Сценарій свята "Перната родина" до дня зустрічі птахів

Перната родина (захід до Дня зустрічі птахів)

Весна

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила
Співала пісню дзвінку, голосну,
То знов таємно – тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов, 

про молодощі, радощі, надії.
Весна мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

Ведучий 1.  Доброго дня усім, хто зібрався у цьому класі. Теплих посмішок вам, чудового настрою, бо в нас сьогодні весняне свято – день зустрічі птахів

Ведучий 2.  1 квітня – Міжнародний день птахів. Починаючи з 1923 року це свято стало уже традиційним і святкується у всіх школах України. Щорічно певний вид птахів оголошується птахом року.

Ведучий 3. Пташки – наші найменші друзі і невід’ємна часточка природи. Вони прикрашають діброви і сади, тішать нас своїм чарівним співом. Їх весела дзвінка пісня, яскраве забарвлення оживляють природу і звеселяють наші серця, додають нам бадьорості і радості.

Ведучий 4.   Птахи – непосиди. Скачуть з гілки на гілку, перелітають з дерева на дерево. Але так і білка вміє. А от летіти за тисячі кілометрів і потім знову повертатися можуть лише птахи. І то не всі.

Ведучий1. Мандрують птахи по-різному. Одні поодинці, інші – великими зграями. Але як би птахи не летіли вони завжди прямують одним і тим же шляхом. Як же пташки знають куди летіти? Хто їм показує дорогу?

Ведучий 2.  Більшість вчених вважає, що птахи звіряють напрям по сонцю і зірках. Довгий час вважали, що молоді птахи летять за старими. Але виявилося, що це не так. У зозуль, наприклад, старі птахи летять окремо від молодих. Отже, з’являючись на світ, птахи уже знають, куди вони повинні летіти з настанням холоду і за яким маршрутом.

Ведучий 3. Знають вони і те, коли потрібно вирушати в дорогу і що перед великим шляхом потрібно "нагуляти” жир, щоб підтримувати сили в далекому й важливому перельоті. Адже, є такі птахи, які можуть долати відстань 8000 км без жодної зупинки.

Весна

Вже весна іде лугами,

по долинах, і лісами
Де не ступить з-під землі,

лізуть паростки малі
А верба красива вся,

в білих котиках вона
До блакитного простору,

всі підіймем очі вгору
Там, в небесній вишині
 Линуть з вирію пташки
 І курличуть і співають

бо надію вони мають ….

Ведучий 4.  По мобільному зв’язку вже протягом місяця ми отримуємо відомості з-за кордону. Перша СМС до нас надійшла з півдня Франції та Англії. У рідні краї повертаються граки і шпаки. Там, у далеких країнах, вони турбувались лише про їжу, адже гнізд на чужині вони ніколи не будують.

17 березня  — день Преподобного Герасима. За народною прикметою в цей день прилітають з- за моря граки.

Ведучий 1.  З'являються гра­ки і влаштовують несамовиті бійки за місця гніздування. Це галасливе яви­ще ілюструє загадка: «Дорога розлога, а на дубі ярмарок». В одній із прика­зок мовиться: «Граки на дереві з вес­ною розмовляють».

Ведучий 2. Ще сніг не зійшов на полях, а граки вже діловито походжають по них, по розмерзлих дорогах і горбах, збираючи убогу їжу. Й одразу, не гаячи часу, лагодять гнізда, відкладають яйця. Ніхто з перелітних птахів раніше за граків не виводить потомство.

Ведучий3.  А ось ця СМС прийшла із далекого Єгипту. До нас повертаються жайворонки.

Цих благовісників весни особливо шанують в Україні. Про них складено найбільше пісень, а також веснянок і гаївок.

22 березня – день Сорока Святих мучеників. Скільки проталинок з’явилося, стільки й жайворонків прилетіло. Вважалося, що в цей день прилітають жайворонки. На Сорок святих печуть із тіста коржики у формі пташок на честь жайворонків, що тоді вилітають із вирію.

Ведучий 4. Селяни по жайворонках ворожать на врожай: якщо жайворонки летять високо над землею, то це вони «до Бога летять молитися» — буде врожай на збіжжя. Якщо ж вони летять над землею низько, то це вони «загубили ціп по дорозі» — буде неврожай

Ведучий 1. Повідомлення. «Учасникам "Свята пта­хів". Вилітаємо з Африки. Чи вже є у вас комахи? Якщо немає, то за­тримаємося в дорозі. Ластівки»

Весна. У присмерку літають ластівки,

Так низько, ніби в землю поринають,

І виринають з неї, мов з ріки,

Крильми собі дорогу протикають.

Шугають у зеніт, а звідтіля

Як чорні зорі, падають, як сльози...

А над хатами-«вісімка», «петля» —

О летуни мої, о віртуози!

Ведучий 2. Скільки віршів, пісень, переказів склали люди своїм хорошим друзям — ластівкам. Ластівка назвалася сусідкою людини ще задовго до того, як люди стали осілими будівниками. Річ у тім, що гніздо ластівки не боїться сирості, міцне, але відкрите зверху, йому потрібен дах. І цим дахом ластівка вибрала будівлю людини. Поселившись поряд із людьми, ластівки щоденно бачать людей, звикають до них і зовсім їх не бояться. Вони надзвичайно турботливі батьки: постійно літають у пошуках їжі для своїх жовторотих дітлахів. Коли ті виростають, ластівки-батьки рано-вранці виводять малюків у перший політ. Ластів'ята сідають на гілочці рядком, а батьки ловлять комах і годують їх, адже крильця у пташенят не такі вже й міцні для швидкого лету.

Та хто сильніший із пташенят, не витримує довго чекати, летить слідом за батьками, а ті, спіймавши мушку, віддають її сміливцю. І останній урок—ластівка летить уперед, дожене муху, відлетить трохи вбік, а мале саме її схопить. Більше вже вчити не потрібно.

Хто смачний, а хто гіркий, молодняк уже дізнається самотужки. їжа ластівок — дрібні комахи: мухи, комарі, жучки, мушки, а в сильний вітер ластівки скльовують навіть тих, хто не хоче літати і сидить, притиснувшись до землі. Люблять ластівки супроводжувати череду корів та овець. Ті приваблюють комах, а ластівки, шугаючи понад самою головою, без промаху ловлять здобич.

Ведучий 3. Оскільки живляться ластівки комахами, то прилітають до нас найпізніше. А восени відлітають найперші, бо комах стає менше. Гнізда ластівок довго лишаються порожніми. Лише в сильні морози в них з'являються квартиранти — горобці.

Ведучий 4. Люди здавна з любов'ю ставляться до ластівки, ласкаво називають косаткою. Спостерігаючи за ластівками та їхніми звичками, люди дійшли висновку: ластівки низько літають над землею на негоду.

І це насправді так. Зміну атмосферного тиску комахи дуже добре вловлюють. У передчутті негоди вони сидять у траві, а коли й літають, то дуже низько. Ось ластівки й ловлять їх над самою землею або прямо з травинок і підхоплюють.   З давніх-давен народ шанує цю лагідну, ніжну пташку.

Мами часто своїх діток називають «ластів’ятками». Пісень про неї складено багато. Колись на Україні і Новий рік відзначали навесні, тоді, коли повертались додому ці «Божі створіння» - так величав народ свою тендітну пташку.

Ведучий 1.

Діти, хто з вас відгадає,
Що за пташка так співає:
Як горобчик, цвірінчить,
Мов сорока, скрекотить,
Наче качка, кряче,
Мов дитина, плаче…
Хто ж виспівує отак?
Та це ж так співає… (шпак)

Ведучий 2. Шпаки прилітають, коли на полях з’являються перші проталини. Перші кілька днів літають зграями, шукають місце для житла. То ж не баріться: зробіть шпаківні і повісьте їх у своєму садку. Ви почуєте різноманітний спів і, навіть, деякі людські слова. Так, це, шпак, може і співати, і говорити.

Весна

Зозуля  кувала  серед  ночі,

вві  сні  здригнулась  липа  мовчазна.

У  чарах  тиші  голосом  пророчим

сполохано  озвалася  луна.

Чого  не  спиться  вісниці-зозулі?

Чи  журиться  сама  вона  в  біді,

чи  десь  її  дитятко  не  заснуло

в  чужому  непривітному  гнізді.

Чи,  може,  літ  комусь  недокувала,

і  хтось  чудний  при  місячнім  вогні

чатує,  щоб  зірниця  не  упала,

не  згасла  у  захмареному  сні...

Чумацький  Шлях  зачаєно  блискоче

у  зоряній  роздмуханій  золі.

Зозуля  закувала  серед  ночі,

посіявши  тривогу  на  землі.

Ведучий 3. Зозуля -  рекордсмен зі знищен­ня комах!

Послухайте, скільки вона з'їла за день: коників зелених — 39, червів капустяних — 43, личинок хруща — 5, павуків — 4, лялечок ме­теликів 3 і ще і 8 молодих ящірок зав­довжки від 7 до 20 см

Ведучий 4. Кажуть, якщо хто навесні перший раз почує кування зозулі, то буде мати гроші цілий рік. Як закувала зозуля, то можна купа­тись.

Вірять також, що той, хто перший раз навесні почув зозулю, житиме стіль­ки років, скільки разів прокує зозуля.

Першою летить у вирій і остан­ньою повертається звідти зозуля. На це є дуже вагома причина: в зозулі зберігаються ключі. Вона — «ключ­ниця вирію».

Весна.     

Облетів  журавель,

Сто  морів , сто  земель ,

Облітав  ,  обходив,                                                                                       

Крила , ноги  натрудив .

Ми  спитали  в  журавля:

Де  найкращая  земля?

Журавель  відповідає:

“Краще   рідної  - немає “.

Ведучий 1. Як побачиш весною журавлів, то не­обхідно казати: «Веселики», то цілий рік весело тобі буде, а як скажеш: «Жу­равлі», то будеш цілий рік журитися.

Ведучий 2. На черзі СМС від лелек. Вони вже в дорозі, і будуть на Україні у березні.

Зимували лелеки у Південній Африці. Дістались туди лише в грудні, та вже через місяць зібрались назад до рідної домівки. Цікаво, що лелеки летять до вирію довго, а повертаються на Батьківщину удвічі швидше. Ніхто з птахів не сумує так за рідним краєм, як лелеки.

Ведучий 3. Нашу Україну здавна називали лелечою. Можливо, це тому, що

на солом’ яних стріхах наших предків любили мостити свої гнізда лелеки. Подивіться на цього птаха, коли він стоїть у гнізді!

Спокійно, немов гос­подар, оглядає подвір'я, гніздо, пильно охороняє дружину, а потім — і молоде потомство. Нам затишно і добре, коли десь недалеко клекочуть лелеки.

Ведучий 4. Починаючи із середини березня, на місця гніздування прилітають білі лелеки. Ці великі красиві птахи зі сніжно-білим і чорним пір'ям здавна живуть біля оселі людини. Люди люблять їх за подружню вірність, за дивовижну прихильність до раз і назавжди обраної хати, куди вони повертаються з року в рік, за зворушливу турботу про пташенят, за величезну користь, яку приносять людям, винищуючи шкідливих комах, мишей та інших гризунів. Тому їх із радістю зустрічають навесні. Недарма у багатьох селах на віддяку птахам піднімають на дах клуні старе колесо, аби «фундамент» пташиного гнізда був надійнішим.

Ведучий 1. Така пошана до цих птахів, очевидно, і народила поетичну легенду, згідно з якою у давнину бог Перун відправив на землю людину і дав їй лантух, наказавши, щоб віднесла його далеко в ліс. При цьому ставилася одна важлива умова: не розв'язувати і не заглядати в нього. Та не була б людина людиною, якби не цікавилася, що ж у тому лантухові є. На півдорозі чоловік зупинився, розв'язав зав'язку і з лантуха на всі боки порозбігалися жаби, вужі, миші, змії. Кинувся бідолаха ловити їх, та де там! Тоді розгніваний Перун наказав: «Я перетворю тебе на птаха і будеш ним доти, поки не визбираєш все гаддя, яке випустив на волю». Отак, начебто, людина в подобі лелеки й досі ходить по наших полях та болотах, виловлюючи зміїне кодло...

Ведучий 2. Легенди легендами, але в них з особливою поетичністю оспівана благородність цих добрих людських сусідів. За повадками цих птахів визначали прихід весни, настання тепла. «Прилетіли лелеки — весну принесли здалека». З появою цих віщунів хлібороби починали висівати ярі культури, садити городину, приказуючи: як з'явились буслині лапи — не забирай з грядки сапи.

Ведучий 3. За давнім повір'ям, дітям забороняли вилазити до лелечих гнізд, брати в руки яйця і лелечат, задивлятися на птахів, що летять, випереджувати їх. А якщо комусь пощастить першому в селі побачити лелеку і тричі присісти, прикривши ноги — то цілий рік не хворітиме.

Лелеки — дуже старанні, турботливі батьки. Недарма кажуть, що дітей до хати приносить лелека. Образ цей, як і лебединий, широко побутує як у народній творчості, так і в письменстві.

Ведучий 4. Сіра гуска - перелітний птах, що мешкає в Євразії. Сезон гніздування гуси проводять в Північній і Центральній Європі, на півдні Сибіру і в північній частині Китаю. Для виведення пташенят вони зазвичай обирають важкодоступні ділянки, неодмінно поблизу багатих водоростями прісних водойм, береги яких густо заросли очеретами, а також трав'янисті болота й вологі луки. Живляться сірі гуси на окультурених луках і пасовищах, деколи – на значній відстані від води. Харчуються травою, жолудями, бульбами та зерном.

Ведучий 1. З приходом осені починається масова міграція гусей в південні регіони Європи й Азії. Деякі зграї європейських гусей долітають навіть до Північної Африки. Дикі гуси летять уночі. Їх можна побачити й на світанні. Удень відпочивають і годуються. Вони пращури всіх домашніх гусей, крім хіба що тих, які водяться в Китаї.

Ведучиий 2. Як летять дикі гуси, то підкидають догори трохи соломи й кажуть: «Гуси, гуси, нате вам на гніздо». Потім ту солому збирають із землі, роблять із неї гніздо для квочок; то квочка ви­лупить тоді стільки курчат, на скіль­кох яйцях була підсипана,— жодно­го розбовтка не буде.

Весна. Є  багато  пташок  голосних ,

Любі  ,  милі   нам  співи  пташині,

Та  завжди  наймилішими    з  них ,

Будуть  ті ,  що  у  рідній  країні.

Ведучий 3. Не можна уявити собі ліс, парк або сад тихим, беззвучним. Вес­ну — без пісні жайворонка, співу синиці, без цвірінькання горобців. А пісня соловейка! Як приємно слу­хати ці співи! Вони створюють гарний настрій, запалюють серце любов'ю до рідної природи, до своєї землі.

Ведучий 4. Для того щоб ще більше оживити і прикрасити наші ліси, поля, луки, наші міста і села, необхідно активні­ше приваблювати й охороняти пер­натих друзів.

Весна. Шануй, примножуй скарб неоціненний,

Який вручила нам свята земля!

Насаджуй сад і прочищай джерельце,

І скривдити не дай маленьке пташеня.