Сценарій "Святий Миколай завжди серед людей"

Святий Миколай серед людей.

 

Дійові особи:

Тітка

Мама

Дочка

Жебрак (він же – Святий Миколай)

1-ий Ангел

2-ий Ангел

3-ій Ангел

Моряк

Студентка

Волонтерка

Чортик

 

Звук

 

Фото

 

Музика.

На порожній сцені на колінах зігнутий майже до землі Жебрак в лахмітті. Біля нього – мисочка для подаяння. З’являються Тітка, Мати і Дочка. Тітка несе велику сумку, Мати за руку веде Дочку. Тітка і Мати сваряться.

 

Тітка: Як ти мене дістала! Сьогодні свято, а ми по магазинах шляємось!

 

Мама: А що тобі вдома робити?.. Про подарунки для дитини раніше не встигла я подумати, бо ти сама мені казала: "Дорога сестро, ще купа часу - встигнемо". От і встигли!

 

Дочка:  (помічає жебрака) Мамо...

 

Мама не слухає дочку.

 

Мама: Ти б про дитину подумала! Адже вона і твоя похресниця. А вона так чекала на подарунки  Миколая!

 

Дочка: Мамо, тьотю...

 

Тітка: А мені думаєш було коли? Я, по-твоєму, не зайнята? В мене теж і робота, і інститут!

 

Дочка: Мамо-о-о!

 

Мама: Чого тобі? Стій тут біля речей, а ми з тьотею он в той магазин зайдемо!

 

Тітка: (роздратовано) Ага, ага... Іди погуляй. Тільки нікуди не йди, а то шукай тебе тоді!

 

Мама з Тіткою йдуть, по дорозі недбало кидаючи якусь дрібноту Жебракові.

 

Тітка (Мамі): І, до речі, не кричи на дитину. Хоча б на вулиці, де нас можуть почути.

 

Мама: А ти на мене не кричи... Я теж хвилююсь і за батька, і за чоловіка, як вони там, адже зима вже…

 

Тітка і Мама виходять. Музика.

Дочка сумно підходить до Жебрака, полазивши по кишенях, витягає і кладе йому в мисочку цукерку.

 

Дочка: Ну чому вони тепер сваряться? Так добре раніше жили… І тато вдома був, і дідусь… Краще б пояснили мені, хто він такий отой Святий Миколай? І як він допоможе повернути з війни тата і дідуся, хіба він на війні?

 

Піднімає очі вгору.

 

Дочка: І чому говорять, що він приходить з неба, якщо там нічого немає?

 

До Дочки підкрадається Чортик. Стає ззаду Дочки і говорить їй на вухо.

 

Чортик: Правильно, немає ніякісінького Миколая. А значить можна не слухатись, робити що хочеш!

 

Дочка: (обертається до Чортика) А чого ж тоді всі люди вірять в нього? Не може ж так бути, щоб так багато людей помилялись? Може й справді був колись такий чоловік?

 

Ззаду до Дочки підходить 1-ий Ангел. Кладе їй руку на плече та трохи відводить від Чортика. Далі Ангели поступово відтісняють Чортика від дитини.

 

1-ий Ангел: Справді, був колись такий чоловік на землі. Це було дуже давно. Колись в одній заможній родині ріс маленький хлопчик — Миколай. Він був дуже добрим, тихим та чуйним хлопчиком, горнувся до бідних та нужденних людей. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, милосердя.

 

2-ий Ангел: (підходить і стає поряд з 1-им Ангелом) Зберігся переказ про те, що весь час поки здійснювалось таїнство Святого Хрещення над ним, майбутній Святитель Миколай ще немовлям простояв у купелі викликаючи  благоговійний подив народу, не підтримуваним ніким, три години! Так майбутній великий Святитель вже при хрещенні своєму явив себе Чудотворцем.

 

1-ий Ангел: До нього горнулися всі люди і тоді, коли він став священиком. Отець Миколай старався всім допомогти, але так, щоб ніхто не знав, чиїх це рук справа. Тому люди вірять, що Святий Миколай є «старшим» серед святих: опікується воїнами, володіє ключами від неба. І зараз щира молитва до святого здатна вирішити багато проблем.

 

Дочка: (обертається до Ангелів) І чим же він заслужив у Бога такої любові?

 

2-ий Ангел: На землі народжується дуже багато людей, але святих серед них дуже і дуже мало. Секрет настільки рідкісної святості людини полягає у власному житті святого, в тій безмежній доброті і любові, яку він проявляє до звичайних, простих людей.

 

До Ангелів підходить 3-ій Ангел і стає так, що зовсім затуляє Дитину від Чортика.

 

3-ій Ангел: Після того, як померли батьки Миколая, він продав маєток і роздав гроші бідним. Своїми молитвами зцілював, охороняв від напастей. А головне — всім серцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові.

 

Чортик забігає наперед і говорить до Дочки:

 

Чортик: Аякже! Роздав! Де це видано, щоб багатій свого багатства позбувся? І ти їм віриш? Нехай доведуть!

 

3-ій Ангел: А що ми повинні тобі доводити? Нехай тобі люди розкажуть про чудеса Святого Миколая.

 

Вступ до канту Святому Миколаю. На сцену виходить хлопець в костюмі моряка. Проходячи мимо Жебрака, кидає в його миску дрібні гроші.

 

Моряк: Ми на морі завжди щиро шануємо нашого заступника – Святого Чудотворця Миколая. Адже він сам плавав на кораблі і попав в бурю. Та щира молитва святого врятувала усіх людей на кораблі від лиха. От як це було, як люди розповідають.

Якось Святий Миколай плив на кораблі з Малої Азії в Лікію. Море було тихе, погідне. Яскраво сяяло сонце. Повівав легенький вітерець. На небі – ні хмариночки. І раптом звідки не візьмись налетів чорний вихор. Небо затягнуло чорними хмарами, все вище і вище здіймаються хвилі. Вітер вив, і стогнав, і свистів – люди злякались, почали плакати. Моряки звернулись до єпископа Миколая за допомогою. Святий угодник помолився – і буря відразу затихла, як і не було – погода знову радувала сонцем і сяянням чистого моря. От з тих пір моряки всього світу вважають Святого Миколая своїм заступником і молитвеником.

Коли Росія заблокувала наші кораблі в бухті Данузлав у Криму, то окремі прикордонні катери змогли вибратись і перейшли до Маріуполя чи до Одеси. Поміж ними вирушав до українських військ і наш катер. Пробиратись вирішили всі окремо, кожен у свій час, щоб збільшити шанси на успіх. Коли настала наша черга – на небо, як на гріх, саме вийшов місяць. Як в пісні: «Видно, хоч голки збирай!» Як бути? Адже ворог нас підстерігав, намагався захопити.

А в нас служив один хлопчина з Івано-Франківщини. От він першим і сказав: «Давайте молитись заступникові моряків – Святому Миколаєві. Він не залишить нас у біді». Цей Ярослав, а з ним ще троє зняли образочки з ший, поклали на палубі, десь принесли ще хреста різьбленого, стали на коліна та й почали молитись, і – диво! – вмить з моря натягнуло такого туману, руки не видно. Якось потихеньку наш капітан почав виводити катер з бухти. Тут вже ми всі молились отцю Миколаю, щоб благополучно вийти в чисте море. Коли чуємо – розмова російською. «Как ты думаешь, что это шумит, мотор или волна?» «Кажется, просто прибой. Туман просто скрадывает звук. Какой дурак в такой туман пойдет в море?» А ми саме проходили повз їхній борт, та так близенько, що бачили вогники їхніх цигарок. Росіяни нас не помітили. А як вийшли вже мористіше так на милю десь, туман і розійшовся. І ми тоді – повний вперед, аж до Одеси. Та ще до самої Одеси наші хлопці на палубі молились. Думаю, що тільки завдяки отцю Миколаю ми самі врятувалися і врятували наш катер.

 

1-ий Ангел: Дякуємо тобі, моряче! Хай молиться за тебе Святий угодник Божий Миколай.

 

Моряк хреститься, виходить.

 

2-ий Ангел: А ще Святого Миколая вважають заступником солдатів. Бо він здійснив багато чудес для них.

 

Вступ до канту Святому Миколаю. Входить Волонтерка, теж кидає якісь дрібні гроші Жебракові.

 

Волонтерка: Та що тут скажеш? Це – справжнісіньке чудо! Ось в цю війну була я в Дніпрі в госпіталі. А тоді саме бої жорстокі йшли поблизу Пісків та Донецького аеропорту. Поранених вертольотами та автомобілями доставляли цілими днями. Привезли одного бійця-«кіборга». Осколками живіт порвано. Подивився лікар і сказав: «Добре, що хлопець без тями, - відійде безболісно!» Та і побіг інших поранених зустрічати. Я посиділа, потримала хлопця того за руку, бо знаю вже, що помирати людина одна не повинна. А тут мене покликали допомогти перестелити постіль для новоприбулих поранених. Я вийшла, але щось мені в голову прийшло, і я вклала в руку пораненого іконку Святого Миколая, що завжди ношу на шиї, аби зовсім сам хлопчина не лишався.

Коли я повернулася, санітарка вже забирала каталку, де лежав хлопчина-«кіборг». Серце в мене похололо. Питаю: «Що? Все?» А санітарка говорить: «Так, вже в операційній солдатик. Сказав лікар – все зробить, але хлопець житиме, бо якщо ще досі живий, то і операцію витримає!» І що ви думали? Вижив! Благополучно операція пройшла, зажило все. От тільки, коли готували до операції хлопця – то так і не змогли розціпити пальці на руці з іконкою. То хірург так і залишив, тільки попросив загорнути руку стерильним бинтом. Тільки на третій день солдат прийшов до тями і сам розігнув пальці. Довго ще в нього на руці відбиток образка залишався. Тепер той солдат повернувся вже до сім’ї. Хірург говорив, що для таких ран дуже легко і вдало операція пройшла. Якщо це не чудо, то що?

 

3-ій Ангел: Дякуємо тобі, помагай же завжди в житті твоєму Святий Миколай!

 

Волонтерка, вклонившись ангелам, виходить.

 

1-ий Ангел: А ще ось такий випадок – було це теж ось, у війну.

 

Вступ до канту Святому Миколаю. На сцену входить Студентка. Теж подає милостиню Жебракові.

 

Студентка: Ось який випадок зі мною, у цю війну саме на Миколи торік, стався. Вчилася я в інституті у Дніпрі, а сама я з Комсомольського біля Старобешевого! Після того, як почалась війна, я залишилась в Дніпрі, а мама з маленьким братиком залишилась там… Ховались вони від обстрілу, будинок розбило… Я вже майже два місяці зв’язатись з ними не могла. А тут повідомлення: Збройні Сили України вийшли на околиці Комсомольського! Не витримала я невідомості, купила якусь іграшку, зібралася їхати. Дівчатам у кімнаті в гуртожитку сказала, що спробую проїхати до мами, то вони ще зібрали подарунків.

Як я добиралась розказувати довго. Допомогали волонтери, допомогали наші солдати, просто люди. І от я біля Комсомольського, але… будинок порожній, розбитий, і – нікого. Сусідка бабуся Таня сказала, що мама з братом живі, але на тому боці Кальміусу, у хаті нашої бабусі, а там ще стоять бандити. Єдиний міст перегороджує їхній блок-пост. Що тут робити?

Зібралась я, вкинула деякі речі, що чистіші  були в розбитій хаті, старовинну ікону Миколая, ще прабабусину, та ще знайшла сховок чийсь – 3 гранати. Для чого я їх забрала? Так і пішла через лід. А він ще не встановився, гнеться, тріщить. Йду, молюся: «Господи, порятуй! Святий Миколаю, не покинь мене!». Тільки дійшла, вийшла на берег, коли назустріч два п’яні з автоматами: «Стой, бандеровка!» Кажу їм: «Та я комсомольчанка, с улицы Чапаева!» «Покажи, что в сумке!»  «Игрушки брату из нашего дома разбитого на Садовой ходила забирать». «Покажи». Забрали сумку і почали ритись в ній. А там же ж гранати! Чого я їх брала? Стою перелякана, думаю – от і з’їздила до мами! Як ті сепари копались в сумці – не знаю, але гранати не знайшли. Я вухам не повірила, коли мені сунули в руки сумку і сказали: «Иди уже домой и больше тут не шастай!». Зайшла я за ріг найближчого порожнього будинку – і сама в сумку полізла з однією думкою: де ж ті гранати? А вони закотились під ікону на саме дно, та й лежать собі. Викинула я їх під ожеред соломи по дорозі, а сама – до мами. Ось так мене Миколай від смерті порятував.

 

3-ій Ангел: Дякуємо тобі, дівчино. Благослови тебе Боже!

 

Студентка кланяється, хреститься і виходить.

 

Чортик: Знайшли доказ! Прийшов якийсь дядечко, розказав баєчку, а всі повірили! Потім прийшла тіточка, – ще маєте казочку. Чого ви дітей вчите?!!

 

1-ий Ангел: Помовчи вже! Вчитель знайшовся! Дітей вчимо не ми, а приклади чудес Святого отця Миколая.

 

Дочка: (до Ангелів) А мені сподобалося! Розкажіть ще про Святого Миколая.

 

2-ий Ангел: В одного чоловіка було три дочки. Він був дуже убогий, часто і хліба не було у нього вдома. Журився батько, що його дітям судилася зла доля. До того ж вони не мали матері, бо вона померла. Святий Миколай відніс вночі до дому цього чоловіка мішечок з золотом і тим самим поміг йому врятувати дітей від горя, недолі і злиднів.

 

Дочка: Який він добрий! А Святий Миколай усім може допомогти?

 

3-ій Ангел: Звичайно! Святий Миколай дає нам прегарний приклад живої  діяльності та жертвенної любові до Бога і ближніх. Його любов - запальна, всеобіймаюча, повна милосердя і готова допомогти в кожній потребі душі і тіла. Він у кожному бачив самого Ісуса Христа, тому так скоро в кожній потребі спішив йому на допомогу.

 

1-ий Ангел: А ти когось маєш на увазі? Кому так треба пильної допомоги Святого?

 

Наперед забігає Чортик.

 

Чортик: Чого ти їх слухаєш? Яке там усім? Он бачиш жебрака? Де допомога для нього? (До Ангелів) Скільки зла і недолі на землі! Де зараз ваш Святий?

 

Дочка дивиться на Ангелів. Її бере за руку 1-ий Ангел. Тим часом 3-ій Ангел  виходить зі сцени.

 

1-ий Ангел: Хто мандрує, хто свій покинув край,  кому суворою мачухою стала чужина, перед ким, як море, життєва безодня – тому завжди допоможе Святитель Миколай! Тільки треба вірити і молитись щиро.

 

Чортик знову забігає наперед.

 

Чортик:  Та де ж зараз ваш Миколай? На небі нема, в жодній країні нема, на морі нема… Немає Миколая! І подарунки ніхто не принесе!

 

Входить 3-іий Ангел. В нього в руках митра і хрест Святого Миколая.

 

3-ій Ангел: Є Миколай! Він тут, серед нас, як справжній святий – завжди серед людей, більшість часу він проводить на землі, допомагаючи бідним у скруті, мандрівникам - у дорозі, мореплавцям - на морі.

 

Дзвони. 3-ій Ангел  підходить до Жебрака і з поклоном передає йому митру та хрест. Жебрак встає, відкидає з себе лахміття. Він у шатах Святого Миколая. Одягає митру, бере в руки хрест. Чортик тим часом тихенько задкує зі сцени.

 

Миколай: Не чекайте, діти, слушного часу, щоб творити добро. Всяке добро необхідне у всяк час. Ось подивимось, яким ви добром ділитесь з людьми.

 

1-ий Ангел бере з долу і подає Миколаєві мисочку з подаянням. Миколай бере звідти не монетку, а зірочку.

 

Миколай: Оце – чистісінька доброта. Так будьте ж, діти завжди добрими до людей! Доброта найперша чеснота, бо вона є справжнім виявом любові до ближнього.

 

Передає зірочку комусь із ангелів. Бере іншу зірочку.

 

Миколай: А ось найкоштовніший самоцвіт у Божій скарбниці – це милосердя. Бажаю вам відчувати його весь час до близьких і далеких людей, до всього живого.

 

Передає іншому ангелу, бере знову ціле гроно зірочок.  

 

Миколай: Ось тільки гляньте, скільки у людей співчуття до ближнього! І це дуже добре, бо саме зі співчуття починається кожна добра справа до ближнього. Найпростіше творити добро – уявити себе на місці нужденного і тоді – допомогти.

 

Передає зірочки ангелам. Бере з мисочки вуглинку. Трохи здивовано.

 

Миколай: А це що? Невже хтось про милість свою до ближнього пожалів? (Хитає головою) Ніколи не жалійте, діти, про те, чим допомогли іншій людині. Недарма говориться в народі: «Що дав нужденному – те дав Богу, а що дав Богу – те повернеться до тебе всемеро».

 

Кидає вуглинку знову в мисочку. Мисочку передає назад Ангелам.

 

Миколай: Візьміть же в дарунок від Господа нашого те, чим ви одарили ближнього свого! Нехай повернеться до вас і доброта, і співчуття, і милосердя, щоб побільшало в світі щастя між людьми.

Я дарунки свої просто так не даю.

То така нагорода за чесноту твою.

Ці дарунки, діти, несуть Ангели Господні,

А ви нам вірші розкажіть і заспівайте сьогодні.

 

Ангели приносять стільця, Миколай сідає. Виступи дітей. Як призи використовуються зірочки-чесноти.

 

Миколай: (встає) Ви добре співали, хороші вірші знаєте. Та й діти ви чуйні, добрі. Тому вам зараз я й роздам подарунки прямо з неба.

 

Знову вибігає Чортик на сцену, в руках – книга «Гріхи».

 

Чортик: Кому дарунків? Забіякам цим і пустунам? Боягузам, лінюхам? (показує на дітей із залу пальцем і сміється). Мені то вже краще знати, кому дарунки роздавати. (До Миколая) О! Гріхів у них багато!

Миколаю, зупинися,

подарунки заховай,

Тут зібрались діти грішні (показує книгу)

Ти нічого їм не дай!

 

Сідає прямо на підлогу, відкриває книгу «Гріхи» і читає.

 

Ось вчора Гриць тихцем

у друга кинув камінцем.

Іванко бігав коридором

і орав нелюдським ором.

А отой Андрій до чаю

своїй сусідці всипав солі.

Павло часто не ходив до школи.

А Оксанка – що й казати,

не хотіла іти спати! (свариться на дітей в залі пальцем)

Нагрішили, нагрішили, (встає, до Миколая)

ти дарунків їм не дай!

Дай мені, а я швиденько

донесу їх у свій край!

 

1-ий Ангел: Ах ти ж! Чого знову вдерся до нас? Бачиш, тут Святий Миколай,

А ну втікай швидко звідси!

 

Чортик:

Ні, я вам не помішаю, я ще щось маю сказати …

 

2-й Ангел: Досить, досить! Щось ти крутиш, баламутиш. Всі крутійства твої – марні, бо всі діти наші – гарні. Згинь, нечиста сило! Не ходи по цьому світу,

Зла ніде не сій! Геть звідси!

 

Музика. Виганяє Чортика. Чортик весь час намагається прослизнути під рукою в Ангела. Миколай виставляє вперед хрест. Чортик відразу відскакує і повискуючи тікає зі сцени.

 

Миколай: От же вперта недобра сила! Ну, тепер, янголятка, заважати нам нікому, давайте дітям подарунки роздамо! Самі знаєте, в скількох краях нас ще чекають.

 

Ангели стають обабіч Миколая, кланяються йому.

 

1-ий Ангел:

Дякуємо Тобі, Владико,

За утіху цю велику!

 

2-ий Ангел:

Дякуємо Тобі, Святий,

Від усіх оцих дітей!

 

Звучить музика. Миколай роздає дарунки. Йому допомагають Ангели, які залучають до цього і Дочку.

 

Миколай:

Ось, слава Богу, все роздав,

Що міг, і що з собою взяв.

Ось десь за рік я знов прийду,

То може більше донесу.

 

2-й ангел:  

Мир вам, милі, добрі люди,

При вашій родині.

Нехай добро з вами буде,

І щастя віднині.

Нехай смуток ваш і горе

Спливуть за водою,

І утопить їх хай море

Зі слізьми і бідою.

 

Миколай: Почекайте, янголята. А як же це ми всім подарунки роздали, а нашій маленькій помічниці – ні. (Присідає і питає у Дочки) Що б ти хотіла собі на свято, донечко? Яке твоє найзаповітніше бажання? Виконаю за твою доброту і розум.

 

Дочка: Я не хочу нічого, нехай цукерки і іграшки будуть тим дітям, яким батьки подарувати їх не зможуть. А я хочу, щоб мої тато і мама знову були разом, щоб тато і дідусь повернулись живі і здорові з війни, а війна закінчилась. І щоб мама з тьотею не сварились, а то вони хвилюються за тата і дідуся, а тоді – сваряться, а потім плачуть…

 

Миколай: Гарне в тебе бажання, хоч і нелегке. Та хай так і буде – і війна скінчиться, і солдати повернуться. Та й тьотя з мамою не сваритимуться, і саме ти їм в цьому і допоможеш. Як тільки ти їх одночасно за руки обох візьмеш – так і перестануть вони сваритись.

 

Дочка: (радісно) Назавжди?

 

Миколай: Назавжди! Ну, задоволена подарунком?

 

Дочка: Так! (спохоплюється, кланяється) Дякую тобі, Святителю Отче Миколаю, за великий подарунок.

 

Миколай: (встає, благословляє) Благослови, Боже, тебе, дитинко, за твоє добре сердечко.

 

1-й ангел:

Мир хай буде вам в оселі,

Щирість, правда, згода,

Щоб завжди були веселі

Діти в вашім роді.

Щоб серця в вас не черствіли,

Не були байдужі,

Щоб ви інших розуміли

В голоді і стужі.

Щоб неправда в домі вашім

І не ночувала,

Щоб лиш правда в серці вашім

Завжди панувала.

 

Миколай:

От настав прощатись час,

Залишаю вже я вас.

Будьте добрі й завжди щирі,

Живіть в злагоді і мирі.

Мамі й тату помагайте,

Менших себе не чіпайте.

Вчителям у поміч будьте,

І мене ви не забудьте.

Швидко мчиться часу лік,

Знов прийду я через рік

На велике, світле свято.

З Миколаєм вас, малята!

 

Кант Котляревського «Де згода в сімействі». Миколай з почтом виходять. Пісня поступово стихає. На сцені залишається Дочка біля сумки. Виходять з магазину Тітка і Мама.

 

Мама: Так, доню, пішли! Іди швиденько сюди і гайда додому!

 

Тітка: Знову ти на дочку кричиш!

 

Мама: Я не кричу! Я додому поспішаю!

 

Дочка: Мамо! Тьотю! Та послухайте ж ви мене нарешті! (бере дорослих за руки)

 

Тітка: Ну…

 

Дочка: Ви знаєте, хто такий Святий Миколай і чому його так люблять люди?

 

Тітка: Так, сонечко, знаємо… Так… В загальних рисах…

 

Мама: Та… Знаємо, це свято таке.

 

Дочка: А хочете, я вам про нього розповім?

 

Тітка: Дуже хочемо. Кажи, сонечко!

 

Дочка: Це дуже давня і дуже хороша історія. Одного разу в одній сім’ї  у привітних і добрих батьків, народився хлопчик, якого назвали Миколаєм…

 

Кант Миколаю. Дочка бере за руки дорослих, Мама веде Дочку, Тітка несе речі. Виходять.