Сценарій свята до Міжнародного дня рідної мови «Кращої, ніж рідна,мови не буває»

Сценарій свята до Міжнародного дня рідної мови

 «Кращої, ніж рідна,мови не буває»

Святково прибраний зал. Розвішані плакати, вислови про мову. За кулісами під легку мелодію учениця читає вірш Віктора Баранова « До українців»

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, 
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: 
Де той рік, де той проклятий тиждень і день, 
Коли ми, українці, забули, що ми українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот, 
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється, 
І що ми на Вкраїні — таки український народ, 
А не просто населення, як це у звітах дається.

І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина. 
І що щедрість — в серцях, а не лиш у крамничних вітринах. 
І що є у нас мова, і що українська вона, 
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас — Говори! 
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! 
Запитайте у себе: відколи, з якої пори 
Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття, 
У якому свідомості нашій збагнути незмога, 
Чим солодший од меду нам видався чад забуття 
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як? 
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата? 
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк, 
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова… 
Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинці. 
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, 
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Вже й сама ладна мовить: "Воно тобі треба?. Стерпи!" 
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво: 
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи? 
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря, 
І хіба не зотліє на тлін українство між нами, 
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря 
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. 
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. 
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил, 
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…. 

Ведуча.  21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Це відносно молоде свято – до календарів усього світу воно увійшло тільки у 1999 році. І в Україні це свято також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть. Де і коли народилася традиція Міжнародного дня рідної мови?

Ведучий. Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту протиурядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полегших за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в нас.

Ведуча. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може гордитися наш народ.

Ведучий. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора – Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше Нечуєм-Левицьким, Панасом Мирним, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою та багатьма видатними українцями.

Ведуча. Сьогодні світ знає, що державність мови є універсальною формою об”єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, надійна основа розвитку країни.

Дівчата в українських костюмах.

1-ша.

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

2-га.

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

 

 

3-я.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог – Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби! 

4-а.

Мово моя! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо "Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог".

5-а.

Мово наша! Пречиста незаймана Діво! Яничарами в степах впіймана, в дикий кривавий ясир погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на тому торжищі продана!

6-а.

Мово наша! Передчасно постаріла, змарніла, на хресті мук розіп'ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішана дітьми-покручами.

5-а.

Прости ж їх, змарнілих, здрібнілих, перероджених, звироднілих нащадків козацького роду, які повірили лукавим корчмарям і ненажерливим косарям, що Ти не древня, що Ти не мудра, не велична, не прекрасна, не свята, не вічна єси.

4-а.

Стаю перед Тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних, і повернися до нашої хати, звідки Тебе було вигнано, вернися до  нашого краю.

3-я.

 Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь – Україну возвелич! Порятуй народ її на віки!

Пісня «Українська мова»

Ведучий. Рідна мова! Запашна,співуча,гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша Україна.

Ведуча.

Україна та її культура святкують своє відродження. Проголошення незалежності дало можливість українській культурі зайняти належне їй місце.

Читець.

В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна.
Цвіти і сяй, моя державна... ( О.Олесь)

Читець.

Мова — краса спілкування, 
Мова — як сонце ясне, 
Мова — то предків надбання, 
Мова — багатство моє. 
Мова — то чиста криниця, 
Де б'є, мов сльоза, джерело, 
Мова — це наша світлиця, 
Вона — як добірне зерно. 
Мова — державна перлина, 
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть.
Читець.
Мова наша, мова — 
Мова кольорова, 
В ній гроза травнева 
Й тиша вечорова.

Мова наша, мова — 
Літ минулих повість, 
Вічно юна мудрість, 
Сива наша совість.

Я без тебе, мово, 
Без зерна полова, 
Соняшник без сонця, 
Без птахів діброва.

Як вогонь у серці 
Я несу в майбутнє 
Невгасиму мову, 
Слово незабутнє.
Ведучий. Мало кому відомо, що наша мова побувала на п”єдесталі пошани. Про це стало відомо з інтерв”ю Юліана Семенова, яке було опубліковано в часописі «Україна» №13 за 1990 рік.

Ведуча.

1934 року у Парижі відбувся конкурс мов. Сталін, звичайно, не міг дозволити, щоб народи Радянського Союзу брали участь у цьому досить своєрідному фестивалі. Російську мову представляла російська еміграція, а українську – поети і професори, які також волею примхливої долі опинилися за кордоном.

Ведучий. Місця розподілилися так : перше – французька мова, друге – перська, третє – українська.

« Молитва за рідну мову»

Боже, Отче милостивий,

Ти нам дав ту мову красну,

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала

Нам, маленьким, наша мати,

Тою мовою навчала

Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем

Величатись перед світом,

Бо між мовами ця мова -

Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,

Хоч би й хто посмів грозити, -

Дай нам силу, дай відвагу

Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,

Хай буде по Твоїй волі,

Щоб та мова гомоніла

Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку

Рідного святого слова,

Щоб цвіла на славу Божу

Наша українська мова!

Пісня”Мова колискова”

Ведуча. Рідне слово. Воно бринить, хвилює душу. Бо мова українська – то невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава,ніжна, багата. Порадник і вчитель тим, хто її любить, шанує, і суддя тим, хто зневажає.

Учень.

Ой яка чудова українська мова 
Де береться все це, звідкіля і як 
Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, 
Бір, дерелісок, чорноліс. Є іще байрак.

Учень.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія. 
Можна “звідкіля” і “звідки”, можна і “звідкіль”. 
Є у ній хурделиця, віхола, завія, 
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

Учень.   

Та не в тому справа, що така багата
Помагало слово нам у боротьбі.
Кликало на битву проти супостата,
То звучало сміхом на полях плаката,
І за все це, мово, дякуєм тобі.

Ведучий. Український народ завше відзначався високою культурою мовних стосунків. Так турецький мандрівник Ельвія Челебі, який у 1657 році побував на Україні, згодом писав, що українці – це стародавній народ, а їхня мова всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська.

   Ведуча. До речі, його цікавили лайливі слова. Так от в українській мові йому вдалося знайти аж чотири лайливих вирази: «щезни собако», «свиня», « чорт», « дідько». А який маємо сьогодні рівень культури в Україні?

Ведучий. Експериментально доведено, що грубе слово як негативний подразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька годин і навіть днів. Як наслідок – порушення нервової та серцево-судинної діяльності людини, її хвороба , а іноді смерть. Тому висока культура мовлення – це не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність для народу.

Учень

Вивчайте,  любіть  свою  мову, 

як  світлу  Вітчизну  любіть, 

як  стягів  красу  малинову, 

як  рідного  неба  блакить. 

Учениця

Ми  з  нею  відомі  усюди, 

усе  в  ній,  що  треба  нам,  є, 

а  хто  свою  мову  забуде, 

той  серце  забуде  своє. 

Учень.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть!

Інсценізація вірша «Як би тобі, доню…»

(Діалог матері та дочки. Обидві у вишиванках)

Мати:

Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Донька:Забувають діти мову матерів.

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Стогне від розпуки зранена земля,

І сивіти стала матінка моя.

Мати:

Доню моя, доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Як би твої очі не манили зваби,

Не посмій вчинити Батьківщині зради.

Не посмій зламати гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути –м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися маминої мови!

Ведучий 1 Сучасний український алфавіт налічує 33 літери, яких сьогодні цілком досить, щоб сформувати власну думку, а письменнику написати найцікавіший та найсучасніший твір. Адже словом можна:

•                        розвеселити
•                        вселити надію
•                        викликати посмішку
•                        причарувати
•                        возвеличити
•                        очистити душу
•                        скувати сили душі
•                        посилити тривогу й безнадію
•                        поранити душу
•                        приголомшити
•                        принизити
•                        образити
•                        зганьбити
•                        убити
•                        розрадити
•                        зцілити
•                        розсіяти сумнів
•                        переконати
•                        ощасливити

Учень. 

Пишається Париж і Рим

Одвічно рідним словом,

Чого ж втрачаєм тільки ми

Свою співучу мову?

Без мови гине всякий слід

І роду і народу.

Як пам’ятає мову рід –

Не буде переводу.

Хіба манкурти ми чужі

Чи яничари люті,

Щоб за дешеві бараші

Свій рідний дух забути?!

На крила пам’яті, орли.

Пора у путь, братове,

Ми – українці, не хохли,

Ми не забули мови!

Ми краще на льоту помрем,

Ніж бути в нас руїні.

Ми нашу мову збережем,

Коли ми – Україна!

Вчитель: Подальша доля нашої мови залежить від нас!Від того як буде рідне слово бриніти в нашій душі,як воно буде жити в ній,Тож вболівайте за рідне слово,вірте в його чарівну силу,адже воно того варте,бо це мова нашої країни!

Українська мова неозора,

Ти безмежна,як небо і зорі!

Ти прекрасна як сонце і квіти!

Наша нене,а ми твої діти !

Ведучий 1 Тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово, щастя, натхнення, добра, миру, світлого майбутнього, живіть повноцінно, досягайте вершин, адже у ваших руках доля нашої країни.

Ведучий 2 На цій оптимістичній ноті дозвольте завершити наше свято. Всього вам найкращого! Дякуємо всім, хто брав участь у його підготовці.

Пісня «Мова єднання»