Сценарій свята "Наша школа - початкова"

Про матеріал

Навчати дітей виразному читанню напам'ять віршів, чіткому мовленню, дикції. Розвивати увагу, слух, пам'ять, мислення. Виховувати згуртованість, відповідальність, культуру поведінки під час свят.

Перегляд файлу

                     Свято «Наша школа – початкова»

 

Мета. Навчати дітей виразному читанню напам’ять віршів, чіткому мовленню, дикції. Розвивати увагу, слух (при виконанні пісень), пам'ять, мислення. Виховувати згуртованість, відповідальність, культуру поведінки під час свят.

 

 

Добрий день вам, люди добрі!

Щиро просим до господи.

Раді вас у нас вітати,

Щастя і добра бажати.

 

Хлібом-сіллю вас вітаєм,

І здоровя всім бажаєм

Під веселий рідний спів,

Посилаєм вам уклін.

 

Ми маленькі діти

Дякуєм вам щиро,

Що для нас чудову

Школу ви відкрили.

 

Тут веселощі і сміх,

Радості доволі,

Бо навчаємось сьогодні

В своїй рідній школі.

 

Тут нам дарують знання й мудрість жити,

Вчать працювати й любити книжки.

Будемо мріяти в школі й радіти,

Вчитися будемо всі залюбки.

 

( пісня «Вересневий світлий день», 3кл) G:\3 кл.jpg

 

Ми у школі, як в родині,

Всі ми діти України.

Вчителі , як ті батьки,

Нас навчають залюбки.

 

В нашій школі, що й казати.

Гарно й затишно кругом.

На уроках різні форми

Запроваджуєм давно.

 

Як навчаємось у школі-

Скаже кожен вам із нас

І не точать учні ляси

На уроках – бо не час.

 

( пісня «Вчать у школі», 2кл) G:\2кл.jpg

 

Хоч школа наша початкова

В нас дисципліна - всіх зразкова.

В понеділок – на лінійку

В коридорі – шикуйсь швидко!

 

А чергуємо як гарно,

Все у нас блищить завжди.

На лінійках все нас хвалять

Хоч би премію дали!..

 

Ще й художники ростуть

Гарні в нашій школі.

І малюночків у них

Різних є доволі.

 

В нас багато добрих справ,

Їх нам не злічити.

Ще на рік лишіться в нас

Раді вас навчити.

 

(пісня «Школо, наша колиско», 4кл) G:\4кл.jpg

 

Школа, школа – співучий вулик дитячих мрій і захоплень! Вона живе своїм особливим життям. Це не просто приміщення, де навчаються діти, це дитяча Дзвінка Країна. Вона притягує до себе, приваблює нестримною радістю, веселим сміхом, дитячою безпосередністю, чистотою ніжної дитячої душі. Тут ростуть і навчаються школярі. Тут формуються їх характер і поведінка, словом, відбувається становлення людини, яка виходить із цих стін і йде у самостійне життя. Дитяча зоряна країна, де все вперше: урок і перерва, сміх і сльози, перемоги і невдачі, успіхи і втрати. Це все і є справжнє життя вже сьогодні.

Наша школа носить назву – Орининська загальноосвітня школа – інтернат І-ІІІ ступенів.

Постановою Міністерства освіти, обласним відділом освіти від 25 грудня 1959 року в Оринині відкрито школу-інтернат обласного підпорядкування. Призначалась школа-інтернат для дітей із сімей інвалідів, малозабезпечених та багатодітних сімей, дітей матерів-одиночок, дітей-сиріт, яка існує і до сьогоднішнього дня.

Орининська школа-інтернат – звичайна сільська школа.  Її закінчило не одне покоління учнів. І ким би не працювали випускники цієї школи: хліборобами чи робітниками, учителями чи лікарями, ученими чи інженерами – скрізь і в усьому вони утверджують високе звання Людини, трудівника.

 

Звірятам теж науки треба знати,

Сліди, і запахи, і звуків – цілий світ!

Маля своє там научає мати,

Що треба знати, а чого не слід.

 

А от людина мислити спроможна,

Тому то нас наукам іншим вчать.

І як себе вести, й чого робить не можна

Людська дитина мусить добре знать.

 

Тому весь вік навчається людина

І відкриває все нові світи.

І мудро мислити завжди вона повинна

І в ногу з часом по Землі іти.

 

(Танок 1 клас) G:\танець.jpg

 

Ми прийшли – маленькі діти,

Щоб шкільні науки вчити,

Щоб уже з маленьких літ

Йти розумними у світ.

 

Тут навчають нас писати.

Малювати і читати.

На уроці так трудились,

Що аж пальчики втомились.

 

На уроці я мовчу,

Але вдома все лічу:

Двері, лампочки, тарілки.

Всі каструлі і кватирки.

 

Вдома, як повчусь читати -

Починаю малювати.

А не вистачить паперу –

Розмальовую шпалери.

 

Я перерви полюбляю,

В вестибюлі м’яч ганяю.

А як м’яч забрали в мене 

Яблуко я бю зелене.

 

На уроках все цікаво,

І вони проходять жваво.

Та перерви все ж цінніші –

На перервах веселіше!

 

Змалку співи полюбляв,

Все співав би і співав.

Так тепер не можна –

Вчимо ноту кожну.

 

Все цікаво, все важливо …

Правду кажуть: «Школа – диво».

А ще кажуть: «Вчись та вчись!»

Може звикну я колись…

 

(пісня «Перший раз у перший клас...») G:\1кл.jpg

 

Найщасливіша пора – це пора дитинства, сповнена незабутніх вражень, ігор, подарунків, доброти, сміху і радості, безмежного щастя, звідки усі ми родом. Це безтурботне дозвілля, витівки, друзі. Це рідний клас і рідна школа, в якій буває все… А що саме – зараз дізнаємось.

 

(лунає жартівлива мелодія)

 

Приходить син зі школи додому:

  • Тату, у нас сьогодні в школі таке сталось,

Що твоєї зарплати не вистачить!

 

  • Скільки учнів у твоєму класі?
  • З учителькою 15.
  • А без неї?
  • А без неї в класі не залишиться нікого.

 

  • Чому тебе вчора не було у школі?

Мій старший брат захворів.

А ти тут причому?

А я на його велику катався.

 

Ти чому спізнився в школу?

Я хотів піти на риболовлю, але батько мене не взяв.

Твій батько правильно зробив. Сподіваюсь, він пояснив тобі, чого ти маєш іти в школу?

Так, він сказав, що хробаків мало і на двох не вистачить.

 

Ой нема де правди діти,

Хтось  у школі звик шуміти,

Хтось урок не хоче вчити,

Хтось запізнюється в клас.

 

(пісня «Вереда») G:\вереда.jpg

 

  • Знову мокрі черевики?-

Сварить Вову мати.

Ти, мабуть, в усіх калюжах

Встигнув побувати?

  • Що ви, мамо, - каже Вова,-

Не хвилюйтесь дуже,

Ще й на завтра залишилось

Чотири калюжі.

 

Двох онуків дід старий

Посадив на руки

Та й розказує казки,

Слухають онуки.

Раптом один запитав:

  • А скажіть, дідусю,

Ви ходили в перший клас?

  • Та ходив, Павлусю.
  • От був номер! – малюки

Сміхом залилися:

  • Як до школи ви прийшли

З бородою й лисі? G:\гумор.jpg

 

А я дівчина красива

З щирим серцем,не спесива

На «відмінно» я учуся

І контрольних не боюся!

                          Всі науки я вивчаю

                          І освіту здобуваю

                          І отримую щодня

                          В рідній школі я знання.

 

Сашко: - Добрий день, Наталю.

 

Наталя: - А, це ти, Сашко! Знову двійку заробив?

 

Сашко: - Заробив… Слухай, Наталю, сідай сьогодні зі мною за одну парту.

 

Наталя: - Ні, не сяду! Я знаю чого тобі треба: списати у мене контрольну.

 

               Ой мій милий не ходить до школи

               І домашні завдання він не вчить ніколи.

 

Сашко: - Буду вчитись, милая. Буду вчитись, милая!

               Я не буду лінуватись, моя чорнобривая.

 

Наталя: - А я добре милого навчала:

               Хворостинку об нього зламала.

               Буду тебе бити, буду тебе вчити,

               Бо з тобою за партою соромно сидіти.

 

Сашко: - Буду вчитись, милая. Буду вчитись, милая!

               Я не буду лінуватись, моя чорнобривая.

 

 

Видніється світанку силует.

А ніч заснула в зорянім намисті.

Де казка з колисковою живе

Колись давно зявилося дитинство.

 

Дитинство там, де гойдалка і квач.

Де бульбашка умить від сміху лусне.

Стрибає, жмурить чи підкине м’яч,

Обійме ніжно так і не відпустить.

 

Щасливе дитинство – чудова пора

В казковій країні з нас кожен бува.

Вона кольорова, барвиста, весела.

В ній море усмішок, швидкі каруселі.

 

Дитинство кольорове, барвисте, веселкове,

Де пахне шоколадом, де клопоту нема.

Де сміх дзвінкий лунає,

Де пісня звеселяє,

Де райдуга-веселка всім настрій підійма.

 

(пісня «Кажуть мама й тато…»)

 

Що треба для щастя й усмішки дитини?

 

  • Щоб сонце ласкаве нас гріло щодня!

 

  • Оселя затишна і чуйна родина!

 

  • Мамина пісня щоб завжди жила!

 

  • Щоб зорі вночі у вікно зазирали!

 

  • Сади буйним цвітом цвіли навесні!

 

  • Пташки від зорі до зорі щебетали!

 

  • Бажання збувались великі й малі!

 

  • Щоб небо не плакало з горя важкого!

 

  • Земля не здригалась від туги й жалю!

 

  • Бажаємо щастя простого й земного!

 

  • В добрі хочу бачить Вкраїну свою!

 

Хіба дорослим важко зрозуміти? –

Найбільше ж то бажають миру діти!

 

Ми хочемо, щоб радість вирувала,

Щоб колискова неньки не втихала,

А з часом, як йдемо уже до школи,

Щоб чули: «Не засмучуйся ніколи!»

 

Під захистом була б родинна хата,

Щоб на війну не забирали тата.

Щоб зорі діамантами світились,

А влітку, щоби ниви колосились.

 

Щоб люди цвіту й світу посміхались,

Садки плодами-соком наливались.

Щоб всі були щасливими в родині,

Бажаю щастя, миру Україні!

 

(пісня «Ми щасливі діти..») G:\заг фото.jpg

 

Посміхайтеся, любі, частіше,

Хай у серці квітує весна.

Щоб емоцій хороших побільше

Дарували нам діти щодня.

 

Хай дитинство завжди буде з нами,

Тільки світлі його кольори,

Хай родини щасливими будуть:

Не на день, не на рік, на віки!

 

 

Благословенна будь, свята земля,

І плідно щедра на таке коріння,

Щоб в стінах школи-інтернату

Росли і зріли нові покоління!

 

 

 

docx
Додано
19 грудня 2018
Переглядів
153
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку