Сценарій свята "Українська вечірка з Миколаєм"

 

                                 Українська  вечірка з Миколаєм

 

                                                     1 Ведуча:   Україна! Наша прекрасна Батьківщина! Країна смутку і краси, радості і печалі, бездонного

                 синього неба, у якому світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками

                 боровся   за волю, за своє щастя. Народ, славні нащадки якого і сьогодні захищають  

                 країну від окупантів.

                                                        (Лунає мелодія)

2 Ведуча:  Українська пісня... Хто не був зачарований нею! Яка мати не співала своїх любій

                  дитині колискової? Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його  

                  слава.

                                                    (Ведуча виходить)

Хазяйка:   Уже й вечір надворі, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч

                  прогуляли б! Тільки б музики та пісні!

                                                       Ой, верніться, літа мої,

                                                       До мене хоч в гості...

                                           (Хтось стукає у двері. Заходять дівчата)

Дівчата (всі):   Добрий вечір у вашій хаті!

 

Хазяйка:    І вам вечір добрий! Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві!

 

                                                     Дівчина:   Чи ж пристало нам сідати, нам пристало пісню співати.

                                                           («Цвіте терен»)

Хазяйка:  Дівчатонька, голубоньки, душечки не крайте, веселої заспівайте.

                 Ще раз просимо гостей до хати, просимо, просимо сідати.

(дівчата виймають рукоділля, вишивають)

 

Дівчина:   Сядем, сядем, заспіваєм

                  Аж усе, що тільки знаєм,

                  Поки підем спати,

                  Щоб раненько встати.

 

Дівчина:    А де ж наші хлопці?

 

Хлопці (стукають у двері):     Пустіть до хати!

 

Дівчина:    Гарненько попросіть!

 

Хлопець (знову стукають):    Пустіть до хати!

 

Дівчина:    Не пустимо! Дуже вас багато!

 

Хлопець. (грюкають):    Пустіть ліпше, бо буде гірше!

 

Дівчина:    Ми як візьмем рогатини, поламаєм ваші спини!

 

Хлопець. (вдають, що злякалися):  

              Дівчатонька, голуб’яточка, та ми ж прийшли не битися, та ми ж прийшли миритися

               і гостинці принесли, і музики привели.

                                                     (хлопці заходять до хати)

Хаз:    Просимо до хати! Просимо !

 

Дівч:    Полюбила коваля, така доля моя,

             Я ж думала – кучерявий, а в нього чуба нема!

 

Хлоп:    Галю, Галю чорнобрива, чого в тебе брови криво,

              На козака подивилась, та й брівоньки іскривились.

 

Дівч:    А до мене Яків приходив, коробочку раків приносив.

             А я тії раки забрала, а Якова з хати прогнала.

 

Хаз:    Ох, і гострі ж ви на язик: і дівчата, і парубки! Хоч не знаєм, звідки ви, чи з півдня

            чи з півночі, в нашу хату зайшли, просимо,  просимо всіх сідати і разом пісню заспівати.

 

                                                 («По дорозі жук»)

 

Дівч:    Ой дівчина-горлиця, до козака горнеться,

             А козак, як орел, -

             Як побачив, так...і вмер!

 

Дівч:   Щось засиділись ми,

            Ноги танцювати просяться.

            Коломийку танцювати будемо.

 

                                     («Коломийка»)  

Черевички невеличкі,

Ніженька маленька.

Танцюй, танцюй,  дівчинонько,

Доки молоденька.

           Ой дівчино, дівчинонько,

           Яка ти, яка ти,

           За хлопцями заглядаєш,

           Не заметеш хати.

Як  ішов я через село,

Курка мене вздріла,

Якби не та паличенька

Була б мене з’їла.

           О, щебече соловейко,

           У мене на груші,

           Кожен так собі співає,

           Як йому на душі.

Ой, не смійся, дівчинонько,

З мого капелюха,

Бо я з тебе не сміюся,

Що ти каплавуха.

           Ой, скажіте, добрі люди,

           Чим Андрій хворіє,

           На роботі замерзає,

           Коло ложки пріє.

 

Хаз     Ой молодці! Гарно танцюєте та співаєте! А  хто з вас нам щось смішне розкаже?

 

                                           (Павло Глазовий, гумореска «Турок»)

 

Дівч:   Багата українська мова народними приказками та прислів’ями. Ось послухайте!

 

• Не родися красна, а родися щасна.

 

• Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гарненько.

 

• З гарної дівки гарна й молодиця.

 

• Краса до вінця, а розум – до кінця.

 

• Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.

 

• Краще жінка сварлива, ніж дурна.

 

• Вмій жартувати, та знай, коли перестати.

 

Хаз: Молодці! Гарно ж у вас виходить! А ну ж бо затанцюйте, якщо вмієте!

 

                                       («А ми просо сіяли») 

Хлоп:      Очі чорні, мов терночок, брови рівні, мов шнурочки,

                Личко біле, рум’янеє, серце моє коханеє.

 

Дівч:   Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

            Сидить сова на воротях, крутить головою,

            Він, сердега, як побачив, та через городи,

            Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.

 

Хл:            В Кривім Розі густо хати, вітер не провіє.

                  Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.

 

Дівч:    Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,

             Сидить гуска над водою, вирячила очі.

             Я до неї: гиля! гиля! – вона й полетіла,

             Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.

 

Хлоп:       Якби мені не тиночки та не перелази,

                 Ходив би я до дівчини по чотири рази.

 

Хлоп:   Ой, у полі нивка,

            Кругом материнка...

            Там дівчина жито жала,

            Гарна чорнобривка.

 

                                     («Подоляночка»)

 

Хаз:     А чи кожна з вас уже вишила рушник до весілля, та рушники для старостів, та сорочку

             своєму коханому? Адже кожна мріє на  сватанні подати нареченому хустку.

               Он якась дівчина блукає. І чому вона така сумна? Хто ж це така?

               Та це ж Наталка  Полтавка з однойменної п’єси Івана Котляревського. Мабуть,

            сумує за своїм Петром. Ану ж бо, давайте послухаємо...

 

                                   («Наталка-Полтавка»)

 

Дівч:   Ой надворі метелиця,

            Чому старий не жениться?

            Як же йому женитися,

            Будуть люди сваритися!

 

                                 (пісня «Ой під  вишнею...»)

               ............................................................................................

 

Вед:  Все затихло надворі, сяють зорі угорі,

          Всі чекають-виглядають чудотворця Миколая.

          Але щось він забарився.

          Може, в небі заблудився?

 

          В нього клопотів багато,

          Бо заходить в кожну хату.

          Все, що в нього в торбі є,

          Чемним дітям роздає.

                          (З’являється молоді  дужі  чорт ики  Антипки. Сідають край сцени, звісивши ноги.)

 

1 Антипко:    Що ж то маю я робити?

                       Так болять мені копита,

                       Ледве вже волочу їх

                       Всім чортам старим на сміх.

 

 2 Антипко:    І я теж -  Антипко бідний,

                       Хочу стати чортом гідним,

                       То ж сваріться, любі діти,

                       В пеклі будете горіти!

                              (Чорти  важко піднімаються, крекчуть, охають і виходять, взявшись за руки.

                             На сцені ліжко і стіл. Озираючись, входять Антипки)

1 Ант:     Наламаєм різок файних,

               Для нечемних, неохайних

               Неслухняних, злих діток.

 

2 Ант.     Ох, дістанеться добряче

               Дітям впертим і ледачим!

                                 (Збирають різки, ховаються під ліжком)

 

Ведуча:   Так стараються чорти,

                 Щоби людям допекти.

                 Їхня зброя гостра –гріх,

                Але ви не бійтесь їх.

Іванко:   Я сьогоді був хорошим?

               Був. Тому собі попрошу

               У Святого Миколая

               Всього, що душа бажає.

               Телефон і ноутбук...

 

1 Антипко:    А соснового поліна не хочеш?

 

 

 

Іванко:       Хто гукає? Ти, бабусю?

                   Ні, то, певно, дзвонить в вусі...

                   Ще я хочу маску й ласти...

 

2 Ант:      Може, батожка покласти?

                                  ( Заходить Оленка)

Оленка:    Чув, Іванку, каже тато -

                  Треба іграшки прибрати.

 

Іванко:   Мама хай поприбирає,

               Я чекаю Миколая.

 

Ол:     Знай, такі, як ти, ледачі,

           Лиш одних Антипків бачать!

                         (Ол. йде, з’явл. Антипки)

Ів:    Хто ви? Звідки тут взялися?

 

2 Ант:     Що, Іванку, здивувався?

             Служим ми у Миколая.

             І він нас чудово знає.

 

Ів:     То приїде він чи ні?

         Подарунок є мені?

 

1 Ант:      Є, і так їх там багато,

              Що не вмістяться в кімнаті.

             Ти лягай, засни скоріше,

             Миколай тебе потішить.

(Ів лягає, Антипки  запихають йому під подушку різки. Самі ховаються.

Заходить Оленка, будить брата)

Оленка:    Та прокинься вже, Іванку!

 

Іванко: (тре  очі й позіхає):   Ти чого волаєш зранку?

 

Оленко:       Та ще вечір, схаменися!

                     На годинник подивися!

 

Іванко:      Під подушку я залізу.

                  Там, напевне...  (витягає різки)    купа різок?

 

Оленка:        Це тому, що ти лінивий,

                     Миколай вчинив це диво.

                     Мусиш взяти на замітку,

                     Що Антипко садить в клітку

                     Неслухняних, вередливих,

                     І брехливих, і лінивих.

 

Іванко:   Та хіба ж я похвалявся,

               Чи брехав, чи лінувався?

               Он Михайлик і Олена

                Брешуть більше ще від мене!

 

Оленка:     Може, й так, тобі видніше.

                  Всі отримають своє.

                  Миколай на те і є,

                  Тільки ж поясни мені,

                  Де ти різки взяв оці?

 

Іванко:   Хтось поклав їх, я не знаю,

               Піду в мами запитаю.

                         (Оленка та Іванко виходять)

 

Ведуча:   Учинивши добре діло,

                 Вже й подяки закортіло.

                 А коли нема відплати,

                 Можна й побайдикувати?

 

 

 

1 Антипко  (вилазить зі схованки):

                Той Іванко просто диво:

                Самовпевнений, лінивий.

                Так-то, пане Миколаю,

                Я ж бо діток краще знаю!

                             (Ант  зникає, заход Ів та Ол)

 

Іванко (здивовано):   Мама різок не ложила.

                                    Певно, то нечиста сила.

 

Оленка:      Ну то як, ідеш в кімнату

                   Іграшки свої збирати?

 

Іванко:    Добре, добре, приберу,

                Тільки різки заберу.

 

                           (Забирає різки, йде)

 

Ведуча:    Зореока ніч настала,

                  Діти всі позасинали.

                  Лиш Антипки метушаться,

                  Миколая не бояться.

                  Є нечемні діти в світі.

                  І Антипки для Іванка

                  Клітку роблять ще від ранку.

                             (За сценою чути сміх, стукіт молотка, з’явл Ангели)

 

1-й Ангел:    Миколай мандрує світом,

                      Він дарує чемним дітям

                      Те, про що їх світлі мрії.

                      Тут для кожного дари є.

                      Не забуде він нікого:

                      Ні хорошого, ні злого.

 

2-й Ангел:      Зустрічайте Миколая!

                        Він вас всіх чудово знає.

                        Разом з вами порадіє.

                        Подарує вам надію.

                        Миколай з небес весь час

                        Бачить кожного із вас.

 

Всі:    Яка радість, який рай.

           Іде святий Миколай.

           Несе він даруночки,

           Втіху і пакуночки.

Миколай:     Слава Богу, добрі люди,

                      Хай вам завше добре буде!

                      Знайте, що в лиху годину

                     Цар небесний вас не кине.

                     Як живете, любі діти?

                     Які знаєте вірші ви?

                     Чи вчитеся добре в школі?

                     Є гостинців вам доволі.

                                                      3-й Ангел:         Святий владико Миколаю,

                           Тебе очікуєм давно.

                           Що нам несеш, про те не знаєм,

                           Але просимо одно:

 

1-й Ангел:   Ти нашим родичам дай сили,

                     Щоб виховати нас могли.

                    Тієї втіхи щоб дожили,

                     Щоб виросли їх діточки.

 

2-й Ангел:   А українському народу

                     Ти добру долю принеси.

                     Усяке зло, лиху пригоду

                     Ти від народу відбери.

 

 

3-й Ангел:      А нам в здоров’ї дай зростати,

                        Життя і силу нам подай.

                        Щоб ми з руїн могли піднятись

                        І звеселити рідний край.

1-й Ангел:           Ой, хто хто Миколая любить?

                             Ой, хто хто йому вірно служить?

                            Тому, святий Миколай,

                             На всякий час помогай,

                             Миколаю!

2-й Ангел:    Ой, проси долі для Вкраїни,

                      Ой, нехай встане з руїни,

                      Доля й щастя хай витає,

                      В славі й волі хай засяє,

                      Миколаю!

Ведуча:    Святий Миколаю, а зараз подивися, як дітки вміють співати й танцювати.

 

                                                             (концерт)

 Як то любо, як то мило

 Жити в ріднім краю,

 Рідним словом рідну пісню

 Я щодня співаю.

 

            Рідне слово всім нам любе,

            Як отець і мати,

            Рідна мова нам дорожча

            За жовті дукати.

 

 Рідним словом я горджуся,

 Ним говорю, пишу.

 Рідну мову, рідну пісню

 Ніколи не лишу.

 

        Рідним словом погорюю,

        Рідним пожурюся,

        Рідну пісню заспіваю

        Та й розвеселюся.

 

                                                  Ведуча:  А ось до нас на свято приїхав цілий оркестр із самого Києва! Послухаємо їх!

 

                                                                                     («Ми музиканти...»)

 

Читець:     Коли забув ти рідну мову,

                  Яка б та мова не була,

                  Ти втратив корінь і основу,

                  Ти зруйнував себе дотла.

 

        Коли в дорогу ти збирався,

        Казала мати, як прощавсь,

        Щоб і чужого научався,

        Й свого ніколи не цуравсь.

 

                  Ти ж  повернувсь душею бідний,

                  Не просто розгубив слова,

                  Немов який Іван Безрідний,

                  Іван, не помнящий добра.

 

      Не раді родичі обновам,

      Чи ти об’ївся блекоти,

      Що не своїм, не рідним словом,

      Із матір’ю говориш ти?

 

                Ти втратив корінь і основу,

                 Душею вилиняв дотла,

                Бо ти зневажив рідну мову,

                Ту, що земля тобі дала.

 

      Для тебе й Київ - напіврідний,

      І Мінськ піврідний, і Москва.

      Бо хто ти є? Іван Безрідний,

      Іван, не помнящий добра.

 

                          «Зоря моя вечірняя»

 

Вед:    А зараз послухаємо гуморески!

 

Хлопчик спиняє машину:

• Дядьку, підвезіть до школи!
• Я їду в інший бік!
• Тим краще! Я не вивчив уроки!

 

• Павлику, ти що, сьогодні не йдеш до школи?- питає батько.
• Ні, вчителька сказала, щоб сьогодні до школи прийшов ти!

 

Маленький Гриць приніс мамі букет чудових квітів.

• Де ти їх узяв? – запитала здивована мама.
• У діда Панаса.
• А він про це знає?
• Звичайно, знає. Він же гнався за мною!

 

• Сашко, ти чому замість двох віршів вивчив тільки один? – запитує вчитель.
• Пробачте, але я помилково один вірш вивчив двічі.

 

• Мамо, якось не віриться, що ти інститут закінчила.

-  Чому?

• Тому що тебе тато не слухається.

 

                                              («Чорна квочка»)

 

Миколай:  Ой.молодці, дітки!  Як багато віршиків і пісень ви знаєте!  А як гарно танцюєтє! 

                    Молодці!

                    Я дарунки оті просто так не даю

                    За всі гарні справи я торбинку свою

                    Розв’яжу для дітей,

                    Що достойні наград,

                    Котрі мають повагу до буднів і свят.

 

                                                (вбігають  захекані  Антипки)

Миколай:     Чом захекався, бідако?

                      Утікаєш від собаки?

 

1 Антипко:   Засмутити поспішаю

                      Тебе, Святий Миколаю,

                      Рівно в північ побіжу

                      І у клітку посаджу

                      Неслухняного Іванка.

 

Миколай:      Не бреши, Іванко зранку

                       Квіти всі пополивав.

 

2.Аитипко:  Я тут інше записав…   (читає з книги)

                     В хаті не хотів прибрати

                     Той хлопчина хвалькуватий,

                     І просив дарунків море –

                     Буде він їх мати скоро!

 

Миколай:      Що ж, пошлем туди гінця,

                      Хай з’ясує до кінця.

                                   (Ангел виходить)

               (до Антипка):    Заховай, Антипку, вила,

                                           Заспокойся, небораче,

                                           Ангел сам усе побачить.

                                                         (Ангел повертається)

 

  1-й Ангел:    Святий отче, Миколаю,

                        Той Іванко прибирає:

                        В ящик іграшки поклав

                        І усе попідмітав.

                        Вже й дарунків він не просить,

                        Каже: - З мене різок досить.

 

 

Миколай (до Антипка): 

                           Буде, чортику рогатий, твоя клітка пустувати.

        (до залу):      Ви не бійтеся Антипка:

                               Будьте щедрі, не ліниві,

                              То і станете щасливі,

                              А мені пора в дорогу –

                              Хтось чекає допомоги.

 

1-й Ангел:    Хто всім дітям помогає?

                      Хто добра не забуває?

 

Всі:      Миколай!

 

  2 Ангел:       Будьте ж, діти, завжди чемні,

                     Помагайте тим, хто темний.

                     Тим, хто впав, подайте руку,

                     Не вважайте то за муку.

                     Любіть маму, любіть тата...

 

3 Ангел:       Діда, бабцю, сестру, брата.

                         І любіть свій рідний край,

                         Вас полюбить Миколай!

                         Подарунки приготує,

                         Всіх вас ними почастує.

                         Треба лиш не забувати

                          Матір, рід свій шанувати!

 

 Миколай:      Боже, глянь на оці дітки,

                        На дрібненькі тії квітки.

                        Світить місяць із зорями

                        Над малими діточками.

                        Хай здоровими ростуть

                        І дари мої приймуть.

                                                 (роздає подарунки)

 

Ведуча:    Любіть Україну у сні й наяву,

                 Вишневу свою Україну.

                 Красу її вічно живу і нову

                 І мову її солов’їну.

 

Ведуча:       Розцвітай же, слово,

                    І в родині, і у школі,

                    Й на заводі, і у полі,

                    Пречудесно, пречудово,

                    Розцвітай же, слово.

 

Ведучий:    Наша дума, наша пісня

                    Не вмре, не загине.

                    От де, люди, наша слава,

                    Слава України.    

             Так сказав наш незабутній Тарас.

 

Хлопці:     Дякуємо хазяйці! (кланяються)

 

Дівчата:    Дякуємо хазайці!  (кланяються)

 

Хазяйка:       Спасибі й вам! Будьте здорові йдучи!

 

Ведуча:      Все, що в серці мали, - вам подарували!

                    Світлу мрію й казку, нашу пісню й ласку,

                    Щебет солов’іний, славу України.

                    В щедрий вечір, в добрий вечір.

 

Усі   разом:    Скільки б не співали, а кінчати час,

                        Кращі побажання ви прийміть від нас.

                        І в вас, і в нас хай буде гаразд,

                        Щоб ви і ми щасливі були.

 

                                                      ………………….