Свято квітів. Шепчуть ніжно квіти пелюстками Ведучі : 1. Були у матері-Природи Дві донечки такої вроди - Хто їх побачить хоч на мить, Не міг забуть і розлюбить. 2. Голубооку звали Флора, У неї очі наче зорі. Завжди замріяна, тендітна, Ласкава, ніжна і привітна. 1. А Фауна - швидка, як вітер, Могла за птахами літати І за оленями стрибати Та з білочками пустувати. 2. Обидві світ живий любили, Відтак його боготворили. То ж вирішила мудра мати На посаг їм дарунок дати. 1. Мрійливій Флорі - світ рослинний, А жвавій Фауні - тваринний. Щоб берегли і доглядали, Від сього злого захищали. З'являється Флора. Флора. Добрий день, дорослі і малята! Завітала - запросити вас на свято, А паную в країні я чудовій, Незвичайній, різнокольоровій. Мешкають в країні моїй квіти, І для мене всі вони, як діти. Здогадалися, хто я така? Я, Флора, королева рослинного світу. Кожного року саме на початку літа в моїй чарівній країні відкривається карнавал квітів. Я вас щиро запрошую на це чудове літнє свято. - Шановна, королева, тож дозвольте представить, Вам, наших принцес які завітали до нас на бал і продемонструють своє вбрання (сукню ) В. 1 : Ти приведи мене у літнійсад, Де диво-казку творить зорепад. Там літо чарівниця у танку, Земля у різнобарвнім килимку. В. 2 : Літо захоплює, літо вражає Дивом-красою і барвами квіт. То воно щедре тепло посилає, То умивається дощиком світ. В. 1 : Літо на землю тихенько спускається, В небі летить, наче птах. Крилами-хмарами небо вкривається, Спокій стає на землі. До залу заходить Літо Ой, який чудовий день! Сонце ясне як горить! Квітів, як піску у морі, Листя у зеленім борі. Щоби їх перелічити, Треба двісті років жити. Хоровод з Літом « Це моя Земля » Ведучі : - Молодці, всі… ! Кожен загін отримав д/з : з квітів зробити букет і презентувати його ( показати всім , дати назву ) Конкурс для вожатих « Впізнайте лікарські рослини.» Конкурс « Подаруй квітку дівчині.» Конкурс для глядачів « Інтелектуальна розминка.» Загадки… В капелюшок пишний вбрався І морозу не злякався. Невеличкий цей сміливець Золотавий... (чорнобривець) 1. У гаю, на лузі, в полі — Скільки там квіток! Ми нарвали їх доволі, Потім посідали в полі, Щоб сплести... (вінок). 2. Дзвіночки-перлинки на ніжці тоненькій Такі запашні і тендітні такі. В широкому листі, немов у гіллі Ховають від сонця голівки свої. (Конвалії) 3. Я гордо голову тримаю І перед вітром не схиляю. Я жовтий, білий, полум'яний, І наче яблуко, рум'яний. В саду я квітну навесні. Скажи, яке ім'я мені? (Тюльпан) 4. Дівчинка трима в руці Хмарку-пух на стебельці. Як подуєш ти на нього — Не залишиться нічого. (Кульбаба) 5. Сонечко в траві зійшло, Усміхнулось, розцвіло. Потім стало біле-біле І за вітром полетіло. (Кульбаба) 6. Синьоока ця заброда В полі водить хороводи. Де вона вінки спліта — Пшениці рідкі й жита. (Волошка) 7. Ту дівчину синьооку Завжди стрінеш край потоку. В неї ніжки вмиті в росах, В неї небо сяє в косах. (Незабудка) 8. Я квітка ніжна, як весна, Я різні сукні маю. Все літо пишна й запашна, Я й осінь зустрічаю. Буваю кольору зорі, Лимона колір маю, І снігу зимної пори, І вишнею палаю. (Троянда) 9. Осіння квітка сукню вділа рожеву, синю, ніжно-білу. Стоїть, неначе їжачок, у неї сотні пелюсток. (Айстра) 10. У зеленім зіллі Виросло дівчатко — В неї вії білі Й золоті очатка. (Ромашка) 11. Я перший розцвітаю серед гаю І білий, наче сніг, я колір маю. Хто я? Відгадайте! Ви мене не ображайте, Не зривайте, не топчіть. Хочу довго-довго жить. То хто ж я? (Підсніжник) 12. На стеблинці волохатій Шість пелюсток лілуватих. Гарна квітка — навіть в сні Усміхається мені. (Сон-трава) 13. Лікувальну силу маю, Жовтим цвітом розцвітаю. Називають ключ весни! Як я звуся? Ти скажи! (Первоцвіт) 14. Я найперша розквітаю Синім цвітом серед гаю. Відгадайте, що за квітка? Бо мене не стане влітку. (Пролісок) 15. На просторах поля золотого Сині зірочки тремтять. Мов шматочки неба голубого, Виграють, виблискують, горять. (Волошки) 16. Стебельце — шорстка драбинка, У середині чорна вуглинка, Пелюстки блискучі, як лак. Це квітує... (мак). 17. Цвіте синьо, лист зелений квітник прикрашає. Хоч мороз усе побив — його не займає. (Барвінок) 18. Білі горошини на зеленій стеблині. (Конвалії) 19. Стоять красуні на воді, вінки в них білі й золоті. (Лілії водяні) 20. Він маленький, він біленький Має ніженьку тоненьку. З ним легенько вітер грає Все гойдає, колихає, Сповіщає рідний край: — Гей. Весна прийшла! Стрічай! (Підсніжник) 21. Я на сонце дуже схожа — Золотиста, ніжна, гожа. Я щоранку розквітаю, Промінцями всіх вітаю. Відгадати всім не важко. Що за квітка я? (Ромашка) 22. Стоїть паличка, на паличці булавочка, В тій булавочці людей не перелічиш. (Маківка) 23. Стоїть півень на току в червонім ковпаку. (Мак) 24. На городі тичка, а на тичці — півень у червонім ковпаку. (Мак) 25. Стоять у полі сестрички: Жовте очко, білі вічка. (Ромашки) 26. Чудова квіточка така, Чорними брівками морга. (Чорнобривці)