Сценарій свята "Мова моя калинова"

 

 

СЦЕНАРІЙ  СВЯТА

«Мова моя калинова»

(Складено на матеріалах Інтернет ресурсів)

 

                            Підготувала     вчитель

                                 початкових         класів

                                 НВК «гімназія-школа» №1

                                 Булгар  Любов  Іванівна

                                                                                   

                 

 

 

 

                             

                              м. Маріуполь

Тема свята    Мова моя калинова

Мета             Поглибити знання учнів з української мови, показати  її красу й багатство,

                      виховувати    любов   і   повагу   до   рідної   мови,   бажання    наполегливо

                      оволодівати   її   багатствами,   підвищувати   мовленнєву  культуру   учнів,

                      розвивати   творчу   активність   дітей,  пробудити  почуття  патріотизму та    

                      національної гідності.

Обладнання. Плакати  з  надписами  «Мужай,  прекрасна  наша  мово!»  (М. Рильський),

                       «Без мови немає народу, як сонця без світла й тепла» (С. Шелунін), калина,

                       рушники, хліб-сіль на рушнику, повітряні кульки, відео ролики з піснями.

Хід свята

 (Під виконання пісні на слова О. Вратарьова, музику О. Злотника «Розкажи про Україну» діти виходять на сцену)

Ведучий.     Добрий день, шановні гості!

Ведуча.        Гостей дорогих ми вітаємо щиро!

                      Стрічаємо з хлібом, любов’ю та миром!

                      (Діти вносять на святковому рушнику хліб-сіль) 

Ведучий. Щасливі ми, що народились і живемо  на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – нашій славній Україні! Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського.

Ведуча.    І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, почувши рідне слово.

1 учень.  Любіть  Україну, у сні й наяву,

                Вишневу свою Україну.

                Красу її вічно живу і нову

                І мову її солов’їну.

2 учень.   Вона, як ніжна пісня калинова,

                 Заходить серцем в душу з ранніх літ.

                 Це – мова, наче пташка світанкова,

                 Що гордо лине в свій стрімкий політ.

3 учень.   Велична, щедра і прекрасна мова,

                 Прозора й чиста, як гірська вода.

                 Це України мова барвінкова,

                 Така багата й вічно молода!

4 учень.    Мова кожного народу

                  Неповторна і своя.

                  В ній гримлять громи в негоду,

                  В тишу – трелі солов’я.

5 учень.    Вимовляю кожне слово,

                  Кожне слово – наче спів.

                  Найдорожча рідна мова,

                  Мова предків і батьків!

Ведучий. Дорогі друзі! Ми зібралися сьогодні, в День української мови та писемності, щоб віддати шану рідному слову, рідній українській солов’їній мові.

Ведуча. Дійсно, найбільшим  і найдорожчим скарбом кожного народу є його мова. І той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

Ведучий. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої колискової пісні. В ній материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова.

Ведуча.  Пропонуємо вашій увазі колискові пісні у виконанні дівчат 3 – А класу. Зустрічаємо їх оплесками.

   (дівчата виконують 2-3 колискові пісеньки)

6 учень.     Мова – краса спілкування,

                   Мова – як сонце ясне!

                   Мова – то предків надбання,

                   Мова – багатство моє!

7 учень.     Мова – то чиста криниця,

                   Де б’є, мов сльоза, джерело.

                   Мова – це наша світлиця,

                   Вона – як добірне зерно!

8 учень.     Мова – державна перлина,

                   Нею завжди дорожіть.

                   Без мови немає країни,

                   Мову, як матір любіть!

(Звучить пісня «Мова у серці народу» на слова Н. Красоткіної)

Ведучий.   Дуже гарно звучить українська мова в прислів’ях. У них виражена мудрість народу.  Упродовж   віків  слово  рідне  українське  живило  душу, вчило  бути  чесним,

сміливим, любити свій край, як неньку, бо «хто матір забуває, того Бог карає».

Ведуча.  Зараз ми з вами пограємо у гру «Докажи прислів’я» На екрані ви бачите та читаєте початок прислів’я, а потім дружно хором закінчуємо його.

            1)  Слово до слова --… (складається мова)

            2)  Удар забувається, а … (погане слово пам’ятається )

            3)   Бережи хліб на обід, а … (слово на відповідь)

            4)   Дав слово -- … (дотримуйся його)

            5)    І від солодких слів … (буває гірко)

            6) Слово без діла … (нічого не варте)

9 учень.      Слова, слова… Вони всі різні:

                    Тривожні й тихі, радісні й сумні,

                    Є терпеливі, є жорстокі й грізні,

                    Лукаві й чесні, мудрі та смішні.

10 учень.     Із слова починається людина,

                     Із мови починається мій рід.

                     Моя ласкава, мамина, єдина

                     Щебече соловейком на весь світ

Ведуча. Багатий український народ і на ігри зі співанками. Ось одна з них – «Подоляночка». Ставаймо у коло та й станцюємо. Спочатку давайте виберемо Подоляночку лічилкою:

                                      Котилася торба з високого горба,

                                      А в тій торбі хліб – паляниця,

                                      З ким хочеш, з тим поділися.

    (Виконується гра «Подоляночка»)

11 учень.        Солов’їну, барвінкову

                        Колосисту навіки

                        Українську рідну мову

                        В дар тобі дали батьки.

12 учень.        Берегти її, плекати

                        Буду всюди й повсякчас,

                        Бо ж єдина—так, як мати, --

                        Мова в кожного із нас.

13 учень.        Вона, як зоря пурпурова,

                        Що сяє з небесних висот,

                        І там, де звучить рідна мова,

                        Живе український народ!

Ведучий. Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і     вогню?!

Ведуча.    Рідне слово… Скільки в тобі лагідності й доброти, мудрості земної, закладеної ще славними нашими предками!

Ведучий.  Багата наша мова і на скоромовки. Зараз ми проведемо міні-конкурс скоромовок.

Ведучий. Зараз запрошуємо від кожного класу по одному учню, які чітко й швидко скажуть українську скоромовку, а ви оплесками виберете переможця.

                             (конкурс скоромовок)

14 учень.   Рідне слово… Воно бринить, хвилює душу, бо мова українська – то невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, співуча, ніжна і багата.

15 учень.  Вся історія народу – в мові. Мова – душа народу. Позбавити народ рідної мови означає вбити його.

16 учень. Мова – це віконце, через яке людина пізнає світ.

                  (виконання українського танцю)

Ведучий. Український народ завжди славився гумором, дотепним словом.

Ведуча.   Наш народ дуже любить жартувати. Пропонуємо вам жартівливу інсценізацію «Як провчили Гриця».

(Господиня з молотком намагається відремонтувати стілець, а господар спить. Заходить кума)

Кума. Здрастуй, кумасю! Що це ти робиш? А де ж це кум?

Господиня. Знаєш, люба кумонько, вся біда оця у ліні.

                     Подивись – но, Гриць – лінтюх, он розлігся, як лантух.

                     Так подумала це я от провчить цього Грицька.

Кума.    Думаєш, сама зробиш? Може я чим допоможу? Не хвилюйся, лінь – хвороба виліковна.

       (Шепочуться, підходять до Грицька, ховають його у мішок і виходять з ним. Гриць навіть не прокинувся)

              Звучить музика. На фоні вивіски «Веселий ярмарок» виходять зазивали.

1 зазивала. Гей, старі і молоді, швидше йдіть до нас сюди!

                    Тут у нас і тари – бари, всякі різнії товари!

2 зазивала. Увага! Спішіть, поспішайте:

                    Господарі, гості—глядіть, не минайте!

                    На ярмарок прошу гуртом, поодинці:

                    Чекають на вас там чудові гостинці!

3 зазивала.   Купувальники! Ідіть, в продавців товар беріть!

                       (У кожного продавця свої  реквізити)

1 продавець.    Купуйте, купуйте усі бараболю!

                          Варіть її, смажте із сіллю й без солі.

                          Сто страв господиня з картоплі зготує,

                          Картопля, як хліб, -- вона всіх нагодує!

2 продавець.    Беріть помідори! Вони пречудові!

                          До вашого столу хоч зараз готові.

3 продавець.     Хто гострого хоче – часник хай придбає,

                           Він всякі мікроби вогнем випікає!

4 продавець.     Беріть, не минайте рушник цей, сестрички!

                           Утріться – й рум’янець не зійде із личка!

5 продавець.      Валянки, валянки, невеличкі валянки!

                            На швидкі ніжки для нашого Гришки!

6 продавець.      Купуйте бублики, печиво!

7 продавець.      А у мене гарні хустки, вишиванки!

    (Тут з’являються жінки з Грицем у мішку)

Господиня.  Продам лежебоку! Кому лежебоку?

   (Розв’язують мішок, звучить пісня «Ой там на веселім базарі…». Раптом просипається Гриць, позіхає, потягується.)

Гриць.       Вже мені набридло спати,

                  Чи піти десь погуляти? (встає, злякано озирається)

                  Ох, де це я? (до куми) Де ж це жіночка моя?

Господиня (підходить ближче). Грицю, Грицю, лежебока!

                   Виспавсь?

                   От тепер  морока буде тобі від других!

                  Сором цілий день лежати

                  Й тільки спати, спати, спати! (намагається знову зав’язати мішок з     Грицем. Всі сміються).

Кума.  Ледар ти! Ділу – вінець!

            Продамо тебе й кінець!

Гриць. Продамо?  Й  кінець?  Ой, лишенько! (хватається  за голову, потім  на колінах   

            повзе до жінки).

            Ой,  жіночка  моя  люба,  не  продавай мене! Я  буду працювати і не буду весь

            час спати! 

Господиня.  Добре,  тобі повірю я востаннє,

                     Інакше буде  непереливки тобі!

                                    (Всі кланяються)

Ведучий. Розвеселили нас жарти. А під хороший настрій і співати хочеться. Ми українці – співучий народ!

Ведуча.   Українська мова і пісня… Вони супроводжують людину з перших до останніх хвилин її життя. Пісня – душа народу, це його краса і доброта. Українська пісня – то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення.

17 учень.    Ми веселі і завзяті діти України

                    Дуже любимо співати пісню солов’їну.

                    Гей, хто любить наш рідний край,

                    З нами пісню дзвінко заспівай!

(Звучить попурі українських пісень «Несе Галя  воду»,  «Чорнобривці», «Галя по садочку ходила», «Ой чули, чули, чули…» та інші).

18 учень.    Вивчайте, любіть свою мову!

                    Як світлу Вітчизну любіть!

                    Як стягів красу  неповторну,

                    Як рідного неба блакить!

19 учень.   Учи, дитино, рідну мову!

                    Гордися нею і лелій!

                   А зрадити голубоньку чудову

                   Ти, навіть, в думці не посмій!

20 учень.    Люби її, як матінку й природу!

                    Горнись до неї – ти ж бо її син!

                    Вона – безсмертя рідного народу,

                    Могутній, вічний України дзвін!

Ведучий.    Ми  б   були  раді  і  щасливі,  якщо  б  від  сьогоднішнього свята у ваших

                    серцях запалала хоча б іскорка любові до нашої країни, до рідної мови!

Ведучий.     Хай  вам  щастить!