Сценарій " Свято першокласника "

Свято Першокласника.

 

Доброго дня, мої любі дівчатка і хлопчики!

Доброго здоров’я  усім родичам, що завітали у гості!

Сьогодні ми зібралися разом, щоб відсвяткувати і глибше усвідомити те, що у кожній вашій родині з’явився справжній учень. Ще недавно батьки вважали  вас маленькими, безпорадними. Та ось минуло всього два місяці, але ваші діти змінилися, навіть трохи подорослішали. Усі вони стали на найпершу сходинку, яку необхідно подолати за рік. Вони стали справжніми школярами, і сьогодні у них свято.

 

У нас сьогодні в школі свято,

Гостей зібралося багато.

Тож зустрічайте їх у нас,

Що завітали в добрий час.

 

Раді вас вітати!

Всім бажаємо здоров’я

Й щастя повну хату!

 

Гостей зустрічаємо щиро,

З любов’ю, із хлібом, із миром.

 

Діти гостям віддають коровай

 

Минуло зовсім небагато часу, як  ці маленькі хлопчики й дівчатка вперше переступили поріг школи. Як вони чекали цього дня? Чи мріяли стати школярами? Зараз ми про почуємо.

 

Світлий вересень кликав до школи,

В небі синьому дзвоник лунав.

Ми цей день не забудем ніколи!

Тут на нас світ науки чекав!

 

Як цікаво нам світ пізнавати!

Кожен день – щось цікаве для нас!

Вчать у школі знання цінувати,

В світ чарівний нас водять весь час!

 

Зібрались дружно

 

Добрий день, наші мами!

Добрий день, татусі!

Добрий день, шановні

Бабусі і дідусі!

І звичайно, гості всі!

 

 

 

На листку в календарі,

Мов святкове гасло,

«Свято Першокласника» – вгорі

Виписано ясно

 

Пісня «Перший дзвоник»

 

Так, тепер кожен з вас називає себе першокласником. А ваші вірні друзі іграшки лишилися вдома і сумують наодинці. На  сьогоднішнє свято вони прийшли попрощатися.

 

Танець з іграшками

 

Навчання в першому класі змінило не лише ваше життя , дорогі мої хлопчики й дівчатка, але й життя ваших батьків. А вони, напевне, не відразу звикли до того, що ви стали школярами. А ми їм сьогодні доведемо, що ми вже самостійні.

 

Конкурс! Хто швидше складе портфелик

 

 

 

- Гарно справились із завданнями. Молодці! І про пенали не забули. А, що лежить у наших пеналах, ми зараз послухаємо.

 

Є дверцята у пенала дивовижні, небувалі

Як відчиняться вони, то з самої глибини

Вибігають молодці – кольорові олівці.

Починають пустувати, на папері малювати:

Синій жабку, жовтий – курку,

А зелений – кицьку Мурку.

 

- Ось такі молодці живуть у наших пеналах.

- А зараз з їхньою допомогою ми доведемо, що ви гарні художники.

 

Конкурс! Намалювати колобка з зав’язаними очима

 

 

 

- А тепер послухаємо, які інколи веселі історії відбуваються і в школі, і вдома

 

Маму викликали в школу,

Журять маму за Миколу…

Мама у здогадках б’ється

Сину ж легко все дається? !

 

«Раз – і вивчив» - каже він.

І за вітром навздогін…

Вчитель каже: «Так бува:

Вивчив – раз, а має – два,»

 

- Знову мокрі черевики? !

Сварить Вову мати.

Ти мабуть у всіх калюжах

Встигнув побувати?

 

- Що ви, мамо, - каже Вова, -

Не хвилюйтесь дуже:

Ще й на завтра залишилось

Чотири калюжі

 

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи

Олівці поклав у сумку,

Зошит, ручку, книгу, гумку,

М’яч, перо, подушку,

Два ведмедика, лопату,

Лук і стріли, і рушницю

Сів Микола, дума думку:

А чи все поклав у сумку?

 

І такі випадки трапляються у шкільному житті. Але ми не сумуємо, а наполегливо працюємо, розважаємось і співаємо пісень.

 

Пісня «Гопачок»

 

- Ну, як батьки турбуються про своїх дітей – ми знаємо: портфелі складають, читають, пишуть, та все розпитують, як там навчання, що сьогодні вчили, як себе поводив … А як це бачать і розуміють діти – ми зараз дізнаємося.

 

Батьки – чомучки

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошколята!

Нічогісінько не знають,

Смішно і сказать комусь.

Бо щодня мене питають

Лиш одне: чому й чому?

 

- Ти чому образив Віту?

- А чому отримав двійку?

- І чому прийшов так пізно?

- Та чому в шкарпетках різних?

 

- Ти чому такий непослух?

- І чому не стелиш постіль?

- Ти чому це вірш не учиш?

- А чому портфель без ручки?

- І чому такий синець?

 

 

Ох, настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи –

Хоч би й дуже захотів …

Труба їх віддать до школи –

Хай питають вчителів.

 

Коли б начальниками були,

Хоч на одну годину,

То ми б одразу наказали

Закон ввести єдиний:

У дні святкові й вихідні

Батьків не допускати

Без нас у парк, на стадіон,

До цирку й до театру.

 

Ще й всюди входи б спорядив

Словами охоронними.

«Вхід без дітей для всіх батьків –

Суворо заборонено!»

 

Різні  випадки трапляються і на уроках. Інколи ручка десь пропаде, зошит сховається, а інколи рахівничка з якогось дива, як підскочить та як  впаде на підлогу, і вмить весь рахувальний матеріал розбіжиться по всьому класі. А як ми навчилися долати ось такі тимчасові труднощі ми зараз покажемо.

 

Конкурс! Хто швидше позбирає іграшки

 

Стук в двері – заходить Буквар

 

Буквар: Доброго вам дня, мої маленькі друзі!

Я – Буквар, я – перша книжка,

Хочу з вами в мирі жити, хочу з вами подружити.

 

Це чудово! Та ти не мовчи:

як читати і писати навчи!

Розкажи, чому дощик іде.

А в ночі ясне сонечко де?

 

Як звуть країни, гори й моря?

Що таке космос і що це – зоря?

Так нам хочеться світ пізнати:

Бо девіз наш: «Все хочу знати!»

 

Буквар: Ой, не можна так, малята,

Все про все одразу взнати!

Треба вчитися сумлінно, уважно й безупинно!

Тому я прийшов до вас на «посвяту» в перший клас!

Скажіть, а правила поведінки ви знаєте?

 

Звичайно! І можемо зараз повторити!

Якщо в класі шум і гам, неможливо вчитись там!

Тож ти галас не здіймай, в класі тишу зберігай!

 

Спитає вчитель – треба встати, сідай, як скаже він сідай!

Хочеш щось розповісти – треба руку підвести.

Сиди за партою рівненько, пиши і слухай спокійненько!

 

Буквар: Молодці!

 

Так, Букварику, наші дітки справжні молодці. Одним словом школярі, чемні і відповідальні. А тепер першокласники приготуйтесь до урочистої миті. Зараз ми будемо приймати клятву першокласника.

 

Буду я в школі вчитись читати,

Гарно писати і рахувати,

Буду в альбомі своїм малювати,

Твори писати, вірші читати. Клянусь!

 

Обіцяю не лінитись,

Добросовісно трудитись,

Педагогів поважати

І оцінки гарні мати. Клянусь!

 

Книги й зошити любити,

Берегти, а не губити.

Акуратним завжди бути,

Щоб нічого не забути. Клянусь!

 

На уроках не жувати,

Не дрімати і не спати

І домашні всі завдання на 12 готувати. Клянусь!

 

Буду вчитись я сумлінно

І поводитись відмінно,

Щоб батьки могли радіти.

Що такі в них гарні діти. Клянусь!

 

А я ще й Богу помолюся:

- Пошли нам, Боже, маленьким дітям,

Щастя, здоров’я на довгі літа!

Щоб виростали розумні і сильні

Душею чисті і серцем вільні.

 

Отже ви віднині повноправні господарі своєї школи. Дотримуйтесь клятви і у ваших щоденниках будуть тільки гарні оцінки.

 

 

З ними підеш – згаєш час,

Приєднайся ти до нас.

На веселім нашім святі

Новим друзям будем раді.

Буратіно:

Що ж мені тепер робити?

Може варто залишитись?

Діти:

Ми в свій клас тебе візьмем,

Станеш також школярем.

Буратіно:

Я не витримаю й року!

Вчитись – це така морока!

Діти:

Як так можеш говорити:

Без знань на світі не прожити!

  

Ось і закінчується наше свято. Я прошу гостей, ще раз глянути на наших першокласників. Сподіваємось, що через 11 років ми побачимо на цій сцені їх дорослими хлопцями й дівчатами і разом з нами святкували батьки, ваші рідні та гості. Тому прийміть на прощання від наших першокласників пісню.

До нових зустрічей!!!

 

 

Мій дорогий перший клас!

 

   Цей день надовго запам’ятаєте не тільки ви, а і я також. Ваші щирі посмішки, очі з іскорками цікавості додають мені велику надію, що наш з вами шлях буде повним добрих пригод та досягнень!

   Ми разом з вами будемо здобувати нові знання та навички, і ви зрозумієте, що кожен з вас може бути трошки чарівником, якому покориться багато наук та нових відкриттів! Життя у нашому класі будуть завжди охороняти доброзичливі феї: дружба, взаємодопомога та повага один до одного.

   Кожен з вас, ніби особливий вогник, об’єднавши які разом ми створимо велике тепле сяйво, наш перший дружній клас! Вітаю вас, мої любі!

   Успіхів вам у найяскравішій пригоді життя!