Сценарій "Свято БУКВАРЯ"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фанфари

 

- Добридень! Раді вас вітати на нашім урочистім святі! Вже всі зібралися у залі, то ж свято розпочати час!

- Що ж, вітайте! Ось він – наш веселий та дружний 1- Б клас!

 

 - Шановні гості! Сьогодні ми зібралися з нагоди особливого свята, свята, якого немає в жодному календарі. Це свято вшанування і прощання з першою книгою учнів – Букварем. Минуло 9 місяців відтоді, як ми вирушили в одинадцятирічне плавання бурхливим океаном Шкільного життя. Більшість дітей не вміли читати і писати, а деякі навіть не знали літер. Наша мандрівка тривала _______ днів, _____ уроків. І за цей проміжок часу ми вже багато чому навчилися. Скільки зусиль до цього вчителі та батьки, а скільки старань – самі діти! І своїми уміннями вони завдячують сааме Буквареві. Це книга, з якої починають навчатися всі. Це перша сходинкау великий світ знань. Тож, вітаю всіх зі святом і ми починаємо.

 

Сьогодні тут зібрались первачки,

І в школі вони – вже не новачки.

Добридень! – ми звертаємось до вас,

Веселий наш і дружний перший клас!

 

На своє маленьке свято запросив вас перший класс!

Любі мами, любі тата, ми чекали дуже вас!

Ще прийшли до нас наші бабусі шановні –

Щоб дізнатись, які ми тепер красномовні.

І разом потиснути другові руку,

Що нам допоміг подолати науку!

 

- А також на наше свято завітали шановні гості: директор, заступник директора з НВР, педагог – організатор, бібліотекарі, а також наші любі батьки, бабусі та дідусі.

 

Королева Книг: Хто це до нас стукає?

Листоноша: Двері швидко відчиняйте й листоношу зустрічайте!

• Доброго дня, дітвора! Із святом Букваря вас вітають герої казок і надсилають вам вітальні телеграми.

Королева Книг: Телеграми, цікаво, а хто їх нам надіслав?!

Листоноша: А вони без підписів.

Королева Книг: То читай, а діти нехай відгадають від кого ці посилання.

 

«Дуже засмучена, Мишка випадково розбила моє яєчко, прийти не зможу».

(Курочка Ряба)

«Зїв семеро козенят, болить живіт».

(Вовк із казки «Вовк та семеро козенят»)

  «Ніяк не витягнемо ріпку, тому прибути на свято не зможемо».

(Персонажі із казки «Ріпка»)

«Запрошена на гостину до Журавля».

 (Лисичка із казки «Лисичка і Журавель»)

Королева Книг: Причини поважні, гадаю, що решта запрошених на свято не запізниться.

 

А чому це, а чому

ми такі веселі?

Чом це радісно у нас

нині у оселі?

 

Недаремно раз у раз

Дружній сміх лунає.

Що у нас? Що у нас?

Хто з вас відгадає?

 

Сонячний промінчик у вікно постукав,

Встали ми раненько – рано на зорі.

День цей ми чекали, свято в нас сьогодні.

Принесли з собою наші букварі.

День чарівний, справжнє диво.

Сяють усмішки щасливі.

В залі людно і красиво,

Й гості всі такі вродливі.

 

Це у нас сьогодні свято,

Ми кінчаєм перший клас.

Вас зібралося багато,

Всі прийшли вітати нас.

 

День святковий в першім класі.

Всі за рік повиростали.

День святковий в першім класі,

І розумниками стали.

 

Є святкових днів багато

На листках календаря,

А між ними й наше свято –

Вшанування Букваря!

 

День вітання і прощання –

Свято перших букварів.

Перша сходинка зростання

Для найменших школярів.

 

Прийшли ми всі на свято,

На свято Букваря,

І вивчили всі букви,

Усі – від А до Я.

 

Ми навчилися читати,

Рахувати вмієм ми.

А як гарно всі ми пишем,

Це нам мами помогли.

 

Пісня «Вчать у школі»

 

Букви в зошиті писать, по складах слова читать

Вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

Вміти книжку берегти, бути чемними завжди,

Вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

Вміти книжку берегти, бути чемними завжди,

Вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

 

Круг накреслити як слід, показати захід, схід

Вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

Вміти з малечку дружить, все життя у дружбі жить

Вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

Вміти з малечку дружить, все життя у дружбі жить

Вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

 

Лисичка: Я – лисичка, я – сестричка,

Не сиджу без діла.

Я читала, я писала,

Букви всі повчила.

А сьогодні, а сьогодні,

Треба поспішати.

Треба бігти мені в школу –

Свято зустрічати.

Зайчик: Немає вже літер, уже всі прочитані. Що робити? Я не хочу, щоб це свято завершувалося. Я так поспішав, але дощик мене не пускав.

Лисичка: Не плач, Зайчику – побігайчику! Ходімо швидше! Свято триває! Ми ще побачимо багато цікавого.

Зайчик:  Звусь я Зайчик – побігайчик.

Хочу зватись Зайчик – знайчик.

Я вам віршик прочитаю,

Про своє життя під гаєм.

Там живеться мені добре,

Там характер мій – хоробрий.

Там я голосно сміюся

І нікого не боюся!

Я оббігав сто доріг

І на свято я прибіг,

Бо мої малі зайчата

Хочуть літери вивчати

І просили дуже вас

Записать їх в перший класс.

Кожен Зайчик – побігайчик

Хоче зватись Зайчик – знайчик,

Кожен має довгі вуха,

Кожен вміє добре слухать.

Королева Книг: Діти, запишемо Зайчика до першого классу?

Діти (хором): Запишемо!

Зайчик: Дякую, дуже дякую! Побіжу порадую своїх зайченят! (Вибігає)

Лисичка: Я – лисичка, я – сестричка,

Хитрувати маю звичку.

Але тут на ццьому святі

Я не буду хитрувати,

Маю вам допомагати!

Я – лисичка, я – сестричка,

Маю дуже гарну звичку:

Лінуватись не люблю

І за це себе хвалю.

Королева Книг: Добре, що завітала до нас на свято. Сідай і послухай наших першокласників.

 

В першім класі – урочистий

День прощання з Букварем.

Пригадайте ж ті хвилини,

Як знайомилися з ним.

 

• Як у кожної країни, як у кожної родини є своя історія, так і в нашому класі вже є невеличке минуле. Давайте повернемося туди і згадаємо, як все починалося.

 

Зовсім, зовсім ще недавно

Вересневої пори

Мами в школу нас за руки

Несміливих привели.

 

За мамину руку надійно тримались,

Коли ми уперше відправились в клас.

На перший в своєму житті урок

Нас покликав шкільний дзвінок!

 

Були ми всі смішними малюками,

Зайшовши вперше в наш просторий клас,

Отримали ми зошити з книжками

Й за парти ми всі сіли в перший раз.

 

До успіхів було далеко –

Нам заважали балачки.

І виявилось – ой, нелегко

Писати палички й гачки.

 

Каліграфія моя вже  мене замучила!

Я виводжу кожну букву, а вона все кручена.

Я дивлюсь на свої букви, кулак їм показую:

- Ану, станьте гарно в ряд, бо всіх порозмазую!

 

Я читати і писати

Вже умію гарно,

А як стану рахувати –

Час мине не марно.

Порахую все, що бачу:

Хати, квіти, гроші, здачу.

Все, що їздить і літає, -

І ворону на додачу.

Ну, а в зошиті біда –

Він увесь червоний.

Каже мама: «Як рахуєш,

Не лічи ворони!»

 

 Такі муки ми терпіли,

Доки букв писать не вміли.

А тепер прийшли часи –

Все запишем залюбки!

 

Може, хтось нам дорікне,

що ми лиш розважались.

Ні! Шановні гості!

Ми дуже старались!

 

Недавно дуже дивним здавалося мені,

Щоб написати рівно ці літери прямі.

Пишу, - виходить криво, неначе пада в бік.

А потім, як на диво, писав, писав, і звик.

Старався я не марно, кривуль ніде нема.

І ручка пише гарно, виписує сама.

 

А сьогодні ми вже справжні, справді справжні школярі!

Бо читати і писати ми навчитися змогли.

І задачу розвязати, і відняти, і додати…

Словом, успіхів всіляких ми, нарешті, досягли!

 

І від дзвінка і до дзвінка

Робота наша нелегка:

Рахуй, пиши, а ще читай,

Учителю відповідай.

Та все це не лякає нас,

Бо ми – стараний перший клас!

 

Тепер ми учні. Перший клас…

Нове життя тепер у нас.

Прийшов урок на зміну гри.

Тепер ми – учні, школярі!

 

Пісня «Школярі»

 

До школи радо хто спішить?

Старанно хто уроки вчить?

Хто хоче все на світі знать,

Уміє хто читать, писать?

Усі їх завжди пізнають.

Скажіть – но як цих діток звуть?

 

Це шко – ля – рі!

 

Хто радує і тат і мам?

Хто кожну справу робить сам?

Хто дружно й весело співа,

Родину щастям зігріва?

Усі їх завжди пізнають.

Скажіть – но як цих діток звуть?

 

Це шко – ля – рі!

 

Мальвіна:   Ах, невихований хлопчисько. Куди ви прямуєте?

Буратіно:  До школи!

Мальвіна:   І вам не соромно? Погляньте на себе! Хто вас такого пустить до школи? Адже школа – це храм науки. Що ви в такому вигляді там робитимете?

Буратіно:   Як то що? Бігатиму, бавитимуся, розважатимусь…

Мальвіна:   Годі, годі, годі… геть усе на світі переплутав! Буратіно, поговорімо з вами про школу і шкільне приладдя. Ми з пуделем будемо загадувати про них загадки, а ви відгадуйте! Добре?

Пуділь:   Новий дім несе в руці.

Двері в ньому на замку.

А живуть в будинку тім

Книжки, ручки, олівці.

Буратіно:  Знаю, знаю, знаю! Це шпаківня.

Мальвіна:   (хапається за голову) Ні, не так. Підкажіть, діти!

- Портфель

Буратіно:  Так, правильно. І як я раніше не здогадався?!

Я до портфеля дуже звик,

І він без мене ні на крок:

Зі мною йде він на урок.

Його я дуже бережу,

Бо добре сніжної пори

На ньому зїхати з гори!

Мальвіна:  Воно і видно, як ви його бережете! Якщо ви зїжджали на ньому з гори, то зрозуміло, чому він у вас такий. Діти, хіба це дбайливе ставлення до портфеля?

Діти: Ні!

Мальвіна:  Слухайте, Буратіно, наші наступні загадки. Діти, допомагайте.

Пуділь: Олівці і ручки поскладали у…

Діти:  пенали.

(Буратіно відвертається, відгадують діти)

Пуділь:  Вона вкладається в книжки,

Щоб не шарпать сторінки.

Дуже проста відгадка:

Цей предмет - … (закладка).

Пуділь:  Нею тільки поведи –

Залишаються сліди.

Що за дивна штучка?

Та це просто … (ручка).

Мальвіна: Буратіно, годі сердитися! Слухайте наступну загадку.

Пуділь:  Цю найпершу в школі книжку

Знає будь – який школяр,

До усіх книжок доріжку

Прокладає нам …

Буратіно:  Самовар!

Діти: Буквар!

Мальвіна: Буратіно, ви помиляєтеся! А діти вгадали правильно. Мудрий Букварик всього навчить, якщо захочеш!

Буратіно:  А я умію книжки читати! Ви мені не вірите? Я вам доведу!

Там на клумбі росте бак.

Ой не так, ой не так,

Там на клумбі росте мак.

На дивані кіт гурчить,

Ні, неправда, він мурчить.

В нірку враз сховалась тиша.

Та не тиша, може, миша,

В лісі виросла Галина.

Не Галина, а малина.

Мальвіна: Дійсно, Буратіно, ви читаєте, але припускаєтеся багатьох помилок під час читання.

Буратіно: Я б охоче залишився із першокласниками і навчився читати правильно, але мене шукає Баба Яга. Вона хоче забрати у мене золотий ключик. До побачення!

Мальвіна:  Зачекай, Буратіно!.. Ось так завжди… йому бракує часу на навчання.

 

- Куди б ви не пішли, скрізь із вами будуть друзі – книги. Сподіваюсь, що у вас, діти, є велике бажання ближче познайомитися зі всіма жителями цього казкового царства – бібліотекою.

 

(слово О.В.) 

 

Як краплин у Дніпрі,

Як зірок у горі,

Як листків на гіллі, -

Стільки книг на землі!

 

Та одна серед них –

Перша книга із книг…

Ту, що звем букварем,

Ми найпершу берем.

 

Від найпершого дня

Дуже любий нам він…

Бо веде до знання,

До звабливих таїн.

 

Йде у школу школяр.

В очах радість сія…

Хай живе твій Буквар,

Перша книжка твоя.

 

Буквар взяли ми перший раз,

Як прийшли у перший класс.

І як нам радісно сказати :

Ми всі тепер уміємо читати!

 

І сьогодні запросили

Ми його до себе в клас,

Скажемо йому: «Спасибі,

Що навчив читати нас»!

 

Баба Яга: Де Буквар? Який Буквар? Де він сховався?

Вчитель: Люба бабусю, кого ви шукаєте?

Баба Яга: Я ловлю Букваря. Чи чули про такого? Знаєте, що він надумав? Навчити дітей літер, щоб вони могли багато читати, знати і все про мене дізнатися. А я цього не хочу!

Вчитель: Угамуйтеся, шановна бабусю! Краще привітайтеся з дітками. Бачите – публіка.

Баба Яга: Та не бачу я жодного бублика!

Вчитель: Та не бублика, а публіка. Привітайтеся з дітьми!

Баба Яга (загрозлива поза): Добрий день, коли голову не морочите, а побитися зі мною хочете!

Вчитель: І не соромно вам, бабусю, у нас свято, а ви битися!

Баба Яга: Свято? Яке свято?

Вчитель: Урочисто приймаємо дітей у читачі. Привітайте їх!

Баба Яга: Не дозволю! Не дозволю! Усе одно спіймаю Букваря. Не дозволю йому навчити дітей літер.

Вчитель: люба бабусю, ви давно спізнилися, адже наші діти не тільки знають літери, а й вміють читати.

Баба Яга (розгублено): Та як же це так! А я? Та невже… Та хто вам сказав?

 

Незнайко: Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!

Вчитель: Що за несподіваний гість? Ви його впізнали?

Незнайко: Добрий вечір!

Вчитель: Який вечір? Адже зараз день!

Незнайко: А я не знаю чи вечір чи день!

Вчитель: А чому ти так кричав?

Незнайко: Та я від злодія тікав.

Вчитель: Від злодія? Від якого?

Незнайко: Від звичайного, який хотів у мене викрасти мою шапку.

Вчитель: Яку твою шапку? А навіщо вона йому?

Незнайко: Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більша шапка, тим розумніша голова.

Вчитель: Ой, Незнайку! Не сміши! У тебе розумна голова? Ось ми зараз перевіримо, що ти вмієш, що ти знаєш. Ось, яка це літера? (К)

Незнайко: Пів жука.

Вчитель: А точніше?

Діти: Літера К.

Вчитель: А оце? (О)

Незнайко: Та це кругле яйце!

Вчитель: А ви, діти, що скажете?

Діти: Це літера О.

Вчитель: Ну, що ж, Незнайку, нам тебе шкода! Літер ти не знаєш, читати не вмієш.

Незнайко: Годі мене вже вчити. Краще піду пошукаю буквар.

Королева Книг: Свято Букваря, а самого Букварика чомусь на святі немає.

Сорока 1:  Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!

Чи ви чули отаке:

Нині свято Букваря,

А Букварика нема!

Не прийшов до діток вчасно,

Може, трапилось нещастя?!

Сорока 2:  Так, я чула – в нашім лісі

Диво коїться якесь.

Усі подівались десь,

Ще й казки забунтували,

Свої назви поміняли,

І сюжети, і героїв…

Лихо хто таке накоїв?!

Сороки (одна до одної): Ой, не знаю! Ой, не знаю!

Незнайко: Хто це тут мене гукає?

Сорока 1:  Ось, хто лиха нам накоїв,

Хто читати не хотів!

Сорока 2:  Хто не вчився арно в школі

Й Букварика загубив!

Незнайко: Це все наклеп і брехня

Доведіть, що винен я!

Вчитель: Ми букви старанно вивчали,

Знаєм їх від А до Я.

І сторіночку останню

Прочитали Букваря.

Вчитель: А ти, Незнайку, вивчив усі букви?

Незнайко: Ні!

Вчитель: А Букварика дочитав до кінця?

Незнайко: Ні!

Вчитель: Що ж, хлоп'я ледачкувате,

Скажешь, що невинуватий?!

Незнайко: Так, винуватий, не дочитав я Букварика та щей …

В лісі я блукав один

І Букварик загубив.

Це якась страшна облуда!

Більш чинити так не буду!

Гарно я навчусь читати,

Зможу все переказати.

Але як тепер нам бути?

І Букварик повернути?

Вчитель:  Це завдання не просте!

Допоможем вам, протее.

Зможе Букварика врятувати

Той, хто дружбою багатий!

Тож, перевірю для початку,

Чи дружні ви, мої малятка!

Слухайте уважно і дружно відповідайте.

Кожен учень щоденно

На урок бере… (щоденник).

Для письма, сказати прошу,

Що потрібно взятии?..(зошит).

Малювать в альбомі всім

Допоможуть… (олівці).

Ручки й олівці, щоб знали,

Ми кладемо у… (пенали).

Вчитель: Бачу, вправні ви, малята, -

Дружні, віддані, завзяті!

Час настав нам вирушати

І Букварик відшукати.

(Зявляється Баба Яга з букварем)

Баба Яга:   Книгу я знайшла чарівну,

В господарстві так потрібну.

По ній буду чаклувати,

Ягликів своїх навчати.

Яглику! Ти де сховався!?

Подивись – но, в мами цяця!

(шукає яглика і не знаходить)

Ото капосний малюк!

Геть відбився вже від рук!

Зараз мамця почаклує,

Вітерцем тебе придує.

(Чаклує, зявляється Яглик і помічає Буквар)

Яглик :       Що ж це, матінко моя,

Невже Чорна магія?

Якісь знаки та карлючки –

Мабуть, це Кощія штучки!

А що це?

Баба Яга:    Це буква О!

Яглик:         О? Отрута! Не бери!

Мерщій викинь, поклади!

Баба Яга:    Яглику, ти не турбуйся,

Заспокойся, угамуйся!

Справді, книга чари має,

Бо дітей читать навчає.

Будь який малий школяр

Зна, що книга ця – Буквар!

Ось і ти навчись читати,

Досить вже байдикувати,

Шістсот років тільки й знаєш,

Що гуляєш та гасаєш!

Яглик:  Я - читати?! Ти жартуєш?!

Баба Яга:     Ти мене погано чуєш?

(Ганяється за Ягликом)

Я тебе наздожену і за книгу усаджу!

(Усаджує)

Букви вчи, не йди нікуди,

А то гірше тобі буде!

На тобі секундомір –

Потім себе перевір.

А прийде Кощій, наш тато,

Будеш йому звітувати!

Я ж лечу в ліс на нараду

І даю тобі пораду:

«Швидше справою займися,

Часу не марнуй, учися!»

(Яглик бере Буквар, зітхає, підпирає голову руками)

Голос Букваря:      - Я – Буквар чарівний,

Швидше ти мене відкрий.

Сам тобі допоможу,

Вмить читати научу!

Лиш мене не ображай,

А люби і поважай!

Коли дуже ти захочеш –

Все на світі знати зможеш!

Яглик:   Хочу, хочу, ну давай,

Мене вчити починай!

(Забігає Незнайко і свариться з Ягликом, тягнуть буквар кожний до себе)

Яглик:   Це мій буквар, моя мама його перша знайшла!

Незнайко:   А от і ні! Це мій буквар, бо я його перший загубив!

Киця:   Мур – мур – няв!

Хто це галас в лісі зняв?!

Знову діти, от морока!

Треба вам оті уроки?

Краще грайтесь, розважайтесь

І нічим не переймайтесь.

Літери! Ну просто дивні!

І кому вони потрібні?

У – горбате, А – нерівне,

Цю не треба і вивчати

(показує на Ж),

А цією у футбол грати (О).

Я без них не знаю лиха

І гуляю у дворі!

Краще б літери сиділи

У своєму букварі!

З мене приклад всі беріть

І уроків не учіть!

Піня Киці «Ну що сказать?»

Безтурботно пісні я співаю,

І гуляю сама по собі,

Ваших клопотів, люди, не знаю,

І спокійно на серці мені.

Я – красива, струнка і весела

І подобаюсь друзям своїм,

Серед кішок усіх – королева,

І крім «Віскас» нічого не їм.

Ну, що сказать? Ну, що сказать?

Жила б і не тужила,

Якби ж то дітям розум дать,

Уроки щоб не вчили.

Ну, що сказать? Ну, що сказать?

Хай добре знають всюди:

Кому потрібні букварі?!

Та викиньте їх, люди!

Діти:     Буквар нам потрібний! Викидати його не можна!

Адже він навчив нас читати і писати.

Королева Книг: Діти, то може покличемо вже Букварика на наше свято?!

Діти (разом): Букварику! Букварику!

Буквар:    Доброго дня, мої любі малята!

Радий зустрітись, вітаю зі святом!

Я- Букварик, вам відомий,

Дуже гарний, малюнковий,

Залюбки всіх вчу читати –

Нема часу спочивати.

Кожен рік мене гортають

Ніжні пальчики нові.

Нехай розум здобувають

Любі діточки малі.

 

- Добрий день, діти! Дякую за гарну організацію і порядок. Але настав час залишати вас.

Вчитель: Друзі мої, та як же це? Учив, учив нас Букварик, навчив читати і писати, а ми й не подякуємо? І не соромно нам буде після цього? Та ми ж усі літери забудемо!

- Зачекай, Букварику!

- Нікуди ми тебе не пустимо!

- Та ти й сам не підеш.

- Невже ти не хочеш знати, чого ми з тобою навчилися?

Буквар: І хотілось би, та страшнувато! А коли щось не так?

Вчитель: Тоді ти залишишся! Згода?

Буквар: Що ж, мабуть, доведеться!

- От і чудово! Діти, хто в нас сьогодні найголовніший?

Діти (хором): Буквар!

- То ж до здачі урочистого рапорту Букварикові струнко стояти!

- Товаришу Буквар! На свято прощання з тобою зібралися всі першокласники у складі 28 учнів. До здачі рапорту готові!

- За час навчання у 1-му класі вивчено 33 літери української абетки, що допоможе нам вивчати інші мови світу.

- учні перечитали, недочитали, зачитали до дірок сто художніх книжок.

- списали, переписали, недописали в зошитах багато сторінок.

- Навчилися розбивати слова на склади, а також розбили 4 колінки і 3 носи.

- Уміємо розбирати за схемою слова, а також розібрали 10 парканів біля школи.

- Навчилися будувати речення, а також побудували схованку, де переховуємося від учителя та директора школи.

- Уміємо співати пісні, а також голосно кричати і бігати на перервах.

- Загублено 5 поганих звичок, 17 авторучок, 20 олівців, десяток гумок, 30 гудзиків, 3 гривні і 52 копійки.

- Над «важкими» завданнями «поламано» 5 голів, а також зламано 4 стільці, 6 замків у портфелях та багато замків у спортивних куртках.

- Наш перший клас живе цікаво і не збирається зупинятися на досягнутому!

- (усі разом) Рапорт зданий!

Буквар: Ой-ой-ой! Оце так навчив! Що ж я накоїв?! Доведеться мені ще на 1 рік залишитися у вас.

Вчитель: Букварику, Не журись! Це ми навмисне придумали. Ми так сказали для того, щоб ти не сумував і був веселий! Це в нас такі жарти! А наші першокласники зовсім не такі. І зараз вони тобі це доведуть!

 

Пісня «Букварик»

 

В портфелику Букварик

До школи я ношу.

І більше маму й тата

Носити не прошу.

Сам літеру, і кому

Я можу написать.

І казку прочитати,

І віршики вивчать.

 

Першачки – сім'я єдина,

Вчили ми за складом склад:

Мама, щастя, Україна,

Річки, гори, пишний сад…

І за все це говорю спасибі книзі – Букварю!

 

Добрий Букварику, перша книжко

Хочеться навіть плакати трішки!

Жаль розлучатися, хоч і треба.

Ми не забудем ніколи про тебе!

 

Спасибі тобі за першу науку,

За паличку першу і першу букву.

За перше слово, за першу казку,

За першої вчительки щиру ласку.

 

Ми памятатимемо довгі роки

Мудрі й повчальні твої уроки.

Прощавай, Букварику, наш найкращий друже,

Ми тобі, Букварику, дякуємо дуже!

 

Буквар: Як весело! Не хочеться прощатися! Але мушу поспішати. Я ще багатьом дітям знадоблюся.

Королева Книг:   Я вас прошу не лінуватись,

І вчить уроки в другім класі;

І берегти усі книжки!

Віднині – друзі вам вони!

Буквар:    Всі літери прочитані,

Усіх їх 33.

Тепер всіх вас учитимуть

Підручники нові.

Читанко добра, прийми естафету,

Веди школярів по дорогах планети.

Хай відкривають їх розум і руки

Незнані шляхи на планеті Науки.

Хай не погасне бажання малят

Творити добро на планеті Земля.

 

Читанка: Я – Читанка нечитана,

Навчатиму ваш клас.

Я з вами говоритиму і вислухаю вас.

Букварику, мій братику,

Розумна голова!

Твої веселі літери

Складуть мої слова.

Мова:   Як чарівна колискова

Плекає з дитинства вас рідна мова.

То піснею злине, то гарною казкою,

То словом докори, то ніжною ласкою.

Під мамине слово ви виросли нишком.

Шануйте, малята, цю добру книжку!

 

Математика

Ви вже умієте, друзі хороші,

Розв’язати задачу, порахувать гроші.

А я ще навчу вас зірки рахувати,

Зводити вежі, мости будувати.

Навчу літаки посилати до Арктики,

Якщо ви полюбите математику.

Природознавство

А де лягає сонце спати,

І звідки вітер, звідки тінь,

І сніг чому такий лапатий,

Чому бджолі дрімати лінь?

Чи справді гірша стала глина,

Від чого запашна малина,

Куди повзе рогатий жук –

Це я, малята, розкажу.

 

Буквар:   Вони – друзі ваші нові,

Різнобарвні кольорові,

Їх шануйте і вивчайте,

А мене не забувайте.

 

Ми всі читаєм залюбки,

Гартуємось, міцнієм,

Читаєм з захватом книжки

І про майбутнє мрієм.

 

Ось і прочитана сторінка,

Котра вінчає нашу книгу.

У ній і зайчик, і ялинка,

І перший пролісок з-під снігу.

 

А ще дізнались ми багато –

Про землю рідну, хліб, калину…

Як треба матір шанувати

І як любити Україну.

 

Ми завтра підем знов до школи,

Бо у знаннях краса і сила.

Та не забудемо ніколи,

Що нам ця книга світ відкрила.

 

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний чародійний мед.

Благословенна та ясна година,

Коли Буквар бере до рук дитина.

В першім класі – урочистий

День прощання з Букварем.

Пригадайте ж ті хвилини,

Як знайомилися з ним.

 

Ще недавно, Букварику любий,

Розгорнули тебе в перший раз.

Ти був нашим друкованим другом,

Ти учив і виховував нас.

 

Я востаннє візьму тебе в руки

І до серця свого пригорну.

Вдячні всі ми тобі за науку,

Нашу першу науку шкільну.

 

Буквар

Бачу, діти, ви часу даремно не марнували,

А цілий рік добре працювали.

Я полюбив вас і пишаюся вами.

Але настав час нам прощатися.

 

Пісня «Прощавай, Букварику»

 

(Буквар виходить)

 

Ми до батьків сказати хочем слово

Подякувати хочем від душі

Подарувати пісню вам чудову

Найкращі прочитати вам вірші.

 

Бо без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і тепла?

Без батьківської строгості і жарту,

І без свого родинного тепла?

 

За те, що раненько вставали,

За те, що до школи водили,

За те, що ви втоми не знали…

Палке вам наше спасибі!

 

Дякуємо школі,

Що стала нам мила.

Та усіх, мов матінка,

Узяла під крила.

Тут черпаємо знання,

Мов воду з джерельця,

Школі дякуєм за це

Від щирого серця.

 

Спасибі керівництву школи

За те, що школа – дім наш рідний.

Не підведем її ніколи.

Її ми слави будем гідні!

 

Спасибі скажемо усім,

Хто научив любить цей дім,

Ту вулицю, де ми живемо,

Все, що Україною звемо.

 

• Прощання – це, мабуть, завжди сумно. Залишається щось знайоме, рідне. А попереду – невідоме, незнайоме, нові відкриття, нові знання, нові друзі. Але наше прощання з Букварем – це святкування перших досягнень у навчанні, а попереду у вас багато шкільних років та цікавих уроків.
• Наше свято добігає свого завершення.
• (вірші дітей)
• Ми щиро вдячні тим, хто завітав на наші перші жнива. Сподіваюся, що зібрані зернята знань проростуть рясним урожаєм у майбутньому, а тепло сьогоднішнього свята залишиться в серцях наших дітей назавжди!

 

• Діти, час віддати букварі до шкільної бібліотеки. Нехай вони відпочинуть, щоб восени навчати інших дітей.              

 

Вдячні букварям ми дуже за науку,

Бо вони навчили добре нас читать.

Хочемо тепер ми ці розумні книжки

Тим, хто скоро прийде в школу, дітям передать.

 

Кожен, хто до школи вчитися приходить,

Починає шлях свій саме з Букваря.

Без цієї книжки школи не буває,

Добре знаємо про це ми, друзі, ти і я.

 

• Ось і закінчилось наше свято,

Залишивши теплий слід в душі.

На все добре, дорогі малята,

«Хай в усьому завжди вам щастить!»

 

Все омріяне хай же здійсниться.

Адже маємо мрій не одну.

Щоб кораблик наш плив по водиці

І не сів на життя мілину.

 

Хай і сонце, і зорі довкола

Осявають і гріють життя.

Кроком впевненим хай наша школа

У щасливе іде майбуття!