Сценарій свята: "Учитель свого народу" до дня народження Івана Франка.

 

 

 

 

 

 

 

(Сценарій свята до дня народження

Івана Франка)

 

 

 

 

 

Підготувала:

вчитель іноземних мов

Василюк Христина Мирославівна

На сцену виходить дівчина у вишиванці і читає вірш «Каменярі» англійською мовою

I had a dream. Like there is ahead

And endless, empty and the wildest plane.

And I stand there, held by iron chain,

Under the tall rock made from finest granite

And next to me are thousands just like me.

 

The face of everyone is marked by life and sorrow,

And eyes of everyone contain fervor of love.

And hands of everyone are chained with snakes of iron,

And every shoulder's bent low to the ground,

Because a scary burden crushes all us down.

 

And we all knew that far in world of ours,

Which we abandoned for the labor, sweat and bonds,

Hot tears cried by wives, and kids, and mothers.

That wrathful and irate, our enemies and rivals,

Curse us, and our purpose, and the cause.

 

We knew that, and the thought was often painful,

The sorrow stroke, and heart was torn apart.

But neither tears, nor grief, nor burning pain

Not even curses stalled us from the work,

And never someone let his hammer out.

 

So there we went, united all as one

By sacred dream, with hammers in the hands.

Let us be cursed and totally forsaken!

We break this rock, we make the path for truth,

And happiness for all will walk on our bones.

 

На сцену виходять ведучі

 

Ведучий 1. Wir begrüβen und herzlich willkommen in unserem Fest zum Ehre des groβen ukrainischen Dichters Iwan Franko.

 

Ведучий 2: Iwan Franko war ukrainischer Schriftsteller, Journalist, Literaturkritiker und Übersetzer. Neben Taras Schewtschenko hatte er großen Einfluss auf die entstehende moderne ukrainische Literatur und die Entwicklung des nationalen ukrainischen Gedankens.

 

Ведучий 1: Вітаємо вас на нашому святі, присвяченому 16_-річчю з дня народження Івана Яковича Франка.

Важко знайти у світовій культурі людину такого безмежного творчого діапазону, як Іван Франко.

 

Ведучий 2: Поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературний критик, літературознавець, журналіст, фольклорист, етнограф, публіцист, видавець, філософ, мовознавець, економіст, історик і теоретик літератури, театру, мистецтва, один з найвизначніших політиків Галичини кінця ХІХ – початку ХХ століття.

 

Ведучий 1:  Iwan Franko, einer der leidenschaftlichen Kämpfer für das ukrainische Volk, wurde am 27. August 1856 im Dorf  Nagujewytschi im Bezirk Drogobytsch in Galizien geboren.

 

Ведучий 2:  Von Kindheit an war das kleine Kind Iwas sehr klug und wissbegierig.

 

Ведчий 1: Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі. Ще з дитинства він відрізнявся своєю допитливістю і розумом.

 

(на сцену виходять два учні (малий Франко і його тато)

Ivas - Vati, Vati! Ich weiß etwas.

Vati - was ist mein Kind?

Ivas - ich weiß, dass die Menschen mit den Augen sehen können. Und mit den Ohren hört wie Huhn macht Ki-ki-ri-ki und mit den Finger kann man der Lärm hören.

Vati- Wie, wie?

Ivas - Ja, so, dass es  das Ohr mit den Fingern nicht stecken, hört man dann Huhn und wenn man stecht? Dann sind nur hörbare Geräusche.

 

Ведучий 1: "Er ist anders, als alle andere Menschen" - sagen die Nachbarn des Kindes. "Er ist  nicht solch", - meint sein Vater und beschließt, seinen Sohn, in eine Wissenschaft zu geben, vom Pflug ausnehmen.

Und wenn Iwan 6 Jahre alt war, schickte sein Vater den Jungen in die Schule im Nachbarort Yasenytsya.

 

Ведучий 2: «Якесь воно не таке, як люди», - кажуть про дитину сусіди. «Якесь не таке», - думає батько і вирішує віддати сина в науку, відірвати од плуга.

 

Ivas - es war zuerst das schwere Lernen! Alles war wunderbar, seltsam, einige Anzeichen von Haken, einige Zeichen. Der Lehrer  lehrte nicht, sondern verdrehte Ohren und schlug die Schultern. Die Schüler rufen etwas, aber ich verstehe nichts und rief mit ihnen: "A-ba-ba-ga-la-ma-ha, a-ba-ba-ga-la-ma-ha"

Vati - Nun, was hast du  in der Schule gelernt?

Ivas – Ich habe "ababahalamaha” gelernt.

Vati – Könntest du es?

Ivas - Ja ich könnte.

Vati - Nun, sei artig! Wenn du  im Dorf gelernt hast, dann gehst du  in die Stadt in die  gröβte Schule.

 

Ведучий 2: Nachdem Franko 1875 das Gymnasium von Drogobytsch absolviert hatte, bezog er die Universität von Lwiw. Er beherrschte viele slawische und westeuropäische Sprachen. Mit ganzem Herzen liebte und schätzte er seine Muttersprache und die Ukraine.

 

Ведучий 1: Das Wort war für Franko immer wichtig. Und Frankos Worte sind bedeutend für uns. 

 

Ведучий 2: Могутньою зброєю Франка було слово: «І подумай собі, що іноді досить одного слова, щоб убити чоловіка, щоб навіки або на довгі літа зробити його нещасливим!», - казав Іван Якович.

 

Вірш «Якби ти знав як много важить слово

Ach! wüßtest du, wieviel wohl mag bedeuten

Ein inniges und wärmestrahlend Wort,

Das Herzens Wunden, wie’s bei vielen Leuten

Gleich Balsam heilt – ja, wüßtest due es fort.

Dann konntest doch nicht so in sich verschlossen

Wo Leid und Schmerz umher einhergehen wortlas du.

Nein! Trösten würdest immer jene unverdrossen,

Die dieses lebens Sein und Qual genossen,

Ja, wüstest du!

Ach! wüßtest du, wie wiele Wunden schneiden

Vermag ein grausam arges, böses Wort,

Wieviel darunter reine Seelen leiden,

Wie’s sie vergiftet, wüßtest due s fort!

Weg möchtest du dich von der Bosheit wenden,

Wie einen Hund triebest von dir sie du.

Und wolltest trotzig doch kein einzig Trostwort spenden

Die Bosheit würdest keinesfalls verschwenden,

Ja, wüßtest du.

Ach! wüßtest du, wieviel wohl Leid und Plage

Vor dir in Freudenmasken sich versteckt.

Wie mancher, der so fröhlich ist bei Tage,

Mit Tränen nachts sein Kissen feucht bedeckt

Dann wäre lieb dein ganzes Tun und Lassen

Im Tränenmeer möchst ganz versinken du.

Du lerntest doch verstehen und erfassen

Dies Elend, das beherrschet Menschenmassen.

Ja, wüßtest du.

 

Якби ти знав, як много важить слово,

Одно сердечне, теплеє слівце!

Глибокі рани серця як чудово

Вигоює – якби ти знав оце!

Ти, певно б, поуз болю і розпуки,

Заціпивши уста, безмовно не минав,

Ти сіяв би слова потіхи і принуки,

Мов теплий дощ на спраглі ниви й луки, –

Якби ти знав!

Якби ти знав, які глибокі чинить рани

Одно сердите, згірднеє слівце,

Як чисті душі кривить, і поганить,

І троїть на весь вік, – якби ти знав оце!

Ти б злість свою, неначе пса гризького,

У найтемніший кут душі загнав,

Потіх не маючи та співчуття палкого,

Ти б хоч докором не ранив нікого,

Якби ти знав

Якби ти знав, як много горя криється

У масках радості, байдужості і тьми,

Як много лиць, за дня веселих, миється

До подушки горючими слізьми!

Ти б зір свій наострив любов’ю

І в морі сліз незримих поринав,

їх гіркість власною змивав би кров’ю

І зрозумів весь жах в людському безголов’ї

Якби ти знав!

Якби ти знав! Та се знання предавнє,

Відчути треба, серцем зрозуміть.

Що темне для ума, для серця ясне й явне...

І іншим би тобі вказався світ.

Ти б серцем ріс. Між бур життя й тривоги

Була б несхитна, ясна путь твоя.

Як той, що в бурю йшов по гривах хвиль

розлогих, Так ти б мовляв до всіх плачучих, скорбних,

вбогих. Не бійтеся! Се я!»

 

Ведучий 1: Iwan Franko war ein ukrainischer Patriot. Er kümmerte sich um das Schiksal der Ukraine.

 

Ведучий 2: Іван Франко – патріот України. «Мій патріотизм – се не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо», - писав Франко.

 

Вірш:

Voll Schwere ist dein Joch, so schwer ist es zu tragen,

O du, mein Vaterland!

Als wäre es ein Kreuz, muss ich darunter sinken.

Und einen Becher voll von Gift zu Neige trinke

Aus deiner Vaterland.

Ich segne dich dennoch! Und mag die ferne Zukunft

Mit Glanz und Ansehen krön dich zuletzt –

Ich flehe, dass nur Eins der Himmel dir vergönne:

Dass sie von dir nicht fliehn – die besten deiner Söhne

Durch Qual und Hunger weggesetzt.

Dass deiner Schöpfer Schar bei ihrem eignen Nachwuchs

Kein Hohngelächter zu erdulden hat,

Und dass ihr Denkmal wie nur jene' Steine werden,

Die man gen sie geschleudert hier auf Erden

Zum Dank für ihre segensreiche Saat.

 

Важке ярмо твоє, мій рідний краю,

Не легкий твій тягар!

Мов під хрестом, отсе під ним я упадаю

З батьківської руки твоєї допиваю

Затроєний пугар.

Благословлю тебе! Чи ждать тобі ще треба

Поваги й блиску від будущини,

Чи ні, – одного лиш тобі благаю з неба,

Щоб з горя й голоду не бігли геть від тебе

Твої найкращії сини.

Щоб сіячів твоїх їх власне покоління

На глум не брало і на сміх.

Щоб монументом їх не було те каміння,

Яким в відплату за плодючеє насіння

Ще при житті обкидувано їх.

 

Ведучий 1: Und dann kommt die Liebe…

 

Ведучий 2: Am 16. Mai 1886 heiratete er Olga Chorushynska, die eine echte Gehilfin ihres Mannes war. Sie hatten vier Kinder.

 

Ведучий 1: «Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини».

 

Сценка

 

Франко:

Тричі мені являлася любов.

Одна несміла, як лілея, біла,

З зітхання й мрій уткана, із обснов

 

Сріблястих, мов метелик, підлетіла.

Купав її в рожевих блисках май,

На пурпуровій хмарі вранці сіла

 

І бачила довкола рай і рай!

Вона була невинна, як дитина,

Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

 

Ольга:

Іване мій, Іване!

Чи ж винна я, що батькова рука

Така безжальна і тверда така?

Я вже від злих очей не мала спасу

І плакала з розпуки час від часу.

Ще хтось руку дав - мені забракло слів,

І я пішла - на серці жмуток болю, -

Собі й тобі переламавши долю.

Та в тих душевних муках, далебі,

Я залишилась вірною тобі...

 

Франко:

Явилась друга — гордая княгиня,

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона

Відсунула і шепнула таємно:

 

Юзефа:

Зближаєсь час, і з серцем, б’ющим вгруди.

Я вирвусь, щоб побачити тебе,

Порвати пута фальші і облуди,

Що тисне нас і по душі скребе,

Пробить стіну, котрою людська злість

Нас, друже мій сердечний, розділила,

Не знаючи, шо в наших серцях сила,

Котрої ржа упідлення не з’їсть.

І мовчки щезла там, де вічно темно.

 

Франко:

Явилась третя — женщина чи звір?

Глядиш на неї — і очам приємно,

Впивається її красою зір.

То разом страх бере, душа холоне,

І сила розпливається в простір.

 

Целіна:

Я не лукавила з тобою,

Кленуся правдою святою!

Я чесно думала й робила,

Та доля нас лиха слідила.

Що щирая любов ділала,

Вона на лихо повертала;

Що чиста щирість говорила,

Вона в брехню перетворила,

Аж поки нас не розлучила.

 

Франко:

Ворушиться солодке, мелодійне,

Що забуваю рани, біль і страх,

В марі тій бачу рай, добро єдине.

 

І дармо дух мій, мов у сіті птах,

Тріпочеться! Я чую, ясно чую,

Як стелиться мені в безодню шлях

 

І як я ним у пітьму помандрую

 

Пісня: Час рікою пливе

 

Вірш: Як почуєш вночі край свойого вікна (німецькою і англійською мовами)

Hörst du einst in der Nacht dicht am Fenster bei dir

Jemand weinen und schluchzen voll Schwere;

Bleib dann ruhig, mein Kind, öffne niemand die Tür,

Frage nicht, frage nicht, wer das wäre.

 

Kein Verwaister wird's sein, der da mutterlos irrt.

Auch kein Bettler, du Stern meines Herzens!

Nur die Liebe wird's sein, die zu dir mich geführt,

Nur die Qual meines blutenden Schmerzens.

 

If you hear in the night at your window it seems

Something weeping and mournfully sighing,

Do not wake in alarm, do not rouse from your dreams,

Do not run, dear, to see who is crying!

 

It is not an orphan who, desolate, roams,

No starveling, dear, troubles your sleeping.

It is my heart that despairingly moans,

It is my love that is weeping.

 

Як почуєш вночі край свойого вікна,

Що щось плаче і хлипає важко,

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,

Не дивися в той бік, моя пташко.

То не та сирота, що без мами блука,

Не голодний жебрак, моя зірко.

Се розпука моя, невтишима тоска,

Се любов моя плаче так гірко.

Так прощай же, прощай, не чекай більш весни,

Коли будуть цвісти верболози.

І востаннє тобі, замість слів про любов,

Посилаю я муки і сльози.

Так прощай же, прощай, не чекай більш весни,

Будь щаслива, весела, як завжди.

Що було — схороню аж у серце на дно…

Не шукай між людьми більше правди.

 

Ведучий 1: "Erste Liebe - wie eine Schüssel mit duftenden Blumen, die andere - wie eine Schüssel mit süßen Wein, die dritte - als ob tödliche Tasse "

 

Ведучий 2: Нерозділені кохання залишали по собі «невтишиму тоску», засипали зів’ялим листям сподівання: «Замерзли в серці мрії молодечі, ілюзії криниця пересохла».

 

Пісня : Чому являєшся мені у сні?

 

Вірш:

Ach, schon sinkt die Sonne, und der Tag ist aus;

Warum kommt mein Liebchen nicht zu mir heraus?

Läßt die Mutter sie nicht gehen?

Tut sie wo mit andern stehen?

Hat mich denn vergessen

Meine Liebste schon?

Ach, ich sah von weitem meine Liebste kommen,

Einen Jungen hat sie bei der Hand genommen:

Ja, ich geh’ zu ihr und frage,

Ja, ich sprech’ zu ihr und klage,

Daß ihr Herz so balde

Sich verändert hat!

Warum, meine Liebste, hast du mich verlassen,

Um jenen zu lieben, mich aber zu hassen?

Bin ich schuld daran, o Holde?

Liebt’ ich dich nicht wie ich sollte?

Oder fandst du Lieb und

Treue mehr bei ihm?

Schwer ist’s zu gebieten leisem Windesflügel;

Schwer, dies Herz zu halten hinter Schloß und Riegel!

Lieb ihn nur – doch bald erkennst du,

Daß die wahre Treu’ verkennst du

Und sprichst: Meinem Leide

Bin ich selber schuld!

 

Вірш:

Und wirst auch nie wie eine Blume blühn,

Wie die Levkoje voll von Duft und Golde,

und gehst du auch zu fremden Menschen hin

ins Meer des grauen, dumpfen Alltags, Holde;

Rein bleibst du immer meinem Herz und Sinn

Und heilig, so, wie ich dich lieben wollte;

Wie Blume, die kein Frost und Glut entstellen;

Wie Ideal – voll Glanz, weil forn den Welten.

Ich werde tragen dich im Herzen lang

Voll Liebe, wie in einer Tempelhalle,

Und deine Schönheit mach' ich zum Gesang,

den Augenglanz zum Wort von hellstem Schalle

Und den Korallenmund zum Rhythmenklang …

Und wie die goldne Fliege im Kristalle

Des Bernsteins ewig ewiglich muss währen –

Blühst du so lang, als man mein Lied wird hören.

 

Ведучий 1: Franko verfasste über tausend Artikel in polnischer und ukrainischer Sprache, schuf eine große Anzahl der Übersetzungen von Klassikern der englischen, französischen, tschechischen, deutschen und russischen Literatur und Arbeiten auf dem Gebiet der Philosophie und Ökonomie.

 

Ведучий 2: 50-томне академічне видання творів Франка – то лише частина із залишеного великим подвижником думки спадку своїм нащадкам. Мало хто у світовій літературі може зрівнятися з ним у творчих звершеннях. Люди такого масштабу діяльності репрезентують не лише свій народ і свою епоху, а й цілу світову культуру.

 

Вірш

It may be, in a ditch somewhere

Alone І`ll end my days,

And like the dew when day is here,

My dreams and deeds will disappear

Without a trace!

It may be so! And yet with joy

Into the fray I go!

For truth and right I`ll gladly die

And proudly to the last hold high

My banner whole!

 

Ведучий 1:  Iwan Franko starb am 28. Mai 1916 in Lwiw.

 

Ведучий 2: Die Welt nennt ihn ein Genie, ein großer ukrainischer Schriftsteller, Titan des Denkens und der Arbeit.

 

Ведучий 1: Багатогранність таланту І.Франка більш ніж дивовижна. Син коваля, невтомною працею досяг вершин світової слави, обезсмертивши своє ім’я і свій народ.

 

Ведучий 2: Франко залишив нам колосальну художню і наукову спадщину. Вона є не лише безсмертним історико-літературним фактом, золотим фондом культури й духовності, а й живим явищем нашого сьогодення, що впливає на формування громадсько-політичних і естетичних орієнтирів та ідеалів сучасності. Сьогодні ми ще раз переконалися, що українська земля подарувала світові великих геніїв, твори яких перекладаються, читаються і вивчаються.

 

Вірш:

Живи, Іване, сину Якова,

Хрещений потом і слізьми.

Твори, хай наша доля шлакова

Народить крицю в надрах тьми.

Живи, проклятий недолугого,

Лячною підлістю тхора;

Твори, наповнений потугою

Любові. мудрості, добра!

Живи, прикований по молота,

Камінням битий звідусіль.

Твори, нехай душа розколота

Дає словам цілющий біль.

Живи, стережений жандармами,

Шпиками вітаний щодня;

Твори, поганьблений бездарними,

Червивими, як порохня!

Живи, навідуваний хворою

Печаллю темної пори;

Твори, болящий непокорою

І справедливістю, твори!

Живи, між дурнями надутими,

Що пнуться в генії, живи;

Твори, навік припнутий путами

До купин злої мурашви

Живи, підносячи розплющену.

Побиту честь і чистоту;

Твори, задивлений в будущину.

В святої людськості мету.

Живи, незламаний затратами.

Розп'ятий на твердій журбі;

Твори! Тебе народ читатиме

І воскресатиме в тобі!

 

Ведучий 2: Дякуємо усім за увагу!