23 червня о 18:00Вебінар: Практика реалізації проєктів та відеопроєктів у НУШ

Сценарій свята для 1 класу "ПОСВЯТА В ПЕРШОКЛАСНИКИ-ОДНОКАШНИКИ"

Про матеріал

ПОСВЯТА В ПЕРШОКЛАСНИКИ-ОДНОКАШНИКИ

(Лунає музика, на сцені декорації української хати, плакат з написом “Наум, настав дітей на ум”. До зали запрошуються першокласники).

Ведуча :Великий будинок дітей завжди жде

І часто, як вулик бджолиний гуде.

Як чаша, він повен знаннями.

Ласкавий будинок цей з нами (школа)

На сцену виходять 5 першокласників.

1 учень: Школа! Вулик ти дитячий,

Ну, а діти, як бджолиний рій.

Вчаться тут і йдуть сюди терпляче

І беруть початок з нього свій.

2 учень: Як були ми дошкільнята,

То ходили в дитсадок.

А тепер вже інший час –

Зустріла радо школа нас.

3 учень: Ми тепер – не просто діти,

Шестирічки-неумійки,

Шестирічки – перший клас,

Школярі тепер всі з нас.

(Діти співають пісню про школу).

Вчитель : Рідний, рідна, рідне – корінь роду, народу. Рідна мама, рідний тато, рідна земля і рідна Україна, рідна мова і рідна школа.

Вчитель : Святі слова тримають нас на світі і вчать любові до берегів, між якими з віків у віки тече ріка нашого народу, нашої нації, нашої України. Школу, так, саме школу українці поставили в один ряд з такими словами як мама, Україна. Ми - українці – нація, яка споконвіку прагне багато знати.

Вчитель :

Вчитель : У давні часи навчання в школі починалося взимку 14 грудня, особливий день – день Наума. Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту. Батьки відводили до школи дітей саме в цей день, бо “Пророк Наум наведе на ум”.

Ведучий :

Розповідь з елементами гри

Вчитель : Наші першокласники вже багато чого навчились: в букварі добралися до букви, закінчили першу частину пропису, вивчили числа першого десятка, люблять малювати і працювати.

Вчитель : А про перші наші кроки

І тяжкі хвилинки

Нагадають вам, напевно,

Веселі смішинки.

(Виступають першокласники).

Учениця: Годинник

Щось годинник,- каже тато,-

Раптом зупинився.

Треба в чистку віддавати,

Мабуть, запилився.

-Звідки взятись тому пилу? – мовила Алінка.-

Я ж годинник з милом мила,

Там нема й пилинки!

(Співають пісню дівчатка).

(Співають пісню хлопчики).

Ведучий :

Вчитель : Учнів одного класу ми назиєвамо однокласниками. А раніше їх називали однокашниками. І ось чому колись діти вчились у церковно-приходській школі. Жили вони часом далеко і приходили До неї з різних сел. Учні обідали всі разом. По черзі приносили горщик каші і їли її з однієї миски. Так і назвали їх однокашниками.

Вчитель : Ви, діти, теж навчаєтесь разом, тому сьогодні у вас посвята в однокашники. Але треба ще пройти невелике випробування, відгадавши загадки.

Кожен учень і щоденно

На урок бере…

Щоденник! (діти хором)

Чудово!

Для письма, сказати прошу,

Що потрібно взяти?

-Зошит!

-Молодці!

Малювать в альбомі цім

Допоможуть…

-Олівці!

Ручки й олівці, щоб знали,

Ми кладемо у…у..

-Пенали!

Ведучий :

Вчитель :

Вітаємо вас, діти!

Ідіть навчайтесь,

Розуму набирайтесь,

З лихом не зустрічайтесь.

Хай вам щастить!

А зараз прийміть вітання від своїх батьків.

(Виходять мати й батько в українському нацональному одязі. Мати несе горщик з кашею, батько - велику миску з дерев”яними ложками – подарунок для однокашників).

Мати: До схід сонця раненько вставала,

У трьох водах крупу вимивала,

На жаркому вогні нашу кашу варила,

Щоб була у наших дітей сила.

Щоб ви гарно навчались і добра набували.

Батько: (Роздає дітям ложки)

Хто скільки з”їсть крупинок,

Той матиме стільки гарних оцінок.

Ложки діставайте, з Богом, починайте.

Кашу з”їдайте. Смачного!

(Звучить весела українська пісня. Мати підносить горщик з кашею до кожної дитини, діти по черзі набирають кашу, їдять, поки горщик не спорожніє).

Ведучий :

Вчитель: Дорога класна родино! Наше свято добігає кінця. Ми дуже вдячні

всім, хто брав у ньому участь, всім, хто завітав до нас. Сподіваємось, що цікава розмова, теплота і щирість залишиться в наших серцях назавжди. Хай злагода і мир панують у ваших родинах! Однокашникам – бути гідним звання школяра і щасливої дороги до світу знань.

(Звучить “Пісня про рушник”. Під музику ведучий говорить:

Вчитель: В Україні є чудовий звичай – проводжаючи дітей у життєву дорогу, мати дарує вишитий рушник, як символ материнського благословіння, материнської любові. Хай стеляться вам сонячні дороги в широкий світ знань, умінь, звершень. У добру путь, дорогі друзі.

(Учні виходять із зали під рушниками, які тримають мами).

Перегляд файлу

ПОСВЯТА В ПЕРШОКЛАСНИКИ-ОДНОКАШНИКИ

 

(Лунає музика, на сцені декорації української хати, плакат з написом “Наум, настав дітей на ум”. До зали запрошуються першокласники).

 

Ведуча :          Великий будинок дітей завжди жде

   І часто, як вулик бджолиний гуде.

   Як чаша, він повен знаннями.

   Ласкавий будинок цей з нами        (школа)

 

На сцену виходять 5 першокласників.

 

1 учень: Школа! Вулик ти дитячий,

  Ну, а діти, як бджолиний рій.

 

                  Вчаться тут і йдуть сюди терпляче

  І беруть початок з нього свій.

 

2 учень: Як були ми дошкільнята,

  То ходили в дитсадок.

 

  А тепер вже інший час –

  Зустріла радо школа нас.

 

3 учень: Ми тепер – не просто діти,

  Шестирічки-неумійки,

 

  Шестирічки – перший клас,

  Школярі тепер всі з нас.

 

 (Діти співають пісню про школу).

Вчитель : Рідний, рідна, рідне – корінь роду, народу. Рідна мама, рідний тато, рідна земля і рідна Україна, рідна мова і рідна школа.

 

Вчитель : Святі слова тримають нас на світі і вчать любові до берегів, між якими з віків у віки тече ріка нашого народу, нашої нації, нашої України. Школу, так, саме школу українці поставили в один ряд з такими словами як мама, Україна. Ми - українці – нація, яка споконвіку прагне багато знати.

 

Вчитель :

 

Вчитель : У давні часи навчання в школі починалося взимку 14 грудня, особливий день – день Наума. Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту. Батьки відводили до школи дітей саме в цей день, бо “Пророк Наум наведе на ум”.

 

Ведучий :

Розповідь з елементами гри

Вчитель : Наші першокласники вже багато чого навчились:  в букварі добралися до букви, закінчили першу частину пропису, вивчили числа першого десятка, люблять малювати і працювати.

 

Вчитель :          А про перші наші кроки

                            І тяжкі хвилинки

                            Нагадають вам, напевно,

                            Веселі смішинки.

 

                     (Виступають першокласники).

 

Учениця:  Годинник

 Щось годинник,- каже тато,-

 Раптом зупинився.

 Треба в чистку віддавати,

 Мабуть, запилився.

 -Звідки взятись тому пилу? – мовила Алінка.-

 Я ж годинник з милом мила,

 Там нема й пилинки!

 

(Співають пісню дівчатка).

 

(Співають пісню хлопчики).

 

Ведучий :

 

Вчитель : Учнів одного класу ми назиєвамо однокласниками. А раніше їх називали однокашниками. І ось чому колись діти вчились у церковно-приходській школі. Жили вони часом далеко і приходили До неї з різних сел. Учні обідали всі разом. По черзі приносили горщик каші і їли її з однієї миски. Так і назвали їх однокашниками.

 

Вчитель : Ви, діти, теж навчаєтесь разом, тому сьогодні у вас посвята в однокашники. Але треба ще пройти невелике випробування, відгадавши загадки.

  

                              Кожен учень і щоденно

  На урок бере…

     Щоденник! (діти хором)

  Чудово!

  

                              Для письма, сказати прошу,

  Що потрібно взяти?

  • Зошит!
  • Молодці!

 

Малювать в альбомі цім

Допоможуть…

-Олівці!

 

Ручки й олівці, щоб знали,

Ми кладемо у…у..

-Пенали!

 

Ведучий :

 

Вчитель :

  Вітаємо вас, діти!

  Ідіть навчайтесь,

  Розуму набирайтесь,

  

                    З лихом не зустрічайтесь.

  Хай вам щастить!

                    А зараз прийміть вітання від своїх батьків.

 

(Виходять мати й батько в українському нацональному одязі. Мати несе горщик з кашею, батько -  велику миску з дерев”яними ложками – подарунок для однокашників).

 

Мати: До схід сонця раненько вставала,

  У трьох водах крупу вимивала,

  На жаркому вогні нашу кашу варила,

  Щоб була у наших дітей сила.

  Щоб ви гарно навчались і добра набували.

 

Батько: (Роздає дітям ложки)

  Хто скільки з”їсть крупинок,

  Той матиме стільки гарних оцінок.

  Ложки діставайте, з Богом, починайте.

  Кашу з”їдайте. Смачного!

 

(Звучить весела українська пісня. Мати підносить горщик з кашею до кожної дитини, діти по черзі набирають кашу, їдять, поки горщик не спорожніє).

 

Ведучий :

 

Вчитель: Дорога класна родино! Наше свято добігає кінця. Ми дуже вдячні

всім, хто брав у ньому участь, всім, хто завітав до нас. Сподіваємось, що цікава розмова, теплота і щирість залишиться в наших серцях назавжди. Хай злагода і мир панують у ваших родинах! Однокашникам – бути гідним звання школяра і щасливої дороги до світу знань.

 

(Звучить “Пісня про рушник”. Під музику ведучий говорить:

 

Вчитель: В Україні є чудовий звичай – проводжаючи дітей у життєву дорогу, мати дарує вишитий рушник, як символ материнського благословіння, материнської любові. Хай стеляться вам сонячні дороги в широкий світ знань, умінь, звершень. У добру путь, дорогі друзі.

(Учні виходять із зали під рушниками, які тримають мами).

 

docx
Додано
7 лютого 2018
Переглядів
2407
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку