1
«Шляхами подвигу та слави»
(сценарій урочистої лінійки пам’яті з нагоди 77-ї річниці визволення Прилук та Прилуцького району від фашистських загарбників)
(Звучить пісня «Прокинься, моя Україно…»)
Слайд 1
Ведуча 1: У кожнім місті, кожнім парку
Сліди історії стоять.
З граніту зроблені солдати,
Нам про минуле хочуть розказати.
І кожен з них розповідає
Про ті події, ті роки,
Коли фашисти роздирали
Країну нашу на шматки.
Ведуча 2: Шановні учні! Шановні молоді громадяни України! У ці осінні дні 1944 року міста і села України були остаточно звільнено від німецько-фашиських загарбників. Пам’ять про тих, хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині. Саме 18 вересня 1943 року завершилося визволення Прилуцького району та села Яблунівки від фашистського поневолення.
Ведуча 1:Чудова осінь фарбувала доли
Й веселкою переливалися ліси,
Коли у вересні, в ту далеку пору
Нам визволителі свободу принесли.
Ведуча 2: Урочиста лінійка «Шляхами подвигу та слави» з нагоди 77-ї річниці визволення Прилук та Прилуцького району від фашистських загарбників, оголошується відкритою.
Слайд 2
(Звучить Державний Гімн України).
Слайд 3
Ведуча 1: 77 років. Швидко, мов струмки води, збігають роки, квітнуть дерева, приходять у світ нові покоління. Але не старіє пам’ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас у залах музеїв, із сторінок книг, її мужню та величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.
Слайд 4
Учень 1.Усе було, були німі кургани,
Війна ішла не на життя – на смерть,
Гриміли залпи і ятрились рани,
І світ ішов, здавалось, шкереберть.
Учень 2. І вся Вкраїна ніби очманіла.
Людина в землю заривалася, як кріт,
А над землею бомби стугоніли,
І падали тіла на рваний дріт.
Учень 3. Це все було…
О, не забудьте, люди!
Своїх дідів і прадідів своїх,
Що руйнувався світ захланно і облудно.
І нищив все фашист на цій землі.
Учень 4. О, не забудьте тих,
Хто рвався крізь багнети.
В степах поклали голови свої.
Щоб більше нашу рідну Україну
Не шарпали розбійницькі бої.
Слайд 5
Ведуча 2: З перших днів війни Україна була центральною ділянкою воєнних дій. Війна двічі прокотилася по території України, знищуючи на своєму шляху людей, матеріальні та культурні цінності. Установлений нацистський окупаційний режим мав на меті знелюднення її території. За роки війни Україна втратила 8 млн. осіб. Отже, загинуло майже 20 % населення, тобто кожний п’ятий мешканець України.
Слайд 6 Відео
Слайд 7
Ведуча 1: 18 вересня 1941 року Прилуки захопили німецько-фашистські загарбники. З перших днів окупації почалися масові розстріли радянських людей. 10 травня 1942 року на околиці міста фашисти розстріляли 58 чоловік, серед них чимало робітників і службовців та членів їх сімей. У січні 1943 року фашисти вчинили новий масовий розстріл. Вони виводили заарештованих з приміщення тюрми і тут же групами розстрілювали. За час окупації в Прилуках було закатовано 14 418 людей — жителів міста та району. 6 тис. чоловік, переважно юнаків і дівчат, відправили на каторгу до фашистської Німеччини.
Слайд 8
Ведуча 2: Населення Прилук піднялося на боротьбу проти фашистських загарбників. Частина жителів поповнила лави партизанського загону під командуванням Є. X. Соколовського, що діяв на території району. Наприкінці 1941 року в місті виникла підпільна група «Юні товариші».
Ведуча 1: Організаторами її були прилучанин молодший політрук М. Й. Новицький і киянин молодший лейтенант Ю. О. Агєєв. Квартира Новицьких перетворилася на штаб місцевих патріотів. Члени підпільної групи розповсюджували серед населення листівки, допомагали радянським воїнам тікати з фашистських таборів для військовополонених, здійснили кілька диверсійних актів. У грудні 1942 року гітлерівці заарештували 48 підпільників і розстріляли їх. Серед них були М. Й. Новицький, Ю. О. Агєєв, В. П. Поправка, Н. В. Сіра та багато інших.
Слайд 9
Ведуча 2: 18 - 19 вересня 1943 року 42-а гвардійська стрілецька дивізія під командуванням Героя Радянського Союзу генерал-майора Ф. О. Боброва і підрозділи 4-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії визволили Прилуки. Рота автоматників під командуванням гвардії старшого лейтенанта М. Рубуня першою вступила в місто. В цих боях героїчно билися командир батальйону 136-го стрілецького полку П. Я. Бажин, начальник розвідки дивізії І. П. Зима, кулеметник Д. С. Ракшин, рядовий П. Я. Бондарчук. У визволенні Прилук брав участь партизанський загін під командуванням Є. X. Соколовського. Особливо відзначилася партизанська група на чолі з Г. П. Федоренком, яка складалася з прилучан.
Ведуча 1: На фронтах Великої Вітчизняної війни проти ненависного ворога билися 7200 жителів Прилук, з них 1820 за виявлену мужність нагороджено орденами й медалями. Уродженцям міста І. Я. Дубинському, О. Я. Панченку і Я. П. Пилипенку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. І. Я. Дубинський і О. Я. Панченко віддали життя за Радянську Вітчизну, Я. П. Пилипенко — нині майор запасу. Відвагою відзначився Г. І. Риженко, який є повним кавалером ордена Слави.
Слайд 10
Ведуча 2: Понад 7 тисяч прилучан, розстріляних фашистами покояться у Плискунівському яру, майже 6 тисяч сплять вічним сном у братській могилі поруч зі школою № 6. Три з половиною тисячі воїнів -прилучан загинули на полях битв.
Ведуча 1: На території Прилуцького району поховано 352 військовослужбовця, існує 90 поховань, в тому числі 66 братських і 24 поодиноких могил. В Прилуках похований командир 6- го танкового корпусу Герой Радянського Союзу генерал-майор М.І. Зінькович, який був важко поранений під час форсування Дніпра.
Слайд 11
Ведуча 2: Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.
Чому і як живе у нас незнаний бій?
Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?
І день той в пам’яті тримаємо своїй.
Ведуча 1: Пам’ять... Вона кличе, хвилює, стукає у наші серця. Вона доносить до нас, нащадків, імена тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс у жертву найдорожче – життя. Сотні солдатів, офіцерів, партизанів і підпільників, сотні людських життів, розтерзаних війною, прийняла в себе українська земля. Вони були представниками різних національностей, але навічно стали синами України. Ми в неоплатному боргу перед тими, хто не дожив до світлого переможного дня, чиї імена, навічно викарбувані на пам’ятниках і обелісках, увійшли в пісні, спогади і легенди. Вклонімося їм низько і пам’ятаймо!
Слайд 12
Ведуча 2: Звідусіль тихо люди ідуть
З оберемками зір до граніту.
Треба вміти мовчати нам тут,
Щоб майбутнє могло говорити.
Ведуча 1: Перервався пташиний політ,
Колискову притримала мати ...
Зупинилося серце на мить –
Зараз треба мовчати, мовчати!
Ведуча 2: Оголошується хвилина мовчання (звук метроному у записі).
Слайд 13
Слайд 14
Ведуча 1: Цього осіннього дня по всій Україні вкриваються квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. І це означає, що пам'ять народна жива, що подвиг загиблих в бою не забуто.
Ведуча 2: Право покласти квіти до Пам’ятного знаку загиблим воїнам у роки Другої світової війни надається ___________________, учню ____ класу та __________________________, учениці ______ класу.
(Звучить пісня «Солдатська душа», покладання квітів). Слайд 15
Ведуча 1: Десь там, в історії, гули фронти,
Клекотала пеклом знавісніла битва...
Солдаток плач, й скорбота сироти,
І матерів свята молитва.
Ведуча 2: За тих синів, що не вернулись з бою,
Сміливо йшли в останню штикову.
Десь там під Золотим чи Лозовою
Й навіки падали в траву...
Ведуча 1: Десь там, в історії...
Та кров холоне й нині,
В зажурі вічній наші матері...
Я хочу щастя милій Україні,
Я хочу миру на моїй землі!
Слайд 16
Ведуча 2: Дорогу ціну заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні. Не щезне з пам’яті людської, не піде у забуття великий подвиг нашого народу – перемога над фашизмом.
Ведуча 1: Скільки б не прошло десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.
Ведуча 2: І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.
Ведуча 1: Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.
Слайд 17
(Пісня «В нашому серці» .
До мікрофону виходять п’ять учнів-читців).
Слайд 18
Учень1. Катами мучена, розп’ята,
Ти не скорилась ворогам.
Ти знала: прийде час розплати,
Впаде на голови катам.
Учень 2.Ти знала: мучитись недовго,
Що заясніє небозвід,
Що зійде сонце, зійде сонце,
І все дивилася на схід.
Учень 3.У далину, де дні і ночі
Від вибухів здіймався дим,
Дивились виплакані очі
На Україну – рідний дім.
Учень 4. Боже наш, спаси і збережи
Державу нашу – Україну,
Від всіх напастей відверни,
Не доведи нас до загину.
Учень 5. Дай працю чесну для життя земного.
Пошли нам дощ у спеку, в холод дай тепла,
Щоб все цвіло у кожного двора,
Щоб на столі був хліб, було й до хліба,
Дай миру нам, дай злагоди й добра.
Слайд 19
Ведуча 2: Пам’ятайте, діти, ви – майбутнє України. Своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славьте її. Будьте гідними своїх пращурів, любіть рідну землю, бережіть волю та незалежність України, поважайте свій народ і свою мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими.
Ведуча 1: Ми – єдина країна! Попри всі негаразди, ми прагнемо одного – спокою, миру та чистого блакитного неба над головою.
Ведуча 2: Урочиста лінійка «» з нагоди 76-ї річниці визволення України від фашистських загарбників, оголошується закритою.
Слайд 20
(Звучить Державний Гімн України).
Слайд 21