Сценарій урочистого заходу до Дня пам`яті та примирення "Історія країни, історія народу, історія сім`ї"

 «Історія країни, історія народу, історія сім`ї»

(сценарій урочистого заходу до річниці перемоги над нацизмом та  річниці завершення Другої світової війни)

 

                                                Зоя Сікора, педагог-організатор

КЗ «Рубіжанська обласна загальноосвітня

                                                            санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів»

 

Мета урочистого заходу:

• висвітлити для широкого учнівського загалу «ціну» війни – реальні людські та матеріальні втрати України в результаті Другої світової війни;
• наголосити на внеску України в перемогу антигітлерівської коаліції над нацистською Німеччиною та її союзниками;
• звернути увагу на участь українців у арміях та військових формувань інших країн;
• сприяти формуванню кожного учня як особистості, яка усвідомлює свою належність до Українського народу, сприймає війну як складний суспільно-політичний процес, протистояння між країнами, народами, поглядами, але завжди – як лихо, як руйнівний процес, що дорого коштує кожному громадянину й руйнує економіку, культури держав та долі звичайних людей.

Оформлення: паперові маки, голуби, яблуневі квіти, повітряні кульки та стрічки національних кольорів, гасло з окремих літер «1939-1945. Пам’ятаємо! Перемагаємо!».

Обладнання: музичний центр, проектор, екран, мікрофони, стойка для мікрофонів, солдатські костюми, штучні маки тощо.

 

Перебіг заходу

(Звучить пісня «Україна моя» у виконанні ансамблю учнів 6 та 9 класів. По закінченню на сцену виходять ведучі урочистого заходу).

 

Ведучий 1. Доброго дня усім присутнім у цій залі! Доброго дня шановні друзі! Щоб по-справжньому любити свій рідний край, треба досконало знати його історію, пам’ятати всі сторінки життя своїх пращурів. А якщо врахувати, що наша багатостраждальна прадавня українська земля особливо багата на визначні події, що відіграли вагому роль і у світовій історії, то виникає нагальна необхідність зберегти та донести ці глибинні спогади до свідомості якомога більшої кількості людей.

Ведучий 2. Нам здавалось, що війна залишилась у минулому. Проте майбутні покоління не повинні забувати страшних подій минулих років та розуміти причини подій сучасного, щоб не ставитися до них надто легко. Як відомо, забуття спричиняє повторення і про це повинен пам’ятати кожен.

(На сцену виходить учениця 4 класу).

Учень. Чом сьогодні так мені болить?

              Я ж не знаю, що таке війна,

              Юність не скалічила вона,

              Неба не спотворила блакить.

              І не бачили її батьки,

              І дідусь її не пам`ята,

              Бабуся надто молода,

              Щоб давалася вона взнаки.

              А от прадід мій напевне знав,

              Як калічаться людські життя,

              Як назад немає вороття,

              Та й куди вертатися нема..

              Мабуть, в серці він закарбував

              До війни ненависть, жах і біль.

              Свій останній переможний бій

              Він на все життя запам’ятав.

              В моїх жилах кров його тече,

              І тому сьогодні так болить,

              І тому у пам’яті бринить

              Та війна дамоклевим мечем.

Ведучий 2. Сьогодні наш урочистий захід «Історія країни, історія народу, історія сім`ї», присвячений  … річниці перемоги над нацизмом у Європі та … річниці завершення Другої світової війни.

Ведучий 1. Указом Президента в Україні встановлюється День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня, а 9 травня є Днем перемоги над нацизмом у Європі.

Ведучий 2. Якщо звернутися до досвіду відзначення дат 8 і 9 травня у деяких країнах світу, то назви свят говорять самі за себе: у Великій Британії та країнах Співдружності – «День Перемоги у Європі» (7 травня); у Вірменії – «День Миру»; у Норвегії – «День визволення»; у Словаччині – «День перемоги над нацизмом»; у США – «День пам’яті»; у Франції – «День Перемоги»; у Чехії – «Національний День».

Ведучий 1. 22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію, в якій проголосила 8 і 9 травня Днями пам’яті та примирення, як данину пам’яті всіх жертв Другої світової війни.

Ведучий 2. Сьогодні на нашому урочистому заході присутні почесні гості…

(Туш. Вручення гостям квітів. Вихід учнів-читців разом із ведучим).

Ведучий 1. Війна для України почалася 1 вересня 1939 року із нападу нацистської Німеччини на Польщу. Цього дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші українські містечка та села.

(Звучить музика війни (сирена, кулеметні черги, зриви, вибухи)).

1-й учень. Це на світанку сталося колись:

                   Стривожений, із муками і жалем

                   Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,

                   Залився болем, плачем, жалем.

2-й учень.  Війна на зустріч молодому дню

                    Із гуркотом, із брязкотом котилась,

                    Лавиною металу і вогню

                    На нашу землю й долю навалилась.

3-й учень. Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.

                    Залізні круки вилітають з хмари.

                     Горить Вкраїна з чотирьох сторін

                     І на чужинців просить з неба кари.

4-й учень. Хто б це вгадав і по якій причині

                   На скільки літ розтягнеться війна?

                   І звісно всім: земель багато в світі,

                   А рідна, батьківська, лише одна.

5-й учень.  Вкраїну хоч із краю в край сходи

                   Усі роздоли, всі її простори, -

                    Навряд чи знайдеться десь двір, куди

                    Не внадилося ненависне горе.

(Звучить музична заставка «Початок війни». На середину сцени виходить один учень у гімнастерці, а учениця – в образі матері).

Син. Не пускали мене воювати

         Яблуневі, вишневі сади,

         Не хотіла і мати пускати,

         Але тихо сказала:

Мати. Іди!

Син. Подивилась у вічі:

Мати. Бо треба…

Син. Вже на заході грізно гуло,

         І, як хмарка вечірнього неба,

         Серед поля лежало село.

         Причувалися стогони й дзвони,

         Що віщують навалу біди.

         При дорозі джерельце бездонне

         Стукотіло, як серце:

Мати. Іди!

Син. На шляху шикувались солдати,

         На травиці – сльоза чи роса…

         І стояла на вигоні мати,

         А за нею – поля й небеса.

Мати. Помилуй його, куле, обмини…

           Невже тобі так хочеться убити?

           Він молодий, не має ще жони,

           Лиш Батьківщину вміє він любити

           Та батька, матір… Батько на війні –

           Обом повоювати довелося…

           Ти пролети, свинцева, по стерні,

           Зітни при стежці сонях чи колосся.

           Ну зачекай… Помилуй… Він іще

           Зустріне у житті свою кохану.

           Не обминеш, то розсічи плече,

           Він у шпиталі вигоїть ту рану…

           А куля пролетіла навпрошки,

           Не слухала вмовлянь, моїх, проклята…

(Звучить пісня «Кленова балада» у виконанні вихователя закладу та ансамблю «Ровесники»).

Ведучий 1. У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга світова війна тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії, Африки, охопила простори всіх океанів.

Ведучий 2. У цій війні за різними оцінками загинуло від 50 до 85 млн. людей, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісті. Лихо і страждання, які пережили люди, незмірні, бо хто ж візьметься підрахувати, скільки вони могли б зробити, скільки б могли пізнати радісних хвилин, скільки б змогли народити дітей?

Ведучий 1. Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої загинув кожен шостий громадянин. Прямі людські втрати України у Другій світовій війні становлять 8-10 млн. осіб. На території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тисяч сіл.

Ведучий 2. За Батьківщину у боях вмирали

                    Однаково – дорослі і малі…

                    За довгі роки ще не розшукали

                     Усіх могил солдатських на землі.

Ведучий 1. Розкидані вони у чистім полі,

                    Десь при дорозі, у розмай-траві…

                    Могил отих не обминай ніколи:

                    Поховані у них – для нас живі!

Ведучий 2. Там сплять навічно воїни-солдати,

                     Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,

                      Їм не судилось весен зустрічати,

                      Тих, що стрічаєш ти після війни.

Ведучий 1. Там сплять твої ровесники-орлята:

                     Тепер уже були б із них орли!

                     Схилися ж над могилами солдатів,

                     Що у боях за тебе полягли.

Ведучий 2. Натягнуті нерви, мов тятива,

                    Пронизує пам'ять скорбота прощання…

                    І сумно згасає, і тяжко сплива…

                    Вшануємо загиблих хвилиною мовчання.

(Метроном. Хвилина мовчання).

Ведучий 1. Ми – українці! Ми ніколи не забудемо подвигу наших дідів і прадідів у Другій світовій війні.

Ведучий 2. Сьогодні з великою вдячністю і любов’ю ми згадуємо солдатських вдів і матерів. Паморозь лягла на їхні скроні, роки поорали зморшки на обличчях, але серця залишилися молодими. Рани війни озиваються і в серцях дітей та онуків, дружин та матерів загиблих. Рани війни болять у нас усіх і досі.

Ведучий 1. Ми свято бережемо пам'ять і шануємо сьогодні усіх живих воїнів-ветеранів, тих, хто вистояв і пережив цю страшну трагедію людства.

Ведучий 2. І до слова запрошуємо почесного громадянина міста Рубіжного, ветерана війни ...

(Виступ ветерана. Звучить композиція «Пісні наших батьків» у виконанні учнів 8 класу. На сцену виходять 6 учнів-читців).

1-й учень. Скінчилась друга світова,

                   Лишила обеліски та кургани…

                   Під кулями ворожими сповна

                   За тишу заплатили ветерани.

2-й учень. В атаку йшли не ради нагород,

                   Скалічені страждали в медсанбатах..

                   За право жить завдячує народ

                   Полеглим і посивілим солдатам.

3-й учень. Пекли, як жар, бинти на голові,

                   Та йшли герої сміло на тарани…

                   Пригадують дороги фронтові

                   І вбитих побратимів ветерани.

4-й учень. Вернулися живі з полків і рот

                   І мир подарували рідним хатам…

                   За право жить завдячує народ

                   Полеглим і посивілим солдатам.

5-й учень. З роками їх все меншає в строю,

                   Вкорочують життя їм давні рани…

                   На вахті миру в рідному краю

                   Стоять з синами поруч ветерани.

6-й учень. Багато і тепер у них турбот,

                  Бо знову зайнялась війна проклята…

                  За право жить завдячує народ

                  Полеглим і посивілим солдатам.

(Звучить пісня «Спасибі, вам фронтовики» у виконанні учнів 6 класу).

Ведучий 1. Ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна.

Ведучий 2. Ми пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об’єднані нації.

Ведучий 1. Ми пам’ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає.

Ведучий 2. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

Ведучий 1. І знов в полях квітують маки.

                    Як кров, червоні пелюстки.

                    Поля ці чують ще атаки,

                    Криваві відгуки війни.

Ведучий 2. Чимало тут лягло героїв!

                    Вони у пам’яті живі.

                    Ми не забудем їх ніколи!

                    Бо їм дано в степу цвісти.

Ведучий 1. Торкнусь вустами ніжних квітів.

                    Букетик маків я зірву…

                    Хай вічно будуть пломеніти,

                    Щоб не забули ми війну…

Ведучий 2. Червоний мак – це символ пам’яті жертв війни, який вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році.

Ведучий 1. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло: «Пам’ятаємо! Перемагаємо!».

(Звучить пісня «Маки червоні» у виконанні учнів 7 класу. Потім учні читають вірші).

1-й учень. Ми пам’ятаємо усіх,

                  Хто віддавав життя за те,

                  Щоб не було війни страшної,

                  Щоб сонце гріло золоте.

2-й учень. Щоб не окоп чорнів на ниві –

                  Хліба цвіли, мов килими.

                  І щоб веселі і щасливі

                  До школи всі ходили ми!

3-й учень. Ми не бажаємо війни!

                  Хай над містами і полями

                  Сіяє сонце з вишини,

                  Щоб ми росли щасливими!

4-й учень. Люду трудящому воїн не треба.

                   Гуртуймо тісніше свої ряди.

                   За не захмарене – чисте небо,

                   Проти смертей, сліз, нещастя, біди.

5-й учень. Хай літають завжди журавлі,

                   Колоски видзвонюють налиті.

                   Ми за те, щоб мир був на землі

                   Для усіх дітей на цілім світі!

Разом. Ми хочемо без воїн жити.

             Хай буде мир на всій землі!

1-й учень. Мир – це квіти у сонячних росах.

2-й учень. Мир – це радість малих і дорослих.

3-й учень. Мир – це усмішка в очах матусі.

4-й учень. Мир – це лани золотаво-русі.

5-й учень. Мир – це потоки весняні сині.

Ведучий 1. Мир – це дружній танок при гостині.

Ведучий 2. Мир – це все, що у світі найкраще.

Разом. Не забувайте цього нізащо!

Учень. Хай живуть спокійно люди,

             Сонце лагідно сія,

             Хай лунає всюди-всюди

             Пісня радісна моя.

(Звучить фінальна пісня «Україна мирна» у виконанні учнів 7 класу та усіх учасників концерту).