Сценарій свята української пісні "Сплетемо з пісень віночок"

Тема: Свято української  народної пісні «Сплетемо з пісень віночок»

•4

Мета: поглиблювати й розширювати уявлення учнів про явища українського фольклору; розвивати уяву, пам’ять, акторську майстерність, творчість, вокальні навички; виховувати любов до рідної землі, українського народу, його звичаїв, традицій, української пісні як частки духовного багатства народу.

Обладнання: рушники, українська хатка, тин, вінок з паперових квітів, букети з квітів та колосся,  національні костюми, віночки.

                                                       Хід свята

Вчитель: Мистецтво «Музика» — натхненне і цікаве,

Приємні враження, емоції яскраві.

Воно дарує щастя й радість людям,

І в казку й свято перетворить будень.

Тому веду дітей в цей світ натхненно і уперто,

Моє життя — уроки і концерти.

І, день за днем, ідучи в майбуття,—

Я завжди з музикою поруч, крізь життя!

Все, що вдалось мені створити —

Це не моє, а Боже. Бог дає талант,

Щоб передати світ мистецтва дітям,

Будь ти поет, художник, музикант…

Я дякую Всевишньому за ласку

Подарувати дітям пісню й казку.

Я тішуся й пишаюсь день при дні,

Якщо вдається щось навчити їх мені.

До цього свята готувалась я сумлінно,

Щоб показати всі свої уміння.

Тож хай дзвенять пісні на увесь світ,

Ми наш розпочинаєм творчий звіт!

                                      Пісня «Хай лине пісня!» сл. М. Норик , муз. М.Демків

Ведуча: Яке це диво - українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса. Українська пісня - то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення. Любов до рідного краю, мови починається з колисаночки. В ній - материнська ласка i любов, cвiт добра, краси, справедливості.

Учень: Тут мамина пісня лунає i нині,

Її підхопили поля i гаї,

Її вечорами по всій Українi

співають в садах солов’ї.

Учениця: I я припадаю до неї устами,

I серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

 Збідніє, збідніє земля назавжди.

Ведуча: Минають віки, змінюються покоління, а народні пісні залишаються. Вони володіють чудовою здатністю полонити людське серце, допомагати в праці, оспівувати з радістю відпочинок, тамувати душевний біль. Земля наша українська така cпiвучa, що не тільки кожне село, а й вулиця мала свої пісні,

Ведучий: (читає напам’ять)

Заспіваймо разом,

Заспіваймо щиро,

Щоб у нашій хаті

Було щастя з миром!

Ведуча: Українська пісня живе з давніх часів, живе, переживаючи цілі покоління. Ми, українці, –  найспівучіший народ. Існує легенда про те, як Господь обдарував наш народ пісенною творчістю. Пропонуємо її до вашої уваги! Будь ласка, на екран! 

(Відео: Мультфільм «Легенда про українську пісню» )

Учень:  У рідному  краї i серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї i небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Учениця: Тут кожна травинка i кожна билинка,

Вигойдують мpiї на теплих вітрах,

Під вікнами мальви, в саду материнка,

Оспівані щедро в піснях.

 

Ведуча: Тож сьогодні ми помандруємо до українського села, де живуть працьовиті та веселі люди. Побувши поряд з ними, ми зрозуміємо, що українська пісня - це душа нашого народу, необхідна, як земля, повітря, вода, хліб.

Учень: Згасає день. Поволі опускається за обрій ясне сонечко. 3 поля долинає весела пісня. Це повертаються з роботи кocapi.

(Ансамбль хлопців 6 класу еиконує українсъку народну пісню «Вийшли в поле кocapi»)

Учениця: Повернулися чоловіки додому та й сіли вечеряти. А в одній хаті виникла сварка: ледача жінка не приготувала господареві вечерю. Ой, що робиться!!!

Жартівлива пісня «А мій милий вареничків хоче»5 клас

Ведуча: Ну ось i домовились! Знову мир i спокій в хаті. Хлопці та дівчата, хоч як за день натомилися, не сплять. Можна і на вулицю вийти погуляти. Зібралась молодь на околиці села, в зеленому гаї. Співають, танцюють, грають у веселі ігри.

Козак: Гарно тут у вас! А хочете, я розповім, як раніше хлопці запрошували дівчат до танцю?

 Ведуча 1: Цікаво, цікаво!

Козак:  Так – от, перед танцем проводили гру – змагання, промовляючи такі слова: «Дуб зелений, береза біла, гарна краса, та краще – сила. Хто перший добіжить, той гоноровий». Тоді хлопці ставали в ряд і бігли до обраного дерева.  Той, хто прибігав першим, отримував право першим обрати серед усіх дівчат ту, яка найбільше

подобалася, і запросити її на танець.

                           

                                  (Проводиться гра «Веселі чобітки»)

 

 (Дівчата стають колом. Козаку дають пару чобітків. Дівчата рухаються під музичний супровід по колу, а Козак поза колом з чобітками. Тільки – но музика припиняє звучати, Козак непомітно ставить чобітки за спиною однієї з дівчат. Заходить в коло і каже слова: «Той, хто чобітки візьме, зі мною танцювать піде». Та дівчинка з чобітка- ми виходить в коло і танцює з Козаком).

 

Дитина1:  А заграйте – но, музики,

В мене гарні черевики,

Починайте скоріш грати,

Ми вже хочем танцювати!

Дитина 2: Я притупну каблучками,

В боки розведу руками,

Сплесну, вихром закружляю

Черевики нові маю.

Дитина 3:  Гоп, гоп, чики, чики,

Купив тато черевики.

Я піду у них на свято,

Танцюватиму завзято!

 

Танок «Черевички»3-4 клас

 

Ведуча: А де молодість - там i кохання. Які гарні наші дівчата! Кожна, як та калина! А парубки - міцні, здорові, як дубки!

                                Ансамбль дівчат виконує пісню «Ой на гopi два дубки»

Дівчинка: Ось калина над рікою

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Росянисте, променисте,

Розцвітає, як вогні.

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонька і мені.

(Виходить – дівчинка – «калина»)

Дівчинка: Я не груша і не слива,

Я – калинонька вродлива.

Я стою в зеленім листі

І червоному намисті.

Учень: А чому ти так прибралась?

Дівчинка – калина: Бо до свята готувалась.

 

Пісня – хоровод «Ой є в лісі калина» 1 клас

Ведуча 2: Кожен народ має свої звичаї, обряди, що склалися протягом багатьох років. У кожного народу є свої символи і обереги. Обереги – від слова «оберігати», «берегти». Оберегами вважали рослини, які мали чудодійні властивості.

 Ведуча 1: Квіти – постійні супутники нашого життя. Дівчатка, а що буде, коли сплести квітку до квітки?

Дівчатка: Віночок!

Ведуча 2:  А ось дівчатка з віночками до нас поспішають,

                   Затанцювати для нас вони бажають.

 

Танок з віночками

 

Ведуча: Танцювали, співали, грали, та вже й втомилися. А на село вже опускається тиха й тепла українська ніч.

Учениця: Уже сонечко закотилося,

Нам додомоньку захотілося.

Закотилося та за гороньку,

Та надходить сон на головоньку.

Треба спати нам та всю ніченьку,

Рано жати йдем ми пшениченьку!

Ведуча: I сон огортає село. Лише в одній хаті плаче, не спить маленька дитинка. Давайте її заколишемо, колискової заспіваємо.

Аня та Настя еиконують колискову пісню «Ой люлі, люлі»

Ведуча: От i стихло, заснуло дитя (чути голосне хропіння). А це ж хто хропе? Мабуть, то наш Гриць ледачий, до роботи невдачий! Ну й ледачий цей Гриць! I вдень спав у холодочку, i вночі хропе!

                                            Виходять діти з Грицьком, стають позаду них.

Грицько. А ось я і не сплю вже.

Ішов Грицько льодом.

 Свинка городом.

Подай мені, моя мила,

Свою білу ручку. (Чипляється до дівчат).

 

Дівчина. Цур тобі, відв'яжися!

Дівчина. Цур тобі, відчепися!

Дівчина. Об чім з таким дурнем говорити?!

Дівчина. В мене думка не така, щоб пішла я за Грицька.

 

Грицько. Дарма-дарма. Я ще не зовсім дурний, батько казали, що у мене не всі вдома, та нічого, на вечір посходяться! А хоч би й дурний, то хіба не можу погуляти з дівчатами? Хоча….Вони такі вередливі, що я краще відпочину, оце і вдень, і вночі спав би. (Вкладається на підлозі)

Пісня «Грицю, Грицю, до роботи» 2 клас

 

 

 

Учениця: Співали, діточки, співали,

У решето піснi складали,

Поставили на вербi,

Де не взялися горобці,

Звалили решето додолу –

Час нам, діточки, додому!

 

Хлопчик – козак: Хоч іще ми малюки, та справжні хлопці – козаки!

Українка: Ми пишаємось Україною!

Чорнобривцями і калиною,

І таночками, і співанками,

І барвистими вишиванками.

 

Українець: І дібровами, і долинами,

І озерами журавлиними,

І родючими чорноземами,

І садочками яблуневими.

 

Українка: В Україні ми виростаємо,

Як ті квіточки розквітаємо,

Із її джерел чисту воду п′єм,

З золотих зернин коровай печем.

 

Українець: Назавжди ми всі з Україною,

З її мовою солов′їною.

Ми їй вірними завжди будемо,

Бо як матінку її любимо.

 

Хлопчик:  Я – українець (показує на себе)

Дівчинка: Я – українка (показує на себе)

 Разом:      Ми – українці (показують на себе)

1:Наша мова –Разом: українська,

2: А наша Батьківщина – Разом:   Україна!

 

Пед.-орг.: Шановні гості!

Все, що в серці мали –

Вам подарували:

Світлу мрію й казку,

Нашу пісню й ласку,

Щебет солов′їний,

Славу України!

 

Учениця: Довелося потрудитись,

Щоби нині не  зганьбитись.

Зараз час відпочивать.

 А тепер нам треба,  звісно,

Для гостей веселу пісню

Та душевну заспівать.

                                                     Пісня  «Веселка» ведучі та учасники

 

 

Ведуча 1: Спасибі щире всім, хто сьогодні в цій залі і тим хто брав участь у нашому святі.

 Ведуча 2:  Наше свято української пісні вже кінчати час,

Кращі побажання ви прийміть від нас.

Ведуча3: Прощавайте, друзі, низький вам уклін!

Доброго здоров′я зичимо вам усім!

Разом: І у вас, і у нас хай все буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були!