Сценарій свята до дня рідної мови

Лунай, прекрасна рідна мово!

ВЧИТЕЛЬ.

У нас сьогодні свято мови,-

В колисці гойданій та скупаній в росі.

У нас сьогодні свято слова-

Зручніш влаштовуйтеся всі.

Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

І народу без мови нема.

 - Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі, в нашій славній Україні. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово…  Мова – душа народу. І сьогодні ми будемо говорити про нашу рідну українську мову.

1. В нас українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

Багата, як земля, джерельно чиста

І тепла, наче мамина рука.

 

2. Я вчуся нею гарно розмовляти,

Читаю вірші і пишу слова,

Бо рідну мову треба добре знати.

Вона чудова, ніжна і жива.

 

3. Вона дзвенить у срібному джерельці,

У дивних квітах, у дзвінкій росі.

Вона живе й співа в моєму серці.

Її ми дуже любимо усі.

 

      4. О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами ,

Та слова рідного нікому не віддам.

5. Солов’їну, барвінкову,

Колосисту навіки –

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,

Бо ж єдина, так як мати,-

Мова кожного із нас.

ВЧИТЕЛЬ. Усі ми – народ України. Нашою  силою, волею, славою утвердилася на карті українська держава-самостійна, незалежна, вільна. Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова. Українська мова… Співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів. На конкурсі краси мов в Парижі в 1934 році за мелодійністю українська мова зайняла друге місце, після італійської.

   Але  який тернистий шлях довелося пройти нашій мові  у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати.

 Вона встала з колін, як піднялася наша Україна. Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року дало право зайняти українській мові належне місце―державної.

6. Як довго ждали ми своєї волі слова

і ось вона співа, бринить.

Бринить , співає наша мова,

чарує, ніжить і п’янить.

 

 

7. Українська мова – давня й молода.

Світить рідне слово, як жива  вода.

Звідки воно  взялось – діло не просте…

В душу засівалось, і з душі росте.

 

8.Рідна мово українська,

Ти душа мого народу,

Будь від роду і до роду,

Рідна мово материнська.

                                       ПІСНЯ  «Сяйво  калинове»

1.Нанизую слова, немов намисто,

Із слів складаю пісню солов'їну.

Як джерело натхненне і пречисте,

Батьківська мова рідної  країни.

Приспів:

Рідна мова, наче мати, -

Перша колискова,

Все життя нам шанувати

Пісню ту казкову.

Мова рідна як святиня,

Сяйво калинове.

України берегиня -

Рідна наша мова.

2. З неволі ти назавжди відродилась,

І серце українське заспівало

Про рушники і вербу, що схилилась,

І чистим словом всіх зачарувала.

 

Вчитель. Наша  бібліотекарка Ольга Богданівна  Кавуза підготувала до свята  тематичну  виставку, присвячену Міжнародному  Дню  рідної  мови і хоче представити вам книги, які варто прочитати, щоб збагатити свій словничок красивими словами. Надаємо  їй  слово.

Виступ  бібліотекаря

Вчитель. Діти, у нас на святі також присутні  наші  місцеві поетеси- скоморохівчанки дві пані Марії (Марія  Кащук  та  Марія Євтушко). Ви вже з ними знайомі, адже ми не раз зустрічалися , щоб послухати  їх  поезію. І я впевнена, що у їх творчому  доробку  теж є вірші про нашу співучу, красиву українську  мову. Давайте їх  послухаємо.     

                         Виступ  поетес  зі  Скоморох
ВЧИТЕЛЬ. Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова — це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова:  в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді,— скрізь українці,кі виїхали на проживання за межі нашої країни, відкривають українські школи, випускають українські газети і журнали, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український родовід серед інших національностей. На весь світ стало відомим ім’я Петра Яцика, українського мецената з Канади, який започаткував проведення Міжнародного конкурсу знавців української мови, спрямованого на пропаганду і підтримку розвитку української мови.

Чарівниця:Добрий день, діти. Я – Чарівниця, берегиня рідної мови. Не даю їй пропасти в лиху годину і хочу, щоб ви теж берегли і знали українську мову. Я прийшла до вас з глибин віків і дуже хочу почути, що ви знаєте про мову і як ви розмовляєте, тому що мова – найбільше багатство народу, а ви, українці, - славні нащадки нашого народу. Хочу до вас я звернутися, діти:

Можна людині без мови прожити?

Можна без пісні, без загадки й казки?

Хто відповість? Поміркуйте,  будь ласка!

Учень: Як же людині без казки і слова,

Без задушевної пісні й розмови?

Думаю я, що таке неможливо.

Мова людини – це щастя, це – диво!

Чарівниця: Правильно думаєш. Мова – це диво.

З нею людина розумна й щаслива.

Знаючи мову, спілкуються люди,

Мова загине – й людини не буде.

Учень: Як же без мови? Не уявляю!

Я щохвилини про щось та й питаю.

А коли мови не будемо знати,

Як же ми зможемо світ пізнавати?

Чарівниця: В світі ми – люди і правильно, діти,

Людям без мови не можна прожити.

ВЧИТЕЛЬ. Чарівнице, що це в тебе за скриня?

Чарівниця: Зі скарбами.

(Скарби – це  казки, прислів’я , пісні…)

Із казкою ми вже стрічались не раз,

І знову вона завітала до нас,

В казках є завжди перешкоди, та знаєм:

Для творчих дітей їх ніколи немає!

Вікторина «Спробуй казку відгадати…»
1. Не тримали сина й доні
У своїх вони долонях.
Тож пішов дідусь у ліс,
Деревиночку приніс.
У колисочку поклали,
Бабця нічку колихала,
А на ранок в ній синочок
Та й відкрив розумні очка.
Як же зветься це хлоп’ятко,
Любі хлопчики й дівчатка? («Івасик-Телесик»)

2. Це маленька горошина
Принесла в родину сина.
Мав таку цей хлопець силу,
Що зміюку підкорила.
Визволив сестру, братів,
Простить зради не схотів,
То ж пішов у світ блукати,
Долі кращої шукати.
Відгадайте без підказки,
Із якої герой казки? («Котигорошко»)

3. Дівчина, хоч і кривенька,
Роботяща, моторненька,
Як гніздо її спалили,
То з качками полетіла.
Всі ви знаєте цю казку,
То ж назвіть її, будь ласка! («Кривенька качечка»)

4. Ця брехуха – і рогата,
І баньката й бородата.
Обдурила свого діда,
Принесла в родину біди,
Хату в зайчика украла,
Жити в домі цьому стала.
Добрий рак її прогнав
І зайчика врятував.
Як же звати цю рогату
Вередуху бородату? («Коза-Дереза»)

5. Він любив пісні співати.
Від звірят усіх тікати.
Скік! Тут був, і вже – нема!
І шукать його – дарма!
Та лисичка його з’їла,
Ба! Таки перехитрила! («Колобок»)

6.Хто журавлика вітав,
Ще й кашкою пригощав?
Пригадайте-но, будь ласка,
Із якої герой казки? («Лисичка та Журавель»)

Чарівниця. Хочу нагадати про інші перлини народної творчості, наш другий скарб  – прислів’я. Вони відображають  мудрість українського народу. А ви знаєте прислів’я про мову?

                                          Прислів’я
1. У кого рідна мова, в того й душа  здорова.

2. Гостре словечко     коле сердечко.
3. Давши слово – держись, не давши – кріпись.
4. Слово до слова  -      зложиться мова.

5. Від теплого слова   і лід розмерзає.
6. Слів не розкидаєш,   добру славу маєш

Чарівниця.  Золота струна мови — символ таланту, краси і добробуту народу. Вона піснею бринить у його душі, барвисто квітує на рушниках та килимах, дивує вигадливістю кольорових мініатюр на писанках, але найголосніше озивається в пісні. Пісня – це третій скарб нашої мови.  Діти, а чи  вмієте  ви співати?

 

                                      

 

 

 

 

 

 

 Виходять  першокласники в українському одязі.

Першокласниця. Українка  я  маленька.

Україна – моя  ненька.

В неї  щира  я  дитина,

Добра, люба  та  єдина.

Першокласниця. Вірна  я  дочка  народу,

Бо козацького я  роду,

Щиро  я  свій  край  кохаю,

Роду  іншого  не  знаю.

 

Першокласниця. На  Вкраїні  народилась,

В свою  маму  удалась.

Все, що рідне, я кохаю,

Всім, хто  рідний, помагаю,

І чужому  я  навчаюсь,

Але  й  свого  не  цураюсь.

УЧИТЕЛЬ. А хто  ти, хлопчику  маленький?

Першокласник. Я син  України - неньки!

Українцем  я  зовуся.

Й тою назвою  горджуся.

В мене вдача  щира  й  сміла,

І відвага  духа  й  тіла,

І душа  моя  здорова,

Українська  в  мене  мова.

Першокласник.Ми ― маленькі першокласники ,

славні нащадки українського народу,

присягаємо:

Не кривити душею,

Мови не цуратись,

Долею пишатись!

Першокласниця.  Мову буду вчити,

Мову буду знати,

Бо вона священна,

Як мир , хліб  і мати!

 

 

                                                                                                                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                

• Зараз подивимось, як наші учні  вміють і можуть пояснити значення  тих чи інших слів. А ваше завдання,глядачі, відгадати це слово.

                                       Гра    «Поясни  слово»

 

Ведуча.
Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує. У них ― мамина ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова.

Учениця.
Рідна мамо, добра ти моя ненько,
мамо, мамо, вишенько біленька.
Чуєш, мамо? Горлиця мені знову
Нагадала давню пісню колискову.

                                    МАМА  СПІВАЄ  КОЛИСКОВУ

ВЧИТЕЛЬ. Мова нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. І так само, як у кожної людини є одна мама і тато, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

    Теплий голос матері   будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата. А якими прекрасними звертаннями до наших дорогих рідних мам, татусів, бабусь і дідусів багата наша мова.

 Учень.Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і щирі, прекрасні слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

 Учениця.Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю!

 Учень.Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло.

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце цвіло.

 Учениця.

Татку, татусеньку, таточко, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе обійняти,

Ти мій порадник, заступник і друг!

 Учень.

Я до бабусі з любов'ю звертаюсь

Бабцю, бабусю, бабуню моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

І відчуваю в них лагідність я!

 

 Учениця.

Й до дідуся я іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястий струмочком біжить.

                 

          

Солов'ї розливаються ніжно

У зеленім веснянім гаю,

Син до матері каже:

— Ця пісня

Дуже схожа на мову твою.

Посміхається мати до сина:

— Пам'ятай, моє миле дитя,

Рідна мова завжди солов'їна,

Зігріває людей все життя.

Наша мова живе й буде жити,

Бо вона, ніби подих весни —

Пам'ятай ти завжди про це, сину,

Рідне слово теплом огорни.

• А зараз наші  батьки теж спробують відгадати слова-назви і  дізнатись хто вони є у цю мить. Гра  для батьків  «Хто  я?»

Пісня. «Рідна мова колискова»

1)Ми з дитинства чуєм нашу мову
Чуєм гарні пісні і вірші
Нею розмовляє тато й мама
Розмовляють бабці й дідусі

--------------ПРИСПІВ:-----------------
Наша мово колискова
Будеш жити ти завжди
Рідна мово-колискова
Будеш жити ти завжди
---------------------------------------
2) Різні мови знаєм і вивчаєм
Але наймиліша нам своя
Наша мова лагідна чудова
У словах Шевченка і Франка

--------------ПРИСПІВ:-----------------

3)А коли дорослими ми станем,
В заповітах скажемо своїх.
Щоб плекали діти нашу мову,
Прославляли й берегли її.
--------------ПРИСПІВ:-----------------

 

ВЧИТЕЛЬ. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу і свою мову. І хоча  ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, і хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, та сьогодні вона відроджується. Бо  не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Але й тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову: перекручують слова, розмовляють такою мовою, якої не існує в світі.

                                        Інсценізація «Зустріч друзів»

Прибігає одного разу Володя   до Ростіка  і каже:

 

Володя.  Пашлі на  двір. Там такі класні сорєвнованія.

ВЧИТЕЛЬ. Ростикові хотілося виправити товариша, але побоявся, що той образиться, і не поправив.

 

Ростік. Ходімо.

 

Володя. Ти за кого будеш боліти?

 

Ростік. Та, напевно, за своїх уболіватиму.

 

Даринка. Пацани! Подождіть мене. Подивіться, який у мене гарний цвіток для побєдітєля!

 

ВЧИТЕЛЬ. Ростік аж на обличчі змінився, але знову не захотів образити друзів.

 

Ростік. Слухай, Володю, а твої батьки у відрядженні?

 

Володя. Да. А чьо ти хотів?

 

Ростік. Та хотів попросити дещо у твого тата.  А коли вони повернуться?

 

Володя. Да на неділі.

 

Ростік. Ти знаєш, я ніколи не міг збагнути, де ти таку мову вивчив, чи курси якісь закінчив. Мені соромно, що мій друг не поважає своєї мови, калічить її. Задумайся, Володю, в якій країні ти живеш (Йде від друзів).

 

Даринка. Ну і двоюшнік ти, Вова. Навчись говорити.

 

Ростік. А ти сама як розмовляєш: двоюшнік, цвіток, Вова. Де ти таких слів набралася?

 

Даринка. Злий ти, піду до Володі. (втікає).

 

Ростік. Володю, Даринко, зачекайте. Я ж не хотів вас образити.

 

ВЧИТЕЛЬ. Отак, діти, кожна людина, яка поважає себе, країну,  не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову й буденну.

Серед ночі Київ

Криється туманом.

Розмовляє вітер

З бронзовим Богданом.

Вітер. -Облітав я,- 

Вулиці всі чисто.

Як змінився Київ,

Це прадавнє місто!

Де вітри гуляли,

Там нові квартали…

         А Богдан зітхає:

-Що там ті квартали…

Нині і кияни

Зовсім інші стали.

Я сто літ на площі

Днюю і ночую,

Але дуже рідко

Рідну мову чую.

 

     ВЕДУЧИЙ  Як боляче, діти, усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом  даній землі, в час, коли постала, як благословення Боже, вимріяна Шевченком незалежна Україна, в час, коли ми маємо здійснювати мрію Кобзаря — об’єднатися в одну велику сім’ю, ім’я якій — українська нація, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного коріння. Нерідко ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці Павла Глазового  „Кухлик”.(Звучить гумореска у виконанні учня).

 

Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: - Покажіть
Кухлик той, що з краю.
Продавщиця: - Што? Чєво?
Я не панімаю.
- Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
- Да какой же кухлік здєсь,
Єслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови:
- В Україні живете
Й не знаєте мови…
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
- У мєня єсть свій язик,
Ні к чєму мне мова.
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо така сама біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика
– І не знає мови!

 

НАШІ ХЛОПЦІ

Іде вуйко Хрещатиком-

Приїжджа людина.

Запитує у зустрічних:

-А котра година?

Перехожі пробігають,

Позиркують скоса.

Той рукою відмахнеться,

Той відверне носа.

А тут раптом двоє негрів

Вийшли з гастроному.

Один глянув на годинник:

• Зараз чверть на сьому.

Вуйко низько поклонився.

• Дякую, шановні!

Значить, є ще у столиці

Україномовні.

ВЧИТЕЛЬ, Українська література має  визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Симоненка. Золоту скарбницю рідної мови збагатили відомі майстри художнього слова – сучасні українські письменники: Ліна Костенко, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Дмитро Павличко, Іван Драч. Почуйте  крик згорьованої душі україн­ських поетів, зойк їх зраненого серця, відчуйте їх болі у своїй душі — і згадайте, що ми українці, нащадки козацького роду. Молімося до Бога кожен день за свою родину, за свою державу і за рідну мову.

                                   Молитва за рідну мову

Учитель. Наше свято добігає кінця. Я була б рада та щаслива, якби від сьогоднішнього свята ви, дорогі діти  і  гості, залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови. Гадаю, тепер, діти, ви будете  наполегливіше її вивчати. Не лінуйтеся вчитися,  звикайте розмовляти правильно і гарно.

    Ми з вами всі живемо в Україні,

     Мова чудова й пісні в нас чарівні.

     Треба щоб мову ми вчили і знали

     Й нею чисто усі розмовляли.

 

22.До рідного слова нам треба звикати,

    Щоб мова була як дзвінке джерело

    Подумай сім раз перед тим як сказати,

   Щоб слово твоє людям радість несло.

 

23.Мова- то чиста криниця,

    Де б’є , мов сльоза джерело,

    Мова – це наша світлиця,

    Вона як добірне зерно.

 

24 Не цурайтеся мови, люди,

Рідного джерельця,

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця!

         Хай вона в піснях лунає

    Кожен  день і в свято.

    Соловейком хай співає

   В українській хаті.

25.Всі ми любим нашу мову,

Наче пісню вечорову

ВСІ: І служити будем їй

         Нашій мові дорогій

             Відео  пісні. «Мова  єднання»