Сценарій святкової лінійки «Мова – це держава, це нація» до Дня української писемності та мови

Про матеріал

Мета: поглибити знання учнів про початки української писемності та мови; формувати комунікативну компетентність; розвивати артистичні здібності дітей; виховувати інтерес до рідного слова.

Обладнання: портрети Нестора Літописця, Кирила й Мефодія, кириличний алфавіт, вислови видатних митців про українську писемність і мову.

Перегляд файлу

Сценарій святкової лінійки «Мова – це держава, це нація» до Дня української писемності та мови

Автор:

 Каменська Л.В.,

                                                             учитель української мови та літератури

Ганно-Опанлинського НВК І-ІІІ ступенів

Приазовської районної ради

Запорізької області

     Мета: поглибити знання учнів про початки української писемності та мови; формувати комунікативну компетентність; розвивати артистичні здібності дітей; виховувати інтерес до рідного слова.

     Обладнання: портрети Нестора Літописця, Кирила й Мефодія, кириличний алфавіт, вислови видатних митців про українську писемність і мову.

     Під музику заходять ведучі.

Ведуча 1. Увага!Розпочинаємо урочисту лінійку.

     Звучить Державний Гімн України.

Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

Ведуча 2.

А найдорожча рідна мова —

Джерельцем радісно дзвенить.

І мила пісня колискова,

Чумацький Шлях кудись зорить.

Ведуча 1. Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб.Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Ведуча 2. Багата і милозвучна наша рідна українська  мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура.

9 листопада, у День преподобного Нестора - літописця, ми відзначаємо День української  писемності та мови. Цьому дню і присвячена наша  святкова лінійка. І це закономірно. Адже  українська земля народила сина, який усвідомлював значення всього, що відбувалося на ній.                

Ведуча 1. Преподобний Нестор - літописець — киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом його життя.

Ведуча 2. У цілості збереглася найцінніша пам'ятка давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім». А найперша писемна пам'ятка, написана в Києві 1056-1057 рр., - це «Остромирове Євангеліє». На «Пересопницькому Євангелії» присягали на вірність Україні наші президенти.

Ведуча 1.Ознаки української мови фіксуються в пам'ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XI століттям.

     Сучасна українська літературна мова пов'язана з конкретною датою - виданням «Енеїди» І.П.Котляревського у 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою.

   Ще одну дату - 1840 рік, коли вперше було видано «Кобзар» Тараса Шевченка, можна вважати доленосною: з того часу українська літературна мова стала на шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому важкому шляху були і перепони, і заборони, найкращі сини й дочки народу віддавали за рідне слово свої життя.

Ведуча 2. 6 листопада 1997 року до тисячоліття писемності Президент України підписав Указ  відзначення   цього свята, щоб наголосити, що поява письма в історії людства не випадкова. Кожен народ іде своїм шляхом до

створення писемності.  Тому щороку в країні проходять масові заходи по відзначенню цієї події.  По всій Україні стартує Міжнародний конкурс знавців української мови  імені Петра Яцика, учасниками якого є й учні нашої школи.  Отож, шановні учні, беріть активну участь у цьому конкурсі і виявляйте знання з рідної мови.

     Звучить фрагмент пісні Тараса Петриненка «Боже, Україну бережи…».

     Виходять учні початкових класів. Читають вірші про рідну мову.

Перший учень.

Яка ж багата рідна мова!

Який чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій.

Другий учень.

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкаже і покаже.

Як правильно у світі жить.

Третій учень.

Ми з нею відомі усюди,

Усе в ній, що треба там, є,

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

Четвертий учень.

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

П`ятий учень.

То ж вивчайте рідну мову

Вже тепер з маленьких літ.

Українське наше слово

Хай звучить на цілий світ!

Ведуча 1. Кожен народ іде своїм шляхом до створення мови. Та етапи розвитку письма в усіх народів земної кулі приблизно однаковий.

Ведуча 2. Наші літери створив понад тисячу років тому болгарський священик, вчений і просвітитель Кирило разом зі своїм братом Мефодієм. За походженням Кирило та Мефодій були напівгреками, напівслов’янами: мати – гречанка, батько – болгарин.

Ведуча 1. Скориставшись візантійським алфавітом, вони створили два письма. У першому, глаголиці, літери були дуже схожі між собою, химерно закручені, нагадували ієрогліфи, писати ними було нелегко. Глаголиця мала 38 букв.

Ведуча 2. Довелося Кирилу придумати інші значки, які були прості та зручні і писалися швидко. Цей алфавіт назвали кирилицею, яка складалася з 43 букв.

Ведуча 1. Так склалася доля, що найперші книжки, надруковані кирилицею, серед цілого слов’янства були українські. Перший друкар українських книжок був німець Швайпольд Фіоль.

Ведуча 2. З часу друку перших книг українською мовою пройде трохи більше 200 років, і російський цар Петро 1 накладе заборону на друкування українських книг.

З цього часу починається важкий, усіяний колючими тернами шлях нашої мови.

Ведуча 1. Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася і наша Україна. Але цьому передувала тяжка боротьба.

Ведуча 2. Шлях розвитку нашої мови – це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких заборон пережила наша мова, але мужньо витримала всі знущання та заборони.

     Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».

Тернистий шлях української мови

720 рік - російський цар Петро І заборонив друкувати книжки українською мовою.

 

1769 рік - видано розпорядження Російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та українських текстів церковних

книг.

1775 рік - зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 рік - закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

1863 рік - указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 рік - указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот і текстів українських пісень.

1884 рік - закрито всі українські театри.

1908 рік - уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи».

1914 рік - російський цар Микола II ліквідовує українську пресу - газети і журнали.

1938 рік - сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення в усіх навчальних закладах російської мови, чим підтинає коріння мові української.

1983 рік - видано постанову про посилення вивчення російської мови у школах і поділ для цього класів на групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

1989 рік - видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні.

1991 рік - Державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року .

Ведуча 1. Від часів царизму наша мова витримала 48 заборон! Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави. Але рідна мова – вистояла! Тепер вона – державна мова, а Україна та її культура святкують сьогодні своє відродження.

Ведуча 2. Ми сподіваємося, що ви не забудете вислів Кирила, який сказав: «Душа, що не знає літер, то – мертва душа!» перифразуючи його думку, хочемо вам побажати, щоб ви ніколи не забували про безцінний скарб, джерело вікової мудрості. Про вірних помічників у вирішенні багатьох проблем, про книгу та рідну мову. Не забувайте про них у часи негоди чи щастя – і вони завжди допоможуть вам!

     Звучить пісня «Господи, помилуй нас». На лінійку виходять учениця 11 класу Молокова Анастасія. У руках запалена свічка. Читає «Молитву до мови» Катерини Мотрич.

      Дівчинка. Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з Дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

     Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

     Мово! Велична молитва наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія! Мово, що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не пускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, ганьби. Тож висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами і небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся нарід той. І множила край веселий, святоруський, люд, хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності й Божого знамення.

Перша учениця.

Рідна мово моя українська,

В світі гордо, натхненно звучи!

Волелюбна моя, материнська,

Мово рідна моя, не мовчи!  

Друга учениця.

Хай же світлою буде дорога

Серед різних нелегких доріг…

Ми звертаємось  нині до Бога,

Щоб тобі, мово , він допоміг.

Третя учениця.

Матір Божа, свята і єдина,

Дай нам щастя, любові й тепла!

Щоб квітуча моя Україна

Рідну мову, як стяг, підняла.

Дівчинка зі свічкою.

Будь прихильною, Матінко Божа !

Жити праведно в світі навчи

Щоб світила нам зірка погожа.

Мово рідна моя, не мовчи!                     

Ведуча 1. У мові – уся доля народу. Без неї немає нас як народу, немає минулого, немає й майбутнього.

Ведуча 2.

Всі ми – діти українські, вкраїнського роду.

Українці – то є назва славного народу.

Україна – то край славний аж по чорне море.

Україна – то лан пшеничний, і степи, і гори.

     Звучить пісня «Україна» у виконанні шкільного вокального гуртка (керівник Воєвода Н.В.)

    Ведуча  1. Ось і підходить до кінця наше святкова  лінійка , присвячена Дню української   писемності та мови.

Ведуча 2. Пам’ятайте : ми  живемо на чудовій, багатій,   мальовничій землі – на нашій славній Україні.

Ведуча 1. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина,твоя земля, твоя мова, твій народ завжди будуть з  тобою. А ми бажаємо Вам  щастя, миру, добра!

Ведуча 2.                                           

Любіть свою мову й ніколи

Її не забудьте в житті.

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот,

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.                 

Завантаження...
doc
Додано
30 липня 2018
Переглядів
2812
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку