Сценарій свята для першокласників "Прощавай, Букварику!"

ПРОЩАВАЙ, БУКВАРИКУ!

Мета: Вчити дітей виразно декламувати вірші. Повторити алфавіт, закріплювати знання про звуки і букви. Розвивати акторські здібності через театралізацію. Виховувати у дітей любов до книги як джерела знань, формувати інтерес до читання.

 

Обладнання: великий «Буквар», букви К, О, Ж, Ч, Ю, Ш у «Букварі», букви на квітках, два портфелі зі шкільними речами, оформлення залу (літери, портрети казкових героїв, плакати),  маски кошеняти  та баранця, букви для гри «Склади слово», ляльковий театр, свідоцтва першокласника.

 

Форма проведення: свято

           Хід свята:

(Посередині сцени на стільчику стоїть великий, яскравий «Буквар». Під музику з’являється Незнайка, викрадає «Буквар» і знакає. Виходить ведучий.)

 

Ведучий: Доброго дня, дорогі друзі!

 

Зібрались дружно ми на свято

Сьогодні в цей прекрасний час,

Щоб наш Букварик вшанувати

І запросити Читанку до нас!

Є книг багато – радісних, печальних,

Товстих, тонких, барвистих, наче  жар,

Але одна  - книжкам усім начальник,

І звуть її по-простому – Буквар!

В нашім класі урочистий

День прощання з Букварем.

Світить  сонце променисто,

Всі вітають нас з цим днем!

 

- Ось він – наш чудовий Букварик!

(Ведучий озирається і помічає, що Букваря немає.)

 

-Наш Букварик зник! Мабуть його хтось поцупив! Що ж робити? Що скажуть мої першокласники? А ось і вони!

 

(Під музику входять святково вдягнені першокласники. Одного першокласника не вистачає).

 

Ведучий: Діти, які ви сьогодні гарні ! А де наш Андрійко?

 

 

Діти: Не знаємо!

 

(З’являється Андрійко, який веде за собою Незнайка. У Незнайка в руках Буквар.)

 

Ведучий: Так ось хто поцупив наш Букварик. Як тебе звуть?

 

Незнайко: Незнайко.

 

Ведучий: Навіщо ти це зробив?

 

Незнайко: Я хотів, щоб ваше свято не відбулося, бо мене на нього  не запросили.

 

Ведучий: Діти, дозволимо Незнайці бути присутнім на нашому святі?

 

Учениця Аня: Давайте спочатку перевіримо, чи знає він букви. Бо всі присутні не лише знають всі букви, а й вміють добре читати.

 

Ведучий: Так, діти, це правда. Ми запросили лише тих, хто поважає Букварика і вміє добре читати. Ну, що, діти , перевіримо Незнайка?

 

Діти: Перевіримо!

 

Аня: (відкриває Буквар)

Ну, Незнайко, ось Буквар,

Щось по-писаному вшквар!

Що за буква?

 

Незнайко: Півжука.

 

Аня: А точніше?

 

Незнайко: Буква «ка».

 

Аня: А оце?

 

Незнайко: «О» - кругленьке, мов яйце.

«Же» - засушений жучок.

«Че» - залізний гапличок.

«Ю» - турецький барабан.

«Ша» - справжнісінький паркан.

 

Аня:  Незнайко мій!

Бач, який ти грамотій!

Що це ти мені читаєш?

Ти ж ні «бе» ні «ме» не знаєш.

 

 

Ведучий: Маєш, Анечко, мороку,

Аж дивитись сумно збоку.

Дуже важко вчить дітей,

Та іще таких, як цей.

 

Аня: Незнайко, ми залишимо тебе на святі, але пообіцяй, що ти обов’язково вивчиш всі букви і навчишся читати.

 

Незнайко: Обіцяю! (сідає на стільчик).

 

Ведучий: Отже, наше свято починається!

 

Учень 1: Ось над містом тихим ранком

Зайнялась зоря!

В нашій  школі  славне свято!

Свято Букваря!

 

Учень 2: Ми друзів всіх вітаємо!

І дуже вам радіємо.

Усі вже букви знаємо.

Книжки читати вміємо!

 

Учень 3: Беру до рук Букварик я,

Там букви всі від «А» до «Я».

Від звуків перших до складів

Букварик стежечку провів.

 

Учень 4: Буквар взяли ми перший раз,

Коли зайшли у перший клас,

І раді вам сказати:

Тепер ми вміємо читати!

 

Учень 5 : Цю найпершу в школі книжку

Знає будь-який школяр

До усіх книжок доріжку

Прокладає наш (буквар).

 

1 Музична пауза. 

 

Незнайко: Не можу повірити, що діти вивчили всі букви. Їх же так багато!

 

Ведучий: Так, Незнайко! Букв аж 33. Але діти вивчили їх усі. Хочеш перевірити?  Букви, виходьте до нас. (Виходять діти в шапочках-квіточках, на яких зображено букви і присідають. Утворюється «квітник» з букв).

 

 

Ведучий: Я буду загадувати першокласникам загадки про букви, а вони будуть їх відгадувати.

 

Ведучий: Стали букви у рядок

Та й побігли в дитсадок.

Хто ж у них за ватажка?

Ну, звичайно, буква... (А.)

 

Здивувалася дитина:

Від стовпця аж три жердини!

Здогадалася? Еге?

Це, напевне, буква…( Е).

 

Я ось літера така:

Дуже схожа на жука.

Тільки-но жука згадаєш,

Вмить мене ти пригадаєш. (Ж.)

 

Що за літера така —

Гарно мовить, голос має,

Але слів не починає? (И.)

 

Буква ця — неначе свічка,

З ясним вогником вгорі.

Це не свічка, любі дітки,

А звичайна буква... (І.)

 

Літера  ця чарівна.

Відгадайте, хто така.

Стовпчик, зверху крапок дві.

 Це звичайна буква... (Ї.)

 

Он до хати перелаз,

Хоч обходь, хоч перелазь.

Він видніється ген-ген —

Перелаз, як буква... (Н.)

 

Буква ця, неначе бублик,

Мов обручка — хоч котись!

Здогадався:— усміхнись,

Називай, не помились!.. (О.)

 

Гарні хлопці-молодці

Закопали два стовпці,

Третій їм допомагав —

Перекладину поклав. (П.)

 

 

Сіла Мишка на пеньочок,

З'їла бубличка шматочок.

І тоді від бубличка

Залишилась буквочка. (С.)

 

Молоточок! Молоток!

Поможи забить гвіздок!

Мною ви не заб'єте,

Я звичайна буква... (Т.)

 

На рогатку дуже схожа,

Голосиста і пригожа. (У.)

 

Став закрійником мій братик,

Ну й закрійник – хвалить шеф

В брата ножиці чарівні,

Мов залізна буква …(Ф).

 

Три стовпці, внизу межа —

От і вийшла буква... (Ш)

 

Хто абетку з вас вивчав,

Різні букви зустрічав.

Кожна з них від А до Я

Промовля своє ім'я.

Лиш одна із них німа —

В неї голосу нема.

Здогадався, певно, всяк!

Звуть цю букву... (М'який знак.)

 

Буква ця усім відома,

Перед Я вона стоїть.

В ній — дві палички і коло —

Здогадаєтесь умить. (Ю.)

 

А буква ця тому

Вважається останньою,

Що ти себе самого

Не ставиш в перший ряд. (Я.)

 

Ведучий:  А зараз у першокласники дарують вам сценку «Кошеня».

 (На сцену виходять Учень, Кошеня і Баранець)

 

Учень: Засмутилось Кошеня:

Треба в школу йти щодня

І прикинулося вмить,

Що у нього хвіст болить.

Довго думав Баранець

І промовив, як мудрець:

 

Баранець: Це хвороба не проста -

Треба різати хвоста.

 

Учень: Кошеня кричить.  

 

Кошеня: Ніколи! Краще я піду до школи!

 

2. Музична пауза. 

 

(Звучить музика Баби-яги. Вибігає Баба-яга).
Баба-яга.: Я летіла на мітлі,
Щоб на святі буть мені!
Свою ступу розтрощила,
Сильно ноги намочила.
Я страшенно поспішала,
Спати довго не лягала,
Довго-довго готувалась
Й врешті-решт сюди дісталась.
(Принюхується.)
Фу-фу-фу! Букварський і школярський дух чую!
(Розглядає всіх.)
Ну, нарешті ви попались!
Я люблю таких пухкеньких,
Гарних, смачних, чепурненьких.
Ох, тепер вже не стерплю,
Швидко вас всіх проковтну.

Ведучий.
Ти Бабусю, почекай
Першоклашок не ковтай.
Краще з нами ти пограйся,
Весело порозважайся.

А чи знаєш ти казки?

Баба-яга.

Хто - я? Та я всі казки давним-давно перечитала. Ось послухайте! Я знаю казку про те, як Капітошка втік від діда й баби. А ще про те, як дід загубив шкарпетку...

 

Ведучий: Ти все наплутала, бабусю! Діти, хіба Капітошка втік від діді і баби

 

Діти: Ні! Колобок!

 

Ведучий: А хіба дід загубив шкарпетку?

 

Діти : Ні! Рукавичку!

 

(Першокласники показують лялькову виставу «Рукавичка»).
                                         Рукавичка

Ішов дід лісом  та й загубив  рукавичку.

 

От біжить мишка, побачила рукавичку та й питає:

—Хто-хто в цій рукавичці живе?

Ніхто не відповів, улізла мишка в рукавичку та й каже:

— Тут я буду жити!

 

Коли це плигає жабка. Побачила рукавичку та й питає:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

Мишка їй відповідає:

— Мишка-шкряботушка. А ти хто?

— Жабка-скрекотушка. Пусти й мене!

— Іди!

От уже їх двоє у рукавичці живе.

 

 Коли це біжить зайчик. Прибіг до рукавички та й питає:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

Йому відповідають:

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?

— А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене!

— Іди!

От уже їх троє.

 

Коли це біжить лисичка — та до рукавички. Питає:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

Їй відповідають:

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка та зайчик-побігайчик. А ти хто?

— Та я лисичка-сестричка. Пустіть і мене!

— Та йди!

Ото вже їх четверо сидить.

 

Аж суне вовчик — та й собі до рукавички, питається:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

Йому відповідають:

 

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик та лисичка-сестричка. А ти хто?

— Та я вовчик-братик. Пустіть і мене!

— Та вже йди!

Уліз і той. Уже їх п'ятеро. Так їм тісно, що й нікуди.

 

Коли це тріщать кущі, вилазить ведмідь — та й собі до рукавички, реве й питається:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

А йому й відповідають:

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик . А ти хто?

— Як вас багато! А я ведмідь-набрідь. Пустіть і мене!

— Куди ми тебе пустимо, коли й так тісно?

— Та якось будемо.

— Та вже йди, тільки скраєчку!

Уліз і ведмідь, — шестеро стало їх.

Та так вже тісно, що рукавичка ось-ось розірветься.

Коли це дід оглядівся,— нема рукавички.

Він тоді назад — шукати її.

Ішов-ішов, бачить — лежить рукавичка і ворушиться.  

— А хто це в моїй рукавичці?

Звірі як злякаються, як вирвуться з рукавички,— так усі й порозбігалися лісом.

Забрав дід рукавичку та й пішов додому.

Ось і казочці кінець, а хто слухав – молодець!

(Діти кланяються)

 

Ведучий.
Бабусю-ягусю! Залишайся з нами, і ти  побачиш, які ми розумні і вправні.
Ось подивись, як наші першокласники вміють готувати портфель до уроків.

(Гра «Хто скоріше складе портфель»).

 

Ведучий: А зараз перевіримо, як першокласники вміють з букв  складати слова.

Гра називається «Слово розсипалося». Першокласникам потрібно з окремих букв скласти слово. 

Слова: Урок, весна, школа, зошит.

  
Ведучий: А тепер перевіримо, чому навчилися першокласники у школі.
1. Скільки букв в українському алфавіті?

2. Яка перша буква в алфавіті?

3. Яка остання буква в алфавіті?
4. Яка буква не позначає жодного звука?

5. Скільки голосних  звуків в українській мові .

6. У якій країні ми живемо?

7. Столиця України.

8. Найбільша річка України?

9. Назвіть державні символи України.

 

Ведучий: Скінчився «Буквар», але не скінчилось, а лише розпочинається довге й цікаве шкільне життя.

 

Ведучий: Любі діти, час прощатися з Буквариком. 

Добрий Букварику!

Перша книжко

Хочеться навіть поплакати трішки.

Жаль розлучатись, а треба,

Та ми не забудем ніколи про тебе.

 

Учень 1: Ми з тобою прощаємось

Любий наш Букварик,

Тобі низько кланяється

Кожний наш школярик.

 

Учень 2: Ти навчив нас всіх читати,

Поважати батька й неньку.

І служить для України

Усіх нас вірненько.

 

Ведучий: Дорогі друзі, наше свято добігає кінця. Ми щиро вдячні всім, хто завітав до нас. Сподіваємось, що зібрані зернятка знань проростуть рясним урожаєм в майбутньому, а тепло сьогоднішнього свята залишиться в наших серцях назавжди.

 

У дружбі й радості зростайте,

Хай сонце щастя світить вам щораз.

І перше свято це запам’ятайте.

Нехай щастить вам, в добрий час.

 

(Вчитель вручає дітям Свідоцтва першокласника).

 

Учень 3: Дуже весело було нам на святі Букваря!

Прощальну пісеньку заспівать пора!

 

(Діти співають пісеньку про Буквар)