просто заборонив міняти слово, але сказав, що Симеон не помре, поки особисто не переконається, що пророцтво істинне. Про це пише євангеліст Лука: « Він був чоловік праведний і благочестивий, що сподівається на втіху Ізраїлеву; і Святий Дух був на ньому. Йому було передбачено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього(Лк.2:25-26).

Ведуча2: І ось день прийшов. Виконалося те, чого вчений чекав все своє непосильно довге життя. Симеон узяв на руки Немовля, народжене від Діви, а отже, пророцтво Ангела виповнилося. Старець міг спокійно вмерти. « Нині відпускаєш раба Твого, Владико... Церква назвала його Симеоном – Богоприємцем і прославила як святого. Єпископ Феофан Затворник писав: «В особі Симеона весь Старий Завіт, не викуплене людство, зі світом відходить у вічність, поступаючись місцем християнству…». Згадка про цю євангельську історію щодня звучить у богослужінні. Це Пісня Симеона Богоприємця або інакше - «Нині відпускаєш раба Твого, Владико».

Світає на землі, світає,
І сонце в небі, як свіча, 
Бо на руках своїх тримає 
Блаженний старець Дитинча.
І Дух Святий вита незримо, 
Серця беручи у свій полон, 
І тільки аж тепер покине 
Життя земнеє Симеон.
Не передати того щастя, 
Що в нього світиться в очах, 
І Боже тіло, як Причастя, 
Тримає праведник в руках

Ведуча1: Прийнявши з рук Пречистої Діви Немовля, старець Симеон звернувся до неї зі словами: «Ось через Нього будуть сперечатися в народі: одні врятуються, а інші загинуть. А Тобі Самій зброя пройде душу ,— так відкриються думки багатьох сердець( Лк. 2:34-35). Суперечки в народі – це переслідування, які були уготовані Спасителеві. Відкриття помислів – Суд Божий.

Ведуча2: Що за зброя пронизує серце Богородиці? Це було пророцтвом про Розп'яття, яке чекало на її Сина. Адже цвяхи та списи, від яких прийняв смерть Спаситель, пройшли нестерпним болем через її материнське серце. Є ікона Богородиці – яскрава ілюстрація цього пророцтва. Вона називається «Пом'якшення злих сердець». Іконописці зображають Богоматір що стоїть на хмарі з сімома встромленими в серці мечами.

Сценка Стрітення Симеона з немовлям. (Додаток 1)

Ведуча3: У день Стрітення у Єрусалимському храмі відбулася ще одна зустріч. До Богоматері підійшла 84-річна вдова, «дочка Фануїлова». Городяни називали її Анна - пророчиця за натхненні промови про Бога. Вона багато років жила і працювала при Храмі, як пише євангеліст Лука, « постом і молитвою служачи Богу день і ніч(Лк.2:37-38). Анна - пророчиця вклонилася новонародженому Христу і вийшла з Храму, несучи городянам новину про пришестя Месії, рятівника Ізраїлю. А Святе Сімейство повернулося в Назарет, бо виконало все, що належить Мойсеєвому закону.

Ведуча4 : "Стрітення - це зустріч з Господом. Старець Симеон і Пророчиця Ганна залишили свої імена у Святому Письмі, тому що дали нам приклад - як прийняти Господа з чистим і відкритим серцем". Після зустрічі з Христом Симеон відійшов до праотців, щоб чекати на Воскресіння Христове. І, уявіть, смерть стала йому величезним щастям! Праведний старець прожив довге життя: за переказами, йому було понад триста років. Багато хто скаже «щасливчик», бо мріє жити вічно. Але Симеон чекав порятунку від тягаря довгого життя. І, прийнявши з рук Діви Марії Богонемовля, зрадів. «Нині відпускаєш раба Твого», - каже Симеон. Тепер, коли він на власні очі побачив Спасителя, Господь відпускає його зі світу тлінного — у світ Горний.

Пісня СТРІТЕННЯ ( https://www.youtube.com/watch?v=sWtqgzNdixA )

Ведуча3: Невипадково Стрітення відбувається із сорокаденним Немовлям. Він малий і беззахисний, але водночас великий і сповнений торжествуючої радості. Таким має бути людина, яка впізнала Христа, - новонароджений християнин.

Ведуча4: Стрітення - це не просто день із далекої новозавітної історії. Хоча б раз у житті будь-яка людина опиняється в Божому домі — у храмі. І там із кожним відбувається його особисте Стрітення — зустріч із Христом. Як зрозуміти, чи відбулася у вашому житті зустріч? Дуже просто — запитайте себе: « Чи я радісний? Чи змінився я? Скільки в моєму серці любові?» Давайте ж зустрінемо Господа, побачимо Його серцем!

Що  є  прекраснішого  в  світі
І  найдорожчого  у  нім,
«Як  та я  мати  молодая
З  своїм  дитяточком  малим».

Вона  до  серця  пригортає
Свого  Ісуса-немовля.
В  погіднім  небі  сяйвом  грає
Веселки  низка  чарівна  –

Осяйним  німбом  зберігає
Від  громів,  блискавиць  дитя,
А  мати  ніжно  поглядає
В  обличчя  чарівне  маля.

ЇЇ  любов  палка  і  ніжна!
Не  має  меж  в  собі  вона!
Людина  кожна  нею  втішна,
В  якій  країні  б  не  була.

Цей  образ  зоріє  над  людством
І  цілий  світ  оберіга.
Допоки  Мати  є  й  Дитина,
Є  сущі  Небо  і  Земля.

 

Ведуча3: У цей день проходять святкові богослужіння, де під час Літургії особливим чином освячують свічки, тому вони так і називаються – Стрітенські.

СТРІТЕНСЬКА СВІЧКА

Ведуча4: Ісус Христос говорив про себе так: «Я – Світло для світу. Хто йде за Мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя» (Ів. 8:12). Отож Ісус здавна для всіх християн уособлював те світло, яке освічувало духовну темноту та вказувало шлях до спасіння.

Ведуча3: А що ж було джерелом світла для людей протягом багатьох минулих століть? Звичайно, що свічка! Протягом сотень років нею освітлювали приміщення, аж допоки не було винайдено електроенергію. Сьогодні ми вже майже не освітлюємо свічками наші помешкання, а свічку запалюємо в особливих моментах нашого життя: під час Таїнства Хрещення, Шлюбу, біля гробу покійної людини, у церкві, молячись за здоров’я та інші прошення.

Ведуча4: Стрітенській свічці надають особливого значення. Вважається, що Стрітенські свічки мають особливу благодатну силу. Якщо у вас буде можливість побувати в це свято в храмі, принесіть додому Стрітенську свічу і визначте їй особливе місце в будинку, звичайно, краще за все біля ікони.

 

Ведуча3: Стрітенські свічки зберігають цілий рік до наступного свята Стрітення і запалюють в особливих випадках, коли особливо потрібна допомога. У складних життєвих ситуаціях, труднощі на роботі, негараздах у сім’ї, пошуках нової роботи, тривозі за дітей і батьків запаліть Стрітенську свічу, попросіть у Бога допомоги та захисту, здоров’я собі і близьким, поради, як вчинити, і спокою для дyші. Огарок Стрітенської свічки не викидайте, віднесіть до церкви.

 

Ведуча4: Вогонь церковної свічки символічно означає наш зв’язок з Вищими силами, вважається, що щира молитва при запаленій Стрітенській свічці швидше буде почута, а прохання незабаром виконане. Головне, щоб помисли були чисті.

 

Ведуча3: Перед запаленою Стрітенською свічкою можна читати спеціальні молитви на Стрітення, а можна вести розмову з Богом своїми словами, так, як попросить ваша дyша, головне- робити це щиро і від чистого серця.

Якщо молитися із запаленою Стрітенською свічкою, від її світла втікають злі духи, і саме тому нею освячують помешкання, вона має силу відвертати або оберігати від стихійних лих, особливо громовиці. За це її часто так і називають – «громовиця» або «громнича».

 

Ой, громниця-свічечко! Святая водичечко!

Від біди оберігай наш майбутній урожай!

Дай здоров’я нам усім та достатку в кожен дім!

Свічко-свічечко гори, на діточок укажи!

В щасті – долі щоб жили і здоров’я берегли!

 

Ведуча5: Стрітенською свічкою обкурювали хворих і немічних, поpоділь під час важких пoлогів, дітей від перeляку, корову з телятком від пoганого ока. Громничкою обкурювали всю господу під час епiдемій та інфeкційних захвoрювань, діжу, коли вперше розчиняли тісто з борошна нового врожаю, худобу перед вигоном на пашу. Брали її з собою «на щастя» на першу оранку й зажинки.

А ще вірили, що як зчиниться в хаті сварка, то бігом треба запалити стрітенську свічку — і сварка неодмінно вщухне.

Ведуча6: Справжня Стрітенська свічка має бути виготовлена з чистого бджолиного воску. Головна її сила — у щирій молитві. І тоді, як вважають віруючі люди, вона приносить мир і спокій у наші душі при життєвих негараздах.

 

Ведуча5: Але - це не обов’язкова вимога. Кожен може придбати собі свічку відповідно до своїх матеріальних можливостей та вподобань. Але, згідно з українською традицією, вірні намагалися жертвувати Богові те, що є найкраще. Наша українська земля багата на продукти бджільництва, а бджіл у нашому народі вже здавна називали божою комахою, говорячи про неї, що це «свята божа трудівниця», символ мудрості, працелюбності та ощадливості. Тому саме бджолиний віск здавна цінувався і за традицією саме з нього й робили Стрітенську свічку. Людина повинна прагнути нести світло в собі і з тим світлом прийти назустріч Господеві, як ті мудрі діви. Вони завжди були готові з тими наповненими лампадами оливи, щоб світло не погасло, світло: віри, надії, любові.

Сценка ЧОТИРИ СВІЧКИ (Додаток 2)

Ведуча5: – Часто під час освячення Стрітенської свічки можна помітити людей, які одночасно тримають у руках ледь не 10 свічок. Навіщо так багато? Хіба не достатньо однієї свічки?

Ведуча6: Це є похвально, що хтось освячує так багато свічок. Стрітенська свічка не повинна стояти для оздоби приміщення, на шафі чи у серванті. При світлі Стрітенської свічки потрібно кожного дня приносити Господеві молитву. Давайте поміркуємо: напевне, молячись щодня, вам і не вистачить однієї свічки. Тому люди освячують їх багато, щоб вистачило на весь рік.

Ведуча5: То чому все ж таки Стрітенська свічка має особливі властивості, захищає від грому, біди і негоди?

Ведуча6: Коли освячується Стрітенська свічка, священик читає певну молитву. Свічка стає видимим знаком невидимої Божої ласки. І в особливо важких обставинах життя: при хворобі, важких пологах, коли рідні пускаються в далеку дорогу- потрібно приклонити коліна в молитві і запалати саме Стрітенську свічку для підсилення вашої молитви. Світло віри, надії та любові до нашого Господа має горіти у наших серцях, як ця Стрітенська свічка. І це світло має горіти кожного дня, а не тільки тоді, коли блискає та гримить. Бо тоді й свічка не допоможе!

Ведуча5: Ось послухайте слова, які використовуються в молитві під час освячення свічок: «Владико святий, Отче всемогутній, Предвічний Боже. Тобі, що з небуття все створив і повелів праці Бджіл служити на вирі свічок, і нинішнього дня сповнив прохання праведного Симеона». А наступна молитва звучить таким чином: «Всемогутній, предвічний Боже, «Господи, Ісусе Христе, світло істини, що освітлюєш і освячуєш кожну людину, яка приходить у цей світ. Пошли своє благословення на свічки оці і освяти їх світлом Твоєї благодаті…» 

Ведуча6: Згідно з традицією, вірні запалюють свічки ще під час Божественної Літургії, вони горять і під час читання Євангелії, і під час Херувимської пісні. Отож, освячення свічок не починається з освяченням води, але ще раніше, під час Літургії. Тому вони мають таку особливу ласку освячення.

Ведуча5: Ще хотілось би наголосити на тому, що Стрітенську свічку в жодному випадку не можна використовувати для ворожбицтва чи зливання на віск. Адже використання святих речах у таких нечистих справах називається оскверненням.

 

Хай Стрітенська свічка

Світло вам дарує

Від біди і лиха ,

У весь рік рятує

Захистить від гому

І лихого ока

Бо у світлі свічки –

Благодать висока

Хай Господнє світло

Шлях вам осяває

А Стрітенська свічка

Вас оберігає.

 

У день побаченої днини-

Єднання Бога і Людини.

Хай будуть відчуття погодні,

Огорнуть ласки нас Господні,

Щоб нам вдалося зрозуміти

Старі і нові заповіти.

Хай Стрітенська свіча палає,

Гріховність люду очищає!

Ведуча7: У Цей празник ми запалюємо свічки і освячуємо їх, бо саме запалена свічка від маленького вогника, який горить у свічці, аж до гарячого полум’я життя в силі духа і віри. Ця свічка Стрітенська несе у собі два значення. Перше значення- це сам вогник, який нагадує тління нашої віри в буремному житті і таяння воску- яке має наслідувати наше серце в міру зростання христового, таючи від любові до Бога . І безсумнівно, що ця Стрітенська свічка, яку ми посвячуємо в день святкування Стрітення є дуже важливою впродовж всього літургійного року. Коли ми її запалюємо, то неначе відтворюємо ту атмосферу надії у безнадії, неначе запалюємо вогник, тоді коли навколо темрява. Отримуємо спокій, коли навколо тривоги і страх.

 

Ведуча8: Святкуючи празник Стрітення Господнього, ми споглядаємо євангельську подію коли Діва Марія і Йосип на 40 день після народження немовля, принесла Ісуса, щоб згідно закону Мойсея, принести свого первістка до храму. Посвятити Його Богові і скласти пожертву. Ця подія не лише вказує на глибокий сенс людського життя, який полягає у зустрічі з Богом, але відкриває нам мету і саму суть приходу Христа у цей світ -принести себе у жертву за цей світ.

Ведуча9: Пожертвування Ісуса Єрусалимській святині ясно промовляє: – Він народився, щоб принести себе у жертву. Христос прийшов задля нас і об’явив себе як Спаситель людства. Саме таким визнає його старець Симеон, який довго очікував приходу месії.

Ведуча10: На руках у Симеона, дитина відкриває себе людству, приносить себе у жертву, повнота якої виявиться на горі Голгофті у Страсну П’ятницю. Ісус Христос Єдинородний Син Божий пожертвуваний у святині – є найдосконалішим агнцем, що жертвується за гріхи світу, тому пожертвування його в храмі стає заповіддю і пасхального таїнства, стаючи остаточною на хресті, як найбільша любов Бога до нас. Як свідчить про це Іван Богослов, «Бо так Бог полюбив світ, що дав сина свого єдинородного. Щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а мав життя вічне.»

Ведуча7: Згадуючи цю подію, ми замислюємось над тим, що означає жертва, жертовність? Жертва має в християнській вірі велике значення. Ц вміння зробити щось для інших безкорисливо, з посвятою і часто з втратою для себе. Адже християнське життя завжди проходить під знаком жертви, вмінням пожертвувати собою. Не можна собі уявити подружнього життя без жертви по- другів, чи материнства без жертовних недоспаних ночей, чи захисту Вітчизни без жертовної посвяти воїнів і захисників. Вчинки жертовністю завжди мають найвищу моральну якість і визнання. Тому без жертви життя не мало б жодного сенсу.

Ведуча8: Від початку світу людина хотіла Богові щось пожертвувати. Зі сторінок Святого Письма дізнаємось? як Каїн жертвував Богові мізерні плоди збіжжя, а Авель відбірнe, найкращe ягняткo, Ной складав подячну жертву після потопу, Авраам готовий був принести у жертву свого сина. Зрештою цілий старозавітний культ був пов'язаний із жертвоприношенням. Основною метою було навчити людину любити Бога і бути готовим віддати йому все, що є найкраще і найдорожче для людини.

Ведуча9: В старому завіті люди добре розуміли, що таке жертва. Через свої жертви людина Бога прославляла, дякувала за його добродійства, перепрошувала за свої гріхи. В Єрусалимському храму постійно було жертвоприношення. Проте жодна із них не була досконалою і не могла остаточно примирити людство з Богом. «Бо не можливо;- як говорить апостол Павло, –щоб кров волів і козлів усунула гріхи, лише Христова жертва досконала і принесена раз і назавжди, примирила Бога і людей. Бо у ній Христос добровільно приніс себе самого.»

Ведуча10: Тому від Господа Ісуса Христа, який приніс себе у жертву вчимося і ми жертовності та милосердя. Тому що любити—означає дарувати себе, жертвувати собою заради іншого. У глибокій своїй сутності слово жертва є виявом любові.

Ведуча7: Не дарма існує прислів’я :« Яка жертва - така і любов». Де немає жертви, там не має любові, бо найсильніша любов, за словами Спасителя, полягає у тому, щоб віддати життя своє за ближнього, хто не збагне сенсу жертовності- не збагне ані суті Христової, а ні самого християнства.

Ведуча8: Сенс християнського життя саме в тому полягає, аби втілити жертовність Христову у своєму житті, щоб, за словами Апостола Павла, «Христос жив у мені». Християнське життя починається з того, коли ми щось даємо від себе, жертвуємо себе, свій час, свої таланти , вміння і, зрештою, свої кошти. Вміння жертвувати себе для когось чи за щось.

Ведуча9: У сучасному світі зорієнтованому на споживацтво, комфорт і задоволення, слово жертва зникає із повсякденного мовлення. Стає для людей чужим і не зрозумілим. Люди швидше засвоїли поняття брати, здобувати, заробляти, ніж давати, ділитися і дарувати. Може саме тому, і злиденним стає і цей світ, через те що люди перестають бути жертовними, бо втратили почуття релігійності.

Ведуча10: У світлі Стрітення Господнього церква нагадує і нам, сучасним християнам, що будувати нове життя у Христі можливо лише тоді, коли в основу його буде покладено цей приклад Христової самопожертви. «Хто хоче зробити у житті щось велике й значне, мусить бути готовий до великих жертв.»

Ведуча7: Христова віра нас вчить не просто іти на жертви, але іти на них з радістю і охоче. І щоб наше життя було наслідуванням життя Христового, потрібно, щоб наша праця, служіння, посвята завжди були на добро і спасіння інших. Вповні добровільна і щира, тому нехай відомі нам слова із Божественної Літургії: «Все життя наше Христові віддаймо. Тобі, Господи »- стануть для нас усіх напрямком життя, на якому світло Христове осяює.

Ведуча8: Свято Стрітення, яке у ці дні вшановуємо, присвячене з’ясуванню сенсу життя кожного із нас. Бо слово Стрітення перекладається як зустріч, що справді сталася у житті праведного Симеона із Господом Богом.

Ведуча9: Бог хоче, щоб і ми з ним зустрілись не тільки після смерті, а ще тут, і для цього ніколи не є пізно. Коли старець приймає дитя на руки, його велич виявляється у впізнанні у цьому дитяті Сина Божого. Ззовні дитя як дитя. Батьки скромно одягнені. Та праведний Симеон відчув Бога у цьому дитяті.

Ведуча10: Щось схоже відбувається щоденно у нашому житті. Господь, як до Симеона - старця, так і до кожного з нас приходить під різними видами: і малого дитятка і старенького чоловіка, у вигляді подорожнього чи сусіда, для чоловіка у виді дружини, для батьків у вигляді дітей. Про це свідчать слова Спасителя у його притчі про Страшний Суд, коли він каже: « Я був голодний, а ви не нагодували мене…» А де ж ми тебе бачили? Ми бачили тебе тільки на іконі, а так ніколи не бачили. Тоді Христос каже: «Що ви зробили одному з братів моїх найменших, те ви мені зробили». Це його, Христове , запрошення до зустрічі, коли він являється під видом людини, з якою ми зустрічаємось. Таких зустрічей багато, і ми ризикуємо змарнувати ту зустріч, якщо не добачимо Божий образ у людині, котра біля нас.

Ведуча7: Ми сьогодні пошановуємо свято зустрічі людини з Богом. Господь приходить до нас у різних проявах, видах і людях. Важливою є наша віра. Бо, як бачимо із Євангелія, Господь «дає по вірі людей» не через вживання того чи іншого предмета, а через нашу християнську позицію. Питання в нашій довірі до Бога і в нашому розумінні, що Він є «Світлом для світу». Стрітенська свічка є знаком присутності Божого світла, вона вказує нам шлях, освічує його.

Ведуча8: Тож, де сучасний українець може зустріти Христа? Бог є той, про якого ми кажемо у молитві «Царю Небесний». Він є всюди і все наповняє. Однак чому ми не можемо зустріти Христа? Бо ми пройняті іншими речами: проблемами, ідеями, думками. Але чи в цих речах є Божа воля? Наше життя і його кінець має бути здійсненням Божої волі. Зустріч із Господом є в нашій молитві, у Пресвятій Євхаристії, коли ми приймаємо Його Тіло та Кров, у читанні Святого Євангелія. Кожна мить нашого життя має бути нагодою для зустрічі з Ним. Адже буття людям дає Бог.

Ведуча9: Ситуація, яка панує в Україні, невипадкова. За нею також стоїть Бог. Нам важливо навчитися за кожною ситуацією простежувати Божий промисел. Не можна нарікати, звинувачувати, чи впадати у відчай, а молити про допомогу, про мир і спокій, адже Він чекає на нас у молитвах.

        Дай нам, Боже, розсудку і розуму дай.

Подаруй нам джерела любові.

І ненависті в душу людську не пускай,

Щоб вона не псувала нам крові.

 

Забери ту жорстокість, що є у серцях,

І наповни серця добротою.

Хай з Землі згинуть війни, розруха і страх.

Хай Земля наша стане святою.

 

Пісня: «Боже, я молюсь за Україну»

 

Як хочеться, щоб радість принесла

Зелена хвиля нової весни!

Щоб дітям казка справжньою була,

Без пострілів і відгуків війни!

 

Як хочеться повірити у те,

Що весь цей жах мине в найближчий час...

Життя людське єдине і святе,

І кожному дається тільки раз!!!

 

 

Дай, Боже, миру Україні!

  Скажених звірів зупини.

Невидимі ворожі тіні

Хай не роздмухують війни.

 

До кого руки простягати?

Кого просити? Тільки Ти

Від кулі захистиш солдата

І діток зможеш вберегти.

 

Чому найкращі люди гинуть?

Даруєш рано крила їм.

Хто ж буде завтра Україну

Здіймати з попелу, з руїн?

 

Прошу Тебе, Небесний Отче,

(Земні не квапляться мужі):

Хай нашу землю кат не топче,

Хай підуть геть усі чужі.

 

Я не кляну вороже зілля,

Вже прокляла - за те прости.

Спини, благаю, божевілля,

Мою Вкраїну захисти!

 

Ведуча5: Стрітення - свято християнське і народне, дві зустрічі, дві філософії, дві мудрості. Святкуйте Стрітення з новою весною в серці, величайте Господа і вірте: в Україні все буде добре.

 

Ведуча6: Не важливо, що за вікном: дощ, сніг, заметіль або завірюха. Головне, щоб у серці завжди були тепло і спокій. Того ж ми Вам бажаємо! А ще ми бажаємо, щоб ця весна обов’язково принесла нам перемогу і мир запанував на наші землі.

 

Ведуча5: Живімо з надією, вірою і любов’ю, вони принесуть спокій і світло у наші серця, домівки і країну.

 

У день Стрітення Господнього

Бажаєм вам сьогодні :

Духовного прозріння;

Удачі і натхнення;

Господнього прощення;

Святого зцілення;

З небес благовоління.

 

Ведуча 6:Запрошуємо до молитви за Україну: « Боже Великий Єдиний»

Дякуємо за увагу.

 

 

Додаток 1

Сценка СТРІТЕНЯ

Марія: - Ось і храм.

Йосип: -Це мій первісток. Ми принесли Його, щоб поставити ,як написано в законі, перед Господом. А ось і горличка, як жертва.

Священик: -Ви зробили обрізання?

Йосип: -Вісім днів по народженні , за законом.

Священик: -Матір дитини чиста?

Йосип: -Прописані дні минули.

Священик: -А яке і’мя дитинки?

Марія: -Ісус

(Виходить Симеон)

Симеон: -Я чекав на тебе. Маріє!!!

Марія: -Учителю!!!

Симеон : -Ось Він нарешті.(Бере на руки дитя і підносить молитву до гори) "Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед усіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!" (повертається до Марії і каже) – Маріє, звіщено мені смерті не бачити перш ніж не побачу дитину. Звершилось, побачив нарешті.

Священик: -Батьку дитини, ідіть запишіться (бадько підходить)

Симеон: -Маріє, маю попередити Тебе дорогенька. Сина Твого призначено багатьом на падіння.

Марія: - Чому на падіння? Він бо Месія, Спаситель людства. Ви самі казали…

Симеон: - Так, Маріє, але поява Його на знак сперечання, завдяки Тобі відкриються думки сердець багатьох і самій же Тобі…

Марія: -Що мені? Благаю скажіть не приховуйте від мене.

Симеон: -Той меч душу прошиє самій же Тобі…

Додаток 2

Притча про чотири свічки

Автор: Чотири свічки тихо горіли і поволі танули…
У цілковитій тиші було чути, як вони розмовляють.
Перша сказала:

Спокій: – Я – Спокій. На жаль, люди не вміють мене берегти. Гадаю, мені доведеться таки погаснути!

Автор: І вогник тієї свічки згас. Друга сказала:

Віра: Я – Віра. На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть навіть чути про мене, а тому немає сенсу горіти далі.

Автор: І враз подув легенький вітерець і загасив свічку. Дуже засмутившись, третя свічка промовила:

Любов: -Я – Любов. Я вже не маю сил горіти далі. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять тих, хто найбільше їх любить – своїх близьких.

Автор: І довго не гаючись, згасла й ця свічка.
Раптом до кімнати зайшла дитина і побачила три погаслі свічки. Злякавшись, вона закричала:

Дитина: Що ви робите!? Ви мусите горіти: я боюся темряви!

Автор: Промовивши це, вона заплакала.
Схвилювавшись, четверта свічка сказала:

Надія – Не бійся і не плач! Поки я горю, завжди можна запалити інші три свічки: я – Надія.

 

Спокій, Віра, Надія, Любов(разом): Бажаємо зберегти Спокій, Віри на сьогодні, Надії на завтра і Любові на завжди!!!

Автор: Срітення - це зустріч щирих і натхненних душ із Господньою Любов’ю. Це свято надії на прийдешній рік. Бо саме Любов править світом, і Бог- то Любов до всього, що нас оточує. Щиро любити світ і себе в цьому світі, шанувати своїх рідних і поважати всіх людей, кого ми зустрічаємо на своєму життєвому шляху,- ось вища мудрість, закладена в святі Стрітення

 

Додаток 3

Християнські пісні

Пісня Стрітення https://www.youtube.com/watch?v=sWtqgzNdixA

Мати Діва йде сьогодні,

Тужний старець їх стрічає,

Йде з хлоп'ям у храм Господній,

Щасні руки простягає.

 

Приспів:

Радістю сповнися, мій народе,

Вже спасіння над тобою сходить,

Бог живий між нами!

 

Від гріха Він оборона.

Віра славить Симеона:

Відпусти мене, Владико,

Вістку всім звіщу велику.

 

Приспів.

 

Згине царство лиходія!

На руках святих — Месія.

Це Марії жертва люба,

Це для пекла — меч і згуба.

Приспів.