Сценарій свята для 1 класу на тему: " Осінь, прощавай!"

Свято:

«Осінь, прощавай!»

Тема: Прощання з осінню!

Мета: ознайомити учнів з порами року – осінню, збагатити словниковий запас, розвивати естетичні почуття, фантазію, виховувати любов до природи.

Учитель: Доброго дня, дорогі діти, шановні гості і батьки !

Радо вітаємо вас на нашому святі.

 Надворі осінь, осінь  – чарівниця,

 убрала  в золото сади.

 Ми в гості Осінь радо просим

Будемо святкувати ми.

Сьогодні ми разом з вашими дітками будем прославляти трудівницю осінь, яка завітала до нас з першим нашим дзвінком і чарівним пензлем змінила світ навколо.

Учень:

Осінь! Осінь! Чарівна і дивна

В дивограї  кольорів горить.

Неповторна , гарна як царівна,

В жовтім листі ліс стоїть.

Учень:

Гляньте! Листячко яке барвисте!

Жовте, червонясте і руде!

Небо – синє-синє! Чисте – чисте!

І немає хмароньки ніде!

Учень:

Справді , осінь дуже гарна й мила,

І краси багато так у ній.

Все довкіл вона позолотила,

Тільки придивитися умій!

Учень:

Відлетіли пташки, відлетіли

У далекі і теплі краї.

Нам порожні гніздечка лишили

Й пісеньки всі найкращі свої.

Учень:

Ті пісні в наших думах тісняться

І в серцях ніжно – ніжно бринять.

Мелодія осені

1. Кружляють листочки в веселім таночку,

Тихенько сідають спочити в траву

А ми їх збираєм в віночки сплітаєм,

І слухаєм осені мову живу.  2 рази

Приспів:

Осінь, осінь, падає лист,

Осінь , осінь – вітру свист.

Осінь, осінь, падає лист,

Осінь , осінь – вітру свист.

2. Веселі синички, мов сонечка личка,

         На дубі високім про щось гомонять.

          А ніжні опеньки зовуть нас тихенько,

        Теж хочуть про осінь нам щось розказать.   – 2 рази    

               Приспів:

3. А вітер колише всю в золоті тишу,

Мелодію слухаєм ми лісову,

А листя кружляє на плечі сідає,

Все в лісі запрошує осінь до сну.   – 2 рази

Приспів : - 2 рази

Пісня « Падає, падає листя»

1. Падає,падає листя,

Листя в саду мерехтить,

Жовте, яскраво вогнисте, \ 2 рази

Листя за вітром летить.

2. В вирій птахи відлітають:

Гуси, граки. Журавлі…

Ось і останя вже зграя   \2 рази

 Тихо курличе в горі.

3. Візьмем до рук козубочки,

Разом до лісу підем.

Пахнуть стежки і пеньочки    \ 2 рази

Смачно грибком і дощем.

Учень:

Осінь чарівними барвами квітне,

Тепла буває, суха і привітна.

Жовта, червона, зелена руденька,

Ще золотава, гаряча й тепленька.

Осінь буває чудова й чарівна,

Сонячна, сяюча, світла і дивна.

Учень:

Часом проллється рясними дощами,

Сумно зітхне не порадившись з нами,

Холодом різко не в пору повіє,

Сірою стане. І це вона вміє.

Учень:

А коли дощик щодень накрапає,

Колір чарівний у неї зникає.

Осінь тоді сіра – сіра, байдужа,

Сонечко навіть світити нездужа.

Учень:

От яка осінь на світі буває,

То сяє сонцем, то дощ накрапає.

То вона світла, барвиста , чарівна

То сіра – сіра, сумна й непогідна.

Але у ній хоч коли та красиво!

Осінь – чарівність! Осінь – це диво!

Пісня «Кап – кап!»

Раптом потемніло і почувся грім.

Дощик не барився він співав пісні.

У вікно настукував мені.

Приспів:

Дощик капає зі стріхи :кап-кап-кап,

Я ступаю тихо –тихо: кап-кап-кап,

Сумно йти мені по суші : кап-кап-кап,

 Гуляю по калюжах :кап-кап-кап-.

2. Крапельки сріблясті, сонечка привіт,

   Умивають рясно цілий білий світ.

   Всім навколо сумно, я одна сміюсь,

   Я дощу ні краплі не боюсь.

Приспів:

Учень:

В час осінній є дивні секрети –

Все в золоті : ліс і гаї.

Творить осінь чарівні букети-

Лиш збери їх у руки свої.

Учень:

Ось дубовий листок , тут кленовий,

Листя золотом дивним горить.

Ще ромашку – й букет пречудовий

В нас у кожного вийде на мить.

Діти – листочки вбігають до зали .

листочок:

Ой, як гарно навкруги!

В золоті сади, луги.

Хто нас так розмалював?

Одяг хто подарував?

листочок:

Уночі, як нам ще спиться,

Ходить гарна чарівниця.

А сама вся в золотому,

У намисті дорогому.

Листочок:

Хто ж  красуня та чарівна?

Що все створює дива.

             Листочок:

              Осінню красуню звуть!

              Вирушає вона в путь.

             Поспіша до нас вона!

             Щедра осінь чарівна.

Осінь: ( виходить під музику з букетом квітів)

Я – Осінь. Пора надзвичайно чарівна.

У барвах казкових ліси і поля.

Я тут господиня, я – Осінь – царівна,

В моїм володінні земля.

Я красуня осінь,

До вас прийшла на свято

І золотих листочків

 вам принесла багато.

Листочок:

Більше, більше листя з кленів

Облітає з кожним днем.

По траві іще ззеленій

Між дерев у парку йдем.

Листочок:

Йдем по листю золотому,

Мов по килиму м’якому.

Що постелено для нас.

Листочок:

Листопад почавсь якраз.

Листя падає в садку

І танцює у танку.

Осінь танцює танець з листочками.

Вчитель:

Спасибі, Осене, що в гості завітала,

І місяцям осіннім вдячна я,

Цієї зустрічі давно ми всі чекали,

Й родина задоволена моя.

Осінь:

Я рада любі , що зустрілась з вами,

Ви осінь любите, як казку чарівну,

Ще славите мене і віршами й піснями,

Й малюєте картину не одну.

Дарую я хліба врожайні.

Дари землі , її смачні плоди.

Дарую я вам кетяги калини,

Якраз достигли у холодні дні.

Калина ж наша – символ України,

Про неї у народі є пісні.

Тому і я створила гарну казку,

Красою й барвами порадувала вас.

Тож заспівайте діточки будь ласка,

У цей святковий неповторний час.

Пісня «Ой, є в лісі калина»

1.Ой , єсть в лісі калина (2 рази).

 Калина,калина,

Комарики ,дзюбрики ,калина.

2. Та стояла дівчина,(2 рази)

Дівчина,дівчина,

Комарики дзюб рики, дівчина.

3.Цвіт – калини ламала, (2 рази)

Ламала,ламала,

Комарики дзюб , ламала.

4.Та в пучечки в’язала,(2 рази)

в’язала,  в’язала,

Комарики дзюб рики, в’язала.

Учень:

Чудова осінь! І така чарівна!

У золоті дерева всі стоять.

І трішки сумно, якось ніби дивно.

Що всі листочки з дерева злетять.

Учень:

От неба знову стало волошкове

Така краса і простір угорі!

А різнотрав’я, ніжне і шовкове,

І так приємно восени мені.

Учень:

Як на небі сонечко-

Можна йти гуляти,

І стрибати й бігати.

І в піжмурки грати.

Учень:

А як небо хмуриться,

Дощик накрапає

Парасолька всіх малят

Від дощу сховає.

Виконується танець з парасольками.

Осінь:

А тепер, дітки, час і про дари мої згадати,

Спробуємо з вами ми загадки відгадати.

• Сидить дівчина в коморі, а коса її на дворі?     ( Морква)
• Сидить Марушка в сорока кожушках.

Сто хустин собі напнула,

Кожушок вдягти забула  (капуста)

• Солодка, жовта, соковита,

Дощем і росами омита,

В городі, наче господиня.

Така поважна тільки …. Диня.

• Під хвоєю  ховаються

Чи листям накриваються,

Шапки не знімають, дощику чекають.    (гриби)

• Влітку у садочку

Зріє під місточком.

Восени, набравшись соку,

Стане враз червонобоким.     (яблуко)

• Жовтий,  круглий, головатий,

Весь перистий та бокатий.

Він дітей багато має,

Їх гуляти не пускає.           ( гарбуз)

Пісня «Ходить гарбуз по городу»

Звучить музика , виходять ведучі.

Ведучий:

Жовтогарячим, червоним вогнем

Дерева палають під буйним дощем.

Пожежа в діброві аж неба сягла.

І дощик сказав нам: «Це ж осінь прийшла!»

Ведуча:

Завітала Осінь до нас в Україну,

Одягла у червоне намисто калину.

Бо ж вкраїнська осінь – це пишні жоржини,

Айстри різнобарвні, горішки ліщини.

Ведучий :

Осінь! Славна, мила, золота!

Ти у лісі побувала, на городі все зібрала.

А тепер прийшла до нас,

Щоб побачити наш клас.

Ведуча:

Все у нас в житті буває,

Хто ж, скажіть, проблем немає?

Ми ж покажемо в цей час,

Чим живе і школа, й клас.

Ведучий:

На святі сюрпризів по саму зав’язку,

А ми пропонуємо вам казку.

В казці цій себе пізнайте.

Щось не так, не дуже лайте.

А тепер усі мовчок

Починаймо «Колобок»

(На сцені пано із зображення української хати, біля неї дерево, під ним сидять дід і баба)

Ведучий:

У хатині біля граба

Жили собі дід і Баба,

І синочка вони мали,

 Колобком його назвали.

В день, коли була осіння вже погода,

 Трапилась із ними така пригода.

Дід:

Де це внучок наш подівся,

Який сон йому наснився?

Бачив, якішов до хати,

Вже напевно вклався спати.

Баба:

Внучку, внучечку, озвися!

Та до школи повернися!

Знов приніс напевно двійку!

Або десь устряв у бійку!

Колобок :

Ну чого ви розкричались!

З друзями ми просто грались!

Ой, як набридло, як набридло,

До школи кожен день ходить,

Ой, як набридло, як набридло,

Якби це тільки хтось з вас знав!

За що, за що, скажіть, всім дітям

Хтось кару отаку наслав?

(Дід і Баба плачуть)

Колобок:

Не піду я більш до школи

І до вас не повернусь ніколи!

(На сцені поно їз зображенням осіннього лісу)

Ведучий:

Колобок наш покотився –

І у лісі опинився,

Озирнувся, роздивився

І з ведмедиком зустрівся.

(виходить ведмідь з великою жуйкою)

Колобок:

Михайле, може, підемо до школи?

Ведмідь:

Ти що? Туди? Ніколи!

Кажуть всі, що я ледащо.

То навчатись мені нащо?

Писать, читати, рахувати…

Краще жуйку продавати!

Колобок ти не лови ворон,

А купи у мене ось «Дірол!»

(протягує Колобкові жуйку, той відмовляється)

Як не хочеш купувати,

Піду іншим продавати!

(Ведмідь виходить, на сцену виходить вовк – хуліган)

Колобок:

Нумо, Вовчику – соколе,

Підемо мерщій до школи1

Вовк:

Я до школи не піду,

Бо навчатись не люблю.

Щось не так – я зразу бац!

І зубами клац  та клац!

Щоб усі мене боялись,

Щоб усі мене лякались!

Менших люблю обзивати,

Ну а старших – ображати!

(Вовк погружає всім кулаком і виходить. З-за куща виглядає заєць - боягуз)

Колобок:

Підеш Зайчику до школи?

Заєць:

Не піду туди ніколи!

І всього там я боюся,

Перелякано дивлюся.

Затряслася кожна жилка.

Геть усе мене лякає,

Певно,кожен, про це знає.

Життя у мене нелегке,

Бо серце маю я слабке.

Нічого там я не навчуся,

Бо всього дуже боюся!

(Заєць ховається за кущ. Виходить Лисиця з пляшкою Кока – коли)

Ведуча:

Далі Колобок рушає,

Лисичку-модницю стрічає!

Колобок:

Хто це хвостиком махає,

 і з уроків утікає?

Лисиця:

Сиди , не рухайся,

Навчайся, слухайся,

Усі мені торочать,

А я вчитись не хочу!

(Звертається до глядачів, показує кока-колу)

Діти! Не ходіть до школи!

Пийте краще кока – колу.

(лисичка виходить, Колобок потягується)

Колобок:

Крайнім бути я не хочу,

Піду висплюсь досхочу.

Ведуча:

Але тут летить сорока,

Вісті знає вона всі.

Сорока:

Гей, мерщій спішіть до школи,

Бо ви свято проспите.

Там же Осінь зустрічають,

Ще й дарунки вони мають!

( герої вибігають на сцену)

Ведучий:

Скажіть друзі, що робити?

Як вас розуму навчити?

Колобок:

За школою я скучив,

І сняться вчителі!

Батьків навіщо мучив?

Так соромно мені.

Ми з вами, любі друзі,

З країни майбуття.

Після батьків усім нам

Продовжувать життя.

Ведмідь:

Отож усе залишимо

І з лісу вийдем ми,

А у серцях запишемо, що станемо людьми!

Вовк:    Не будемо обманювать!

Заєць:    Боятися!

Лисичка:      Хитрувать!

Всі разом: Бо дуже всім нам хочеться.

Все на дванадцять знать!

Учень:

Затужило за сонечком небо,

Потускніли усі кольори.

Ой, не треба, дощити, не треба,

Хай ще сонце сміється згори.

Учень:

Хай тепло нам дарує і ласку,

Й диво – фарби усіх кольорів.

Прошепоче осіню нам казку

В пишних кронах могутніх  дубів.

Осінь:

А тепер спокійна я,

Свої турботи залишу на потім,

На наступний рік.

Уже кінчається моя робота,

І дням моїм також скінчиться лік.

Сьогодні я прощаюся із вами усіма,

Уже у білій шубі

Прийде до вас  …зима!

Учениця:

Швидко спливають хвилинки,

От і прощатись пора.

І на прощання всім зичим

Щастя , здоров’я, добра!