Сценарій свята рідно їмови "Наша мова калинова"

 1-й учень. 

Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!                                                   

2-й учень.

Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.

3-й учень.

В ній стільки слів,
що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.

4-й учень

Мова! Українська мова, -

Вона співуча, лагідна, дзвінка…

Мова! Українська мова –

Єдина, рідна й дорога така.

5-й учень.

О місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів – це мова моя,

Це мова моєї Вкраїни.

6-й учень.

Яка у ній сила і кличе й сія,

Яка в ній мелодія лине!

Натхнення хвилини!

О мово моя, душа голосна України!

7-й учень.

Йду по світі гідно

В шані і привіті,

Ти для мене рідна

І найкраща в світі!

Пісня. Любіть Україну.

Вчитель. На землі є стільки мов – скільки народів. Для кожного народу своя мова – найкраща, але наша мова наймилозвучніша в світі. Ми дуже пишаємося своєю мовою.

8-й учень.

Лиш народився, голос я почув

Щасливий,радісний і світлий.

Маленьким серденьком уже тоді відчув

Матусин голосок привітний.

9-й учень.

У нім звучала ласка і тепло,

І слово було ніжне і пестливе,

До себе вабило воно,

Лунало світло і привітно.

10-й учень.

Матуся до серденька притискала

І колискову пісню заспівала.

І пісня та була сама краса,

Що в сповитку мене обдарувала.

Пісня. Колискова.        

 Ведуча.    Засобами мови народ завжди висміював тих, хто не дот­римувався встановлених звичаїв і традицій. У нас є ро­машка з прислів’ями. Хто хоче зірвати пелюсточку і по­яснити значення прислів’я?

Прислів'я

           Від доброго слова і лід розмерзає.

• Слово — не горобець, вилетить — не впіймаєш.
• Шабля ранить голову, а слово — душу.
• І від солодких слів гірко буває.
• Не кидай слова на вітер.
• Мова – душа народу.
• Хто говорить – сіє, хто слухає – жне.
• Слово до слова – зложиться мова.

 Ведучий.

    Український народ дуже дотепний народ. Він склав ду­же багато повчальних усмішок, які несуть у собі великий виховний потенціал. Якою б заслуженою не була людина, а почувши дотепний жарт, посміхається. Ось деякі з них.

 Гумореска Павла Глазового Кухлик»

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови

 Ведуча.

        В українській мові дуже багато загадок, їх люблять відгадувати не тільки діти, а й дорослі. Спосте­режлива людина завжди відгадає загадку. Перевіримо, чи спостережливі ви.

    (На столі картки з номерами загадок, перевернуті дого­ри. Підходять діти, тягнуть номери загадок і під цими но­мерами вчитель їм загадує загадки.)

Загадки                                    

1. Чорне насіння, по білому полю,

   Той його сіє, хто розуміє. (Букви, письмо)

 2.Снігові поля, чорні грачі.

   Хочеш розумним бути,

   То бери та вчи. (Книга)

 3.Чорні, криві, від роду німі,

  А як стануть вряд,

  Враз загомонять. (Букви)

4.Красивий, щедрий, рідний край

   І мова наша солов’їна.

  Люби, шануй, оберігай

  Усе, що зветься ... (Україна).

 5.Що ти, донечко, шепочеш

   І чому це ти не спиш?

   — Я, матусю, спати хочу,

   Але треба вивчить ... (вірш).

 Пісня . Грицю, Грицю, до роботи.

Вчитель. Краса і велич української мови була оспівана такими геніями українського слова , як Тарас Шевченко і Леся Українка, Маруся Чурай та Володимир Сосюра, Павло Тичина і Максим Рильський. Сучасні поети і письменники пишуть свої твори неповторною рідною мовою.

Учні (по черзі)

Д Білоус.

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово,

ти наше диво калинове.

Кохана материнська мово!

А. Малишко.

Буду я навчатись мови золотої,

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Ю. Рибчинський.

Мова наша, мова – мова кольорова,

В ній гроза травнева й тиша вечорова.

Мова наша, мова – літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

В. Верба.

Рідну мову, синку, завжди бережи.

Мову ту, що люди рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи, синку, не забудь.

Рідне слово-пісню завжди серцем чуй,

Як Вітчизну й матір, їх люби й шануй.

Вчитель. За легендою ми живемо у райському куточку,  який Бог тримав для себе, а  подарував козакам в обмін на обіцянку берегти і збагачувати рідний край, дбайливо ставитися до його краси й цінувати мову.

Пісня. Маленькі козачата.

 Ведучий. Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина, говорить грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову й буденну.

 1-й учень

Не цурайтесь мови, люди.
Рідного джерельця,
Хай вона струмочком буде.
Хай дійде до серця.

 2-й учень

Хай вона в піснях лунає
Кожен день і в свято.
Соловейком хай співає
В українській хаті.

 3-й учень

Бо ж вона така багата,
Українська мова,
Неповторна, і крилата
І така чудова!

 4-й учень

І цвіте у ній кохання,
Рушники з квітками,
Мрії наші і бажання,
Верби над ставками.

 5-й учень

Найрідніше, сокровенне,
Найдорожче в світі,
І святкове, і буденне,
В ній батьки і діти.

 6-й учень

Не цурайтесь, люди, мови,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово,
Не буде народу.

Вчитель. Шановні батьки, гості, любі діти, добігає кінця наше свято.

Надіюся наші діти залишили в своєму серденьку хоча б краплинку любові і поваги  до рідної мови.

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть,

Як степів красу калинову,

Як рідного неба блакить.