Сценарій свята Покрови

Ми  роду козацького діти,

землі української цвіт

(пізнавально-розважальне свято для учнів 5класу)

 

Мета. Ознайомити учнів з історією свята Покрови Пресвятої Богородиці; з традиціями і звичаями відзначення Дня українського козацтва; пояснити учням значення Пресвятої Богородиці у житті козацтва та українського народу, прилучати дітей до цінностей народного життя, традицій рідного краю; виховувати любов до рідної землі, її традицій, вірувань; виховувати мужність, сміливість.

Ведуча.

У нас сьогодні справжнє свято.

Гостей зібралось багато.

Традицій скарб ми пригадаємо,

Зі святом Покрови всіх вітаємо !

 

 

Учень

 Золота красуня – осінь-чарівниця!

По землі ступає, золотом іскриться.

В жовте і червоне листячко фарбує,

І картини дивні, чарівні малює!

 (заходить дівчинка у костюмі осені)

Учень 1

Небо синє-синє, листя кольорове,

А яке довкілля радісне, чудове!

А які  жоржини, наче сонце, квіти.

Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий!

Учень 2

Осене, осене, ти ще не спіши,

По стежках незвіданих нас всіх поведи.

Розкажи,нам любая, з чим до нас прийшла,

Відкривай сторінку свого календаря.

 

Осінь.

Добрий день, в добрий час!

Рада, рада бачить вас!

Не впорожні  до вас прийшла.

Я вам дарунки принесла.

 

У мене в кошику – калина,

Щоб здоровою була кожна дитина.

 

На рушнику даю вам коровай –

Щоб завжди був багатий урожай.

 

Дарую вам Богородиці ікону

Для збереження вашого дому.

Для захисту вашої родини,

Для щасливої кожної днини.

 

• Ось сторінка мого календаря.

Для вас  я свято  принесла.

 

      Учениця.Дякую тобі, Осене! Не поспішай, будь ласка, залишся на нашому святі!

• Діти, а ви знаєте яке свято ми святкуємо восени?

 Учень. 14 жовтня, християни усього світу святкують величне свято - Покров Пресвятої Богородиці.

1. Світ у сяйві, не впізнати

Саду і городу:

То Покрова - світле свято

Нашого народу!

2. То Покрова землю вкрила

Щедрими плодами,

Розпростерла ніжні крила

Стала понад нами.

3. Грає осінь кольорова,

Пахнуть груші,сливи,

Усміхається Покрова

До дітей щасливих.

4. Встала в небі зоря вечерова

Та й за руки веде зірченят

Будь здорова Козацька Покрово!

Найдавніше з осінніх свят!

 

 

 Народилося це свято ще дуже-дуже давно в Греції. На столицю цієї країни – місто Константинополь напали вороги, жорстокі воїни. Відчувши небезпеку, жителі міста заховалися від нападників у церкві і щиро благали Божу Матір про допомогу. Тоді  у високості з’явилася Пречиста Діва. Вона тримала у руках свій Покров, яким вкрила християн. Ворогам не вдалося протистояти силі Божій і вони залишили місто, так і не захопивши його.  Новина про чудо, яке сталося тоді, обійшла увесь світ. Кожен хто чув її, дивувалися Величі Господній.

Ведуча. З Покровом колись в Україні були пов'язані дівочі мрії і сподівання , бо вона покровителька жіночої, а більш всього дівочої долі. Дівки чекали сватів і молилися: „Свята мати Покровителько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зістатися дівкою".

Все на сватанні закінчується добре тоді, коли і хлопець, і дівчина згодні на шлюб. А бувало й таке, коли силоміць заставляли брати шлюб з нелюбим.
(На сцені стіл. За столом сидить батько, поруч стоять два свати, Стецько, осторонь – Олексій. Уляна перед матір’ю стоїть на колінах, гірко плаче (За п’єсою Г. Ф. Квітки – Основ’яненка "Сватання на Гончарівці"

Сват 1. Дай, Боже, вечір добрий господарям цього дому!

 

Батько. Добрий вечір і вам (кланяється гостям). Просимо сідати. А відкіля се Бог вас несе? Може ви мисливці які? Може рибалки, або, може, вольнії козаки?

 

Сват 1. (тихо підкашлює). І рибалки, і вольнії козаки. Шукаємо звіриного сліду. Ходили, ходили, нічого не знайшли. Аж гульк — назустріч нам іде князь і говорить нам такі речі: «Гей ви, мисливці. Трапилась мені куниця — красная дівиця; не їм, не пю і не сплю, а все думаю: як би її дістати. Допоможіть мені впіймати, тоді, чого душа ваша забажає, усе просіть, усе дам.

 

Сват 2. Ну, нам того і треба. Пішли. Бачимо сліди. Звір наш пішов у двір ваш. Тут застряла наша куниця, в вашій хаті красна дівиця. Оце ж нашому слову кінець, а ви дайте ділу вінець. Кажіть де ділом, чи віддасте, чи нехай ще підросте.

Уляна: Ненечко моя рідненька! У останній раз тебе прошу: не топи свого дитяти!... Дай мені на світі пожити!

Мати: Годі ж, Улясю, годі, донечко! Сьогодні вже не буде. Давай там що є. От тільки не винесеш, то я тебе зроду не била, а тут за патли потягну.

Уляна (проходить в іншу кімнату і до Олексія): Тепер, Олексію, прощай на віки вічні.

Мати: Дурна! Дурна! Так і я не хотіла за свого Прокопа, на стінку лізла: а далі – й нічогісінько.
(Уляна виносить на тарелі рушники і подає їх сватам. Ті перев’язують ними один одного.)

Стецько: Давай же, Улясю, хусточку молодому.

Уляна: Лай, бий, хоч до смерті вбий, а не дам нелюбу хустки!

Стецько: Та чого ти їй у пику дивишся? За патли та в потилицю! (в цей час сват щось шепче Уляні)

Уляна (весела): Зараз, дядьку, зараз!
(Уляна виносить хустку і гарбуз на підносі. Хустку дає Олексію, а гарбуз – Стецьку. А в цей час сват заговорює батька й матір).

Мати (побачивши у Стецька гарбуз): Що се? Що се?

Стецько (заслонивши Олексія і Уляну собою): Гарбуз! Хіба повилазило? Ось бач; хоч покуштуй!

Мати: Та се нас обморочено!

Олексій: Ні, матусенько, се не морока, се правда свята. Таке моє щастя: мені дісталась хустка, а ворогові моєму – гарбуз.

Стецько: Поблагослови їх оцим гарбузом по потилиці.

Мати (плаче): Не бачити нам тепер ні волика, ні корови. Серце болить, як згадаю... (Тим часом батько Уляни садовить Олексія і Уляну за стіл. Сідають і свати.)

Батько: Мерщій давай, мати, страву; пора по чарці.

Стецько: Бач як попарувались! (бере шапку, гарбуз і виходить з хати зі словами): "Кріпачка, зачини двері!"

Ведучий 1.: Покрова завершує осінні молодіжні "вулиці". Починаються вечорниці, досвітки та весілля, де розважались всі мешканці села. Тому-то говорили "жовтень на весілля багатий. Пора весіль тривала два тижні аж до Пилипівського посту.

 

 Ведучий 2:  

Промінням віри, Покрово, встаєш,
Любов’ю вмита у ранкових росах.
Благословення молодим даєш,
Даруєш вірності й кохання посаг й".

 

Дівчата співають пісню"Горіла сосна …"

Учень.

Давайте, зараз усі разом попросимо у Пресвятої Богородиці для нас і нашого народу захисту від хвороб, бід, від голоду і війни.

Учні хором.

О, Мати Божа! Ми - твої діти.

Тобі сьогодні приносим квіти.

Тебе благаєм, уклінно просим,

ДоТебе в небо ми руки зносим.

Прийми нас, Мати, під свій Покров,

Тобі даруєм серце й любов,

Від нужд і горя нас збережи,

В лихій годині нам поможи.

 

Учень

Свята Заступнице! Пречиста Діво!

Ти оповий нас Покровом білим,

І під опіку візьми Вкраїну,

Не дай їй впасти знов на коліна.

 

Учень

Народ наш просить захисту в Тебе,

Бо Ти - Цариця Землі і Неба,

Прийми нас ще раз під свій Покров,

Вкотре благаєм Тебе ми знов.

 

Учень

 Ти захисти нам Матір-Вкраїну,

Не дай зробити з неї руїну,

З колін підвестись нам поможи,

Вкраїну вільну нам збережи.

Ведуча.Особливо шанували на Україні Покрову запорозькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах. Священною для кожного козака на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву – Козацька Покрова.  А з 1999 р. свято Покрови в Україні відзначається ще й як День українського козацтва.

Ведучий1: 
Свято Покрови було найбільшим святом для козаків. Цього дня у них відбувалися вибори нового отамана.

Ведучий 2:Для нас, українців, це свято християнське і національне, це боротьба українського народу за право бути вільними, воно символізує зв’язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу

 

 

 

Ведучий1: 

• Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Багато церков маємо побудованих на честь свята Покрови.

Найактивніше будівництво церков та ікон описання, пов'язане з Покровом,   припадає на добу гетьманування Івана Мазепи. З-поміж сімнадцяти церков, що були збудовані в Києві, три з них носили ім'я Покрови.

 

Улюблена Богом перлина

Для всіх українців одна

Козацька моя Україна

Хлібів золотих сторона

Негодами лютими бита

Віками ти йшла до мети

Тобі в небі зорею світити

І волю, і долю знайти.

 

Ведуча.Зараз у жилах кожного  Українця тече козацька кров, сміливість, мужність, героїзм і любов до Батьківщини, бо ми роду козацького діти, землі української цвіт.

учень1.

Ми роду козацького діти,

ми любимо сонце і квіти,

і сонце нам шле свій привіт.

Ми роду козацького діти,

землі української цвіт.

Пісня «Ми – нащадки козаків»або "Гей ,шуми великий луже"

А тепер скажіть, будь ласка,

Що говорить вам «козак»,

це крилате горде слово.

Чом завжди буває так,

що світлішає від нього?

Розшифрування слова «козак»

К – Козак – герой народу України.

Козакувати – справа не проста.

Коли державу відбудуєм незалежну,

Красою слава запалає золота.

 

О – Острів Хортиця – республіка козацька,

Ось де слава розквітла буйноцвіттям!

Ой, як боронили наші предки хвацько

Острів, Україну, наше довголіття!

 

З – Запорожець завше знає,

Звідки ворог зазіхає,

Зможуть легко перемогти

Запорожці – козаки.

 

А – А це слово всі прочитайте.

А потім славу козацьку згадайте.

Аби не забути історію роду,

Аби бути гідними дітьми народу.

 

 

К – Козаки – це вільні люди!

Козаки – безстрашні люди!

Козаки – борці за волю,

За братів щасливу долю!

А чи знає дітвора, яка вдача в козака?

 

Ведуча 1: У народі існує багато легенд про випробування прийому в козаче товариство.

Розповідають, що після того, як хлопець перехреститься, його пригощали пекучим від

перцю борщем. Новачок мав його з’їсти, запиваючи квартою оковитої. Опісля новачка

вели туди, де не – Хортиці, чи в іншому місці на Дніпрі – лежала перекинута між скелями

колода : хлопець мав пройти тим ,,містком”, не зірвавшись у воду. Подолавши цей іспит,

майбутній козак повинен був пропливти певну відстань проти течії в смузі Дніпровських

порогів.

Ведуча 2: Але й то ще не все. Хлопець повинен був, осідлавши дикого лошака – чолом до

хвоста, - без сідла й вуздечки проскакати полем і повернутися неушкодженим. Якщо

хлопець ,,на дикому лошаку скакав”, то це означало – у козаки годиться.

Ведуча 1: Чи кожен юнак проходив такі випробування, чи народ просто наділив їх

богатирськими доблестями, - цього не відомо, достовірно одне : на Січ приймали

незалежно від національності, віку та минулого, аби був вільний та нежонатий, говорив

козацькою мовою, був православний, знав і приймав порядки та звичаї січового

лицарства.

Сценка прийому у козаки

Кошовий : Гей , побратиме , а хто це до нас на Січ завітав ?

Козак писар : Та це Батьку , чолов’яга у козаки проситься !

Кошовий : Звідкіля ти такий ?

Парубок : З Дніпровських порогів  я , Батьку.

Кошовий: У Бога віриш?

Парубок: Вірю.

Кошовий : Горілку п’єш ?

Парубок: П’ю

Кошовий : Виходить ти вільний парубок?

Парубок: Та вільний , хоч мав пута у подобі жінки.

Кошовий :То ти жінку покинув? Еге –ге, недобре це діло , чоловіче.

Парубок: Кинув , батьку, як тільки побралися , бо вона борщ  не

вміє варити.

Кошовий: Ото ти справжній козак ! Записуй його пане писарю!

Писар: Як кличуть тебе, хлопче?

Кошовий: Та не питай, не питай, а так і запиши : козак Борщ.

 

Ведучий.    Одним  із  важливих  елементів  виховання  козака  було  його  ставлення  до  жінки.

  Те  що  на  Січі  ні  разу  не  було  жодної  жінки,  навіть  цариці – імператриці – історичний  факт.  Жоден  козак   не  міг  завести  на  Січ  жінку,  навіть  матір  чи  рідну  сестру.  Та це  не  означало,  що  козаки  були  жінконенависниками.  Навпаки,  до  жінки  козаки  ставилися  неначе  до  богині.  Недарма  їхньою  покровителькою  була  Матір  Божа.  Січ  січчю,  а  козацькі  весілля  все  ж  наставали.  Скільки  пісень  склали  козаки,  скільки  годин  вони  вистояли,  висвистуючи,  мов  соловейко,  під  вікнами  у  своїх  коханих,  скільки  гарбузів  вони  отримали!!! І  все  це  заради  жінок!  Не  кажемо  вже  про  неймовірні  подвиги,  про  які  розповідали  козаки,  бажаючи  заслужити  палкий  поцілунок  коханої!

 

  Сценка «Козаки в дозорі». Дозорні приводять дівчат до Кошового.

Дозорні:     Батьку ! Дівчат знайшли !

Кошовий:   Як потрапили до розташування нашого табору ? 

Дівчата:      Квіти збирали, заблудили ! Проводіть нас ! 

Кошовий:   Чи так дівчат відпустимо ?

Хлопці:        Ні ! Викуп ! Викуп ! 

Дівчата:       А у нас грошей немає. 

Хлопці:       То нехай пісню заспівають ! 

Дівчата:       Вам якої ?

Хлопці:       Яку знаєте ! 

                                                 Дівчата співають пісню

 

 

 

Ведуча.

Козаки, суворі воїни, загартовані в боях і морських походах, у вільний час любили співати, танцювати. Найулюбленішим музичним інструментом у козаків була кобза, яку іноземні мандрівники називали «козацькою лютнею». У походах і під час військових урочистостей у козаків грала військова музика. Труби, фанфари разом із ударними інстументами використовували для подання сигналів під час бою. Тулумбаси використовували для залякування ворогів.( пісня» Козаки йдуть». Виходять хлопці у вишиванках і виконують пісню).

 

Хлопчик 1.

Гей, козак – козаченько,

Тай хоробре серденько,

Ой, міцні в нього руки –

Ворогам для науки!

Хлопчик 2.

Як козак засміється –

Ворог з страху трясеться,

Як козак заспіває –

Той чимдуж утікає!

Хлопчик 3.

Як козак затанцює –

Увесь світ його чує,

Зелен-дубе розвивайся,

Гей душа, розкриляйся!

 

Всі хором.

Я козак і ти козак,

Я вояк і ти вояк,

Щоб в бою стояти мужньо

Ми повинні бути дружні.

Ми хоробрі вояки –

Побратими-козаки.

   Ведуча. Козацький танець був не просто танцем для душі. Козак як вихор, міг із    шаблею в руках, вистрибуючи, виконувати певні елементи танцю. Самі вороги говорили, що важко битися з таким козаком, в якого ніби вселився біс. Це козаку так допомагав танок.

Виконують хлопці танок.